У Х В А Л А
"11" серпня 2026 р. Справа № 596/1049/26
Провадження № 2/596/718/2026
Суддя Гусятинського районного суду Тернопільської області Лисюк І.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Гусятинського районного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу між ним та відповідачкою, який вони зареєстрували 08 травня 2008 року в Милівецькій сільській раді Яортківського району Тернопільської області, відповідний актовий запис №3.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2026 року справу № 596/1049/26 розподілено для розгляду судді Лисюк І.О..
Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України у рішенні № 9-зп від 25 грудня 1997 року офіційно розтлумачив цю норму та зазначив, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.
Частиною 4 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Як слідує із практики ЄСПЛ, зокрема, рішень Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Отже, доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений, зокрема, Цивільним процесуальним кодексом України (далі ЦПК України).
Перевіривши позовну заяву та додані матеріали, приходжу до висновку, що позовна заява подана з порушенням вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України, виходячи з наступного.
Частиною 3 статті 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування, позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Із позовної заяви вбачається, що позивачем пред`явлено дві вимоги немайнового характеру, а саме: розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з позивачем.
В прохальній частині позивач просить залишити проживати неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з ним, проте в позовній заяві відсутня інформація, що між сторонами існує спір щодо визначення місця проживання дітей та на обґрунтування вказаного відповідних доказів позивач не зазначає.
Згідно положень частини 4 статті 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Однак, заявляючи вимогу про залишення проживання дітей разом з ним (визначення місця проживання дитини), не зазначив стороною у справі орган опіки та піклування представленого належною юридичною особою.
Крім того, згідно ч.3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
В силу вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною собою, сплачується судовий збір за ставкою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01 січня 2026 року становить 3328 грн. 00 коп., (1331,20 грн.).
Згідно квитанції до платіжної інструкції №040510063 від 05 серпня 2026 року доданої до позовної заяви вбачається, що позивачем ОСОБА_1 сплачено судовий збір в розмірі 1331,20 гривень, як за одну вимогу позовної заяви немайнового характеру (позовна вимога про розірвання шлюбу).
За таких обставин, особі, яка звертається з позовом, необхідно сплатити судовий збір за другу вимогу немайнового характеру (визначення місця проживання дітей), або навести підстави із долученням доказів за наявності яких позивач звільнявся б від сплати судового збору.
Наведені недоліки унеможливлюють вирішення питання про відкриття провадження у справі.
У разі виправлення недоліків, позовну заяву необхідно подати разом із копіями заяв відповідно до кількості учасників процесу.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст. 175-177, 185 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків - 5 (п`ять) днів з дня вручення цієї ухвали.
Роз`яснити позивачу, що у разі неусунення недоліків позовної заяви у встановлений строк, заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Гусятинського районного суду
Тернопільської області Ірина ЛИСЮК