Судові рішення

Ухвала № 138900898 у справі № 279/3417/26 від 21.07.2026

Ухвала від 21.07.2026 у цивільній справі № 279/3417/26 (категорія «Позики, кредиту, банківського вкладу»). Суд: Печерський районний суд міста Києва, суддя Хайнацький Є. С.

Справа№ 279/3417/26 (у рішенні: 279/3417/26-ц)
СудПечерський районний суд міста Києва
СуддяХайнацький Є. С.
Форма рішенняУхвала
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяПозики, кредиту, банківського вкладу
Дата ухвалення21.07.2026
Надійшло до реєстру12.08.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/138900898

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Текст рішення

печерський районний суд міста києва

Справа № 279/3417/26-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року Суддя Печерського районного суду м. Києва Хайнацький Є.С., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Раффайзен Банк» про визнання кредитного договору недійсним та скасування заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства «Раффайзен Банк» (далі - відповідач, АТ «Раффайзен Банк»), в якому просить:

визнати недійсним кредитний договір про надання кредиту (встановлення кредитного ліміту) на суму?39 000,00 грн., укладений 05 березня 2026 року між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 через мобільний застосунок «MyRaif»;

зафіксувати факт невикористання кредитних коштів ОСОБА_1 ?та повністю звільнити від будь-яких фінансових зобов?язань перед АТ «Райффайзен Банк» за цим договором (включаючи повернення тіла кредиту, сплату відсотків, комісій, штрафів чи пені).

Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 23.06.2026 року вищевказану цивільну справу передано за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.

Згідно ст. 32 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), спори між судами про підсудність не допускаються і справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст. 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 з доданими до неї матеріалами, судом встановлено наступне.

Так, позовна заява повинна відповідати вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Проте, в порушення вимог п.п. 5, 6, 7, 8, 9, 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява не містить:

виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи;

підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Так, визначаючи зміст позовних вимог, серед іншого, позивач просить суд зафіксувати факт невикористання кредитних коштів ОСОБА_1 ?та повністю звільнити від будь-яких фінансових зобов?язань перед АТ «Райффайзен Банк» за цим договором (включаючи повернення тіла кредиту, сплату відсотків, комісій, штрафів чи пені).

Разом із тим, позивачем не зазначено, якому передбаченому законом способу захисту цивільного права відповідає вимога про зафіксування факту, а також не визначено конкретного змісту вимоги про повне звільнення від будь-яких фінансових зобов`язань. Обставина отримання, використання чи невикористання позивачем кредитних коштів за своєю правовою природою може становити обставину, яка підлягає доказуванню під час вирішення спору, однак позивачем не обґрунтовано можливості її встановлення судом саме у заявлений нею спосіб як самостійної позовної вимоги.

Відтак, позивачу необхідно уточнити зміст позовних вимог та визначити належний спосіб судового захисту, зазначивши, яке конкретно суб`єктивне право позивача порушене відповідачем та яким саме способом вона просить суд його захистити.

Також, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Як на підставу для звільнення від сплати судового збору позивач у позові посилалась на положення ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно з якою споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Споживачем, права якого захищаються цим законом, є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Як визначено у п. 17 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Відтак, застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до даних правовідносин можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору, та інше, тобто ті, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними Законами (Цивільний кодекс України, Закон України «Про банки та банківську діяльність», Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»)

Разом із тим, зі змісту поданої позовної заяви не вбачається, яке саме передбачене Законом України «Про захист прав споживачів» право позивача як споживача порушено відповідачем, якими конкретно діями чи бездіяльністю АТ «Райффайзен Банк» допущено порушення такого права та яким чином заявлені позовні вимоги спрямовані саме на його захист.

Позивач, обґрунтовуючи заявлені вимоги, зазначає, що не зверталася до відповідача з метою отримання кредиту, не мала наміру укладати кредитний договір, не вчиняла дій, спрямованих на його укладення, не активувала кредитний ліміт та не надавала згоди на отримання кредитних коштів, а відповідні дії були вчинені невстановленими третіми особами внаслідок несанкціонованого доступу до її мобільного пристрою та мобільного застосунку банку.

Таким чином, наведені позивачем обставини фактично зводяться до заперечення самого факту її волевиявлення на вступ у кредитні правовідносини з відповідачем, тоді як у позовній заяві не наведено обставин, які б свідчили про порушення банком конкретного права позивача як споживача, передбаченого Законом України «Про захист прав споживачів».

Саме лише посилання у позовній заяві на положення Закону України «Про захист прав споживачів» не є достатнім для висновку про те, що заявлений позов пов`язаний із порушенням прав позивача як споживача та, відповідно, про наявність передбаченої ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» пільги щодо сплати судового збору.

Згідно ч. 2 ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Таким чином, після уточнення змісту позовних вимог позивачу необхідно сплатити судовий збір у порядку та розмірі, встановлених Законом України «Про судовий збір», з урахуванням кількості та характеру остаточно заявлених позовних вимог, та надати суду документ, що підтверджує його сплату.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відтак, позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Частиною 1 статті 185 ЦПК України визначено, що суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Аналізуючи викладене, позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення виявлених судом недоліків. У разі усунення недоліків, позовну заяву в новій редакції необхідно подати разом із копіями заяв та доданими до неї документами відповідно до кількості учасників процесу, а у разі подання через систему «Електронний суд» необхідно надати суду докази надсилання позовної заяви з додатками відповідачам.

Роз`яснити позивачу, що згідно ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1-19, 23, 33, 34, 49, 174-177, 184, 185, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Раффайзен Банк» про визнання кредитного договору недійсним та скасування заборгованості - залишити без руху.

Роз`яснити позивачу право протягом десяти днів з дня отримання ухвали усунути виявлені недоліки, шляхом подання позовної заяви з додержанням вимог, встановлених ст. 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України.

Якщо у встановлений строк виявлені недоліки не будуть усунуті, позовна заява буде вважатись неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Євген ХАЙНАЦЬКИЙ

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
23.06.2026 Ухвала № 137643486 без тексту Коростенський міськрайонний суд Житомирської області