Справа № 338/1719/25
Провадження № 22-ц/4808/1503/26
Головуючий у 1 інстанції Атаманюк Б. М.
Суддя-доповідач Мальцева
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Мальцевої Є.Є.
суддів: Девляшевського В.А, Луганської В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Олейняша Михайла Івановича на рішення Івано-Франкісвького міського суду Івано-Франківської області від 20 травня 2026 року у спр аві за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в:
У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 29 квітня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачем укладено договір про споживчий кредит №9567266 в електронній формі у відповідності до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» з використанням електронного підпису позичальника, шляхом введення одноразового ідентифікатора U55488. Сума кредиту становить 9000 грн. 28.08.2023 року між ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №103-МЛ/Т, згідно якого первісний кредитор відступив право вимоги до відповідача на користь позивача. Крім того, позивач направив на адресу відповідача повідомлення про необхідність погашення заборгованості. Внаслідок неналежного виконанням кредитних зобов`язань у відповідача утворилася заборгованість у сумі 27431,10 грн, з яких: 6750 грн - сума заборгованості по тілу кредиту, 19781,10грн - сума заборгованості за відсотками та 900,00 грн - сума заборгованості за комісією за видачу кредиту.
Позивач просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором №9567266 від 29.04.2023 року в розмірі 27431,10 грн, з яких: 6750 грн - сума заборгованості по тілу кредиту, 19781,10грн - сума заборгованості за відсотками та 900,00 грн - сума заборгованості за комісією за видачу кредиту, а також витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 травня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТзОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 9567266 у розмірі - 26 531 грн. 10 коп,витрати по сплаті судового збору у розмірі 2342 грн. 95 коп., та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 8000 грн.
Не погоджуючи з рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Олейняш М.І. подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Івано-Франкісвького міського суду Івано-Франківської області від 20 травня 2026 року в частині стягнення відсотків в розмірі 19 781,1 грн. за договором про споживчий кредит № 9567266 від 29.04.2023 року та витрат на професійну правову допомогу в розмірі 8 000 грн та стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» з ОСОБА_1 заборгованості за сумою відсотків в розмірі 1 350 грн, в решті рішення залишити без змін.
В апеляційній скарзі посилається на те, що наданий розрахунок позивача є надуманим і не підтверджується ніякими доказами. Крім того, первинний кредитор товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» самостійно змінило умови надання кредиту, передбачені в анкеті-заяві на кредит № 9567266, сформованої 29 квітня 2023 року та провело автоматичну пролонгацію угоди від 29 квітня 2023 року. Вказує, що відповідачка ОСОБА_1 відповідно до умов кредиту, передбачених Анкетою-заявою на кредит №9567266, сформованої 29 квітня 2023 року, має заборгованість за відсотками перед Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» в сумі 1350 грн (9000 грн.х1%х15 днів/100). Заперечує щодо стягнення 8 000 грн витрат на правову допомогу, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які платіжні документи оплати послуг за правничу допомогу позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» представнику позивача АО «Апологет». Позовна заява є типовою у судових справах, де є позивачем Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», а представником позивача АО «Апологет».
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч.3ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 27431,10 грн і є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 x 30 = 90 840 грн), тому справа відноситься до категорії малозначних справ в силу вимог закону.
Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 29 квітня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачем укладено договір про споживчий кредит №9567266 в електронній формі у відповідності до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» з використанням електронного підпису позичальника, шляхом введення одноразового ідентифікатора U55488. Сума кредиту становить 9000,00 грн (а.с. 16-21). Строк кредитування 105 календарних днів, який складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період 15 календарних днів, що настає з дати видачі кредиту та закінчується 14.05.2023 року. Поточний період 90 календарних днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується12.08.2023 року (дата остаточного погашення заборгованості).
24 квітня 2023 року первісний кредитодавець здійснив видачу кредитних коштів у сумі 9 000 грн на картковий рахуно ОСОБА_3 , що підтверджується платіжним дорученням №99299839 від 29.04.2023 року (а.с.24/зворот).
Згідно з п. 1.4. та п. 3.3.2. кредитного договору позичальник має повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом.
Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду нараховуються за ставкою 1% в день (п. 1.5.2. кредитного договору). Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за стандартною процентною ставкою 3% в день (п. 1.5.3. кредитного договору). Тип процентної ставки - фіксована.
Пролонгація (продовження/поновлення) пільгового періоду протягом строку кредитного договору та збільшення строку кредитування на таких самих умовах передбачена п. 2.3. кредитного договору (а.с. 17). Зокрема, позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких самих умовах на періоди: 3 (сплачується комісія 3% за пролонгацію), 7 (сплачується комісія 6% за пролонгацію) та 15 календарних днів (сплачується комісія 10% за пролонгацію) (п. 2.3.1. кредитного договору).
Відповідно до п. 6.3. кредитного договору позичальник погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами договору в цілому та підтверджує, що: він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, змістом та умовами, повністю розуміє і зобов`язується неухильно дотримуватися умов кредитного договору та правил товариства; вся інформація надана кредитодавцем, в тому числі під час заповнення та відправлення заяви про надання кредиту, є повною, актуальною та достовірною.
Крім того, правом відмовитися від цього договору, розірвати чи припинити його в односторонньому порядку в будь-який момент його дії, як це передбачено пунктами 3.4.4., 3.4.5., 3.4.6. кредитного договору, відповідач не скористався.
28 серпня 2023 року між ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №103-МЛ/Т, за яким ТзОВ «Мілоан» передає (відступає) позивачу за плату, а ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні первісному кредитодавцю права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників (а.с.27-31).
Оформлення відступлення права вимоги здійснюється шляхом підписання акту приймання-передачі реєстру боржників (п. 6.2.3. договору відступлення прав вимоги №103-МЛ/Т). Акт приймання-передачі реєстру боржників підписаний 28 серпня 2023 року (а.с.36).
Відповідно витягу з реєстру боржників від 21 січня 2025 року до договору відступлення прав вимоги №103-МЛ/Т від 28 серпня 2023 року позивач набув права грошової вимоги до відповідача в загальній сумі 25001,10 грн, з яких: 9000 грн сума заборгованості за тілом кредиту, 17351,10грн сума заборгованості за відсотками, 900 грн сума заборгованості за комісією (а.с. 30).
Крім того, 04 грудня 2025 року позивач направив на адресу відповідача повідомлення про відступлення прав вимоги первісним кредитодавцем на користь ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал», повідомлено про наявну заборгованість за кредитом та надано інформацію щодо рахунків для сплати такої заборгованості (а.с.37/зворот).
Матеріали справи також містять графік платежів за кредитним договором (а.с. 21-зворот), паспорт споживчого кредиту (а.с.22), довідку про підтвердження підписання договору за допомогою одноразового ідентифікатора U55488 о 12:01 год 29 квітня .2023 року (а.с.23), анкету-заяву на кредит, заповнену відповідачем (а.с. 23/ зворот- 24 ), виписку з особового рахунка за кредитним договором (а.с. 20).
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач взяті на себе зобов`язання за договором про споживчий кредит №9567266 від 28 серпня 2023 року не виконав повністю, у передбачений у договорі строк кошти не повернув, внаслідок чого у ОСОБА_4 виникла заборгованість. Будь-яких доказів про повне або часткове спростування позовних вимог по суті спору відповідач суду не надав. Посилання відповідача у відзиві на те, що кредитний договір був укладений на суму 5000 грн. суд не бере до уваги, оскільки матеріалами справи підтверджено, що за умовами кредитного договору № 9567266 відповідач отримала 9000 грн. кредиту. Таким чином, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково та стягнути із ОСОБА_4 на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 9567266 у розмірі - 26 531,10 грн., з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 6750 грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків - 19781,1 грн. При цьому позовна вимога позивача в частині стягнення комісії в сумі 900 грн задоволенню не підлягає.
Перевіривши справу, колегія суддів приходить до наступного висновку.
У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що 29 квітня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачем укладено договір №9567266 про надання споживчого кредиту, який підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Згідно частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор).
З урахування викладеного колегія суддів вважає, що 29 квітня 2023 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Мілоан» був укладений кредитний договір № 9567266 в електронній формі, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 9 000 грн, який підписано відповідачем у формі одноразового ідентифікатора « U55488» відповідно до ч. 6, 8 ст. 11, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідач не заперечує факту укладення договору, проте вказує, що позивачем належним чином не обґрунтовано заборгованість за кредитним договором.
Встановлено, що на підтвердження фактичного переказу коштів позивачем до позову додано копію платіжного дорученням № 99299839 від 29 квітня 2023 року, яке підтверджує факт перерахунку ТОВ «Мілоан» на кредитний рахунок № НОМЕР_1 ОСОБА_2 в розмірі 9000 грн згідно з договором № 9567266 .
Саме такий номер картки № НОМЕР_1 для зарахування коштів зазначено позичальником у п. 2.1. договору від 29 квітня 2023 року, укладеного з ТОВ «Мілоан»
Таким чином, позивачем надано достатні докази укладання кредитного договору 23.02.2023 року та докази перерахування суми кредитних коштів у розмірі 9000 грн.
До позовної заяви ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» долучив відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором, розрахунок заборгованості за кредит договором № 9567266 за період з 29.04.2023 року по09.09.2023 року (а.с.25-26)
Оскільки ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак надані суду виписку відомості про щоденні нарахування та погашення колегія суддів вважає належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі
При цьому відповідач не спростував розрахунок заборгованості, наведений позивачем у позовній заяві, свій контррозрахунок не надав.
Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність підтвердження переходу права вимоги до позивача з огляду на наступне.
За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Суд бере до уваги належні, сформовані в процесі відступлення права вимоги, що містять дані за кредитним договором, прав кредитора за якими набуває новий кредитор. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2024 року у справі № 2221/2373/12 (провадження № 61-483св23).
Матеріалами справи підтверджується, що 28 серпня 2023 року між ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №103-МЛ/Т, за яким ТзОВ «Мілоан» передає (відступає) позивачу за плату, а ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні первісному кредитодавцю права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників (а.с.27-31).
Оформлення відступлення права вимоги здійснюється шляхом підписання акту приймання-передачі реєстру боржників (п. 6.2.3. договору відступлення прав вимоги №103-МЛ/Т). Акт приймання-передачі реєстру боржників підписаний 28 серпня 2023 року (а.с.36).
Відповідно витягу з реєстру боржників від 21 січня 2025 року до договору відступлення прав вимоги №103-МЛ/Т від 28 серпня 2023 року позивач набув права грошової вимоги до відповідача в загальній сумі 25001,10 грн, з яких: 9000 грн сума заборгованості за тілом кредиту, 17351,10грн сума заборгованості за відсотками, 900 грн сума заборгованості за комісією (а.с. 30).
Крім того, 04 грудня 2025 року позивач направив на адресу відповідача повідомлення про відступлення прав вимоги первісним кредитодавцем на користь ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал», повідомлено про наявну заборгованість за кредитом та надано інформацію щодо рахунків для сплати такої заборгованості (а.с.37/зворот).
Таким чином матеріалами справи підтверджено виникнення у позивача права вимоги за кредитним договором №9567266 від 29 квітня 2023 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачем
Суд першої інстанції правильно встановив, що відповідач не здійснив погашення заборгованості та не повернув кредитні кошти протягом строків, обумовлених сторонами при укладенні договору, тим самим допустив істотне порушення виконання своїх кредитно-договірних зобов`язань, та дійшов правильного висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості.
Також колегія суддів не вважає слушними доводи апеляційної скарги про стягнення тільки 1350 грн заборгованість за відсотками в межах пільгового періоду 15 днів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
За умовами п. 1.3., 1.3., 1.3.2 кредитного договору №9567266 від 29 квітня 2023 року року сторони погодили строк кредитування 105 день з29.04.2023 року. Пільговий період складає 15 днів та поточний період складає 90 днів.
Відповідно до пункту 1.5.2 проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду складають 1350 грн, які нараховуються за ставкою 1%.
Відповідно до пункту 1.5.3 проценти за користування кредитом протягом поточного періоду складають 24300 грн, які нараховуються за ставкою 3%.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18) викладено висновок, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».
Пунктом 2.3.1. кредитного договору передбачено пролонгацію на пільгових умовах, відповідно до якого позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.
Згідно з наданою інформацією про погашення за кредитним договором №9567266 від 10.05.2023 року відповідачка сплатила комісію за пролонгацію в сумі 270 грн (3%), тобто здійснила пролонгацію на 3 дні, 540 (6%) грн- 26.04.2023, тобто підтвердила пролонгацію на 7 днів та 26.05.2023 року слатила 900 (10%) грн комісії- пролонгація на 15 днів. (а.с.25).
Таким чином, розраховуючи заборгованість за відсотками, судом першої інстанції правильно враховано період нарахування заборгованості та умови пролонгації договору на підставі п. 2.3.1 кредитного договору, який передбачає можливість пролонгації: 3 дні, при сплаті 3% комісії, 7 днів- з сплатою 6% комісії та 14 днів- 10 % комісії. Нарахування заборгованості за період з 29.04.2023 року по 28.08.2023 року, не зважаючи на те, що п. 1.4 встановлено дату 12.08.2023 року кінцевого строку кредитування, відповідає умовам договору, оскільки позичальниця здійснила пролонгацію договору на 15 днів.
У задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача суми комісії 900 грн суд відмовив, і в цій частині рішення ніким не оскаржується.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення із ОСОБА_5 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованості за договором про споживчий кредит №100027667 від 23 лютого 2023 року в розмірі 26 531, 10 грн, з яких: 6750 грн - заборгованість за тілом кредиту та 19781,10 грн - заборгованість за відсотками.
Разом з тим, вирішуючи питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, заявлені разом із позовом, колегія суддів зауважує наступне.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з вимогами частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, який укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет», в якому визначено вартість наданих послуг за 1 кредитну справу в сумі 8000,00 грн (а.с.40/зворот); копію ордера на надання правничої (правової) допомоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» адвокатом Усенко М.І. від 02.07.2025 (а.с.41); акт наданих послуг №Д/11789 від 11.11.2025 , згідно з яким АО «Апологет» надали ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» послуги по справі про стягнення заборгованості за спірним кредитним договором на загальну суму 8000,00 грн (а.с.41/зворот); детальний опис наданих послуг до акту №Д/11789 за договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 складеного 11.11.2025 року, в якому зазначений опис надання послуг та затрачений час: усна консультація клієнта, щодо перспективи та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором 0 год 30 хв; ознайомлення з матеріалами справи - 2 год 00 хв; погодження правової позиції клієнта у справі - 0 год 30 хв; складання позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта 3 год 30 хв; подання заяви до суду від імені клієнта 1 шт (а.с.42).
Надавши оцінку доказам щодо понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, беручи до уваги заявлену позивачем вартість наданих юридичних послуг, оцінених в 8 000 грн, зі складністю справи, ціною позову в розмірі 27431,10 грн, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, колегія суддів вважає заявлену суму компенсації юридичних витрат недоведеною в повному обсязі, тому присуджує її частково у розмірі 5 000 грн.
Оскільки позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задоволено частково в сумі 26 531, 10 грн з заявленої суми 27 431,10 грн, тобто становлять 96,72 %, тому з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених вимог в розмірі 4836 грн (5000 грн * 96,72 %).
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України).
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції тільки в частині стягнення витрат на правову допомогу, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ТзОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» 4836 грн витрат на правову допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Олейняша Михайла Івановича на задовольнити частково .
Рішення Івано-Франкісвького міського суду Івано-Франківської області від 20 травня 2026 року змінити в частині стягнення витрат на правову допомогу та стягнути з ОСОБА_6 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр»(ЄДРПОУ 35234236) 4836 (чотири тисячі вісімсот тридцять шість) грн витрат на правову в допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 11 серпня 2026 року.
Судді Є.Є. Мальцева
В.А.Девляшевський
В.М.Луганська