Справа № 343/364/26
Провадження № 22-ц/4808/1500/26
Головуючий у 1 інстанції Монташевич С. М.
Суддя-доповідач Девляшевський
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого (суддя-доповідач) Девляшевського В.А.,
суддів: Луганської В.М., Мальцевої Є.Є.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Акціонерного товариства «Акцент-банк» на рішення Долинського районного суду в складі судді Монташевич С.М., ухвалене 18 червня 2026 року в м. Долині Івано-Франківської області, у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в:
У лютому 2026 року представник АТ «А-Банк» звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обгрунтовував тим, що 30 вересня 2023 року між сторонами шляхом підписання анкети-заяви було укладено кредитний договір А289СТ155101259210, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 75 000,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 55,00% щорічно строком на 24 місяці. Позивач виконав свої зобов`язання з надання банківських послуг в повному обсязі.
Оскільки відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, станом на 18 грудня 2025 року утворилася заборгованість в загальному розмірі 96 668,39 грн, зокрема: 65125,21 грн - заборгованість за кредитом, 31 543,18 грн - за відсотками. Зважаючи на вище викладене, представник банку просив позов задовольнити та стягнути визначену заборгованість.
Рішенням Долинського районного суду від 18 червня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "А-Банк" заборгованість за кредитним договором № A289СT155101259210 від 30.06.2023 в розмірі 52 169, 56 грн за тілом кредиту, а також сплачений судовий збір у розмірі 1 436,63 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, представник АТ «А-Банк» подав апеляційну скаргу.
Вважає необгрунтованим висновок суду, що прострочені проценти за кредитним договором це неустойка. Натомість проценти за користування кредитом, навіть якщо вони нараховуються після прострочення - це договірна плата, а не неустойка. В цій справі жодного відношення прострочені проценти не мають ні до ст. 625 ні до ст. 549 Цивільного кодексу, оскільки вони нараховані у відповідності до графіку платежів (таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит) і є договірною платою.
Зазначає, що свою згоду на використання електронного підпису відповідач надала у Анкеті-Заяві про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг в А-Банку. Посилається на те, що суд необґрунтовано вважав, що анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в А-банку та правила надання банківських послуг на сайті банку є складовими кредитного договору. При цьому допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував положення Постанови Правління Національного банку України від 13.12.2019 № 151, якою затверджено Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України, відповідно до якого підписання клієнтом анкети-заяви на сенсорному екрані мобільного пристрою є одним зі способів застосування цифрового власноручного підпису.
За наведених обставин просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 покликається на законність та обґрунтованість рішення суду. Натомість, доводи апеляційної скарги вважає такими, що не містять підстав для його скасування.
Вказує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після настання визначеного договором строку кредитування або у разі пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту. Після настання строку виконання зобов`язання кредитор має право виключно на заходи відповідальності, а не подальше нарахування плати за користування.
Крім того, ОСОБА_1 послалась на неукладення кредитного договору у формі електронного документа.
Крім того, ОСОБА_1 також подала апеляційну скаргу на рішення місцевого суду, яке просила скасувати в частині задоволених позовних вимог.
В обгрунтування апеляційної скарги зазначила, що позивачем не надано суду кредитного договору, підписаного сторонами у формі єдиного документа. Натомість надана банком анкета-заява від 30.06.2023 не містить умов щодо відповідальності, чітких графіків чи погодження таблиці обчислення вартості кредиту, що суперечить статтям 11-13 Закону України «Про споживче кредитування». Позивачем не надано сертифікату електронного підпису чи лог-файлів системи, які б ідентифікували, що цей пароль був отриманий саме відповідачкою. Вважає, що одностронні роздруківки банку з текстом примітки не є доказом її волевиявлення. Зазначає, що не підписувала заяву про надання послуги «Швидка готівка» та не укладала з банком договір.
Звертає увагу, що надана банком виписка та меморіальний ордер містять суперечливі дані та не підтверджують нарахування або видачі їй готівкою суми 75 000,00 грн. Натомість за цим кредитним договором позивачка коштів не отримувала.
У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ «А-Банк» зазначив, що відповідачка в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердила ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг, приєднавшись до них та зобов`язалась в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до Умов та Правил, викладеними на сайті Банку.
Звертає увагу, що додана додатком до позову виписка по рахунку відповідача, яка є підтвердженням виконаних за операційний день операцій, свідчить про погашення відповідачкою заборгованості за кредитним договором.
Зазначає, що на підтвердження перерахування відповідачу кредитних коштів до позовної заяви було долучено меморіальний ордер, який підтверджує перерахування на рахунок відповідача кредитних коштів у відповідному розмірі. У зв`язку з цим вважає безпідставними доводи відповідача про ненадання доказів видачі кредиту. Крім того, у заяві клієнта № A289CT155101259210 від 30.06.2023 зазначено номер платіжної картки, на яку були зараховані кредитні кошти. Випискою по картковому рахунку підтверджується як факт зарахування кредитних коштів на зазначену картку, так і їх подальше використання відповідачем.
За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд дійшов висновку, що скарги не підлягають до задоволення з таких підстав.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду відповідає вказаним вимогам.
Ухвалюючи рішення, суд дійшов висновку, що позивач має право вимагати повернення фактично отриманих відповідачкою кредитних коштів, оскільки остання не надала доказів їх повернення, не спростувала факту отримання кредиту та не заперечувала розмір заборгованості до звернення банку до суду. Водночас суд відмовив у стягненні відсотків, оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами погодження відповідачкою умов щодо їх нарахування. У зв`язку з цим суд зарахував сплачені відповідачкою кошти в рахунок погашення тіла кредиту та визначив непогашену заборгованість у розмірі 52 169,56 грн.
З вказаним висновком колегія погоджується.
Як вбачається з матеріалів справи 26 травня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до АТ «А-Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку.
Згідно із паспортом споживчого кредиту "Швидка готівка", ОСОБА_1 30.06.2023 ознайомилася в електронному вигляді із дійсними умовами і правилами надання банківських послуг у АТ "Акцент-Банк", що підтвердила простим електронним підписом за ідентифікатором НОМЕР_1 (а.с. 7, 79).
Відповідно до заяви про надання послуги "Швидка готівка" № А289СТ155101259210 від 30.06.2023, яка також підписала простим електронним підписом за ідентифікатором НОМЕР_1 , ОСОБА_1 просила АТ "А-Банк" надати їй кредит за послугою "Швидка готівка" на таких умовах: вид кредиту - послуга "Швидка готівка"; мета отримання кредиту - придбання товару/здійснення платежу/оплата послуг; сума кредиту - 75 000,00 грн; строк кредиту - 24 місці із 30.06.2023 до 30.06.2025 включно; процентна ставка (фіксована) - 55,0 % на рік; розмір щомісячного платежу - 5241,51 грн; платіжна картка, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується кредит, - НОМЕР_2 ; загальна вартість кредиту - 125 796,10 грн; погашення заборгованості за кредитом здійснюється шляхом зарахування коштів на рахунок № НОМЕР_3 . Підписанням цієї заяви серед іншого підтвердила, що ця заява разом із Умовами та правилами надання банкіських послуг, паспортом споживчого кредиту, таблицею обчислення загальної вартості кредиту становлять договір (а.с. 8-9, 80-81).
На підтвердження факту надання кредитних коштів позивач надав меморіальні ордера № TR.31178706.110561.69744 від 30.06.2023 та № TR.31178706.110562.69744 від 30.06.2023 (а.с. 11, 63, 65), з яких суд установив, що на виконання умов кредитного договору № А289СТ155101259210 від 30.06.2023 АТ "А-Банк" здійснило видачу кредитних коштів у розмірі 75 000,00 грн на рахунок ОСОБА_1 ( НОМЕР_4 ). Зазначені банківські документи містять відомості про платника, отримувача, суму платежу, рахунки сторін та призначення платежу, що підтверджує фактичне перерахування та зарахування кредитних коштів.
У виписці по картці по рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_4 зазначено, що на картку НОМЕР_5 30.06.2023 о 14:01 зараховано кошти за кредитом "Швидка готівка" у розмірі 75 000,00 грн, які цього ж дня о 14:05 видані через касу банку (а.с. 64).
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача станом на 18 грудня 2025 року становить 96 668,39 грн, з яких: 65 125,21 грн - заборгованість за тілом кредиту; 31 543,18 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 14).
Положеннями ч.1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Правилами ч.1 статті 627 ЦК України регламентовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статей: 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами ч.1 статті 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 статті 639 ЦК України).
Абзац 2 ч.2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч.1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 статті 1048 ЦК України).
Положеннями ч.2 статті 1054 ЦК України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно приписів статей: 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а відповідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України Про електронну комерцію.
Згідно із п.6 ч.1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12 ч.1 статті 3 Закону України Про електронну комерцію).
Відповідно до ч.3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч.6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилом ч.8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до положень ч.1, ч.6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно приписів ч.1, ч.2, ч.3 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що відповідно до анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 26.05.2020 року, ОСОБА_1 звернулась до АТ «Акцент-банк» з метою отримання банківських послуг (а.с.10).
На підтвердження вимог заявленого позову АТ «Акцент-банк» надано суду: копію заяви про надання послуги «Швидка готівка» № А289СТ155101259210 від 30.06.2023 про надання ОСОБА_1 кредиту у розмірі 75 000,00 грн, строком на 24 місяці, зі сплатою процентів у розмірі 55,00 на рік; копію паспорта споживчого кредиту «Швидка готівка», в якому зазначається про надання кредиту в розмірі 75 000 грн, на строк 24 місяці, зі сплатою річних відсотків у розмірі 55, щомісячного платежу 5 241,51 грн; копію таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що у кожному із вказаних вище документів, як доказ підпису відповідача, зазначено: підтверджено простим електронним підписом за ідентифікатором НОМЕР_1 , що ознайомлений з дійсними Умовами і правилами надання банківських послуг. Вказане не відповідає визначенню електронного цифрового підпису, регламентованому п.6, п.12 ч.1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію».
Суд витребував в позивача вказані вище оригінали електронних доказів, що становлять кредититний договір з усіма доповненнями та додатками до нього, в тому числі підтвердження підписання в електронному вигляді договору обома сторонами. Разом з тим, позивач долучив такі докази у первісному їх вигляді (їх паперові копії), без фіксування їх оригіналів на електронному носії, що унеможливило перевірити факт підписання цих документів сторонами, у тому числі відповідачкою простим електронним підписом, та встановити їх цілісність.
Відтак, суд пешої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що позивач не надав належних і допустимих доказів у розумінні ст.ст. 76, 100 ЦПК України, що ОТР-пароль (простий електронний підпис) від імені ОСОБА_1 , про який вказано у копії заяви від 30.06.2023 та в копії паспорта споживчого кредиту "Швидка готівка" фактично був використаний відповідачкою у той спосіб, як це зазначено у вказаних документах: шляхом підтвердження за ідентифікатором НОМЕР_1 .
При розгляді даної справи колегія враховує, що банк є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв`язку з чим, до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними в цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ, тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною в цивільних відносинах з такою установою. Із врахуванням наведеного, всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах. Аналогічна позиція викладена Верховим Судом у постанові від 01.02.2023 року у справі № 199/7014/20.
Таким чином, колегія суддів вважає, що відсутні підстави вважати, що сторони погодили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь АТ «А-Банк» заборгованості за нарахованими та простроченими процентами за користування кредитом у сумі 8765,11 грн.
У контексті приписів вказаних вище норм права, які регулюють спірні правовідносини, та фактичних, документально підтверджених обставин справи, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновку рішення суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог заявленого АТ «Акцент-Банк» позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у оскаржуваній апелянтом частині, а саме, в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми загального залишку заборгованості за процентами.
Аналіз аргументів апеляційної скарги свідчить про те, що оскаржуючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, представник АТ «А-Банк» посилався на необгрунтованість висновку суду, що прострочені проценти за кредитним договором це неустойка.
Разом з тим, суд, ухвалюючи рішення, виходив з безпідставності заявлених позовних вимог зовсім з інших підстав, а саме з відсутності доказів погодження між сторонами процентної ставки за користування кредитом.
Жодних доводів з цього приводу в апеляційній скарзі не наведено, зокрема щодо неповноти встановлення обставин або неправильності установлення обставин, які стали підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині.
Разом з тим, колегія враховує й те, що відповідачка користувалась коштами банку та здійснювала погашення заборгованості за договором, чим підтверджувала та розуміла своє зобов`язання перед банком, що свідчить про виконання угоди сторонами.
З матеріалів справи також вбачається, що заборгованість за тілом кредиту з урахуванням унесених сплат складає 65125,21 грн (75000,00 грн - 9874,79 грн), що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості та випискою про рух коштів на рахунку відповідача.
Надана банком виписка має статус первинного документа, що підтверджується Переліком типових документів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року № 578/5, а також є належним доказом отримання та користування відповідачем кредитними коштами, у ній зазначені всі операції з часу активації кредитної картки зі зняття грошових коштів, погашення заборгованості, яка відповідачем не спростована, що підтверджується і змістом п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.
Доказів щодо відсутності заборгованості чи її наявність у іншому розмірі відповідачка суду не надала. За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту підлягає задоволенню.
Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості за тілом кредиту.
З огляду на зазначене, підстави для скасування рішення суду з наведених апелянтом підстав відсутні.
За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381- 384, 389 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Акціонерного товариства «Акцент-банк» залишити без задоволення, а рішення Долинського районного суду від 18 червня 2026 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного її тексту.
Головуючий В.А. Девляшевський
Судді: В.М. Луганська
Є.Є. Мальцева
Повний текст постанови виготовлено 11 серпня 2026 року.