КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2026 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 759/7528/26
номер провадження 22-ц/824/11523/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Лапчевської О.Ф.,
суддів Березовенко Р.В., Мостової Г.І.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 24 квітня 2026 року /суддя Ул`яновська О.В./
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 24 квітня 2026 року задоволено клопотання відповідача ОСОБА_3 та зупинено провадження у справі до припинення перебування відповідача на військовій службі або до закінчення воєнного стану. /а.с. 86-87/
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми процесуального права, зокрема пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України, без урахування правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22, згідно з якою сам лише факт проходження військової служби не є безумовною підставою для зупинення провадження без з`ясування реальних обставин, що об`єктивно перешкоджають участі сторони у розгляді справи, у сукупності з волевиявленням військовослужбовця. Зазначає, що перебування відповідача на службі не стало перешкодою для його вільного пересування, скоєння ДТП, подання заяв до суду про визнання вини, що свідчить про наявність у нього доступу до правосуддя. Суд не дослідив можливості участі відповідача у засіданнях в режимі відеоконференції (стаття 212 ЦПК України) або через представника. Крім того, апелянт вказує, що судом відкрито провадження у справі за спрощеною процедурою без виклику сторін, що нівелює питання особистої участі відповідача, а резолютивна частина ухвали містить неправильне зазначення умови зупинення "до закінчення воєнного стану", що не передбачено пунктом 2 частини першої статті 253 ЦПК України.
ОСОБА_3 звернувся з відзивом на апеляційну скаргу. Вказував, що суд зобов`язаний зупинити провадження, оскільки він є учасником бойових дій, проходить військову службу в частині, що переведена на воєнний стан і не може представляти свої інтереси в суді. Отже, розгляд справи за цих обставин буде порушувати його право на справедливий суд.
Колегія суддів, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.
Судом встановлено, що в провадженні Святошинського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа № 759/7528/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
06 квітня 2026 року ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (без виклику) сторін.
16 квітня 2026 року відповідач ОСОБА_3 подав до суду клопотання про зупинення провадження у справі у зв`язку з його перебуванням на військовій службі у складі Національної гвардії України, що підтверджується довідкою військової частини.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 24 квітня 2026 року клопотання відповідача задоволено, провадження у справі зупинено до припинення перебування відповідача на військовій службі або до закінчення воєнного стану.
Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції керувався пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України про те, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших військових формувань, що переведені на воєнний стан; пунктом 2 частини першої статті 253 ЦПК України про те, що провадження у справі зупиняється до припинення перебування сторони на військовій службі; правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22, згідно з якою належними доказами для зупинення провадження є військовий квиток, накази командира військової частини, довідки, що містять інформацію про перебування особи на військовій службі.
Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що оскільки відповідач перебуває на військовій службі у складі Національної гвардії України, що переведена на воєнний стан, наявні підстави для зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував правової позиції Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності встановлення об`єктивної неможливості участі військовослужбовця у розгляді справи, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22 дійшла висновку, що упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом зазначених норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець перебуває на військовій службі. При цьому ВП ВС зазначила, що якщо військовослужбовець висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_3 особисто подав клопотання про зупинення провадження у справі, чим висловив свою волю на зупинення провадження. Відповідач не висловлював бажання продовжувати розгляд справи, не подавав заяв про розгляд справи за його відсутності, не заявляв клопотань про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Таким чином, волевиявлення відповідача свідчить про його бажання скористатися правом на зупинення провадження у зв`язку з перебуванням на військовій службі.
Щодо доводів апелянта про те, що відповідач мав можливість вільно пересуватися, скоювати ДТП, подавати заяви до суду, колегія суддів зазначає, що наявність можливості вчиняти окремі дії не свідчить про можливість повноцінної участі у судовому процесі, зокрема, забезпечення явки до суду, подання доказів, участі у судових дебатах тощо.
Щодо доводів апелянта про можливість участі відповідача у судовому засіданні в режимі відеоконференції, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 212 ЦПК України участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції є правом, а не обов`язком учасника справи. Відповідач не заявляв клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, а тому суд не мав підстав вирішувати це питання.
Щодо доводів апелянта про те, що судом відкрито провадження у справі за спрощеною процедурою без виклику сторін, колегія суддів зазначає, що розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (без виклику) сторін передбачає розгляд справи без проведення судового засідання з викликом сторін, однак не виключає необхідності забезпечення права сторони на подання заяв по суті справи, відзиву, заперечень, клопотань тощо. Перебування відповідача на військовій службі може об`єктивно унеможливлювати своєчасне подання таких документів.
Щодо доводів апелянта про неправильне зазначення в резолютивній частині ухвали умови зупинення "до закінчення воєнного стану", колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється до припинення перебування сторони на військовій службі. При цьому припинення воєнного стану може бути підставою для припинення військової служби військовослужбовця, однак не є тотожним такому припиненню. Зазначення в резолютивній частині обох умов не є суттєвим порушенням, оскільки основною підставою зупинення є перебування відповідача на військовій службі. Крім того, апелянтом не доведено, що зазначення додаткової умови "до закінчення воєнного стану" порушило його права.
Таким чином, оскільки наявність довідки військової частини є достатньою підставою для зупинення провадження, а апелянтом не надано доказів того, що відповідач не перебуває на військовій службі або висловив волю на продовження розгляду справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та ґрунтуються на формальних міркуваннях.
Оскільки суд першої інстанції правильно застосував норми процесуального права, підстави для скасування ухвали відсутні.
Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 24 квітня 2026 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Головуючий: Судді: