ПОСТАНОВА
Іменем України
05 серпня 2026 року м. Кропивницький
справа № 401/1231/24
провадження № 22-ц/4809/1348/26
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Чельник О. І.,
за участі секретаря - Бойко В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Світловодський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 березня 2026 року у складі судді Іващенка В. М. і
В С Т А Н О В И В:
Короткий зміст вимог позовної заяви
В травні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила:
-встановити факт батьківства ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Світловодськ Кіровоградської області, громадянина України, який зник безвісти 26.08.2023, відносно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
-зобов`язати Світловодський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України внести зміни до актового запису № 145 від 27 травня 2015 року про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , де у графі «батько» вказати « ОСОБА_3 , громадянин України»;
-судові витрати стягнути з відповідача.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 2014 року проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу та ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народилася донька ОСОБА_4 .
Оскільки батьки дитини не перебували у зареєстрованому шлюбі та спільної заяви про визнання батьківства не подавали, відомості про батька при державній реєстрації народження були внесені відповідно до частини першої статті 135 СК України.
Після народження дитини позивач та ОСОБА_3 продовжували спільно проживати, вести сімейне життя, і останній фактично визнавав себе батьком доньки, брав активну участь у її житті, вихованні та утриманні, а дитина називала його татом.
05 травня 2023 року ОСОБА_3 був призваний на військову службу під час мобілізації до Збройних Сил України, а 26 серпня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Бахмут Донецької області з ним було втрачено зв`язок.
У подальшому місцезнаходження ОСОБА_3 встановити не вдалося, у зв`язку з чим ОСОБА_1 звернулася до правоохоронних органів із заявою про його безвісне зникнення.
Позивач вважала, що встановлення батьківства є необхідним для юридичного підтвердження походження дитини від ОСОБА_3 та реалізації дитиною належних їй прав, зокрема права на соціальний захист як члена сім`ї зниклого безвісти захисника України, а тому звернулась до суду з відповідним позовом.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 березня 2026 року визнано батьківство ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Внесено зміни в актовий запис про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , № 145 від 27 травня 2015 року, вчиненого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Світловодську, в графі "батько", записати батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 судовий збір у розмірі 1 211 грн 20 коп.
Рішення суду мотивовано тим, що спільне проживання позивачки з ОСОБА_3 , його фактичне визнання себе батьком дитини та участь у її вихованні підтверджуються відповідними доказами.
Суд першої інстанції також врахував зникнення ОСОБА_3 безвісти під час виконання бойового завдання та ухилення відповідачки від проведення судово-генетичної експертизи, як наслідок, оцінивши докази в сукупності та застосувавши статті 109 ЦПК України і 128 СК України, дійшов висновку про достовірність батьківства ОСОБА_3 та наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 березня 2026 року у справі та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно визначив характер спірних правовідносин та розглянув справу за позовом до неналежного відповідача, оскільки вимоги фактично стосуються визнання батьківства ОСОБА_3 , а не прав чи обов`язків ОСОБА_2 .
За наявності спору про право справа не могла розглядатися у порядку встановлення юридичного факту, а суд першої інстанції не врахував, що попередню заяву про встановлення факту батьківства вже було залишено без розгляду.
Крім того, суд першої інстанції безпідставно визнав доведеним батьківство на підставі фотографій, відеозаписів, пояснень позивачки та неявки відповідачки на експертизу, хоча такі докази самі по собі не підтверджують біологічного походження дитини.
Відповідач заперечує факт умисного ухилення від експертизи, посилаючись на неналежне повідомлення про її проведення, та вказує, що суд першої інстанції не дослідив причин неявки й не перевірив можливість отримання інших доказів.
Суд першої інстанції порушив норми щодо допустимості, належності та достовірності доказів, оскільки частину фото-, відео- та електронних матеріалів було подано несвоєчасно, а їх походження, автентичність та цілісність належним чином не перевірені.
Крім того, суд першої інстанції повинен був зупинити провадження у справі у зв`язку з перебуванням ОСОБА_3 у складі ЗСУ.
Відзиви на апеляційну скаргу
Від адвоката Охріменка В. Б., який представляє інтереси ОСОБА_1 , надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 березня 2026 року без змін.
Відзиву на апеляційну скаргу від Світловодського відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не надходило, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Розгляд справи апеляційним судом
В судовому засіданні апеляційного суду, проведеному в режимі відеоконференції, ОСОБА_1 та її представник адвокат Охріменко В. Б. заперечували проти доводів апеляційної скарги.
ОСОБА_2 та представник Світловодського відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронних документів.
Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Оскільки учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглядати справу без участі осіб, які не з`явились, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України.
Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Судом першої інстанції встановлено, щобатьками ОСОБА_4 відповідно до свідоцтва про народження зазначені ОСОБА_6 та ОСОБА_1 .
Згідно з довідкою ОСББ «Чорнобривці 47» від 12 вересня 2023 року ОСОБА_1 , її донька ОСОБА_4 та ОСОБА_3 проживали разом у місті Світловодську.
ОСОБА_3 05 травня 2023 року був призваний на військову службу під час загальної мобілізації до Збройних Сил України. Під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Бахмут Донецької області 26 серпня 2023 року з ним було втрачено зв`язок, а його місцезнаходження встановити не вдалося. За фактом його безвісного зникнення з 12 вересня 2023 року органами поліції здійснюється досудове розслідування.
Судом першої інстанції також оглянуто фотозображення та відеозаписи, на яких ОСОБА_3 зображений разом із ОСОБА_1 та дитиною, зокрема тримає Злату на руках, грається з нею та проводить із нею час під час відпочинку. Суд дійшов висновку, що ці матеріали свідчать про ставлення ОСОБА_3 до дитини як до рідної доньки.
Крім того, встановлено, що особисті речі, цінності та документи безвісти зниклого ОСОБА_3 були передані його дружині ОСОБА_1 .
Відповідно до повідомлення Медико-генетичного центру «Мама-папа» ОСОБА_2 не з`явилася за викликом до експертної установи, у зв`язку з чим провести експертне дослідження не вдалося.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За приписами ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Для забезпечення правильного і швидкого вирішення спору суд з урахуванням конкретних її обставин повинен чітко вирішити питання про склад осіб, які братимуть участь у справі та інших учасників процесу. Суду необхідно також встановити осіб, які можуть брати участь у справі як співпозивачі або співвідповідачі, треті особи.
Неправильне визначення фактів, які необхідно встановити для правильного вирішення спору, приводить до того, що не всі особи, прав яких безпосередньо стосуються вирішення спору, притягуються до участі у справі, що у свою чергу приводить до ухвалення незаконних судових рішень.
За відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу (стаття 128 СК України).
При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою (частина перша статті 135 СК України).
У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу (стаття 130 СК України).
Верховний Суд зауважував, що оскільки законодавець врегулював відносини і передбачив, що факт смерті встановлюється в окремому провадженні, якщо запис про батька дитини у книзі записів народжень здійснено за вказівкою матері та настала смерть того, батьківство кого встановлюється, або оголошення його померлим. Натомість у разі зникнення особи безвісти за особливими обставинами застосовується конструкція позову про визнання батьківства (стаття 128 СК України) (див. ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2025 року в справі № 208/15131/24 (провадження № 61-4091ск25)).
Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (частина друга статті 24 ЦК України).
Фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті (частини друга, третя статті 46 ЦК України).
Цивільним законодавством передбачено декілька підстав для оголошення фізичної особи померлою: по-перше, тривала безвісна відсутність, тобто якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років; по-друге, особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом шести місяців; по-третє, за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру фізична особа може бути оголошена судом померлою протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; по-четверте, якщо особа пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, в такому випадку вона може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. При цьому, суду надано право оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2024 року у справі № 204/7924/23 (провадження № 61-16728св23)).
Оголошення померлим (смерть in absentia) - це судове визнання померлим фізичної особи, про яку за місцем постійного проживання відсутні будь-які відомості про місце її перебування протягом встановленого строку. Оголошення особи померлою юридично прирівнюється до фізичної смерті, є припущенням смерті (praesumptio mortis) і має своїм наслідком припинення правоздатності особи. Тому при оголошенні особи померлою суд виходить із презумпції смерті особи, тобто припущення, що на момент розгляду справи особи немає в живих, однак встановити це достеменно неможливо. Оголошення особи померлою здійснюється судом на підставі непрямих доказів або у зв`язку з тривалою безвісною відсутністю (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2025 року в справі № 465/3147/22 (провадження № 61-1296св24)).
Фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців (частина друга статті 46 ЦК України). З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія хоча й є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних бойових дій (див. пункти 122, 123 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року в справі № 755/11021/22 (провадження № 14-94цс24)).
Матеріалами справи підтверджується, що звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просила визнати батьком ОСОБА_3 щодо доньки ОСОБА_4 та внести відповідних змін до актового запису про народження дитини (а. с. 2-6).
05 травня 2023 року ОСОБА_3 призваний на військову службу під час загальної мобілізації до ЗСУ, що підтверджується відповідною копією довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 від 25.09.2023 № 1/2402 (том 1 а. с. 10).
Згідно копії витягу з журналу бойових дій ВЧ НОМЕР_1 за 29 серпня 2023 року, під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Бахмут Донецької області 26 серпня 2023 року під час ведення бойових дій було втрачено зв`язок з військовослужбовцем ОСОБА_3 , місцезнаходження військовослужбовця встановити не вдалося (том 1 а. с. 11).
З 12 вересня 2023 року органами досудового розслідування здійснюється розслідування кримінального провадження за фактом безвісного зникнення ОСОБА_3 біля населеного пункту Бахмут Донецької області, що підтверджується копіями талона-повідомлення єдиного обліку № 6438 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію та витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (том 1 а. с. 12-13).
Водночас матеріали справи не містять відомостей про оголошення ОСОБА_3 померлим у встановленому законом порядку. На момент розгляду справи він має статус безвісти зниклого військовослужбовця, що не припиняє його цивільної правоздатності та не прирівнює його до померлої особи.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦК України).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року в справі № 226/817/19 (провадження № 61-6327св20) вказано, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».
Верховний Суд у постанові від 01 грудня 2025 року у справі № 686/28148/23 (провадження № 61-4334св25) вказав, що у разі зникнення особи безвісти за особливих обставин застосовується конструкція позову про визнання батьківства, при цьому належним відповідачем у такому спорі є особа, яку позивачка вважає батьком дитини.
Отже, враховуючи, що ОСОБА_3 не оголошений судом померлим, саме він є особою, щодо якої заявлено вимогу про визнання батьківства, а тому є належним відповідачем у цій справі. Натомість ОСОБА_2 не є особою, щодо якої заявлено вимогу про визнання батьківства, та не є носієм спірного матеріального правовідношення.
Таким чином, позов пред`явлено до неналежного відповідача, що виключає можливість вирішення судом питання про наявність чи відсутність підстав для визнання батьківства ОСОБА_3 у межах цього провадження.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про можливість задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , оскільки остання є неналежним відповідачем у цій справі.
При цьому позивачка не позбавлена права на судовий захист та можливості звернутися до суду з відповідним позовом із визначенням належного суб`єктного складу учасників справи.
З огляду на те, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, апеляційний суд не вдається до оцінки доводів апеляційної скарги щодо недоведеності батьківства ОСОБА_3 , оцінки фотозображень, відеозаписів та інших доказів, а також доводів щодо ухилення відповідачки від проведення судово-генетичної експертизи, адже зазначені обставини підлягатимуть оцінці судом у разі звернення позивачки з позовом до належного відповідача.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд першої інстанції, розглядаючи не з`ясував належним чином питання щодо особи, яка має відповідати за заявленими вимогами, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. п. 1, 4 ч. 1ст. 376 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог.
За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 березня 2026 року скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог.
Щодо судових витрат
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
В порядку розподілу судових витрат сплачений ОСОБА_2 за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 1 453 грн 44 коп підлягає стягненню на її користь з ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту батьківства відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) 1 453 (одна тисяча чотириста п`ятдесят три) грн 44 коп судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 11.08.2026.
Головуючий суддя С. І. Мурашко
Судді С. М. Єгорова
О. І. Чельник