П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 серпня 2026 року м. Київ
Справа №381/5969/25
Апеляційне провадження №22-ц/824/5624/2026
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В.
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області, ухваленого під головуванням судді Анапріюк С.П. 08 грудня 2025 року у м. Фастів,
у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В
Короткий зміст позовних вимог.
У жовтні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором за №00-9705019 від 03 квітня 2024 року у розмірі 36 209,55 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі - 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі - 7000 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 03 квітня 2024 року ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії за №00-9705019 у формі електронного документа з використанням одноразового ідентифікатору 09325.
На виконання умов кредитного договору 03 квітня 2024 року первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ «Платежі Онлайн» на платіжну картку № НОМЕР_1 .
21 жовтня 2025 року ТОВ «ФК «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «Ейс» було укладено договір факторингу № 21102024-МК/ЕЙс, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги за кредитним договором. Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу до позивача перейшло право вимоги до відповідача.
Оскільки відповідач належним чином не виконав свого зобов`язання щодо повернення коштів виникла заборгованість. Позивач не здійснював жодних нарахувань за кредитним договором. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за кредитним договором, у зв`язку з чим позивач звернувся у суд із вказаним позовом та просив його задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2025 року в задоволенні позову ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що надані позивачем до позовної заяви документи не є належними доказами наявності заборгованості, які суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону під час перевірки доводів позивача про реальне виконання чи невиконання кредитного договору відповідачем.
Додатки до позовної заяви без банківської виписки з особового рахунку відповідача та без детального розрахунку не підтверджують правильності нарахування процентів за кредитним договором, факту наявності у відповідача боргу за невиконаним зобов`язанням по кредитному договору.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги.
Не погодився із рішенням суду першої інстанції позивач, його представником подано апеляційну скаргу, в якій він посилається на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд, встановивши факт укладення кредитного договору та перехід права вимоги до позивача, помилково дійшов висновку про недоведеність розміру заборгованості.
Вказав, що суд першої інстанції підтверджує, що АТ «Ощадбанк» надав виписки, інформацію про рух коштів та підтвердження факту зарахуванням їх на рахунок відповідача, однак при ухваленні рішення зробив протилежний висновок що перерахування коштів нібито не доведено належними доказами, а розрахунок не може бути підтвердженням заборгованості.
Також звертає увагу суду на те, що підготовлені розрахунки не суперечать один одному та узгоджується з іншими доказами у справі, зокрема із витягом з Реєстру Боржників Б/Н від 21 жовтня 2024 року до договору факторингу № 21102024-МК/ЕЙс.
При цьому наголошує, що за весь період перебування права вимоги за вищезазначеним договором, позивач не здійснив жодних додаткових нарахувань і не застосував жодних штрафних санкцій до боржника. Тобто скаржник вважає, що розрахунки заборгованості, долучені до матеріалів справи в сукупності з платіжним дорученням про перерахування коштів є беззаперечними доказами факту заборгованості, а отже позовні вимоги доведені в повній мірі.
На підставі викладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції в та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі та вирішити питання судових витрат в суді першої та апеляційної інстанцій, які становлять 13 056 грн та складаються: з судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції - 2 422,40 грн; судового збору в суді апеляційної інстанції - 3633,60 грн та витрати за надання правничої допомоги в суді першої інстанції - 7000 грн.
Процесуальні дії учасників справи та суду.
Відповідач правом подачі відзиву не скористався.
У порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи..
Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить наступного висновку.
Фактичні обставини справи.
03 квітня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії за №00-9705019. Сума кредитного ліміту (сума кредиту) складає: 6500 грн. Строк дії кредитної лінії (строк кредитування): 360 календарних днів. За умовами договору, сума кредиту 6500 грн перераховується кредитодавцем на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 . Позичальник зобов`язаний повернути кредит кредитодавцю (дата повернення кредиту) 29 березня 2025 року. Орієнтовна загальна вартість кредиту визначена сторонами у розмірі 64948 грн. Вказаний кредитний договір підписаний шляхом введення позичальником одноразового ідентифікатора - 09325. (а.с. 42-50)
Додатком № 1 до договору є графік платежів, який також підписаний шляхом введення позичальником одноразового ідентифікатора - 09325. (а.с. 51)
03 квітня 2024 року ОСОБА_1 також підписано паспорт споживчого кредиту, яким передбачені основні умови кредитування (одноразовий ідентифікатор - 91662) (а.с. 29-31).
З довідки про ідентифікацію вбачається, що ОСОБА_1 03 квітня 2024 року о 14:48:15 на номер мобільного телефону НОМЕР_3 направлено одноразовий ідентифікатор - 09325, яким підписано кредитний договір (а.с. 28).
З інформаційної довідки ТОВ «Платежі Онлайн» вих. № 1289/10 від 30 жовтня 2024 року убачається, що банком емітентом АТ «Ощадбанк» 03 квітня 2024 року о 14:48:26 на картку № НОМЕР_2 було пераховано 6500 грн № транзакції 41214-49058-95684. (а.с. 21-27)
З виписки з особового рахунку за кредитним договором за №00-9705019 та детального розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором за №00-970501, станом на 21 жовтня 2024 року складає 36209,55 грн та складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 7150 грн; прострочена заборгованість за процентами - 29059,55 грн та штрафні санкції 3250 грн (а.с. 67-70).
21 жовтня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «ЕЙС» було укладено договір факторингу №21102024-МК/Ейс, за умовами якого клієнт відступив, а фактор прийняв право грошової вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру боржників (а.с. 79-91).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 21102024-МК/Ейс від 21 жовтня 2024 року ТОВ «ФК «ЕЙС» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 36209,55 грн (а.с. 26-28).
На виконання ухвали суду першої інстанції АТ «Ощадбанк» надало відповідь, згідно з відомостями якої банком було емітовано на ім`я ОСОБА_1 картку № НОМЕР_4 . Також надано інформацію про фінансовий номеру телефону та підтверджено зарахування 6500 грн на банківський рахунок, для обслуговування якого було емітовано зазначену платіжну картку. Крім цього, надано виписку про рух коштів по картці та платіжну інструкцію від 05 квітня 2024 року про зарахування переказу на суму 6500 грн (а.с. 118-123).
Застосовані норми права.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини першої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (частина третя статті 207 ЦК України).
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Частиною 1 ст. 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Положення ч. 6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Так, відповідно до п. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Окрім цього, положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 12 січня 2021 року у цивільній справі № 524/5556/19: "Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позичальником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено…".
Без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі № 234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі № 640/7029/19.
При цьому суд зобов`язаний при наявності кредитної заборгованості стягнути ту суму, яка є для суду доведеною, а не взагалі відмовляти у позові. Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 204/2217/16-ц (провадження № 61-47244св18).
За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2023 року у справі № 11-228сап21 зазначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 (пункт 41)).
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд
З наведених обставин справи вбачається, що 03 квітня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №00-9705019 в електронній формі із використанням одноразового ідентифікатора - 09325.
Зазначений спосіб підписання повністю відповідає вимогам статей 205, 207 ЦК України, статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» та сталій правовій позиції Верховного Суду. Договір є правомірним у силу презумпції, закріпленої статтею 204 ЦК України, оскільки не був визнаний судом недійсним.
Також належними доказами підтверджено факт відступлення права грошової вимоги за цим договором на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» на підставі договору факторингу № 21102024-МК/Ейс від 21 жовтня 2024 року та витягу з Реєстру Боржників. Таким чином, позивач правомірно набув статусу кредитора.
Колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження наявності боргу.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання ухвали суду першої інстанції АТ «Ощадбанк» надав відповідь, виписку про рух коштів та платіжну інструкцію від 05 квітня 2024 року. Цими документами беззаперечно підтверджено емітування платіжної картки № НОМЕР_4 на ім`я відповідача ОСОБА_1 . Фактичне безготівкове зарахування на вказаний рахунок відповідача суми кредиту в розмірі 6500 грн.
Отже, первісний кредитор повністю виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальникові грошові кошти. Натомість відповідач у порушення вимог статті 526 ЦК України та умов кредитного договору свого обов`язку щодо повернення коштів не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість.
Відмовляючи у позові з мотивів відсутності детального розрахунку, суд першої інстанції не врахував, що в матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості та виписка з особового рахунку станом на дату відступлення права вимоги 21 жовтня 2024 року, згідно з якими борг становить 36 209,55 грн тіло кредиту, прострочені проценти та комісія.
Оскільки відповідач жодним чином не спростував наданий позивачем розрахунок заборгованості, не надав контррозрахунку чи доказів сплати коштів, надані позивачем докази у своїй сукупності є достатніми та підтверджують обґрунтованість позовних вимог.
Колегія суддів звертає увагу на те, що нарахування процентів за користування кредитом було здійснено позивачем виключно в межах строку дії кредитного договору.
З детального розрахунку заборгованості вбачається, що первісний кредитор припинив будь-які нарахування заборгованості за процентами та комісіями 21 жовтня 2024 року у день відступлення права вимоги та укладення договору факторингу. Новий кредитор ТОВ «ФК «ЕЙС» з моменту набуття права вимоги і до моменту звернення до суду жодних додаткових відсотків, пені чи штрафних санкцій боржнику не нараховував.
Враховуючи, що за умовами договору строком дії кредитної лінії визначено 360 календарних днів тобто до 29 березня 2025 року, нарахування відсотків було повністю зупинено задовго до закінчення визначеного договором строку кредитування. Таким чином, права відповідача як споживача жодним чином не були порушені, а заявлена до стягнення сума процентів є остаточною, фіксованою та повністю доведеною в межах договірних правовідносин сторін.
Крім того із матеріалів справи убачається, що сторонами зобов`язання погоджено розмір комісії 650 грн, за надання кредиту у розмірі 10% від суми кредиту (п. 1.6. договору).
Матеріалами справи підтверджено та неведений платіж був разовим і позовних вимог про визнання недійсними умов основного договору кредиту, якими передбачена сплата такої комісії, позивач не заявляв.
За таких обставин рішення суду першої інстанції через неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків обставинам справи підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про повне задоволення позову.
Враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги позивача, скасував оскаржуване рішення суду, у повному обсязі задовольнив позовні вимоги позивача, то наявні підстави для відшкодування позивачу понесених ним судових витрат у судах першої інстанції.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).
Так, за подання позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн (а.с. 92).
Враховуючи, що судом апеляційної інстанції задоволено позовні вимоги та вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, вказані суми необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.
Щодо витрат на правничу допомогу.
Згідно з положеннями частин першої-п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України)
Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зауважила, що суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України.
Із наданих та досліджених доказів на підтвердження витрат, понесених позивачем на оплату професійної правничої допомоги у суді першої інстанції, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що звертаючись до суду апеляційної інстанції представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» окрім судового збору просив стягнути із відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» витрати на професійну допомогу у розмірі 7000 грн за розгляд справи в суді першої інстанції.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу сторона позивача надано копію договору про надання правової допомоги № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, що підписано сторонами АБ «Соломко та партнери» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» (а.с. 63-65).
Відповідно до п 3.3 договору про надання правової допомоги гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами в протоколі погодження вартості послуг до договору (додаток № 1).
Відповідно до п. 3.4. після належного виконання доручення адвокатське бюро надає клієнту акт прийому-передачі наданих послуг.
Також, позивачем надано протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, додаткова угода № 25770793885 від 11 вересня 2025 року, а також акт прийому-передачі наданих послуг від 01 жовтня 2025 року (а.с. 81-82, 66).
Актом прийому-передачі наданих послуг від 25 01 жовтня 2025 року, який є невід`ємною частиною до договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, сторони засвідчили, що виконавець надав, а клієнт отримав такі послуги: складання позовної заяви - 5000 грн (2 год.), вивчення матеріалів справи - 1000 грн (2 год), підготовка запиту - 500 грн (1 год), підготовка та подача клопотання - 500 грн (1 год). Всього надано послуг на загальну суму 7000 грн (а.с.61).
При цьому, клопотань щодо зменшення заявлених позивачем до стягнення витрат на правову допомогу, стороною відповідача надано не було.
Оцінюючи подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат в суді першої інстанції, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що зазначені позивачем витрати підтверджені належно на суму 7000 грн.
Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 7000 грн та судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції 2 422,40 грн.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, перевірених судом, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» та скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.
Розподіл судових витрат.
Виходячи з положень ст.141 ЦПК України колегія суддів вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційної інстанції у загальному розмірі 3633,60 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
П О С Т А Н О В И В
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» - задовольнити.
Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2025 року скасувати та ухвали нове судове рішення.
Позов товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №00-9705019 від 03 квітня 2024 року у розмірі 36 209,55 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судовий збір пов`язаний з розглядом справи в розмірі 6056 грн та витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 7000 грн, а всього 13056 грн.
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 2090, м. Київ, вул. Алмаатинська, 8, офіс 310а)
Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 )
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: О.В. Желепа
Н.В. Поліщук