Справа №731/420/26
Провадження №2-з/731/3/26
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 серпня 2026 року с-ще Варва
Суддя Варвинського районного суду Чернігівської області Савенко А.І., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -
В С Т А Н О В И В:
30 липня 2026 року до суду надійшла вказана позовна заява, разом із заявою про її забезпечення.
Справа розподілена судді Савенку А.І. після виходу з відпустки.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач ОСОБА_1 зазначає, що нею заявлено позов до колишнього чоловіка, спрямований на захист майнових прав шляхом визнання спільною сумісною власністю подружжя майна, набутого у шлюбі. Зокрема, у шлюбі набуто нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: земельна ділянка з кадастровим №[номер приховано]:01:004:0644, площею 0.0238 га, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства; земельна ділянка з кадастровим №[номер приховано]:01:004:0643, площею 0.15 га, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); житловий будинок, загальною площею - 84,6 кв.м.
Оскільки ОСОБА_2 є титульним власником вказаної нерухомості, то він може до закінчення розгляду справи відчужити майно третім особам, що унеможливить ефективний захист її прав та виконання рішення в разі задоволення позову про поділ спільного майна подружжя.
На думку заявника, накладення арешту на нерухоме майно є співмірним із заявленими нею позовними вимогами та ніяк не обмежує відповідача у праві користування майном.
Заявник просить суд накласти арешт на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: на земельну ділянку з кадастровим №[номер приховано]:01:004:0644, площею 0.0238 га, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства; земельну ділянку з кадастровим №[номер приховано]:01:004:0643, площею 0.15 га, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); житловий будинок, загальною площею - 84,6 кв.м; заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам та іншим органам/суб`єктам, які здійснюють функції державного реєстратора, вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації речових прав, відчуження, зміни власника, державної реєстрації обтяжень, іпотеки тощо щодо зазначених об`єктів нерухомого майна.
Розгляд заяви про забезпечення позову суд проводить відповідно до вимог ст. 153 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.
Згідно зі ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Як зазначено у п. 4 Рішення Конституційного Суду від 31 травня 2011 року № 4-рп/2011, інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Разом з тим у Кодексі встановлено систему захисту прав особою, щодо якої застосовано заходи забезпечення позову. Складовими такої системи є: співмірність видів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами; можливість суду вимагати від позивача забезпечити його вимогу заставою; відшкодування особі збитків, завданих забезпеченням позову; право на апеляційне оскарження ухвали суду щодо забезпечення позову. Аналіз зазначених положень Кодексу дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, яка ініціює питання про застосування заходів забезпечення позову, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано.
Види забезпечення позову визначені у ч. 1 ст. 150 ЦПК України та до них належить, зокрема, накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору (п. 1, 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України).
Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України)
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (відповідачів), щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
По суті забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (відповідачів) або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у випадку задоволених вимог позивача (заявника).
Забезпечення позову спрямовано, перше за все, проти несумлінних дій відповідача (відповідачів), які можуть сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 дійшла висновку, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Аналогічний висновок викладено і У постанові Верховного Суду України від 05 березня 2025 року у справі № 446/1155/24.
Разом з тим, у пункті 23 постанови від 03 березня 2023 року у справі № 905/448/22 Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Предметом спору у цій справі є поділ спільного сумісного майна, набутого за час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі. Позовні вимоги стосуються визнання права власності на 1/2 частину спільного сумісного майна (дві земельні ділянки та житловий будинок).
У статті 68 СК України закріплено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, придбане нею чи ним за час шлюбу, але за кошти, які належали йому особисто.
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).
Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один з подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.
Такий правовий висновок висловив Верховний Суд 25 вересня 2019 року у справі N 320/3560/18.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18 липня 2025 року відповідачу ОСОБА_2 належать на праві власності нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 : земельна ділянка з кадастровим №[номер приховано]:01:004:0644, площею 0,0238 га, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, дата набуття права власності: 02 лютого 2017 року, правова підстава набуття права власності: договір купівлі-продажу, серія та номер: 102, виданий 02 лютого 2017 року приватним нотаріусом Варвинського районного нотаріального округу Пушкарьовою-Гезердавою Н.О.; земельна ділянка з кадастровим №[номер приховано]:01:004:0643, площею 0,15 га, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), дата набуття права власності: 02 лютого 2017 року, правова підстава набуття права власності: договір купівлі-продажу, серія та номер: 101, виданий 02 лютого 2017 року приватним нотаріусом Варвинського районного нотаріального округу Пушкарьовою Гезердавою Н.О.; житловий будинок, загальною площею - 84,6 кв.м, дата набуття права власності: 02 лютого 2017 року, правова підстава набуття права власності: договір купівлі-продажу, серія та номер: 100, виданий 02 лютого 2017 року приватним нотаріусом Варвинського районного нотаріального округу Пушкарьовою-Гезердавою Н.О.
Разом з тим, суд звертає увагу, що позивач ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності на 1/2 частку спірного нерухомого майна, а не на все майно.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Враховуючи предмет заявленого позову, суб`єктний склад відповідачів, характер спірних правовідносин, які виникли між сторонами, обсяг заявлених позивачем позовних вимог, пересвідчившись, що на момент постановлення ухвали спір по суті не вирішений, беручи до уваги наведені позивачем докази, які наявні в матеріалах заяви та матеріалах цивільної справи, зважаючи на обґрунтованість вимог, визначених у заяві щодо забезпечення позову, а також на те, що заходи забезпечення позову мають бути розумними та співмірними із заявленими позовними вимогами, наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, які дають підстави вважати, що невжиття заходів із забезпечення позовних вимог може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його задоволення, суд вважає за можливе, з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів позивача, задовольнити заяву про забезпечення позову частково, а саме вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/2 частку нерухомого майна, яке належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 .
Відповідно до ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Разом із тим, враховуючи предмет позову та захід забезпечення позову, а також відсутність підстав вважати, що забезпечення позову спричинить відповідачеві збитки, суд приходить до висновку, що зустрічне забезпечення є недоцільним.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 149-153, 157, 260, 353-354 ЦПК України,-
У Х В А Л И В:
Заяву позивача ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ) про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.
Накласти арешт із забороною відчуження на 1/2 частку нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
-на 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим №[номер приховано]:01:004:0644, площею 0,0238 га, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1162619374211; право власності на яку зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 , дата набуття права власності: 02 лютого 2017 року, правова підстава набуття права власності: договір купівлі-продажу, серія та номер: 102, виданий 02 лютого 2017 року приватним нотаріусом Варвинського районного нотаріального округу Пушкарьовою-Гезердавою Н.О., номер відомостей про речове право: 18834742;
-на 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим №[номер приховано]:01:004:0643, площею 0,15 га, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1162611774211, право власності на яку зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 , дата набуття права власності: 02 лютого 2017 року, правова підстава набуття права власності: договір купівлі-продажу, серія та номер: 101, виданий 02 лютого 2017 року приватним нотаріусом Варвинського районного нотаріального округу Пушкарьовою-Гезердавою Н.О., номер відомостей про речове право: 18834608;
-на 1/2 частку житлового будинку, загальною площею - 84,6 кв.м, житлова площа - 42,1 кв.м, з господарськими будівлями та спорудами, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1162601674211, право власності на яку зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 , дата набуття права власності: 02 лютого 2017 року, правова підстава набуття права власності: договір купівлі-продажу, серія та номер: 100, виданий 02 лютого 2017 року приватним нотаріусом Варвинського районного нотаріального округу Пушкарьовою-Гезердавою Н.О., номер відомостей про речове право: 18834427..
Ухвала є виконавчим документом і підлягає негайному виконанню.
Копію ухвали негайно направити для виконання до Варвинського відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (17600, Чернігівська область, Прилуцький район, с-ще Варва, вул. Пилипенка, 3а), а також заявникові ОСОБА_1 .
Зобов`язати Варвинський відділ державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у найкоротший строк повідомити Варвинському районному суду Чернігівської області про виконання ухвали.
Після фактичного виконання ухвали її копію надіслати відповідачу ОСОБА_2 .
Ухвалу може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня отримання копії ухвали.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя А.І. Савенко