Справа № 344/3834/26
Провадження № 22-ц/4808/1630/26
Головуючий у 1 інстанції Бабій О. М.
Суддя-доповідач Девляшевський
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Девляшевського В.А.,
суддів: Луганської Л.В., Мальцевої Є.Є.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду, ухвалене головуючою суддею Бабій О.М. 15 червня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в :
У лютому 2026 року ТОВ «Укр Кредит Фінанси» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 27.02.2025 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачкою за допомогою вебсайту creditkasa.com.ua було укладено електронний договір про надання кредиту № 1518-6379, який підписано одноразовим ідентифікатором А0532. Відповідно до умов договору відповідачці надано кредит у сумі 10 900 грн строком на 365 днів із базовим періодом 28 днів, комісією за видачу кредиту 15 % від суми кредиту, зниженою процентною ставкою 1 % на день та стандартною процентною ставкою 1 % на день протягом перших 180 календарних днів і 0,74 % на день, починаючи зі 181 календарного дня дії договору до закінчення строку його дії або до повного повернення кредиту.
Позивач зазначив, що виконав свої зобов`язання у повному обсязі, перерахувавши кредитні кошти на банківську картку відповідачки через ТОВ «ФК «Контрактовий дім», що підтверджується довідкою про успішне перерахування платежу та квитанцією фінансово-розрахункової установи. Відповідачка частково погашала заборгованість, однак у подальшому порушила умови кредитного договору та не виконала свої грошові зобов`язання в повному обсязі.
Станом на 13.01.2026 заборгованість за кредитним договором становить 36 295,74 грн, з яких 10 900 грн - заборгованість за кредитом, 21 362,74 грн - заборгованість за нарахованими процентами та 4 033 грн - три проценти річних, нараховані відповідно до статті 625 ЦК України, які позивач просить стягнути з відповідачки, а також судові витрати.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 15 червня 2026 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1518-6379 від 27.02.2025 в розмірі 32 262,74 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 10900 грн. заборгованість за нарахованими процентами - 21362,74 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2366,35 грн.
В задоволенні решти вимог позову відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що воно не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи. Вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про наявність заборгованості за тілом кредиту в сумі 10 900 грн, оскільки ця сума була повністю погашена платежами від 08.04.2025 у розмірі 7 521 грн та від 26.08.2025 у розмірі 5 000 грн. На думку скаржника, позивач не врахував зазначені платежі при складанні розрахунку заборгованості, у зв`язку з чим такий розрахунок не є належним доказом існування заборгованості.
Також апелянт не погоджується з висновком суду щодо правомірності нарахування процентів у сумі 21 362,74 грн, оскільки їх розмір майже удвічі перевищує суму кредиту. Вважає, що така вимога суперечить статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», принципам справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності, закріпленим у статтях 509, 627 ЦК України та статті 42 Конституції України, а також міжнародним актам у сфері захисту прав споживачів і правовим позиціям Конституційного Суду України.
Посилаючись на постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 132/1006/19, Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23, апелянт зазначає, що суд повинен перевіряти справедливість умов договору та співмірність нарахованих процентів незалежно від того, чи звертався позичальник із позовом про визнання договору недійсним. На його переконання, проценти у сумі 21 362,74 грн є непропорційно великими, створюють істотний дисбаланс прав та обов`язків сторін на шкоду споживачу, тому підлягають зменшенню до розміру тіла кредиту, тобто до 10 900 грн.
Зважаючи на вказане, просить оскаржене рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ «Укр Кредит Фінанс» у повному обсязі, вирішити питання судових витрат.
Представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 15 червня 2026 року - без змін. Зазначає, що 27.02.2025 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачкою в електронній формі через вебсайт creditkasa.com.ua укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1518-6379, за умовами якого позивач надав відповідачці кредит у сумі 10 900 грн строком на 365 днів із базовим періодом 28 днів, комісією за видачу кредиту 15 % від суми кредиту та фіксованою процентною ставкою 1 % на день протягом перших 180 календарних днів і 0,75 % на день, починаючи зі 181-го дня до закінчення строку дії договору або повного повернення кредиту. Нарахування процентів здійснюється на залишок неповернутої суми кредиту за кожен день користування ним, а комісія за видачу кредиту є одноразовим платежем, що нараховується в день видачі кредиту і не є санкцією за порушення зобов`язань.
Наголошує, що базовий період визначає строк сплати процентів, тоді як строк кредитування становить період користування кредитними коштами. Згідно з розрахунком заборгованості проценти нараховувалися виключно у межах погодженого сторонами строку кредитування відповідно до умов договору.
Також зазначає, що відповідачка не скористалася передбаченим законом та договором правом протягом 14 днів відмовитися від кредитного договору, продовжувала користуватися кредитними коштами та виконувала договір, а тому погодилася з його умовами. На думку позивача, умови договору щодо процентної ставки відповідають принципу свободи договору, передбаченому статтею 627 ЦК України, а проценти за користування кредитом є платою за користування коштами відповідно до статей 1048, 1054, 1056-1 ЦК України і не є штрафною санкцією чи неустойкою.
Представник позивача вказує, що положення пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», які стосуються непропорційно великої компенсації у разі порушення зобов`язань, застосовуються до штрафних санкцій, а не до договірних процентів за користування кредитом. Посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 та від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, відповідно до яких проценти за користування кредитом не можуть ототожнюватися з пенею чи штрафом.
Крім того, зазначає, що договір укладено після завершення перехідного періоду, визначеного Законом України «Про споживче кредитування», тому положення щодо звільнення позичальника від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань до спірних правовідносин не застосовуються. Відтак вважає, що позивач мав право нарахувати три проценти річних відповідно до статті 625 ЦК України, що також передбачено умовами договору.
За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Судове рішення, ухвалене судом першої інстанції, вищезазначеним вимогам відповідає.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою зобов`язань за кредитним договором, на користь позивача слід стягнути заборгованість в розмірі 32 262,74 грн, що складається з 10 900 грн заборгованості за тілом кредиту та 21 362,74 грн нарахованих процентів. Водночас суд відмовив у стягненні 4 033 грн процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, виходячи з того, що відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України.
З таким висновком суду колегія суддів погоджується з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626,628 ЦК України).
За змістом ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди між сторонами щодо всіх істотних умов договору. Істотними умовами кредитного договору, які визначені законом, є предмет, сума, строк повернення, розмір процентів за користування кредитними коштами.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У силу ч. 1ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII(далі - Закон №675-VIII)
Стаття 12 Закону №675-VIII визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до частин 1, 3 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
При цьому споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 частини 1 статті 1 цього Закону). Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини 8 статті 18, частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями частини 4 статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг), дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення так і виконання такого договору.
Згідно зі статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.
Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Судом встановлено, що 27.02.2025 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс» в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1518-6379.
За умовами п. 2.2 договору ТОВ «Укр Кредит Фінанс» на умовах строковості, зворотності та платності для задоволення особистих потреб відкрив кредитну лінію позичальниці , а останння зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені договором.
Дата видачі кредиту 27.02.2025, сума кредиту - 10 900 грн (п. 4.1, 4.2 Договору).
Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною стандартною процентною ставкою: 1.00% (одна ціла, нуль сотих процентів) за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 (ста вісімдесяти) календарних днів з дати укладення цього договору. В цей період можливе використання позичальником права користування кредитом за промо-ставкою та/або зниженою та/або пільговою процентною ставкою 0.74% (нуль цілих, сімдесят чотири сотих процентів) за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше) (п. 4.10 Договору).
Кредит надається строком на 365 календарних днів до 26.02.2026 (п. 4.14 Договору).
Відповідно до п. 4.8 Договору базовий період складає 28 календарних днів.
Комісія за видачу кредиту становить 15.00 % від суми виданого кредиту (п.4.11 Договору).
ОСОБА_1 27.02.2025 у визначеному Законом України «Про електронну комерцію» порядку погоджено із позивачем та підписано одноразовим ідентифікатором А0532 договір про відкриття кредитної лінії № 1518-6379.
ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов укладеного договору, що підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту 10900 грн за договором №1518-6379 від 27.02.2025 та інформацією про перерахування коштів від фінансово-розрахункової установи.
Вказаний факт не заперечується відповідачкою.
Згідно з розрахунку заборгованості відповідачки за договором №1518-6379 від 27.02.2025 станом на 13.01.2026 її загальний розмір становить: 36295,74 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 10 900,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами - 21 362,74 грн, - заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК - 4 033,00 грн.
ОСОБА_1 на виконання умов договору здійснено часткову оплату в рахунок погашення заборгованості: 08 квітня 2025 року здійснено платіж на суму 7521 грн та 26.08.2025 року - 5000 грн, зазначені суми враховані позивачем при здійсненні розрахунку заборгованості.
У вказаному кредитному договорі сторонами погоджено всі його істотні умови, договір є дійсним і відповідачем в установленому порядку недійсним не визнавався.
Таким чином, кредитор свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі, погодженому сторонами.
У зв`язку з тим, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, суму отриманих коштів не повернув, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність визначених законом підстав для стягнення з позичальника на користь позивача заборгованості по тілу кредиту.
Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за основним боргом, просив стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами в розмірі 21362,74 грн.
Заперечуючи вказану суму заборгованості за відсотками, представник відповідача вважає, що їх нарахування суперечить статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», принципам справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності. Зазначає, що суд повинен був перевірити справедливість умов договору та співмірність нарахованих процентів, які, на його думку, є непропорційно великими, порушують баланс прав та обов`язків сторін і підлягають зменшенню до розміру основної суми кредиту - 10 900 грн.
Однак колегія суддів вказані доводи апеляційної скарги відхиляє.
Так, у п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.
Така компенсація є притаманною випадкам невиконання (неналежного виконання) зобов`язання, однак не може застосовуватися за відсутності факту прострочення боржником виконання свого зобов`язання.
Разом з тим, за приписами ст. 1048, 1056-1 ЦК України проценти є платою за користування кредитними коштами та нараховуються в межах строку дії кредитного договору незалежно від його виконання.
Отже, до спірних правовідносин не може бути застосовано п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки ч. 5 ст. 18 даного Закону містить посилання на те, що положення договору, яке визнано несправедливим, включаючи ціну договору, може бути змінено або визнано недійсним. Тобто, вказана норма законодавства передбачає наявність окремої вимоги споживача про визнання недійсною умови договору з підстав її несправедливості.
Відповідачкою не пред`явлено зустрічної вимоги про визнання умов кредитного договору недійсними чи їх зміни, зокрема щодо встановленого розміру процентної ставки. ОСОБА_1 , як під час укладення кредитного договору, так і протягом усього часу його виконання жодних заперечень щодо його умов не заявляла, будь-яких претензій щодо непроведення з нею переддоговірної роботи не мала, незгоду з окремими пунктами кредитного договору не висловлювала, не здійснювала дій щодо відмови від договору і, відповідно, не вважала договір несправедливим та вчиненим з порушенням принципу добросовісності.
Таким чином, доводи скаржника про необхідність зменшення судом процентів через їх несправедливий характер є необґрунтованими.
Водночас апеляційний суд встановив відповідність нарахованих кредитодавцем відсотків за користування кредитом положенням ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», де встановлено вимоги до реальної річної процентної ставки, денної процентної ставки та загальної вартості кредиту для споживача.
Статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%, була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом №3498-IX від 22.11.2023.
Колегія суддів зауважує, що розмір процентів нарахованих кредитодавцем за користування кредитними коштами у сумі 21362,74 грн не перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, передбачений статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування».
Обґрунтованих доводів щодо спростування суми заборгованості за нарахованими відсотками відповідачка не навела, а також не надала будь-якого власного контррозрахунку.
Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором у визначеному розмірі та не свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, а тому підстав для скасування оскаржуваного рішення чи його зміни в частині зменшення розміру процентів колегія суддів не вбачає.
Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то апеляційний суд не здійснює перерозподіл судових витрат у суді апеляційної інстанції.
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 15 червня 2026 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий В.А. Девляшевський
Судді: В.М. Луганська
Є.Є. Мальцева
Повне судове рішення складено 11 серпня 2026 року.