П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 липня 2026 року м. Київ
Справа №363/2825/26
Апеляційне провадження №22-ц/824/12389/2026
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В.
за участю секретаря Липченко О.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області про відмову у відкритті провадження у справі, постановлену під головуванням судді Олійник С.В. 08 травня 2026 року в м. Вишгород,
у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Петрівська сільська рада Вишгородського району Київської області про встановлення юридичного факту, що має юридичне значення,
В С Т А Н О В И В
Короткий зміст позовних вимог.
У травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся у суд із заявою про встановлення юридичного факту, що має юридичне значення, у якій просив встановити факт, що договір дарування житлового будинку від 29 травня 1985 року, був укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 щодо частини житлового будинку, фактично укладений щодо житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею (кв.м.): 99,6, житлова площа (кв. м.): 59,5, опис: житловий будинок Літ, «А» з прибудовою «а», «а2», ганок загальною площею 48,0 кв. м, житловою площею 28,9 кв. м, господарський блок «Б», вбиральня «В» огорожа № 2, 5, 7, ворота №8, хвіртка №9, вищевказаний житловий будинок розташований на земельній ділянці кадастровий номер: [номер приховано]:05:295:0159.
Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 є законним співвласником частки житлового будинку на підставі договору дарування від 29 травня 1985 року, проте його оригінал є втраченим.
26 вересня 2024 року державним реєстратором йому було відмовлено у проведенні державної реєстрації права власності у зв`язку з відсутністю оригіналу вказаного договору дарування від 29 травня 1985 року. На підтвердження факту укладення договору дарування заявником подано належним чином завірену копію договору, отриману на підставі адвокатського запиту від Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 08 травня 2026 року у відкритті провадження в цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Петрівська сільська рада Вишгородського району Київської області про встановлення юридичного факту, що має юридичне значення - відмовлено.
Ухвала мотивована тим, що встановлення факту належності заявнику 1/2 частки житлового будинку безпосередньо пов`язане із виникненням, підтвердженням та реалізацією права власності на нерухоме майно, а також із подальшою державною реєстрацією такого права. Крім того, заявником фактично ставиться питання про судове підтвердження права власності на частку житлового будинку у зв`язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документа та неможливістю здійснення державної реєстрації права власності. Такі вимоги свідчать про наявність спору про право цивільне, оскільки пов`язані з підтвердженням та визнанням права власності на нерухоме майно, що підлягає розгляду в позовному провадженні. За таких обставин суд прийшов до висновку, що заява не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, а заявнику необхідно звертатися до суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги.
Не погодився із ухвалою суду першої інстанції позивач, його представником - адвокатом Кирієнко В.В., подано апеляційну скаргу, в якій заначено, що висновок суду про наявність спору про право не відповідає фактичним обставинам справи та зроблений без належного дослідження змісту заявлених вимог і наданих доказів.
В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що суд першої інстанції фактично ототожнив встановлення юридичного факту із визнанням права власності, хоча заявлені вимоги не спрямовані на встановлення, зміну чи припинення права власності, а стосуються виключно підтвердження юридичного факту існування та ідентифікації об`єкта договору дарування, який є підставою вже набутого права.
Звертає увагу, що подана заява не містить вимог щодо визнання права власності, поділу нерухомого майна, витребування майна з чужого незаконного володіння, припинення чи оспорювання права власності інших осіб. Заявником також не ставиться питання щодо визначення часток співвласників або оспорювання правового статусу майна.
Крім того, суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам, які підтверджують неможливість отримання заявником оригіналу договору дарування у позасудовому порядку, незважаючи на вжиття ним усіх можливих заходів для відновлення відповідного документа.
Вказує, що заявником було вжито всіх можливих заходів для пошуку та отримання оригіналу правовстановлюючого документа в позасудовому порядку, однак отримати оригінал договору дарування або його архівний примірник виявилось неможливим. 24 вересня 2024 року представником заявника також було подано адвокатський запит за вих. №2409 до Державного архіву Київської області щодо надання інформації та можливості отримання оригіналу або архівного примірника договору дарування.
Зазначає, що листом від 08 жовтня 2024 року Київська обласна державна адміністрація Київська обласна військова адміністрація - Державний архів Київської області повідомила, що договір дарування від 29 травня 1985 року на зберігання до Державного архіву Київської області не передавався. Таким чином, заявником було вжито всіх можливих заходів для пошуку та отримання оригіналу правовстановлюючого документа в позасудовому порядку, однак отримати оригінал договору дарування або його архівний примірник виявилось неможливим.
Вважає, що відмова у відкритті провадження у справі за відсутності реального спору про право та за наявності всіх передбачених законом підстав для розгляду заяви в порядку окремого провадження є необґрунтованим обмеженням права заявника на ефективний судовий захист.
На підставі викладеного, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи.
Заінтересовані особи правом подачі відзиву не скористалися.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Кирієнко В.В. просила апеляційну скаргу задовольнити.
ОСОБА_2 та представник Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялись в порядку визначеному процесуальним законом, причини неявки суду не повідомили. А тому колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність вказаних осіб.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів виходить з такого.
Фактичні обставини справи.
Як убачається зі справи, у травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Петрівська сільська рада Вишгородського району Київської області про встановлення юридичного факту, що має юридичне значення.
У вказаній заяві ОСОБА_1 просить встановити факт, що договір дарування житлового будинку від 29 травня 1985 року, укладений між нею та ОСОБА_3 щодо частини житлового будинку, фактично був укладений щодо житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею (кв.м.): 99,6, житлова площа (кв. м.): 59,5, опис: житловий будинок Літ, «А» з прибудовою «а», «а2», ганок загальною площею 48,0 кв. м, житловою площею 28,9 кв. м, господарський блок «Б», вбиральня «В» огорожа № 2, 5, 7, ворота №8, хвіртка №9, вищевказаний житловий будинок розташований на земельній ділянці кадастровий номер: [номер приховано]:05:295:0159.
До заяви долучено копії наступних документів: паспортні дані та РНКОПП заявка, адвокатського запиту до Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області щодо витребування копії договору дарування житлового будинку від 29 травня 1985 року, відповіді на адвокатський запит до Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області № 03-10/2844 від 04 жовтня 2024 року та долучена неї копія договору, рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 75238631 від 26 вересня 2024 року, Державний акт на право власності на землю від 25 грудня 2000 року, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-730[телефон приховано], технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), договір купівлі-продажу, технічний паспорт на житловий будинок. (а.с. 8-41)
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 08 травня 2026 року відмовлено у відкритті провадження з тих підстав, що вимоги заявлені в заяві свідчать про наявність спору про право цивільне, оскільки пов`язані з підтвердженням та визнанням права власності на нерухоме майно, що підлягає розгляду у позовному провадженні. (а.с. 48-49)
Застосовані норми права.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення визначено статтею 315 ЦПК України.
Частиною другою статті 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.
Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Спір про право характеризує такий стан правовідносин, коли між сторонами існують певні розбіжності з приводу наявності, змісту та обсягу прав та обов`язків, здійснення яких є неможливим без судового втручання.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 297/2485/19.
У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 139/122/14-ц вказано, що під спором про право розуміють перешкоди у здійсненні цивільного права, які згідно із законом можуть бути усунені за допомогою суду. Спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Отже, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 641/683/23, від 17 грудня 2024 року у справі № 296/2568/23).
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд
З наведених обставин справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту укладення 29 травня 1985 року договору дарування нерухомого майна на його користь в розмірі частки, вказуючи на втрату та неможливість відновлення в позасудовому порядку оригіналу цього договору.
Суд першої інстанції на стадії відкриття провадження зробив висновок про наявність у цій справі спору про право цивільне та необхідність звернення заявника з позовом про визнання права власності в порядку позовного провадження.
Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції передчасним та таким, що ґрунтується на неправильному тлумаченні норм процесуального права та помилковому ототожненні встановлення юридичного факту з виникненням спору про право.
Із матеріалів справи не вбачається, що право власності заявника на частку житлового будинку оспорюється однією із заінтересованих осіб чи іншими особами. Заінтересовані особи ОСОБА_2 та Петрівська сільська рада на цій стадії не заявляли про відсутність прав у заявника, відсутні дані про порушення ними питань щодо володіння та користування цим майном.
Суд першої інстанції не зазначив, хто із заінтересованих осіб у порядку, передбаченому нормами ЦК України, який би оспорював право заявника на вказане ним майно, тобто не встановив, між ким існує спір, оскільки існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним.
Предметом поданої заяви є виключно встановлення юридичного факту щодо наявності правовстановлюючого документу - договору дарування від 29 травня 1985 року, який був втрачений і заявник вказує, що не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення, що в свою чергу об`єктивно унеможливлює проведення державної реєстрації права власності.
Оскільки встановлення зазначеного факту безпосередньо породжує для заявника правові наслідки - можливість належної реалізації вже набутого раніше права власності шляхом його державної реєстрації, а іншого позасудового порядку вирішення цього питання чинне законодавство не передбачає, такі вимоги можуть бути предметом розгляду саме в порядку окремого провадження.
Суд першої інстанції формально підійшов до розгляду питання про відкриття провадження, не врахував дійсного змісту заявлених вимог і характеру спірних правовідносин, та зробив передчасний висновок про наявність спору про право, чим допустив порушення норм процесуального права та обмежив заявника у доступі до правосуддя.
Водночас, розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів виходить із того, що вимога про скасування незаконної ухвали суду першої інстанції підлягає задоволенню. Проте інші доводи скаржника стосуються оцінки доказів і обставин щодо суті заявлених вимог, які підлягають з`ясуванню виключно судом першої інстанції під час подальшого розгляду справи. З огляду на це апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З урахуванням вищевикладеного, ухвала Вишгородського районного суду Київської області від 08 травня 2026 року постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, а відтак апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до положень статті 141 ЦПК України, у зв`язку з тим, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а справа направляється для продовження розгляду до суду першої інстанції, питання про розподіл судових витрат вирішується судом першої інстанції за результатами розгляду справи по суті.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
П О С Т А Н О В И В
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 08 травня 2026 року - скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: О.В. Желепа
Н.В. Поліщук
Повний текст постанови складений 11 серпня 2026 року.