КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2026 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 363/7904/25
номер провадження № 22-ц/824/8185/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Лапчевської О.Ф.,
суддів Березовенко Р.В., Мостової Г.І.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу заступника керівника окружної прокуратури - Зюзі Ярослава Юрійовича на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 27 січня 2026 року /суддя Олійник С.В./
у справі за позовом керівник Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Вишгородської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа: Дніпровсько-Тетерівське державне лісомисливське господарство про витребування земельної ділянки лісового фонду із чужого незаконного володіння, -
В С Т А Н О В И В:
Керівник Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Вишгородської районної державної адміністрації звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки лісового фонду із чужого незаконного володіння.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 09 січня 2026 року позовну заяву залишено без руху з підстав не надання звіту про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки та недоплати судового збору.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 27 січня 2026 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу у зв`язку з неусуненням недоліків у встановлений строк. /а.с. 20-21/
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, заступник керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області Зюзя Я.Ю. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, зокрема суд безпідставно вимагав від позивача надання звіту про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, проведеної відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», та доплати судового збору до максимального розміру, встановленого для майнових вимог. Апелянт зазначає, що такі вимоги суперечать положенням частини 2 статті 176 ЦПК України та частині 2 статті 6 Закону України «Про судовий збір», згідно з якими у разі якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, суд не має права зобов`язувати позивача доплачувати судовий збір та постановляти ухвалу про залишення позову без руху. Натомість у такому випадку суд повинен розглянути справу по суті та встановити ціну позову при її розгляді з подальшим стягненням недоплаченого судового збору. Крім того, апелянт підкреслював, що ціна позову була правильно визначена ним на підставі усереднених показників нормативної грошової оцінки земель лісогосподарського призначення, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 24 червня 2022 року № 376, що відповідає характеру спірної земельної ділянки як землі лісового фонду. Суд першої інстанції не мав права вимагати проведення незалежної оцінки майна та залишати позовну заяву без руху, оскільки така вимога не передбачена законом і суперечить правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові Касаційного цивільного суду від 11 квітня 2024 року у справі № 756/16117/21.
Відповідач та третя особа відзиву на апеляційну скаргу не подали, про розгляд справи в порядку письмового провадження поінформовані належним чином, через електронні кабінети, відповідач - поштою, з відзивом на апеляційну скаргу до суду не звертались.
Колегія суддів, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції на підставі наступного.
Судом встановлено, що у провадженні Вишгородського районного суду Київської області перебуває цивільна справа № 363/7904/25 за позовом керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Вишгородської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа: Дніпровсько-Тетерівське державне лісомисливське господарство про витребування земельної ділянки лісового фонду із чужого незаконного володіння.
Предметом позову є витребування земельної ділянки лісового фонду площею 0,1432 га (кадастровий номер [номер приховано]:14:140:0179). Позивач визначив ціну позову на підставі усереднених показників нормативної грошової оцінки земель лісогосподарського призначення, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 24 червня 2022 року № 376, відповідно до яких нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 1 138,00 грн. Судовий збір сплачено у розмірі 3 028,00 грн (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 09 січня 2026 року позовну заяву залишено без руху з тих підстав, що позивачем не додано звіт про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, проведеної відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», та не доплачено судовий збір. Позивач у встановлений строк недоліки не усунув. Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 27 січня 2026 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу.
Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції керувався статтею 185 ЦПК України, посилаючись на неусунення недоліків, визначених ухвалою від 09 січня 2026 року.
Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що позивач не усунув недоліки позовної заяви у встановлений строк, у зв`язку з чим заява підлягає визнанню неподаною та поверненню.
Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно вимагав від позивача надання звіту про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки та доплати судового збору, колегія суддів вважає обґрунтованими.
Відповідно до частини 2 статті 176 ЦПК України, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.
Аналогічні положення містяться в частині 2 статті 6 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою у разі якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, суд не пізніше наступного дня після надходження позовної заяви у порядку, встановленому ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій орієнтовно визначає суму судового збору, що підлягає сплаті за подання позовної заяви, або зазначає про необхідність надання звіту про оцінку майна у випадках, якщо обов`язковість її проведення встановлена законом. Подальший розмір судового збору визначається судом при вирішенні справи з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 725/822/23 (провадження № 14-201цс24) дійшла висновку, що в разі неможливості встановлення точної ціни позову суд не має права зобов`язувати позивача сплатити судовий збір у визначеному судом розмірі та залишати позовну заяву без руху. Натомість суд повинен розглянути справу по суті та вирішити питання про судовий збір при ухваленні рішення.
Крім того, Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2024 року у справі № 756/16117/21 (провадження № 61-16985св23) зазначив, що витребування звіту про незалежну оцінку земельної ділянки, проведеної відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», не є обов`язковим для визначення ціни позову про витребування земельної ділянки лісового фонду, оскільки нормативна грошова оцінка земель лісогосподарського призначення визначається на підставі усереднених показників, затверджених центральним органом виконавчої влади. Вимога суду про надання такого звіту є безпідставною та такою, що суперечить положенням статті 176 ЦПК України та статті 6 Закону України «Про судовий збір».
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 14 жовтня 2024 року у справі № 234/12261/23 (провадження № 61-4414сво24) сформулював правовий висновок, згідно з яким у разі коли визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості майна, суд має прийняти позовну заяву до розгляду, а питання про правильність визначення ціни позову та, відповідно, розміру судового збору вирішувати під час розгляду справи по суті із застосуванням положень частини другої статті 176 ЦПК України та частини другої статті 6 Закону України «Про судовий збір». Залишення позовної заяви без руху з підстав недоведеності ціни позову є неправильним застосуванням норм процесуального права.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без руху з вимогою надати звіт про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки та доплатити судовий збір, неправильно застосував норми процесуального права, оскільки у разі неможливості встановити точну ціну позову суд повинен був попередньо визначити розмір судового збору та розглянути справу по суті з подальшим стягненням недоплаченого судового збору. Належного обґрунтування відхилення поданої грошової оцінки земель лісогосподарського призначення, яке зроблене на підставі усереднених показників нормативної грошової оцінки земель лісогосподарського призначення, ухвала не містить.
Таким чином, оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та такими, що спростовують висновки суду першої інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Відповідно до частини 6 статті 381 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали суду першої інстанції, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, скасовує таку ухвалу та направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, якщо підстави для її постановлення були відсутні.
Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, стягненню з ОСОБА_1 на користь Київської обласної прокуратури підлягає 3 328,00 грн.
Керуючись ст.ст. 141, 379, 381, 382 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу заступника керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області Зюзі Ярослава Юрійовича - задовольнити.
Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 27 січня 2026 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Київської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909996, адреса: 01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 копійок.
Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Головуючий: Судді: