ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2026 року Справа №160/24903/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов?язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
-визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, 3 якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2019-2021 роки, викладеному в листі від 19.08.2025 року за вих. № 37430-25616/Ж-01/8-0400/25, протиправними;
-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" починаючи з 03.07.2025 року, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якоі сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2019-2021 роки, який повинен застосовуватися з часу призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування", нарахувати та виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення відповідно до ч. 7-1 Розділу Х «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», розраховану із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2019-2021 роки, який повинен застосовуватися з часу призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування".
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначила, що їй вперше призначена пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV), тому у відповідача відсутні підстави для застосовування показника середньої заробітної плати за 2014-2016.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.09.2025 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Відповідач подав відзив на адміністративний позов, заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення", а саме: з 18.02.2014. З 12.01.2015 виплата пенсії була припинена з зв`язку із працевлаштуванням за спеціальністю, яка дає право на пенсію за вислугу років. Оскільки, пенсія призначена з 18.02.2014 з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки, із застосуванням коефіцієнтів збільшення у розмірі 6186,32 грн, то для обчислення пенсії з середньої заробітної плати (доходу) в Україні 10846,37 грн, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2019, 2020, 2021 роки, законні підстави відсутні.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, суд встановив такі обставини справи.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 18.12.2014 перебуває на обліку в Головному управлінні отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення".
З 12.01.2015 виплата пенсії була припинена з зв`язку із працевлаштуванням за спеціальністю, яка дає право на пенсію за вислугу років.
З 22.08.2022 ОСОБА_1 переведена на пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування".
При призначенні пенсії за віком відповідач для розрахунку пенсії застосував показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії за 2014-2016 роки замість 2019-2021 роки. Крім того, відповідачем не було виплачено грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
03.07.2025 позивач звернулась до відповідача із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії та виплатою грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до ч. 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування».
Листом від 19.08.2025 №37430-25616/Ж-01/8-0400/25 відповідач зазначив, що позивач отримувала у 2014 році пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та з 22.08.2022 на підставі особової заяви, позивача переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком на загальних підставах, отже, при призначенні пенсії застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії за 2014-2016 роки. Позивач перебувала на пенсії за вислугу років з 2014 року, не підлягала сплаті грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з статтею 1 Закону №1058-ІV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 9 Закону №1058-ІV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
За змістом статті 10 Закону №1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Відповідно до частини 2 статті 40 Закону №1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
Отже, вказана норма передбачає врахування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Згідно з статтею 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною 3 статті 45 Закону №1058-ІV регламентований порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV. Однак, якщо мало місце призначення іншої пенсії має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.
Зазначені висновки щодо здійснення призначення пенсії, а не переведення згідно з частиною 3 статті 45 Закону №1058-ІV викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №876/5312/17.
Позивач з 18.12.2014 отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ. При цьому, призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV з 22.08.2022 відбулося вперше.
Тому, при обчисленні пенсії вперше за віком відповідно до Закону №1058-ІV слід застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в Україні, з якої сплачені страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Таким чином, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо застосування при призначенні пенсії за вислугу років показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2014-2016 роки, є протиправними.
Щодо нарахування та виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення відповідно до ч. 7-1 Розділу Х «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців, з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Пунктом 71 розділ XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV визначено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV, та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 (далі - Порядок №1191).
Пункту 1 Порядку №1191 визначено умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".
Пунктом 5 Порядку №1191 встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посада, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Згідно пункту 6 Порядку №1191 для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону №1058-IV, станом на день її призначення.
Відповідно до пункту 7 Порядку №1191 виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Аналізуючи наведені норми права, суд зазначає, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу, виходом на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.
Правову позицію щодо права особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій у аналогічних правовідносинах висловив Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 у справі №234/13835/17, де зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.
В обставинах цієї справи позивачу відмовлено у призначенні та виплаті грошової допомоги у зв`язку з тим, що заявниця вже отримувала пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Надаючи правову оцінку підставам відмови у виплаті грошової допомоги, суд зазначає таке.
Умови виплати одноразової грошової допомоги, що щодо неї мається спір у цій справі, чітко й однозначно визначені пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV: особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Отже, підставою для відмови у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій за віком є, зокрема, отримання до моменту призначення пенсії за віком будь-якої пенсії.
Умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, а відсутність такого факту в будь-який час до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Слід зазначити і про те, що законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком.
Зазначений підхід до застосування пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV в аналогічних спорах неодноразово було висвітлено у постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №234/13835/17, від 20.02.2019 у справі № 462/5636/16-а, від 19.03.2019 у справі № 466/5637/17, від 24.04.2019 у справі № 450/3061/16-а, від 02.03.2020 у справі № 175/4084/16-а, від 22.02.2024 у справі № 260/323/20, від 06.05.2025 у справі №520/1949/24 .
Поряд з цим, як вбачається з матеріалів справи, за заявою позивача їй з 18.12.2014 вже призначалася пенсія за вислугу років, виплата якої була припинена з 12.01.2015 у зв`язку із працевлаштуванням за спеціальністю.
Тобто до призначення позивачу пенсії за віком вона отримувала пенсію за вислугу років, що позбавляє її права на отримання грошової допомоги на підставі пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV.
Відтак, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Отже, судовий збір у розмірі 1211,20 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст.ст. 72-77, 94, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов?язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо застосування при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2014-2016 роки.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , починаючи з 03.07.2025, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якоі сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2019-2021 роки.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Маковська