Постанова № 138906519 у справі № 904/7555/25 від 05.08.2026

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2026 м. Дніпро Справа № 904/7555/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі

головуючого судді: Андрейчука Л.В. (доповідач),

суддів: Висоцького А.М., Віннікова С.В.,

за участю секретаря судового засідання Мошинець Ю.О.,

Представники сторін:

прокурор: Кочнєва В.С.;

від позивача: Поршик М.В.;

від відповідача (апелянта): не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНФ» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 (суддя Панна С.П.)

у справі № 904/7555/25

за позовом Керівника Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради, Дніпропетровська область, м. Кам`янське

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНФ», Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг

про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:035:0271 у розмірі 3 242 686,55 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Керівник Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНФ» про стягнення 3 242 686,55 грн безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером [номер приховано]:03:035:0271, загальною площею 12,1283 га, розташованою за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Широка, буд. 353-А, за період з 29.11.2024 до 21.07.2025.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач є власником розташованих на зазначеній земельній ділянці об`єктів нерухомого майна та після припинення 28.11.2024 строку дії договору оренди землі від 05.01.2015 № 13013 продовжував фактично користуватися земельною ділянкою без оформлення належного речового права та без внесення плати за землю. Унаслідок цього відповідач, на думку прокурора, зберіг у себе кошти, які мав сплатити власнику земельної ділянки у вигляді орендної плати.

Прокурор зазначав, що відсутність укладеного та зареєстрованого договору оренди не звільняє фактичного користувача земельної ділянки від обов`язку компенсувати її власнику доходи, які власник міг би отримати за звичайних умов, а тому спірні правовідносини мають кондикційний характер та регулюються положеннями статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України.

Розмір заявлених до стягнення коштів визначено Кам`янською міською радою виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки: за 2024 рік - 113 880 182,07 грн відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № НВ-9959502932024 від 18.12.2024; за 2025 рік - 127 494 429,40 грн відповідно до витягу № НВ-1202449772025 від 09.12.2025, із застосуванням ставки орендної плати у розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки та з урахуванням фактичного періоду користування земельною ділянкою. За здійсненим розрахунком сума безпідставно збережених коштів становила 404 907,32 грн за період з 29.11.2024 до 31.12.2024 та 2 837 779,23 грн за період з 01.01.2025 до 21.07.2025, а загалом - 3 242 686,55 грн.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 у справі № 904/7555/25 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНФ» на користь Кам`янської міської ради 3 242 686,55 грн безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:03:035:0271 за період з 29.11.2024 до 21.07.2025.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що ТОВ «ДНФ» на підставі договору купівлі-продажу від 16.09.2020 набуло право власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером [номер приховано]:03:035:0271, загальною площею 12,1283 га, за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Широка, буд. 353-А.

Місцевий господарський суд зазначив, що у зв`язку з набуттям права власності на розташовані на земельній ділянці будівлі та споруди до відповідача відповідно до статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України та статті 7 Закону України «Про оренду землі» перейшло право оренди цієї земельної ділянки на умовах договору оренди землі від 05.01.2015 № 13013, укладеного з попереднім власником нерухомого майна.

Водночас строк дії зазначеного договору закінчився 28.11.2024, а доказів укладення нового договору оренди або державної реєстрації іншого речового права відповідача на земельну ділянку матеріали справи не містять. У зв`язку із цим суд дійшов висновку, що в період з 29.11.2024 до 21.07.2025 відповідач фактично користувався спірною земельною ділянкою без належної правової підстави та без внесення плати її власнику.

Суд першої інстанції кваліфікував спірні правовідносини як кондикційні та зазначив, що фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави зберіг у себе кошти, що мали бути сплачені власнику за користування землею, зобов`язаний повернути такі кошти на підставі статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України.

Визначаючи розмір безпідставно збережених коштів, місцевий господарський суд виходив із того, що нормативна грошова оцінка є обов`язковою базою для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Суд визнав належними та допустимими доказами нормативної грошової оцінки земельної ділянки: витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № НВ-9959502932024 від 18.12.2024, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки у 2024 році становила 113 880 182,07 грн; витяг № НВ-1202449772025 від 09.12.2025, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки у 2025 році становила 127 494 429,40 грн.

Суд також виходив із застосування ставки орендної плати у розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки, встановленої рішенням Кам`янської міської ради від 22.06.2018 № 1105-25/VII.

За результатами перевірки поданого прокурором розрахунку суд визнав його правильним та встановив, що розмір коштів, безпідставно збережених відповідачем, становить: 404 907,32 грн за період з 29.11.2024 до 31.12.2024; 2 837 779,23 грн за період з 01.01.2025 до 21.07.2025; усього - 3 242 686,55 грн.

Відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження до вирішення адміністративної справи № 160/1941/26, суд першої інстанції зазначив, що надані прокурором витяги містять кадастровий номер земельної ділянки та визначену у гривнях нормативну грошову оцінку, а тому є достатніми для обчислення розміру орендної плати.

Суд також визнав підтвердженими підстави для представництва прокурором інтересів держави, встановивши, що Кам`янська міська рада, будучи уповноваженим органом і власником земельної ділянки, самостійно не звернулася до суду з відповідним позовом після отримання повідомлення прокуратури про виявлене порушення інтересів територіальної громади.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 у справі № 904/7555/25 у частині стягнення 1 677 702,42 грн, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДНФ» звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

У поданій апеляційній скарзі ТОВ «ДНФ» просить: скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026; ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково; стягнути з ТОВ «ДНФ» на користь Кам`янської міської ради 1 564 984,13 грн безпідставно збережених коштів; у задоволенні позовних вимог у решті суми - 1 677 702,42 грн - відмовити; здійснити відповідний перерозподіл судових витрат.

Таким чином, апелянт не заперечує самого факту користування земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:03:035:0271 без належно оформленого права після закінчення строку дії договору оренди, а також не заперечує наявності обов`язку компенсувати власнику земельної ділянки безпідставно збережені кошти.

Предметом апеляційного оскарження є визначений судом першої інстанції розмір таких коштів. На думку скаржника, належна до стягнення сума має становити 1 564 984,13 грн, а не 3 242 686,55 грн, як визначив місцевий господарський суд.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДНФ» зазначає, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 у справі № 904/7555/25 у частині стягнення 1 677 702,42 грн є незаконним та необґрунтованим, ухваленим за неповного з`ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, з неналежною оцінкою поданих сторонами доказів, а також із порушенням норм матеріального і процесуального права.

Скаржник не заперечує, що після припинення 28.11.2024 строку дії договору оренди землі від 05.01.2015 № 13013 користувався земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:03:035:0271 без оформленого договору оренди та повинен компенсувати Кам`янській міській раді кошти за фактичне користування цією земельною ділянкою. Водночас апелянт не погоджується з визначеним прокурором і стягнутим судом першої інстанції розміром таких коштів - 3 242 686,55 грн, вважаючи, що належна до стягнення сума становить 1 564 984,13 грн.

Насамперед апелянт вказує на неналежне мотивування оскаржуваного рішення. На його думку, місцевий господарський суд, зазначивши про правильність і відповідність законодавству розрахунку, поданого прокурором, фактично відтворив цей розрахунок у тексті рішення, однак не навів мотивів, з яких визнав його правильним, не здійснив належного аналізу доказів, покладених в основу визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та не зазначив причин відхилення альтернативного розрахунку відповідача.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції не надав мотивованої оцінки кожному самостійному аргументу відповідача, зокрема щодо розміру ставки плати за землю, правильності нормативної грошової оцінки, застосованої методики її визначення, значень відповідних коефіцієнтів, а також наявності адміністративного спору щодо правомірності формування витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку. Такі недоліки, на думку апелянта, свідчать про недотримання судом вимог частини четвертої статті 238 Господарського процесуального кодексу України щодо змісту мотивувальної частини судового рішення.

Окремим доводом апеляційної скарги є неправильне застосування ставки плати за користування земельною ділянкою у розмірі 4 % від її нормативної грошової оцінки.

Апелянт посилається на пункт 1 додатка № 1 до рішення Кам`янської міської ради від 22.06.2018 № 1105-25/VII «Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста», яким, за твердженням скаржника, передбачено, що за земельні ділянки, які використовуються юридичними та фізичними особами, у тому числі у разі переходу права власності на будівлі або споруди, однак право власності чи право оренди на які в установленому законом порядку не оформлено, ставка земельного податку становить 3 % від нормативної грошової оцінки.

Оскільки у спірний період ТОВ «ДНФ» користувалося земельною ділянкою саме у зв`язку з належністю йому розташованих на ній об`єктів нерухомого майна, тоді як право оренди після припинення попереднього договору не було оформлено, апелянт вважає, що під час визначення розміру безпідставно збережених коштів необхідно було застосовувати ставку 3 %, а не 4 %, використану Кам`янською міською радою, прокурором і судом першої інстанції.

Наступна група доводів скаржника стосується неправильного визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Апелянт не погоджується з використанням у розрахунку таких показників нормативної грошової оцінки: 113 880 182,07 грн - відповідно до витягу № НВ-9959502932024 від 18.12.2024; 127 494 429,40 грн - відповідно до витягу № НВ-1202449772025 від 09.12.2025.

На переконання ТОВ «ДНФ», зазначені у цих витягах суми є завищеними та не відповідають затвердженій технічній документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кам`янського.

Скаржник зазначає, що технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Кам`янського була розроблена у 2020 році ТОВ «КМІС» на підставі договору про закупівлю послуг від 16.06.2020 № 1 та затверджена рішенням Кам`янської міської ради від 09.07.2020 № 1975-44/VII. Відповідно до цього рішення нормативна грошова оцінка земель міста станом на 01.01.2020 підлягала застосуванню з 01.01.2021.

Рішенням Кам`янської міської ради від 18.12.2020 № 41-03/VIII було впроваджено нормативну грошову оцінку земель міста із застосуванням базової вартості одного квадратного метра землі у розмірі 461,69 грн та визначено, що обов`язок сплати земельних платежів відповідно до цієї оцінки виникає з 01.01.2021.

Апелянт звертає увагу, що після затвердження цієї технічної документації до договору оренди земельної ділянки від 05.01.2015 № 13013 було внесено зміни на підставі додаткової угоди від 02.08.2021 № 8770. Під час укладення додаткової угоди Кам`янською міською радою було надано витяг із технічної документації від 20.01.2021 № 495, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:035:0271 становила 55 098 866,90 грн.

У цьому витягу, за твердженням скаржника, були зазначені такі вихідні показники: площа земельної ділянки - 121 283 кв. м; середня базова вартість одного квадратного метра - 461,69 грн; коефіцієнт Км2 - 1,64; сукупний коефіцієнт Км3 - 0,50; коефіцієнт Кф - 1,20; коефіцієнт індексації - 1.

Саме ці показники, на думку апелянта, відповідають затвердженій органом місцевого самоврядування технічній документації та мають бути використані для визначення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки в наступних роках.

ТОВ «ДНФ» наголошує, що після затвердження технічної документації у 2020 році Кам`янською міською радою не приймалося іншого рішення про затвердження нової нормативної грошової оцінки земель міста. У зв`язку із цим визначена у 2021 році нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки могла надалі лише індексуватися із застосуванням установлених законодавством коефіцієнтів індексації, але її базові показники не могли бути змінені без затвердження нової технічної документації.

За розрахунком апелянта, кумулятивний коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки за 2020- 2024 роки становить 1,329515, а за 2020- 2025 роки - 1,4890568.

Відтак, виходячи з нормативної грошової оцінки у розмірі 55 098 866,90 грн, визначеної у витягу від 20.01.2021, нормативна грошова оцінка земельної ділянки мала становити: у 2024 році - приблизно 73 254 770,03 грн; у 2025 році - приблизно 82 045 342,43 грн.

Здійснивши розрахунок за формулою із застосуванням базової вартості, площі земельної ділянки, коефіцієнтів Км2, Км3, Кф та індексації, скаржник визначив нормативну грошову оцінку: станом на 2024 рік - 73 255 247,32 грн; станом на 2025 рік - 82 045 876,99 грн.

Апелянт вважає, що незначна різниця між цими результатами зумовлена округленням показників, тоді як обидва способи розрахунку підтверджують істотне завищення нормативної грошової оцінки у витягах, покладених в основу позову.

З урахуванням нормативної грошової оцінки у розмірах 73 255 247,32 грн та 82 045 876,99 грн і ставки 3 % ТОВ «ДНФ» здійснило власний розрахунок безпідставно збережених коштів.

За період з 29.11.2024 до 31.12.2024, за розрахунком скаржника, сума плати становить 195 347,33 грн, а за період з 01.01.2025 до 21.07.2025 - 1 369 636,80 грн.

Загальна сума безпідставно збережених коштів, яку визнає апелянт, становить 1 564 984,13 грн. На його думку, позовні вимоги в частині різниці між цією сумою та стягнутими судом першої інстанції 3 242 686,55 грн, тобто в розмірі 1 677 702,42 грн, є необґрунтованими.

Скаржник також наводить доводи щодо неправомірного застосування під час автоматичного формування витягів нормативної грошової оцінки Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 № 1147.

Апелянт зазначає, що технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Кам`янського у 2020 році була розроблена на підставі Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489, та Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 № 213.

За твердженням ТОВ «ДНФ», відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 № 1147 технічна документація, затверджена до набрання чинності новою Методикою, залишається чинною до початку застосування рішення відповідного органу місцевого самоврядування про затвердження нової технічної документації. Оскільки Кам`янська міська рада нової технічної документації не затверджувала, під час визначення НГО спірної земельної ділянки повинні застосовуватися показники документації 2020 року, а не нові підходи, передбачені Методикою № 1147.

Апелянт посилається також на відповідь Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 15.01.2026, отриману на адвокатський запит представника ТОВ «ДНФ».

Зі змісту цієї відповіді скаржник робить висновок, що витяги про нормативну грошову оцінку формуються автоматично за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру та працівники територіального органу Держгеокадастру не мають технічної можливості безпосередньо впливати на показники, що відображаються у витягах.

Водночас форма витягу, встановлена Методикою № 1147, не передбачає окремого зазначення коефіцієнтів Км2, Км3 та Кф. У відповіді Держгеокадастру також зазначено про відсутність у працівників технічної можливості визначити сукупне значення локального коефіцієнта Км3 та надати деталізований розрахунок нормативної грошової оцінки, сформованої програмним забезпеченням.

На думку апелянта, автоматичний характер формування витягу не підтверджує правильність внесених до нього відомостей і не звільняє орган Держгеокадастру від обов`язку забезпечити відповідність цих відомостей затвердженій технічній документації та вимогам законодавства. За таких обставин скаржник вважає, що перевагу необхідно надавати розрахунку, здійсненому на підставі показників чинної технічної документації, а не автоматично сформованим значенням НГО, походження складових яких неможливо перевірити.

Додатковим підтвердженням правильності своєї позиції ТОВ «ДНФ» вважає витяг із технічної документації № НВ-120[телефон приховано], сформований 10.03.2023, відповідно до якого нормативна грошова оцінка цієї ж земельної ділянки становила 69 700 127,27 грн. На думку скаржника, наведена сума відповідає нормативній грошовій оцінці 2021 року, проіндексованій на законодавчо встановлені коефіцієнти за відповідні роки, та підтверджує, що базові показники затвердженої у 2020 році технічної документації раніше застосовувалися Держгеокадастром правильно.

Апелянт посилається також на судові рішення в адміністративній справі № 160/15957/24, у якій, за його твердженням, було встановлено, що під час автоматичного формування витягів про нормативну грошову оцінку земельних ділянок у місті Кам`янському не застосовувалися всі передбачені технічною документацією показники, зокрема коефіцієнт Км3, що істотно впливало на кінцевий розмір нормативної грошової оцінки.

Крім того, скаржник вважає безпідставною відмову суду першої інстанції у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі № 904/7555/25 до набрання законної сили рішенням в адміністративній справі № 160/1941/26.

ТОВ «ДНФ» зазначає, що в адміністративній справі № 160/1941/26 воно оскаржує бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області саме під час формування витягів № НВ-9959502932024 від 18.12.2024 та № НВ-1202449772025 від 09.12.2025 щодо земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:035:0271.

Позовні вимоги в адміністративній справі спрямовані на визнання протиправним незастосування під час визначення НГО показників базової вартості, площі земельної ділянки, коефіцієнтів Км2, Км3, Кф та відповідних коефіцієнтів індексації, а також на зобов`язання Держгеокадастру видати нові витяги із застосуванням зазначених показників.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2026 у справі № 160/1941/26 призначено судову експертизу з питань землеустрою, на вирішення якої поставлено питання про відповідність визначеної у спірних витягах нормативної грошової оцінки вимогам нормативно-правових актів та про належний розмір такої оцінки станом на 18.12.2024 і 09.12.2025.

Апелянт наголошує, що спірні витяги є основними доказами, на підставі яких прокурором визначено розмір позовних вимог, а тому результат розгляду адміністративної справи та проведеної в її межах експертизи безпосередньо впливатиме на визначення належного розміру безпідставно збережених коштів у цій господарській справі.

На думку скаржника, до встановлення правомірності та правильності зазначених у витягах показників існувала об`єктивна неможливість розгляду справи № 904/7555/25, у зв`язку із чим суд першої інстанції мав зупинити провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України.

ТОВ «ДНФ» також зазначає, що витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку не є правочином, щодо якого діє презумпція правомірності, а тому саме собою його існування не унеможливлює перевірку правильності зазначених у ньому відомостей і не надає цим відомостям заздалегідь установленої сили.

Відмовивши у зупиненні провадження та ухваливши рішення до завершення адміністративного спору, суд першої інстанції, на переконання апелянта, передчасно визнав спірні витяги належними й достатніми доказами та позбавив відповідача можливості надати результати експертизи і судове рішення, які могли підтвердити неправильність основного доказу, покладеного в основу розрахунку позовних вимог.

Узагальнюючи наведені доводи, ТОВ «ДНФ» вважає, що суд першої інстанції без належного обґрунтування застосував ставку плати 4 % замість 3 %, використав завищені показники нормативної грошової оцінки, не перевірив відповідність спірних витягів чинній технічній документації, не надав оцінки альтернативному розрахунку відповідача та безпідставно відмовив у зупиненні провадження до вирішення пов`язаної адміністративної справи.

У зв`язку із цим скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції в оскарженій частині та ухвалити нове рішення про стягнення з ТОВ «ДНФ» 1 564 984,13 грн безпідставно збережених коштів, відмовивши у стягненні решти заявленої суми.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Кам`янська міська рада подала письмові пояснення на апеляційну скаргу, у яких заперечує проти її задоволення, вважає рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНФ» - без задоволення.

На думку Кам`янської міської ради, доводи апелянта не спростовують установлених судом першої інстанції обставин, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права та не підтверджені належними і допустимими доказами.

Щодо посилань скаржника на невідповідність оскаржуваного рішення вимогам статті 238 Господарського процесуального кодексу України Кам`янська міська рада зазначає, що місцевий господарський суд належним чином установив та виклав фактичні обставини справи, зокрема підстави виникнення у відповідача права користування спірною земельною ділянкою, момент припинення договору оренди від 05.01.2015 № 13013, відсутність оформленого права оренди у спірний період та факт невнесення плати за землю.

Позивач наголошує, що суд першої інстанції навів правове обґрунтування застосування положень земельного, цивільного та податкового законодавства, оцінив наявні у справі докази, перевірив поданий прокурором розрахунок і зазначив мотиви задоволення позовних вимог. Тому незгода ТОВ «ДНФ» з оцінкою доказів та результатами розгляду справи сама собою не свідчить про невмотивованість судового рішення.

Кам`янська міська рада також вказує, що вимоги статті 238 Господарського процесуального кодексу України не означають необхідності надання судом окремої докладної відповіді на кожне твердження учасника справи, якщо наведені судом мотиви та застосовані норми права дають змогу зрозуміти мотиви ухваленого рішення.

Заперечуючи проти доводів апелянта щодо завищення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, Кам`янська міська рада зазначає, що відповідно до статті 289 Податкового кодексу України розмір орендної плати визначається з використанням нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки відповідно до статей 20, 23 Закону України «Про оцінку земель» оформлюються витягом із технічної документації, який видається компетентним органом у сфері земельних відносин.

Позивач вважає, що належними доказами нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки є офіційні витяги: № НВ-9959502932024 від 18.12.2024, відповідно до якого нормативна грошова оцінка становить 113 880 182,07 грн; № НВ-1202449772025 від 09.12.2025, відповідно до якого нормативна грошова оцінка становить 127 494 429,40 грн.

Зазначені витяги сформовані уповноваженим органом із використанням відомостей Державного земельного кадастру та містять офіційні дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки на відповідні дати.

Кам`янська міська рада посилається на правові висновки, за якими витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним і допустимим доказом її розміру та може підтверджувати відповідні дані як на момент формування витягу, так і за попередній період, якщо нормативна грошова оцінка протягом цього періоду не змінювалася.

Позивач вважає, що ТОВ «ДНФ» не надало доказів, які б у встановленому порядку спростовували достовірність відомостей, зазначених у витягах 2024 та 2025 років. Наведений відповідачем альтернативний розрахунок ґрунтується на самостійно обраних ним вихідних показниках та не може замінити офіційні відомості про нормативну грошову оцінку, сформовані компетентним органом.

На думку Кам`янської міської ради, розрахунок апелянта, здійснений на підставі нормативної грошової оцінки, зазначеної у витягу 2021 року, з подальшим застосуванням лише коефіцієнтів індексації, не враховує актуальних відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку та не є належною підставою для визначення розміру плати за її використання у 2024- 2025 роках.

Стосовно посилань ТОВ «ДНФ» на автоматичний порядок формування витягів та неможливість установити застосовані програмним забезпеченням коефіцієнти Кам`янська міська рада зазначає, що відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру значення нормативної грошової оцінки розраховується програмним забезпеченням кадастру на підставі внесених до нього відомостей про земельну ділянку і технічної документації.

Сам факт автоматичного формування витягу, на думку позивача, не свідчить про недостовірність наведених у ньому даних та не є підставою для їх незастосування. Позивач вважає, що апелянт не довів неправильності відомостей Державного земельного кадастру належними доказами, а його посилання на неможливість перевірити окремі коефіцієнти відображає лише незгоду з кінцевим розміром нормативної грошової оцінки.

Кам`янська міська рада також заперечує проти застосування запропонованої апелянтом ставки у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки.

Позивач зазначає, що під час розрахунку безпідставно збережених коштів правомірно застосовано ставку орендної плати у розмірі 4 %, визначену рішенням Кам`янської міської ради від 22.06.2018 № 1105-25/VII. Зазначене рішення є чинним, у встановленому законом порядку не скасоване та не визнане незаконним.

За позицією Кам`янської міської ради, розрахунок, здійснений на підставі нормативної грошової оцінки 113 880 182,07 грн за 2024 рік і 127 494 429,40 грн за 2025 рік із застосуванням ставки 4 % та з урахуванням фактичної тривалості користування ділянкою, є арифметично правильним. Визначена за цим розрахунком загальна сума безпідставно збережених коштів становить 3 242 686,55 грн.

Щодо тверджень скаржника про неналежність та недопустимість витягів із технічної документації як доказів Кам`янська міська рада зазначає, що апелянт не навів передбачених статтею 77 Господарського процесуального кодексу України підстав, які унеможливлювали б використання цих документів під час розгляду справи.

На думку позивача, доводи ТОВ «ДНФ» стосуються не питання допустимості витягів як доказів, а незгоди зі встановленим у них розміром нормативної грошової оцінки. Отже, такі доводи мають оцінюватися у сукупності з іншими доказами відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, але самі собою не дають підстав для неврахування офіційних витягів.

Додатково Кам`янська міська рада підтримує висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави.

Позивач зазначає, що Кам`янська окружна прокуратура листом від 02.12.2025 № 56-8363ВИХ-25 повідомила міську раду про виявлене порушення майнових інтересів територіальної громади та необхідність вжиття заходів щодо стягнення з ТОВ «ДНФ» коштів за користування земельною ділянкою.

У відповідь виконавчий орган Кам`янської міської ради листом від 10.12.2025 № 07-07/1527 підтвердив наявність недоотриманих бюджетом коштів і повідомив про доцільність звернення до суду органів прокуратури. За позицією Кам`янської міської ради, наведені обставини підтверджують дотримання прокурором порядку, встановленого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» та статтею 53 Господарського процесуального кодексу України.

Узагальнюючи свої заперечення, Кам`янська міська рада вважає, що суд першої інстанції повно встановив обставини справи, правильно застосував норми матеріального права, належно оцінив подані докази та обґрунтовано стягнув із ТОВ «ДНФ» 3 242 686,55 грн.

У зв`язку із цим Кам`янська міська рада просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 залишити без змін, а судові витрати, пов`язані з апеляційним переглядом справи, покласти на ТОВ «ДНФ».

Дніпропетровська обласна прокуратура у письмових поясненнях на апеляційну скаргу заперечила проти її задоволення, вважаючи рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 законним та обґрунтованим, ухваленим із дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Прокурор зазначає, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки є публічно-правовим регуляторним показником, який визначається на підставі технічної документації та відомостей Державного земельного кадастру, не є договірною ціною і не може змінюватися за домовленістю сторін.

На думку прокурора, витяги № НВ-9959502932024 та № НВ-1202449772025 сформовані уповноваженим органом, містять кадастровий номер спірної земельної ділянки та визначену у гривнях нормативну грошову оцінку, а тому є належними й допустимими доказами та достатньою підставою для обчислення розміру безпідставно збережених коштів.

Щодо застосованої ставки прокурор указує, що рішенням Кам`янської міської ради від 22.06.2018 № 1105-25/VII для земельних ділянок із видом цільового призначення 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості - установлено річний розмір орендної плати 4 % від нормативної грошової оцінки. Натомість положення про ставку 3 %, на яке посилається апелянт, установлює ставку земельного податку, а не орендної плати.

Прокурор також посилається на кондикційний характер спірних правовідносин та зазначає, що фактичний користувач земельної ділянки зобов`язаний повернути власнику кошти, збережені за його рахунок унаслідок користування землею без оформленої правової підстави. Додатково прокуратура наголошує на бюджетному характері спірних коштів та суспільній значущості їх надходження до місцевого бюджету.

З огляду на наведене прокурор просить апеляційну скаргу ТОВ «ДНФ» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 - без змін.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2026 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Андрейчука Л.В. - доповідача, суддів Висоцького А.М. та Віннікова С.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.06.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНФ» залишено без руху у зв`язку з ненаданням доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі.

Апелянту надано п`ятиденний строк із дня отримання копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання належних доказів сплати судового збору.

30.06.2026 через підсистему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНФ» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано докази сплати судового збору. Отже, недоліки апеляційної скарги усунуто у строк, встановлений судом.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНФ» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 у справі № 904/7555/25; витребувано матеріали справи № 904/7555/25 у Господарського суду Дніпропетровської області та призначено розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні на 05.08.2026.

13.07.2026 матеріали справи № 904/7555/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду на виконання ухвали від 01.07.2026.

13.07.2026 через підсистему «Електронний суд» від Кам`янської міської ради надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу, в яких позивач просив відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ДНФ» у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 залишити без змін.

У цих поясненнях Кам`янська міська рада також просила забезпечити участь її представника у судових засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

05.08.2026 через підсистему «Електронний суд» від Дніпропетровської обласної прокуратури надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу, сформовані 04.08.2026, у яких прокурор просив залишити апеляційну скаргу ТОВ «ДНФ» без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 - без змін.

05.08.2026 до суду апеляційної інстанції через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання представника ТОВ «ДНФ» Є.О. Страха про відкладення розгляду справи.

Клопотання мотивовано тим, що представник ТОВ «ДНФ» 05.08.2026 о 10 год 00 хв перебуває у Хмельницькій області та бере участь як представник ТОВ «ДЕЛЬТАФРУТ» у судовому засіданні у справі № 675/800/26, призначеному на той самий час, у зв`язку із чим не може взяти участь у розгляді справи № 904/7555/25. З огляду на це представник просив перенести розгляд апеляційної скарги на іншу дату.

Розглянувши клопотання представника ТОВ «ДНФ» про відкладення розгляду справи, колегія суддів не встановила підстав для його задоволення.

Відповідно до частин одинадцятої та дванадцятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи за клопотанням учасника справи, якщо повідомлені ним причини неявки визнані судом поважними. Водночас неявка сторони або іншого учасника справи, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає апеляційному розгляду.

ТОВ «ДНФ» було належним чином повідомлене про призначення судового засідання на 05.08.2026, що також підтверджується змістом поданого його представником клопотання. Явка представника апелянта в судове засідання обов`язковою не визнавалася.

Повідомлена у клопотанні причина свідчить про неможливість участі в судовому засіданні конкретного представника у зв`язку з його участю в іншій справі, однак не підтверджує об`єктивної неможливості самого ТОВ «ДНФ» реалізувати свої процесуальні права. Клопотання не містить відомостей про неможливість забезпечення товариством участі іншого уповноваженого представника або здійснення самопредставництва.

Крім того, апелянт докладно виклав свою правову позицію, доводи та розрахунки в апеляційній скарзі, усі подані ним докази містяться у матеріалах справи та досліджені судом апеляційної інстанції. У клопотанні не зазначено про необхідність подання нових доказів, надання додаткових пояснень або вчинення інших процесуальних дій, які не можуть бути здійснені за відсутності представника.

Відкладення розгляду справи залежить не лише від факту відсутності представника, а передусім від неможливості вирішити спір у відповідному судовому засіданні. Оскільки матеріали справи є достатніми для здійснення апеляційного перегляду, а неявка представника ТОВ «ДНФ» не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів відмовила у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

З огляду на наведене протокольною ухвалою від 05.08.2026 у задоволенні клопотання представника ТОВ «ДНФ» про відкладення розгляду справи відмовлено.

За результатами апеляційного перегляду у судовому засіданні 05.08.2026 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у справі.

Встановлені судом обставини справи.

Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції встановив такі обставини.

Земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:03:035:0271, загальною площею 12,1283 га, розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Широка, буд. 353-А, належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Кам`янського.

На зазначеній земельній ділянці розташований комплекс будівель та споруд, до складу якого входять, зокрема: ангар літ. А-1 загальною площею 515,2 кв. м, будівля прохідної літ. Б-1 загальною площею 12,8 кв. м, будівля побутових приміщень літ. В-1 загальною площею 208 кв. м, зернові склади літ. Г-1 та Л-1 загальною площею 1 229,7 кв. м і 1 482,9 кв. м відповідно, будівля столярної майстерні літ. Д-2, будівля автовагової літ. Є-1, залізнична вагова літ. Т-1, під`їзна залізнична колія загальною довжиною 2 740,8 м, а також інші допоміжні приміщення, інженерні споруди та огорожі.

До 16.09.2020 зазначені об`єкти нерухомого майна належали на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «КИ.МОД».

На підставі рішення Дніпродзержинської міської ради від 28.11.2014 № 1145-57/VI між Дніпродзержинською міською радою та ТОВ «КИ.МОД» 05.01.2015 укладено договір оренди земельної ділянки № 13013.

За умовами цього договору ТОВ «КИ.МОД» передано у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення з кадастровим номером [номер приховано]:03:035:0271, площею 12,1283 га, для розміщення та експлуатації розташованих на ній будівель і споруд.

Пунктом 3.1 договору визначено строк його дії до 28.11.2024.

Відповідно до пункту 3.2 договору орендар, який належно виконував обов`язки за договором, мав переважне право на його поновлення. Для реалізації такого права орендар повинен був не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору письмово повідомити орендодавця про намір поновити його. Поновлення договору мало здійснюватися на підставі відповідного рішення орендодавця.

16.09.2020 між ТОВ «КИ.МОД» як продавцем та ТОВ «ДНФ» як покупцем укладено договір купівлі-продажу розташованих на спірній земельній ділянці будівель і споруд.

Право власності ТОВ «ДНФ» на придбані об`єкти нерухомого майна 16.09.2020 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності - 32[телефон приховано].

У зв`язку з набуттям права власності на розташовані на орендованій земельній ділянці будівлі та споруди до ТОВ «ДНФ» перейшли права й обов`язки орендаря за чинним договором оренди земельної ділянки від 05.01.2015 № 13013 в обсязі та на умовах, установлених для попереднього власника нерухомого майна.

Після затвердження нової технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кам`янського сторони внесли зміни до договору оренди шляхом укладення 02.08.2021 додаткової угоди № 8770.

Для укладення цієї додаткової угоди Кам`янською міською радою використовувався витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 20.01.2021 № 495, згідно з яким нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:035:0271 становила 55 098 866,90 грн.

У зазначеному витягу наведено такі показники: площа земельної ділянки - 121 283 кв. м; категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; код цільового призначення - 11.02, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; середня базова вартість одного квадратного метра земель населеного пункту - 461,69 грн; номер економіко-планувальної зони - 67; коефіцієнт Км2 - 1,64; сукупний коефіцієнт Км3 - 0,50; коефіцієнт Кф - 1,20; коефіцієнт індексації - 1.

Водночас у витягу від 20.01.2021 № 495 місце розташування земельної ділянки зазначено як м. Кам`янське, вул. Широка, буд. 351-Б, хоча кадастровий номер [номер приховано]:03:035:0271 та площа 121 283 кв. м відповідають спірній земельній ділянці.

Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кам`янського розроблено у 2020 році ТОВ «КМІС» на підставі договору про закупівлю послуг від 16.06.2020 № 1.

Рішенням Кам`янської міської ради від 09.07.2020 № 1975-44/VII затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кам`янського станом на 01.01.2020 та визначено, що така оцінка застосовується з 01.01.2021.

Рішенням Кам`янської міської ради від 18.12.2020 № 41-03/VIII впроваджено нормативну грошову оцінку земель міста Кам`янського із застосуванням базової вартості одного квадратного метра у розмірі 461,69 грн та введено її в дію з 01.01.2021.

Матеріали справи також містять витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку цієї земельної ділянки № НВ-120[телефон приховано], сформований 10.03.2023, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату формування витягу становила 69 700 127,27 грн.

Строк дії договору оренди земельної ділянки від 05.01.2015 № 13013 закінчився 28.11.2024.

Матеріали справи не містять рішення Кам`янської міської ради про поновлення договору оренди на новий строк, укладеного між Кам`янською міською радою та ТОВ «ДНФ» нового договору оренди або доказів державної реєстрації за ТОВ «ДНФ» іншого речового права на земельну ділянку після 28.11.2024.

За інформацією Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради чинний договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:035:0271 у Департаменті не обліковується.

Водночас після закінчення строку дії договору оренди ТОВ «ДНФ» продовжувало бути власником розташованих на земельній ділянці будівель і споруд та фактично користувалося земельною ділянкою.

Відсутність оформленого права користування земельною ділянкою у період з 29.11.2024 до 21.07.2025, а також сам факт її використання ТОВ «ДНФ» у цей період учасниками справи не заперечуються.

За інформацією Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, викладеною у листі від 18.12.2025 № 57532/504-36-04-05-11, ТОВ «ДНФ» не подавало податкових декларацій із плати за землю щодо земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:035:0271 та не декларувало податкових зобов`язань за користування нею.

У цьому ж листі контролюючий орган повідомив, що право власності ТОВ «ДНФ» на об`єкти нерухомого майна за адресою: м. Кам`янське, вул. Широка, буд. 353-А, припинилося 22.07.2025.

З огляду на це період, за який Кам`янська міська рада здійснила розрахунок безпідставно збережених коштів, визначено з 29.11.2024 - наступного дня після закінчення строку дії договору оренди - до 21.07.2025 включно, тобто до дня, який передував відчуженню відповідачем нерухомого майна.

Для визначення розміру плати за фактичне користування земельною ділянкою Кам`янською міською радою використано: витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № НВ-9959502932024 від 18.12.2024, відповідно до якого нормативна грошова оцінка становить 113 880 182,07 грн; витяг № НВ-1202449772025 від 09.12.2025, відповідно до якого нормативна грошова оцінка становить 127 494 429,40 грн.

Зазначені витяги сформовані за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру та містять кадастровий номер спірної земельної ділянки, її площу і визначену у гривнях нормативну грошову оцінку.

Рішенням Кам`янської міської ради від 22.06.2018 № 1105-25/VII «Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста» встановлено ставки плати за землю на території міста Кам`янського.

Кам`янська міська рада під час розрахунку заявленої до стягнення суми застосувала ставку орендної плати у розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

За здійсненим Департаментом комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради розрахунком: за період з 29.11.2024 до 31.12.2024: річний розмір плати становить 4 555 207,28 грн:

113 880 182,07 грн Ч 4 %; плата за один місяць - 379 600,61 грн; плата за два дні листопада 2024 року - 25 306,71 грн; загальна сума за цей період - 404 907,32 грн; за період з 01.01.2025 до 21.07.2025: річний розмір плати становить 5 099 777,18 грн:

127 494 429,40 грн Ч 4 %; плата за один місяць - 424 981,43 грн; плата за шість повних місяців 2025 року - 2 549 888,58 грн; плата за 21 день липня 2025 року - 287 890,65 грн; загальна сума за цей період - 2 837 779,23 грн.

Сумарний розмір визначених Кам`янською міською радою безпідставно збережених коштів за період з 29.11.2024 до 21.07.2025 становить 3 242 686,55 грн.

Заперечуючи проти правильності наведеного розрахунку, ТОВ «ДНФ» звернулося до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області з адвокатським запитом від 09.01.2026 № 09/01 щодо порядку формування витягів та застосованих під час визначення нормативної грошової оцінки показників.

У відповіді від 15.01.2026 Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повідомило, що: технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кам`янського введено в дію з 01.01.2021; базова вартість одного квадратного метра становить 461,69 грн; відомості про нормативну грошову оцінку внесені до Державного земельного кадастру; витяги формуються автоматично в електронній формі за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру з використанням відомостей про земельну ділянку, ГІС-технологій та електронних цифрових карт; працівники територіального органу Держгеокадастру не мають технічної можливості впливати на показники автоматично сформованого витягу; форма витягу не передбачає окремого відображення коефіцієнтів Км2, Км3 та Кф; відповідно до технічної документації коефіцієнт Км2 для спірної земельної ділянки становить 1,64; технічна можливість визначити сукупне значення коефіцієнта Км3 та надати деталізований розрахунок нормативної грошової оцінки у працівників відповідного відділу відсутня.

ТОВ «ДНФ» самостійно здійснило альтернативний розрахунок нормативної грошової оцінки, використавши нормативну грошову оцінку, зазначену у витягу від 20.01.2021 № 495, базову вартість одного квадратного метра 461,69 грн, коефіцієнти Км2 - 1,64, Км3 - 0,50, Кф - 1,20 та кумулятивні коефіцієнти індексації 1,329515 за 2024 рік і 1,4890568 за 2025 рік.

За цим розрахунком апелянт визначив нормативну грошову оцінку земельної ділянки: за 2024 рік - 73 255 247,32 грн; за 2025 рік - 82 045 876,99 грн.

Із застосуванням ставки 3 % ТОВ «ДНФ» визначило суму плати за користування земельною ділянкою: за період з 29.11.2024 до 31.12.2024 - 195 347,33 грн; за період з 01.01.2025 до 21.07.2025 - 1 369 636,80 грн; усього - 1 564 984,13 грн.

У провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває справа № 160/1941/26 за позовом ТОВ «ДНФ» до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, за участю Кам`янської міської ради як третьої особи.

В адміністративній справі ТОВ «ДНФ» просить визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області під час формування витягів № НВ-9959502932024 від 18.12.2024 та № НВ-1202449772025 від 09.12.2025 у зв`язку з незастосуванням, на думку товариства, показників базової вартості, коефіцієнтів Км2, Км3, Кф та відповідних коефіцієнтів індексації.

Також ТОВ «ДНФ» просить зобов`язати Головне управління Держгеокадастру видати нові витяги щодо цієї ж земельної ділянки із застосуванням визначених товариством показників.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2026 у справі № 160/1941/26 призначено судову експертизу з питань землеустрою.

На вирішення експерта поставлено питання про те, чи відповідає нормативна грошова оцінка земельної ділянки, зазначена у витягах № НВ-9959502932024 від 18.12.2024 та № НВ-1202449772025 від 09.12.2025, вимогам нормативно-правових актів, а у разі невідповідності - який розмір нормативної грошової оцінки мав бути визначений станом на відповідні дати.

З метою з`ясування питання щодо захисту інтересів територіальної громади Кам`янська окружна прокуратура листом від 02.12.2025 № 56-8363ВИХ-25 звернулася до Кам`янської міської ради із запитом про наявність порушень майнових прав територіальної громади та вжиття заходів претензійно-позовного характеру щодо стягнення з ТОВ «ДНФ» плати за користування земельною ділянкою.

Прокуратура запропонувала Кам`янській міській раді самостійно звернутися з відповідним позовом.

Листом від 10.12.2025 № 07-07/1527 Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради надав прокуратурі розрахунок безпідставно збережених коштів.

Водночас Департамент повідомив про значне навантаження Кам`янської міської ради у судових справах, дефіцит фінансування та затримки зі сплатою судового збору, у зв`язку із чим вважав доцільним звернення до суду з відповідним позовом органами прокуратури.

Кам`янська міська рада самостійно з позовом про стягнення з ТОВ «ДНФ» безпідставно збережених коштів не звернулася, після чого керівник Кам`янської окружної прокуратури подав цей позов в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради.

Отже, фактичне користування ТОВ «ДНФ» земельною ділянкою у період з 29.11.2024 до 21.07.2025 без чинного договору оренди та без внесення плати сторонами не заперечується. Спір під час апеляційного перегляду зосереджений на визначенні належної нормативної грошової оцінки земельної ділянки, ставки, яка має застосовуватися до такої оцінки, та, як наслідок, остаточного розміру безпідставно збережених відповідачем коштів.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до частин першої та другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

Перегляд справи в апеляційному порядку передбачає не лише перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, а й повторну оцінку доказів, на підставі яких установлено юридично значущі обставини справи. Водночас відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України жодний доказ не має для суду наперед установленої сили, а належність, допустимість, достовірність кожного доказу, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності оцінюються судом за внутрішнім переконанням, сформованим унаслідок повного, всебічного, об`єктивного та безпосереднього їх дослідження.

За змістом частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим; під час вибору і застосування норми права суд враховує висновки Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно встановлених обставин із наданням оцінки всім істотним аргументам учасників справи.

З урахуванням змісту апеляційної скарги та письмових пояснень Кам`янської міської ради колегія суддів зазначає, що переважна частина фактичних обставин, які становлять підставу заявленого позову, учасниками справи не заперечується.

Зокрема, сторонами не оспорюються: факт існування сформованої земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:035:0271, загальною площею 12,1283 га; розташування на цій земельній ділянці комплексу належних у відповідний період ТОВ «ДНФ» будівель і споруд; набуття ТОВ «ДНФ» 16.09.2020 права власності на зазначене нерухоме майно; перехід до ТОВ «ДНФ» прав та обов`язків орендаря за договором оренди земельної ділянки від 05.01.2015 № 13013; припинення 28.11.2024 строку дії цього договору; відсутність у період з 29.11.2024 до 21.07.2025 нового договору оренди, рішення Кам`янської міської ради про поновлення попереднього договору та державної реєстрації іншого речового права ТОВ «ДНФ» на земельну ділянку; фактичне використання відповідачем земельної ділянки у зазначений період; невнесення відповідачем плати за землю протягом спірного періоду.

Більше того, ТОВ «ДНФ» в апеляційній скарзі прямо не заперечує свого обов`язку компенсувати Кам`янській міській раді вартість фактичного користування земельною ділянкою без оформленого речового права.

Апелянт здійснив власний розрахунок плати за користування земельною ділянкою та визнав обґрунтованість позовних вимог у сумі 1 564 984,13 грн, у зв`язку із чим просить ухвалити нове рішення про стягнення саме цієї суми.

Отже, спір під час апеляційного перегляду не стосується наявності в ТОВ «ДНФ» обов`язку вносити плату за користування земельною ділянкою як такого. Розбіжності між сторонами зосереджені на правильності визначення розміру цього обов`язку, а саме: яка нормативна грошова оцінка земельної ділянки має бути використана за 2024 та 2025 роки; чи відповідають відомості, наведені у витягах № НВ-9959502932024 від 18.12.2024 та № НВ-1202449772025 від 09.12.2025, затвердженій технічній документації; яка ставка має застосовуватися до нормативної грошової оцінки - 3 % або 4 %; який остаточний розмір коштів безпідставно збережено відповідачем у період з 29.11.2024 до 21.07.2025.

Відповідно до частини першої статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним, а об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Отже, користування сформованою земельною ділянкою не може бути безоплатним лише через те, що особа, яка фактично нею користується, не оформила належним чином право оренди.

За статтею 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права. Водночас відсутність зареєстрованого права користування не усуває самого факту використання землі та не звільняє фактичного землекористувача від необхідності повернути власнику кошти, збережені внаслідок невнесення плати.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що до моменту належного оформлення власником нерухомого майна права на земельну ділянку відносини з фактичного користування такою ділянкою без укладеного договору та недоотримання її власником доходу у вигляді орендної плати мають кондикційний характер.

Такий правовий висновок сформульовано, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц; від 20.09.2018 у справі № 925/230/17; від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

Згідно із цими висновками фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави зберіг у себе кошти, що мав сплатити власнику за користування землею, зобов`язаний повернути їх власнику на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його в себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно. Такий обов`язок існує й у разі, якщо правова підстава, на якій майно було набуте або збережене, згодом відпала.

Для виникнення кондикційного зобов`язання необхідна сукупність таких умов: набуття або збереження майна однією особою; набуття або збереження цього майна за рахунок іншої особи; відсутність правової підстави для такого набуття або збереження або подальше відпадіння відповідної підстави.

На відміну від деліктних зобов`язань, для застосування статей 1212- 1214 Цивільного кодексу України не вимагається встановлення протиправності поведінки набувача, його вини чи причинного зв`язку між винною поведінкою та збитками. Визначальним є об`єктивний факт збереження майнової вигоди однією особою за рахунок іншої без достатньої правової підстави.

Обов`язок повернути безпідставно збережене майно не є мірою цивільно-правової відповідальності, оскільки особа повертає лише те майно або його вартість, яке вона фактично зберегла без достатньої правової підстави. Такий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та послідовно застосовується Верховним Судом у подальшій практиці.

У цій справі збереження майна полягає в тому, що ТОВ «ДНФ», фактично використовуючи належну територіальній громаді земельну ділянку, не сплатило кошти, які за звичайних умов мало б сплачувати за користування нею.

Таке збереження відбулося за рахунок Кам`янської міської ради як органу, що представляє територіальну громаду - власника земельної ділянки, оскільки місцевий бюджет не отримав плату за використання комунального майна.

Правова підстава, на якій ТОВ «ДНФ» раніше користувалося земельною ділянкою, - договір оренди від 05.01.2015 № 13013 - припинилася 28.11.2024. Нової правової підстави для користування земельною ділянкою в період з 29.11.2024 до 21.07.2025 не виникло.

Таким чином, у спірний період наявні всі передбачені статтею 1212 Цивільного кодексу України умови для виникнення кондикційного зобов`язання.

Колегія суддів також враховує правовий висновок судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, згідно з яким із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна його власник стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, і саме із цієї дати в нього виникає обов`язок вносити плату за користування землею. До оформлення права на земельну ділянку несплачені кошти є безпідставно збереженими.

Разом із тим застосування кондикційного механізму не означає, що власник земельної ділянки звільняється від обов`язку належним чином довести розмір коштів, які фактичний користувач зберіг у себе.

У спорах цієї категорії позивач має довести: існування земельної ділянки як сформованого об`єкта цивільних прав; належність її до державної або комунальної власності; фактичне користування відповідачем цією ділянкою у визначений період; відсутність належної правової підстави для безоплатного користування; нормативну грошову оцінку земельної ділянки або іншу встановлену законом базу розрахунку; правову підставу для застосування відповідної відсоткової ставки; арифметичну правильність визначення остаточної суми.

Саме тому визнання відповідачем загального обов`язку вносити плату за землю не усуває необхідності перевірки правильності визначення нормативної грошової оцінки і ставки, оскільки у кондикційному зобов`язанні стягненню підлягає не будь-яка визначена власником сума, а лише фактично доведений розмір майна, збереженого набувачем за його рахунок.

Верховний Суд у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 наголосив, що позивач у такому спорі повинен довести не лише факт користування сформованою земельною ділянкою, а й обґрунтованість розрахунку стягуваної суми, а докази мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

Отже, суд першої інстанції правильно кваліфікував правовідносини сторін як кондикційні та обґрунтовано виходив із наявності в ТОВ «ДНФ» обов`язку повернути Кам`янській міській раді кошти, збережені внаслідок безоплатного фактичного користування земельною ділянкою.

У цій частині висновки місцевого господарського суду відповідають статтям 1212, 1214 Цивільного кодексу України, статтям 120, 125, 206 Земельного кодексу України та наведеним правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду і Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Водночас правильність загальної правової кваліфікації спірних відносин сама собою не свідчить про правильність визначення судом першої інстанції суми 3 242 686,55 грн.

Для вирішення питання про законність рішення в оскарженій частині суд апеляційної інстанції повинен окремо перевірити: доказове значення витягів № НВ-9959502932024 від 18.12.2024 та № НВ-1202449772025 від 09.12.2025; співвідношення цих витягів із технічною документацією, затвердженою рішеннями Кам`янської міської ради у 2020 році; доводи апелянта про застосування коефіцієнтів Км2, Км3, Кф та коефіцієнтів індексації; правомірність застосування ставки 4 % замість запропонованої апелянтом ставки 3 %; правильність здійснених сторонами розрахунків.

Щодо належних доказів нормативної грошової оцінки земельної ділянки, доказового значення спірних витягів та їх співвідношення з технічною документацією

Вирішуючи спір щодо розміру безпідставно збережених коштів, суд першої інстанції виходив із того, що витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № НВ-9959502932024 від 18.12.2024 та № НВ-1202449772025 від 09.12.2025 є належними, допустимими та достатніми доказами нормативної грошової оцінки земельної ділянки у 2024 і 2025 роках.

На підставі першого витягу місцевий господарський суд установив нормативну грошову оцінку земельної ділянки у розмірі 113 880 182,07 грн, на підставі другого - у розмірі 127 494 429,40 грн та без додаткової перевірки вихідних даних поклав ці показники в основу розрахунку заявленої до стягнення суми.

Колегія суддів погоджується з тим, що зазначені витяги є належними та допустимими письмовими доказами, оскільки вони стосуються безпосередньо спірної земельної ділянки, містять її кадастровий номер, площу та сформовані уповноваженим органом відомості про нормативну грошову оцінку.

Водночас належність і допустимість доказу не є тотожними його достовірності, достатності та перевазі над іншими доказами.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд повинен оцінити не лише формальне походження документа, а й достовірність відображених у ньому відомостей, їх відповідність іншим доказам, достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності.

У такий спосіб, факт формування витягу за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру та його видачі компетентним органом не звільняє суд від обов`язку перевірити наведені у ньому відомості, якщо інший учасник справи подав докази, які ставлять їх правильність під обґрунтований сумнів.

Колегія суддів враховує наведений у письмових поясненнях прокурора довід про те, що нормативна грошова оцінка є публічно-правовим регуляторним показником, не становить договірної ціни та не може визначатися або змінюватися за домовленістю сторін.

Зазначене загальне твердження є правильним, однак не усуває необхідності перевірки достовірності конкретних числових значень, відображених у витягах щодо спірної земельної ділянки. У цій справі сторони не намагаються змінити нормативну грошову оцінку за домовленістю. Предметом доказової оцінки є те, чи відповідають кінцеві значення у витягах 2024 та 2025 років чинній технічній документації й іншим офіційним відомостям щодо тієї самої земельної ділянки.

Посилання прокурора на бюджетний характер спірних коштів та суспільну значущість їх надходження також ураховується колегією суддів, однак відповідна суспільна значущість не змінює встановлених процесуальним законом правил доказування і не звільняє прокурора та позивача від обов`язку довести належний розмір заявленої майнової вимоги.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру земельного податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельної ділянки.

За змістом статей 13, 20 і 23 Закону України «Про оцінку земель» проведення нормативної грошової оцінки земель державної та комунальної власності для визначення орендної плати є обов`язковим; за результатами її проведення складається технічна документація, а дані щодо окремої земельної ділянки оформлюються у вигляді витягу з такої документації.

Таким чином, витяг не є самостійним результатом проведення нормативної грошової оцінки, відірваним від технічної документації. Він є формою відображення стосовно конкретної земельної ділянки даних, які повинні відповідати затвердженій технічній документації, відомостям Державного земельного кадастру та нормативно встановленому порядку проведення оцінки.

У постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що положення земельного та податкового законодавства не обмежують засоби доказування нормативної грошової оцінки виключно витягом із Державного земельного кадастру.

Належними доказами на підтвердження нормативної грошової оцінки можуть бути технічна документація на земельну ділянку, довідка або витяг із Державного земельного кадастру, інші відомості компетентного органу, а також висновок експерта.

Велика Палата Верховного Суду визнала помилковим підхід, за якого витяг із технічної документації вважається єдиним можливим доказом нормативної грошової оцінки, та відступила від раніше сформульованого висновку про можливість здійснення розрахунку безпідставно збережених коштів виключно на підставі такого витягу.

Цей висновок розвинений судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.

Судова палата зазначила, що витяг є роздрукованими за допомогою програмного забезпечення актуальними даними, які містяться у Державному земельному кадастрі та технічній документації станом на певну дату. Водночас нормативна грошова оцінка може підтверджуватися також технічною документацією, довідкою з кадастру та висновком судової експертизи, а всі такі докази підлягають оцінюванню у сукупності.

Отже, позиція Кам`янської міської ради про те, що офіційний характер витягів безумовно підтверджує правильність зазначеної у них нормативної грошової оцінки, не повною мірою відповідає наведеним правовим висновкам Верховного Суду.

Спірні витяги є доказами, однак вони не мають наперед установленої переваги над затвердженою технічною документацією, попередніми витягами щодо тієї самої земельної ділянки та іншими доказами, які дають змогу перевірити застосовані вихідні показники.

У матеріалах цієї справи, крім витягів від 18.12.2024 та 09.12.2025, наявний витяг із технічної документації від 20.01.2021 № 495 щодо земельної ділянки з тим самим кадастровим номером [номер приховано]:03:035:0271.

Відповідно до нього нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 55 098 866,90 грн та була обчислена із застосуванням таких показників: площа - 121 283 кв. м; середня базова вартість одного квадратного метра - 461,69 грн; коефіцієнт Км2 - 1,64; сукупний коефіцієнт Км3 - 0,50; коефіцієнт Кф - 1,20; коефіцієнт індексації - 1.

Зазначений витяг було використано Кам`янською міською радою під час укладення додаткової угоди від 02.08.2021 № 8770 до договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, показники, наведені у витягу від 20.01.2021 № 495, не є довільно визначеними відповідачем. Вони походять з офіційного документа територіального органу Держгеокадастру, який сама Кам`янська міська рада використовувала у договірних правовідносинах щодо цієї земельної ділянки.

Матеріали справи містять також витяг № НВ-120[телефон приховано], сформований 10.03.2023, згідно з яким нормативна грошова оцінка тієї самої земельної ділянки становила 69 700 127,27 грн.

Наведений показник істотно корелює з нормативною грошовою оцінкою, зазначеною у витягу 2021 року, з урахуванням індексації за наступні роки, та не свідчить про зміну вихідних коефіцієнтів, застосованих під час затвердження технічної документації.

Водночас у витягу від 18.12.2024 нормативна грошова оцінка збільшилася до 113 880 182,07 грн, а у витягу від 09.12.2025 - до 127 494 429,40 грн.

Така істотна різниця не може бути залишена судом без перевірки лише з посиланням на автоматичне формування нових витягів, особливо з урахуванням того, що матеріали справи не містять рішення Кам`янської міської ради про затвердження нової технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста після документації 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 № 1147 затверджено нову Методику нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Разом із тим пунктом 4 цієї постанови передбачено збереження чинності технічної документації, затвердженої до набрання чинності новою Методикою, до початку застосування рішення відповідного органу місцевого самоврядування про затвердження нової технічної документації.

Отже, набрання чинності Методикою № 1147 саме собою не припинило дію технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кам`янського, затвердженої рішенням міської ради від 09.07.2020 № 1975-44/VII.

До затвердження нової документації відомості щодо конкретної земельної ділянки повинні формуватися на підставі чинної технічної документації 2020 року з урахуванням передбачених законом змін, зокрема індексації та актуальних кадастрових відомостей про саму земельну ділянку.

Матеріали цієї справи не містять доказів зміни у 2024- 2025 роках площі земельної ділянки, її кадастрового номера, цільового призначення, економіко-планувальної зони або інших індивідуальних характеристик, які могли б обґрунтувати настільки значне збільшення нормативної грошової оцінки порівняно з даними 2021 та 2023 років.

Не надано також деталізованого розрахунку нормативної грошової оцінки, зазначеної у витягах 2024 і 2025 років, із визначенням фактично застосованих коефіцієнтів.

Із відповіді Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 15.01.2026 вбачається, що спірні витяги сформовані автоматично за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

Водночас територіальний орган Держгеокадастру повідомив про відсутність у його працівників технічної можливості визначити сукупне значення коефіцієнта Км3, побачити всі застосовані програмним забезпеченням коефіцієнти та надати деталізований розрахунок кінцевого значення нормативної грошової оцінки.

Зазначена відповідь не підтверджує правильність нормативної грошової оцінки у спірних витягах. Вона лише пояснює технічний порядок їх формування та неможливість працівників територіального органу розкрити складові автоматичного розрахунку.

Технічна неможливість працівника впливати на сформований програмним забезпеченням результат не означає, що цей результат у всіх випадках відповідає затвердженій технічній документації.

У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.03.2026 у справі № 160/15957/24 досліджувалися правовідносини щодо формування витягу з нормативної грошової оцінки іншої земельної ділянки, розташованої у місті Кам`янському, на підставі тієї самої технічної документації 2020 року.

У зазначеній справі Верховний Суд відхилив доводи Держгеокадастру про неможливість впливати на автоматично сформовані показники та зазначив, що автоматичний режим формування витягу не звільняє уповноважений орган від обов`язку забезпечити відповідність наведених у ньому даних законодавству та затвердженій технічній документації.

За встановленими в адміністративній справі обставинами судова експертиза виявила порушення структури електронного обмінного файлу технічної документації, зокрема розбіжності в мінімальних і максимальних значеннях коефіцієнтів, які спричинили істотне завищення нормативної грошової оцінки під час її автоматичного формування.

Верховний Суд погодився, що за таких обставин автоматично сформований витяг не відповідав затвердженій технічній документації, а перевага мала надаватися розрахунку, здійсненому на підставі належних показників технічної документації.

Колегія суддів враховує, що постанова у справі № 160/15957/24 стосується іншої земельної ділянки, іншого кадастрового номера та була ухвалена з урахуванням висновку експерта, складеного саме щодо тієї земельної ділянки.

Тому встановлені в ній конкретні числові показники та фактичні висновки експерта не мають преюдиційного значення для цієї господарської справи та не можуть автоматично підтверджувати неправильність нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:035:0271.

Водночас правовий висновок Верховного Суду про те, що автоматичне формування витягу саме собою не гарантує відповідності його змісту технічній документації та не усуває необхідності перевірки застосованих коефіцієнтів, є релевантним до спірних правовідносин.

Особливе значення має те, що в обох справах ідеться про земельні ділянки у місті Кам`янському, витяги щодо яких сформовані на підставі однієї технічної документації, затвердженої рішенням Кам`янської міської ради від 09.07.2020 № 1975-44/VII.

Отже, посилання ТОВ «ДНФ» на постанову Верховного Суду від 20.03.2026 у справі № 160/15957/24 саме собою не доводить конкретного розміру нормативної грошової оцінки у цій справі, однак підтверджує обґрунтованість необхідності перевірки автоматично сформованих витягів шляхом їх зіставлення з показниками затвердженої технічної документації.

Колегія суддів відхиляє твердження Кам`янської міської ради про те, що до моменту визнання дій Держгеокадастру протиправними господарський суд зобов`язаний безумовно застосовувати зазначені у витягах суми.

Господарський суд у межах цієї справи не вирішує питання про визнання протиправними дій чи бездіяльності Держгеокадастру, не скасовує витяги та не зобов`язує орган кадастру видати нові документи.

Однак відповідно до статей 74, 76- 79 та 86 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний оцінити достовірність кожного доказу, покладеного в основу грошової вимоги, та має право не покладати в основу рішення відомості, правильність яких спростовується або ставиться під обґрунтований сумнів сукупністю інших доказів.

Оцінювання доказового значення витягу у спорі про стягнення коштів не є вирішенням публічно-правового спору та не підміняє адміністративний суд. У цьому разі господарський суд лише визначає, чи довів позивач належний розмір свого майнового права.

У постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду прямо визнав можливість установлення нормативної грошової оцінки господарським судом на підставі сукупності витягів, технічної документації, кадастрових довідок та висновку експерта.

Отже, суд першої інстанції правильно визнав витяги № НВ-9959502932024 та № НВ-1202449772025 належними й допустимими доказами, однак передчасно вважав їх достатніми та фактично надав їм наперед установлену силу.

Місцевий господарський суд не зіставив наведені у цих витягах суми: із показниками офіційного витягу від 20.01.2021 № 495; із нормативною грошовою оцінкою, зазначеною у витягу від 10.03.2023; із затвердженою технічною документацією 2020 року; із відповіддю Держгеокадастру про неможливість установити фактично застосований коефіцієнт Км3; із доводами відповідача про відсутність нової затвердженої технічної документації; із правовими висновками Верховного Суду щодо можливих помилок автоматичного формування витягів за технічною документацією міста Кам`янського.

Саме собою зазначення у витягах остаточної суми нормативної грошової оцінки без розкриття її складових за наявності істотних суперечностей з іншими доказами не є достатнім для висновку про доведеність позивачем нормативної грошової оцінки у розмірах 113 880 182,07 грн та 127 494 429,40 грн.

Отже, доводи апелянта про те, що суд першої інстанції без належної перевірки поклав в основу рішення автоматично сформовані витяги, є обґрунтованими.

Водночас остаточне вирішення питання про належний розмір нормативної грошової оцінки потребує окремого аналізу показників технічної документації, коефіцієнтів Км2, Км3, Кф, коефіцієнтів індексації та здійснених відповідачем розрахунків.

Щодо застосування коефіцієнтів Км2, Км3, Кф, індексації нормативної грошової оцінки та обґрунтованості розрахунку апелянта

Стверджуючи про завищення нормативної грошової оцінки земельної ділянки у витягах від 18.12.2024 та 09.12.2025, ТОВ «ДНФ» виходить із того, що після затвердження у 2020 році технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кам`янського її вихідні показники щодо спірної земельної ділянки не змінювалися, а тому визначена у 2021 році нормативна грошова оцінка мала надалі лише індексуватися.

Для перевірки цього доводу необхідно розмежовувати: чинність нормативно-правового акта, відповідно до якого була розроблена технічна документація; чинність самої затвердженої технічної документації; правильність відображення даних цієї документації у витягах щодо конкретної земельної ділянки.

Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489, на підставі якого була розроблена технічна документація міста Кам`янського, втратив чинність 06.05.2023.

Водночас втрата чинності Порядком № 489 автоматично не припинила чинності технічної документації, розробленої та затвердженої під час його дії.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 № 1147 передбачено, що технічна документація з нормативної грошової оцінки, затверджена до набрання чинності новою Методикою з урахуванням вимог пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України, є чинною до початку застосування рішення відповідного органу місцевого самоврядування про затвердження нової технічної документації.

Отже, до затвердження Кам`янською міською радою нової технічної документації вихідною основою для визначення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки залишається технічна документація 2020 року, затверджена рішенням Кам`янської міської ради від 09.07.2020 № 1975-44/VII та введена в дію з 01.01.2021.

Матеріали справи не містять рішення Кам`янської міської ради про затвердження після 2020 року іншої технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кам`янського.

Не надано також доказів того, що у спірний період були внесені зміни до технічної документації 2020 року саме в частині спірної земельної ділянки або змінені її площа, кадастровий номер, цільове призначення, економіко-планувальна зона чи інші характеристики, які впливають на значення відповідних коефіцієнтів.

В офіційному витягу з технічної документації від 20.01.2021 № 495 щодо земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:035:0271 зафіксовано такі вихідні показники: площа земельної ділянки - 121 283 кв. м; середня базова вартість одного квадратного метра - 461,69 грн; економіко-планувальна зона - № 67; коефіцієнт Км2 - 1,64; сукупний коефіцієнт Км3 - 0,50; коефіцієнт Кф - 1,20; коефіцієнт індексації - 1; нормативна грошова оцінка земельної ділянки - 55 098 866,90 грн.

Зазначений документ був сформований територіальним органом Держгеокадастру та використаний Кам`янською міською радою під час оформлення додаткової угоди від 02.08.2021 № 8770 до договору оренди землі.

Тому наведені у ньому коефіцієнти не є результатом одностороннього припущення чи приватного розрахунку відповідача. Вони походять з офіційного витягу щодо конкретної земельної ділянки та були раніше визнані самою Кам`янською міською радою під час визначення договірної плати за цю ділянку.

У витягу від 20.01.2021 місце розташування земельної ділянки зазначено як вул. Широка, буд. 351-Б, тоді як у цій справі земельна ділянка ідентифікується за адресою: вул. Широка, буд. 353-А.

Однак така розбіжність у зазначенні адреси сама собою не спростовує належності витягу до спірної земельної ділянки, оскільки в ньому наведено той самий кадастровий номер - [номер приховано]:03:035:0271 - та ту саму площу - 121 283 кв. м.

За Законом України «Про Державний земельний кадастр» кадастровий номер є індивідуальною послідовністю цифр і знаків, яка не повторюється на території України, присвоюється земельній ділянці під час державної реєстрації та зберігається за нею протягом усього часу її існування. Саме кадастровий номер, а не виключно текстове зазначення поштової адреси, забезпечує однозначну ідентифікацію земельної ділянки.

Крім того, належність витягу від 20.01.2021 саме до спірної ділянки не заперечувалася Кам`янською міською радою під час укладення додаткової угоди та не спростована нею під час розгляду цієї справи.

Щодо коефіцієнта Км2

Коефіцієнт Км2 характеризує містобудівну цінність території в межах відповідної економіко-планувальної зони.

В офіційному витягу від 20.01.2021 земельну ділянку віднесено до економіко-планувальної зони № 67 та застосовано коефіцієнт Км2 у розмірі 1,64.

Це ж значення підтверджено Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області у відповіді від 15.01.2026, в якій зазначено, що відповідно до технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кам`янського зональний коефіцієнт Км2 становить 1,64.

Матеріали справи не містять доказів зміни меж економіко-планувальної зони, переміщення земельної ділянки до іншої зони або встановлення для неї іншого коефіцієнта Км2.

Отже, застосування апелянтом коефіцієнта Км2 у розмірі 1,64 підтверджується не лише витягом 2021 року, а й подальшою офіційною відповіддю органу Держгеокадастру.

Щодо коефіцієнта Кф

Коефіцієнт Кф характеризує функціональне використання земельної ділянки.

У витягу від 20.01.2021 щодо спірної земельної ділянки зазначено код цільового призначення 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості - та застосовано коефіцієнт Кф у розмірі 1,20.

Фактичні обставини справи підтверджують, що на земельній ділянці розташований комплекс виробничих і складських будівель, зернові склади, автовагова та під`їзна залізнична колія.

Доказів зміни цільового або функціонального використання земельної ділянки після 2021 року учасники справи не надали.

Тому коефіцієнт Кф у розмірі 1,20 узгоджується як з офіційним витягом, так і з установленим видом використання спірної земельної ділянки.

Щодо сукупного коефіцієнта Км3

Коефіцієнт Км3 враховує локальні особливості місця розташування земельної ділянки в межах відповідної економіко-планувальної зони, зокрема інженерно-інфраструктурні, санітарно-гігієнічні, інженерно-геологічні та інші локальні фактори.

Витяг від 20.01.2021 містить перелік установлених для спірної земельної ділянки локальних факторів та визначає їх сукупне значення Км3 у розмірі 0,50.

Головне управління Держгеокадастру у відповіді від 15.01.2026 не зазначило іншого значення Км3. Орган повідомив лише про відсутність у його працівників технічної можливості визначити сукупне значення цього коефіцієнта та побачити показники, фактично застосовані програмним забезпеченням під час автоматичного формування спірних витягів.

Зазначена відповідь не підтверджує правильності нормативної грошової оцінки у спірних витягах і водночас не містить іншого конкретного значення Км3. Вона лише засвідчує, що територіальний орган не може встановити, який саме показник Км3 був використаний програмним забезпеченням під час автоматичного формування витягів.

Кам`янська міська рада та прокурор не надали витягу, довідки з Державного земельного кадастру, графічних матеріалів технічної документації чи іншого офіційного документа, який би містив інше значення Км3 щодо спірної земельної ділянки або підтверджував зміну локальних факторів після 2021 року.

За таких обставин значення Км3 у розмірі 0,50 є єдиним розкритим в офіційному документі показником щодо цієї земельної ділянки. Воно узгоджується з витягом від 20.01.2021 № 495 та подальшою динамікою нормативної грошової оцінки, відображеною у витягу від 10.03.2023, і не спростоване іншим належним доказом.

Водночас колегія суддів не визначає нове значення Км3, не встановлює самостійно локальні фактори та не вирішує питання про правомірність алгоритму ведення Державного земельного кадастру.

Суд оцінює наведений показник лише як складову сукупності доказів, поданих на підтвердження або спростування розміру заявленої у цій господарській справі майнової вимоги.

Щодо коефіцієнтів індексації

Відповідно до пункту 289.2 статті 289 Податкового кодексу України коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки розраховується центральним органом виконавчої влади у сфері земельних відносин щороку та застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки.

Для земель несільськогосподарського призначення, до яких належить спірна земельна ділянка, установлені такі релевантні коефіцієнти: за 2020 рік - 1; за 2021 рік - 1,1; за 2022 рік - 1,15; за 2023 рік - 1,051; за 2024 рік - 1,12.

Відповідно, кумулятивний коефіцієнт для визначення нормативної грошової оцінки у 2024 році становить: 1 Ч 1,1 Ч 1,15 Ч 1,051 = 1,329515.

Для визначення нормативної грошової оцінки у 2025 році: 1 х 1,1 х 1,15 х 1,051 х 1,12 = 1,4890568.

Отже, значення коефіцієнтів індексації, застосованих ТОВ «ДНФ», є правильними та відповідають офіційно оприлюдненим Держгеокадастром показникам.

Правильність підходу щодо індексації підтверджується також витягом № НВ-120[телефон приховано] від 10.03.2023, у якому нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становила 69 700 127,27 грн.

Якщо нормативну грошову оцінку за 2021 рік у сумі 55 098 866,90 грн помножити на коефіцієнти 1,1 і 1,15, результат становитиме приблизно 69,7 млн грн, тобто майже відповідатиме показнику витягу 2023 року.

Незначна різниця пояснюється округленням окремих величин під час автоматизованого розрахунку і не змінює загального висновку про те, що до 2023 року Держгеокадастр фактично застосовував механізм послідовної індексації нормативної грошової оцінки 2021 року.

Щодо визначення нормативної грошової оцінки за 2024 та 2025 роки

Індексування кінцевої нормативної грошової оцінки, офіційно визначеної у 2021 році, дає такі результати: за 2024 рік - 55 098 866,90 грн х 1,329515 = 73 254 770,03 грн; за 2025 рік - 55 098 866,90 грн х 1,4890568 = 82 045 342,43 грн.

Апелянт також здійснив перевірочний розрахунок шляхом множення площі земельної ділянки, базової вартості та коефіцієнтів Км2, Км3, Кф й індексації: за 2024 рік - 73 255 247,32 грн; за 2025 рік - 82 045 876,99 грн.

Різниця між прямим індексуванням кінцевої офіційної оцінки 2021 року та перевірочним формульним розрахунком становить лише 477,29 грн за 2024 рік і 534,56 грн за 2025 рік.

Така незначна розбіжність пояснюється тим, що базова вартість та коефіцієнти у витягу 2021 року відображені з обмеженою кількістю знаків після коми, тоді як кінцеве значення нормативної грошової оцінки враховує повні вихідні дані, застосовані компетентним органом.

Тому для остаточного розрахунку колегія суддів використовує пряме індексування кінцевої офіційної нормативної грошової оцінки 2021 року - 55 098 866,90 грн. Перевірочний розрахунок апелянта підтверджує той самий порядок величини, але не є підставою для збільшення результату, отриманого з офіційно визначеного кінцевого показника.

Такий підхід усуває вплив округлення окремих складових формули та забезпечує використання найбільш достовірного вихідного показника, наявного в матеріалах справи.

Водночас обидва способи перевірки засвідчують істотну невідповідність кінцевих значень, відображених у витягах 2024 та 2025 років, показникам чинної технічної документації з урахуванням індексації.

У витягу від 18.12.2024 зазначено нормативну грошову оцінку 113 880 182,07 грн замість 73 254 770,03 грн, що випливає з прямої індексації, а у витягу від 09.12.2025 - 127 494 429,40 грн замість 82 045 342,43 грн.

Отже, самими спірними витягами підтверджується факт відображення у них значень, які перевищують результат послідовної індексації більш ніж на 40 млн грн у 2024 році та більш ніж на 45 млн грн у 2025 році.

Разом із тим матеріали справи не містять перевірюваного розрахунку, рішення про затвердження нової технічної документації або доказів зміни площі, кадастрового номера, цільового призначення, економіко-планувальної зони чи локальних факторів земельної ділянки, які пояснювали б виникнення такої різниці.

Тому колегія суддів не заперечує факту відображення збільшених значень у спірних витягах, але доходить висновку, що правильність і фактичні підстави формування цих значень для цілей визначення розміру заявленої майнової вимоги не доведені більш вірогідною сукупністю доказів.

Зі свого боку ТОВ «ДНФ» надало послідовну систему взаємопов`язаних доказів: офіційний витяг 2021 року із зазначенням усіх вихідних коефіцієнтів; витяг 2023 року, який підтверджує застосування індексації; рішення міської ради про затвердження технічної документації; офіційні коефіцієнти індексації; відповідь Держгеокадастру про неможливість розкрити показники автоматичного розрахунку 2024- 2025 років; арифметичний розрахунок, який відтворює нормативну грошову оцінку на підставі чинної технічної документації.

З урахуванням стандарту більшої вірогідності доказів, установленого статтею 79 Господарського процесуального кодексу України, така сукупність доказів є переконливішою, ніж саме лише кінцеве значення в автоматично сформованому витягу без можливості перевірити використані програмним забезпеченням складові.

Наведений висновок не означає, що спеціальні знання не можуть бути необхідними для дослідження технічних причин формування кадастрових відомостей або для встановлення нових локальних факторів.

Однак у цій справі суд не проводить нову нормативну грошову оцінку земельної ділянки, не змінює економіко-планувальну зону та не встановлює вперше значення локальних чи функціональних коефіцієнтів.

Колегія суддів використовує кінцеву нормативну грошову оцінку, вже визначену компетентним органом у 2021 році, офіційні коефіцієнти індексації та витяг 2023 року, який підтверджує послідовність такого підходу.

Множення офіційно визначеного кінцевого показника на встановлені коефіцієнти індексації є арифметичною перевіркою доказів і не потребує самостійного застосування судом спеціальних знань у сфері землеустрою.

Висновок експерта в адміністративній справі може мати додаткове доказове значення для вирішення поставлених у ній публічно-правових вимог, однак його відсутність не позбавляє господарський суд можливості оцінити достатність доказів, на яких ґрунтується заявлений у цій справі розмір стягнення.

За таких обставин колегія суддів визначає не абстрактно правильну нормативну грошову оцінку для всіх правовідносин, а той розмір розрахункової бази, який доведений у межах цього господарського спору.

Отже, технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Кам`янського 2020 року зберігала чинність у 2024- 2025 роках; офіційний кінцевий показник нормативної грошової оцінки 2021 року підлягає послідовній індексації; доведений у цій справі розмір нормативної грошової оцінки становить 73 254 770,03 грн за 2024 рік і 82 045 342,43 грн за 2025 рік; натомість суми 113 880 182,07 грн і 127 494 429,40 грн, зазначені у витягах № НВ-9959502932024 та № НВ-1202449772025, не підтверджені перевірюваним розрахунком і не узгоджуються з більш вірогідною сукупністю наявних доказів.

Щодо ставки, яка підлягає застосуванню для визначення розміру безпідставно збережених коштів: 3 % чи 4 %

Наступним спірним питанням є визначення відсоткової ставки, яка має застосовуватися до нормативної грошової оцінки земельної ділянки під час обчислення розміру коштів, безпідставно збережених ТОВ «ДНФ».

Суд першої інстанції погодився з розрахунком Кам`янської міської ради, здійсненим із застосуванням ставки 4 % від нормативної грошової оцінки.

Апелянт наполягає на застосуванні ставки 3 %, посилаючись на пункт 1 додатка № 1 до рішення Кам`янської міської ради від 22.06.2018 № 1105-25/VII «Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста».

За змістом наведеної ТОВ «ДНФ» норми за земельні ділянки, що використовуються юридичними і фізичними особами, у тому числі в разі переходу права власності на будівлі та споруди, але право власності або право оренди на які в установленому порядку не оформлено, ставка земельного податку становить 3 % від нормативної грошової оцінки.

Отже, зі змісту положення, на яке посилається скаржник, вбачається, що ним встановлено саме ставку земельного податку, а не ставку орендної плати за земельну ділянку комунальної власності.

Ці два види плати за землю відрізняються правовою природою, суб`єктним складом і підставами виникнення.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю є обов`язковим платежем у складі податку на майно, що справляється у формі: земельного податку; орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Водночас згідно з підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу земельний податок справляється з власників земельних ділянок і земельних часток (паїв), а також із постійних землекористувачів.

Орендна плата за змістом підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України є обов`язковим платежем за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

Аналогічне визначення міститься у статті 21 Закону України «Про оренду землі», згідно з якою орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою відповідно до договору оренди.

Отже, земельний податок сплачується власником земельної ділянки або постійним землекористувачем, тоді як орендна плата - орендарем земельної ділянки державної чи комунальної власності.

ТОВ «ДНФ» у спірний період не було власником земельної ділянки та не мало права постійного користування нею, а тому не належало до кола платників земельного податку за цю ділянку.

Водночас після припинення 28.11.2024 договору оренди товариство не мало й чинного зареєстрованого права оренди, у зв`язку із чим заявлена у цій справі сума не є податковим зобов`язанням зі сплати земельного податку або договірною заборгованістю з орендної плати.

Предметом спору є повернення на підставі статей 1212- 1214 Цивільного кодексу України майна - коштів, які відповідач зберіг у себе внаслідок фактичного платного за своєю природою використання комунальної земельної ділянки без оформленої правової підстави.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 27.04.2021 у справі № 922/2378/20 розмежував земельний податок і орендну плату та зазначив, що фактичний користувач земельної ділянки, який не має права власності чи постійного користування і використовує землю без укладеного договору оренди, не підпадає під безпосереднє регулювання норм Податкового кодексу України щодо сплати цих платежів.

У такому разі відносини сторін регулюються положеннями статті 1212 Цивільного кодексу України, а фактичний користувач зобов`язаний повернути власнику земельної ділянки кошти, збережені за його рахунок.

З огляду на це посилання апелянта на ставку земельного податку не визначає автоматично розмір кондикційного зобов`язання.

Застосування до спірних правовідносин статей 1212- 1214 Цивільного кодексу України вимагає встановлення не розміру податку, який мав би сплачувати власник або постійний землекористувач, а суми, яку власник земельної ділянки міг би одержати за звичайних умов її оплатного надання в користування.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 04.02.2026 у справі № 908/2380/24 зазначив, що під час визначення розміру безпідставно збережених коштів суд повинен встановити суму, яку власник земельної ділянки мав би отримати за звичайних умов, та врахувати конкретну ставку орендної плати, установлену чинним рішенням органу місцевого самоврядування відповідно до виду цільового призначення земельної ділянки.

У зазначеній справі Центральний апеляційний господарський суд змінив рішення суду першої інстанції, оскільки місцевий суд застосував загальну ставку 3 %, не врахувавши спеціальну ставку орендної плати, визначену рішенням міської ради для відповідного виду земель.

Верховний Суд залишив постанову Центрального апеляційного господарського суду без змін та наголосив, що застосування іншого розрахункового показника всупереч чинному рішенню органу місцевого самоврядування призводить до необґрунтованого завищення або заниження суми стягнення.

Отже, визначальним для цієї справи є встановлення ставки саме орендної плати, яка застосовувалася б до спірної земельної ділянки за звичайних умов її передачі Кам`янською міською радою у строкове платне користування.

Рішенням Кам`янської міської ради від 22.06.2018 № 1105-25/VII у редакції, чинній у спірний період, для земельних ділянок із видом цільового призначення 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості - установлено річний розмір орендної плати 4 % від нормативної грошової оцінки. Положення про ставку 3 %, на яке посилається апелянт, регулює земельний податок і не встановлює орендної ставки для зазначеної категорії земель.

Застосування саме 4 % до спірної земельної ділянки підтверджується також безпосередніми матеріалами справи.

Додатковою угодою від 02.08.2021 № 8770 до договору оренди від 05.01.2015 № 13013 нормативну грошову оцінку цієї земельної ділянки визначено у розмірі 55 098 866,90 грн, а річну орендну плату - у розмірі 2 203 954,68 грн.

Зазначена річна орендна плата становить 4 % нормативної грошової оцінки: 55 098 866,90 грн х 4 % = 2 203 954,68 грн після округлення.

У додатковій угоді прямо зазначено, що розмір орендної плати визначено відповідно до рішення Кам`янської міської ради від 22.06.2018 № 1105-25/VII.

Отже, нормативне регулювання та умови, фактично застосовані сторонами до тієї самої земельної ділянки до припинення договору, узгоджено підтверджують ставку орендної плати 4 %.

Матеріали справи не містять доказів зміни цільового призначення земельної ділянки або встановлення у спірний період для земель із кодом 11.02 орендної ставки 3 %.

Договір оренди від 05.01.2015 № 13013 припинився 28.11.2024, тому після цієї дати його умови не є самостійною договірною підставою для стягнення орендної плати.

Проте умови договору та додаткової угоди мають доказове значення для встановлення тієї суми, яку власник земельної ділянки отримував і міг би отримувати за звичайних умов оплатного користування цією ж земельною ділянкою.

Такий підхід не означає продовження дії договору після 28.11.2024 та не перетворює кондикційну вимогу на договірну.

Попередньо погоджений сторонами і фактично застосований показник 4 % є доказом звичайної орендної ставки щодо конкретного об`єкта, тоді як наведена апелянтом ставка 3 % стосується іншого виду платежу - земельного податку.

Застосування ставки земельного податку лише через припинення договору оренди призвело б до того, що фактичне бездоговірне користування земельною ділянкою коштувало б відповідачу менше, ніж належним чином оформлене орендне користування тією самою ділянкою.

Такий результат не відповідав би змісту кондикційного зобов`язання, оскільки не забезпечував би повернення всього обсягу майнової вигоди, збереженої відповідачем, та не відновлював би майновий стан власника, який існував би за звичайних умов оплатного користування землею.

Водночас ставка 4 % не є штрафною санкцією або заходом відповідальності за неоформлення права оренди.

Вона використовується лише як розрахунковий показник для визначення обсягу коштів, які відповідач не витратив, продовжуючи фактично використовувати земельну ділянку після припинення договору.

Колегія суддів також ураховує, що Кам`янська міська рада та прокурор у поданих письмових поясненнях послідовно наполягають на застосуванні ставки орендної плати 4 %, установленої рішенням Кам`янської міської ради від 22.06.2018 № 1105-25/VII для земельних ділянок із видом цільового призначення 11.02.

Натомість ТОВ «ДНФ» не вказало, яким саме положенням рішення міської ради для земель промисловості з цільовим призначенням 11.02 установлено орендну ставку 3 %.

Єдиною нормативною підставою, наведеною апелянтом, є положення про ставку земельного податку для ділянок із неоформленими правами. Саме тому цей довід не спростовує застосування ставки орендної плати 4 %.

Отже, колегія суддів доходить таких висновків: ставка 3 %, на яку посилається апелянт, є ставкою земельного податку; ТОВ «ДНФ» у спірний період не було власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки та не належало до платників земельного податку щодо неї; заявлена до стягнення сума не є податковим зобов`язанням, а становить розмір безпідставно збережених коштів, визначений за еквівалентом орендної плати; для спірної земельної ділянки до припинення договору оренди застосовувалася ставка 4 %, що підтверджується додатковою угодою від 02.08.2021 № 8770 та співвідношенням установленої нею річної орендної плати до нормативної грошової оцінки; доказів установлення у спірний період іншої ставки орендної плати щодо цієї земельної ділянки матеріали справи не містять; суд першої інстанції правильно застосував до нормативної грошової оцінки ставку 4 %; довід апеляційної скарги про необхідність застосування ставки 3 % є необґрунтованим та підлягає відхиленню.

Відповідно, запропонована апелянтом загальна сума 1 564 984,13 грн не може бути врахована судом у повному обсязі, оскільки вона розрахована із застосуванням неправильної ставки 3 %.

Разом із тим відхилення доводу щодо ставки не спростовує раніше встановленої обґрунтованості заперечень ТОВ «ДНФ» стосовно нормативної грошової оцінки.

Остаточний розмір безпідставно збережених коштів має бути визначений із застосуванням: нормативної грошової оцінки, установленої на підставі сукупності досліджених доказів; ставки орендної плати 4 %; фактичного періоду користування земельною ділянкою з 29.11.2024 до 21.07.2025.

Щодо остаточного розрахунку розміру безпідставно збережених коштів

Встановивши належні показники нормативної грошової оцінки земельної ділянки та правомірність застосування ставки орендної плати у розмірі 4 %, колегія суддів переходить до перевірки остаточного розміру коштів, безпідставно збережених ТОВ «ДНФ» у період з 29.11.2024 до 21.07.2025.

За статтями 86, 269, пунктом 2 частини першої статті 275 та статтею 277 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції має повноваження повторно дослідити докази, перевірити правильність розрахунку заявленої до стягнення суми та змінити рішення в разі неповного з`ясування обставин або невідповідності висновків суду першої інстанції встановленим обставинам справи.

Верховний Суд у постанові від 28.02.2020 у справі № 913/169/18 також виходив із того, що у спорах про стягнення безпідставно збережених коштів суд повинен перевірити розрахунок заявленої суми, дослідити витяги про нормативну грошову оцінку та інші докази у їх сукупності, а також надати оцінку поданому відповідачем контррозрахунку.

Для остаточного розрахунку колегія суддів використовує нормативну грошову оцінку, визначену шляхом індексування кінцевого офіційного показника 2021 року: за 2024 рік - 73 254 770,03 грн; за 2025 рік - 82 045 342,43 грн.

Ці показники ґрунтуються на офіційній нормативній грошовій оцінці 55 098 866,90 грн, установлених коефіцієнтах індексації 1,329515 та 1,4890568 і узгоджуються з відомостями витягу від 10.03.2023 № НВ-120[телефон приховано].

Наведений апелянтом формульний розрахунок із використанням площі, базової вартості та коефіцієнтів Км2, Км3 і Кф має перевірочне значення та підтверджує правильність обраного порядку величини, однак через округлення складових не замінює індексування кінцевої офіційної оцінки 2021 року.

Застосування саме кінцевого офіційного показника 2021 року усуває внутрішню розбіжність між двома способами обчислення та не виходить за межі вимог апеляційної скарги, оскільки апелянт просить про зменшення суми стягнення до ще меншого розміру.

Учасники справи не оспорюють тривалості розрахункових періодів та самого способу пропорційного визначення плати за неповні місяці.

Кам`янська міська рада здійснювала розрахунок шляхом визначення річної плати, її поділу на дванадцять місяців і подальшого пропорційного обчислення за два дні листопада 2024 року та двадцять один день липня 2025 року.

ТОВ «ДНФ» у контррозрахунку використало такий самий алгоритм, змінивши лише нормативну грошову оцінку та відсоткову ставку.

Отже, колегія суддів застосовує погоджений учасниками справи спосіб розрахунку, але використовує встановлену судом нормативну грошову оцінку та ставку орендної плати 4 %.

Розрахунок за період з 29.11.2024 до 31.12.2024

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 2024 рік становить 73 254 770,03 грн. Річний розмір плати: 73 254 770,03 грн х 4 % = 2 930 190,80 грн. Розмір плати за один місяць: 2 930 190,80 грн х 12 місяців = 244 182,57 грн. Плата за два дні листопада 2024 року: 244 182,57 грн х 30 днів х 2 дні = 16 278,84 грн. Плата за грудень 2024 року: 244 182,57 грн. Загальний розмір безпідставно збережених коштів за період з 29.11.2024 до 31.12.2024 становить 260 461,41 грн.

Розрахунок за період з 01.01.2025 до 21.07.2025

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 2025 рік становить 82 045 342,43 грн. Річний розмір плати: 82 045 342,43 грн х 4 % = 3 281 813,70 грн. Розмір плати за один місяць: 3 281 813,70 грн х 12 місяців = 273 484,48 грн. Плата за шість повних місяців - із січня до червня 2025 року включно: 273 484,48 грн х 6 місяців = 1 640 906,88 грн. Плата за двадцять один день липня 2025 року: 273 484,48 грн х 31 день х 21 день = 185 263,68 грн. Загальний розмір безпідставно збережених коштів за період з 01.01.2025 до 21.07.2025 становить 1 826 170,56 грн.

Загальний розмір безпідставно збережених коштів

За весь спірний період із 29.11.2024 до 21.07.2025 розмір коштів, безпідставно збережених ТОВ «ДНФ», становить: 260 461,41 грн + 1 826 170,56 грн = 2 086 631,97 грн.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими в частині стягнення з ТОВ «ДНФ» на користь Кам`янської міської ради 2 086 631,97 грн.

У частині різниці між заявленими прокурором 3 242 686,55 грн та доведеними 2 086 631,97 грн, що становить 1 156 054,58 грн, у задоволенні позову належить відмовити.

Суд першої інстанції, задовольнивши позов у повному обсязі, помилково визначив належну до стягнення суму, оскільки використав нормативну грошову оцінку 113 880 182,07 грн за 2024 рік і 127 494 429,40 грн за 2025 рік, достовірність яких для цілей цього розрахунку не підтверджена більш вірогідною сукупністю доказів.

Водночас вимога апелянта про зменшення суми стягнення до 1 564 984,13 грн також не може бути задоволена повністю, оскільки його розрахунок виконано із застосуванням ставки 3 %, тоді як належною ставкою орендної плати є 4 %.

Різниця між встановленою судом сумою 2 086 631,97 грн і сумою, яку визнає апелянт, становить 521 647,84 грн.

Отже, у частині вимоги ТОВ «ДНФ» про додаткове зменшення стягнення на 521 647,84 грн апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

У підсумку апеляційна скарга ТОВ «ДНФ» підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 - зміні в частині розміру безпідставно збережених коштів: із 3 242 686,55 грн до 2 086 631,97 грн.

Щодо доводу про необхідність зупинення провадження у справі до вирішення адміністративної справи № 160/1941/26

ТОВ «ДНФ» вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у зупиненні провадження у справі № 904/7555/25 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 160/1941/26, яка перебуває у провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

На думку апелянта, оскільки в адміністративній справі оспорюється правильність формування тих самих витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, які покладені в основу розрахунку позовних вимог, господарський спір не міг бути вирішений до завершення адміністративного провадження та отримання висновку експерта за результатами призначеної у тій справі судової експертизи.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання відповідача, виходячи з того, що наявні у матеріалах господарської справи докази дають змогу самостійно встановити обставини, необхідні для вирішення спору, а саме існування земельної ділянки, факт її використання відповідачем, нормативну грошову оцінку та розмір заявленої до стягнення суми.

Перевіряючи відповідний довід апеляційної скарги, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі в разі об`єктивної неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського або кримінального судочинства.

Водночас ця ж норма прямо забороняє суду посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи, коли зібрані докази дають змогу встановити й оцінити обставини, які є предметом судового розгляду.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 229 Господарського процесуального кодексу України в такому випадку провадження зупиняється до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Отже, сам факт наявності іншого судового провадження, певна пов`язаність двох спорів або ймовірність того, що судове рішення в іншій справі матиме доказове значення, не є достатніми підставами для зупинення.

Для застосування пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України необхідно встановити саме об`єктивну неможливість господарського суду самостійно розглянути справу, а не лише доцільність очікування результатів іншого судового процесу.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20 сформулювала такі критерії застосування зазначеної норми: провадження може бути зупинене лише за наявності беззаперечних для цього підстав; неможливість розгляду справи має полягати в тому, що певні обставини не можуть бути встановлені господарським судом самостійно внаслідок обмеженості його юрисдикції, предмета позову, неможливості розгляду тотожної справи, установленої черговості розгляду вимог або інших об`єктивних процесуальних перешкод; суд повинен конкретно зазначити, які саме обставини не можуть бути ним установлені, чому наявні докази є недостатніми та яким чином рішення в іншій справі усуне перешкоду для здійснення правосуддя; коли матеріали справи дозволяють дослідити й оцінити факти, які входять до предмета доказування, підстав для зупинення немає.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 18.05.2026 у справі № 904/2335/25, яка має істотне значення для вирішення процесуального питання у цій справі.

У справі № 904/2335/25 Центральний апеляційний господарський суд зупинив провадження у спорі про стягнення плати за користування земельною ділянкою до вирішення адміністративної справи, у якій оспорювалося рішення органу місцевого самоврядування, пов`язане з нормативною грошовою оцінкою земель.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду скасував ухвалу про зупинення та передав справу до Центрального апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Верховний Суд наголосив, що апеляційний господарський суд не зазначив, які конкретні факти він не може встановити на підставі наявних доказів, не обґрунтував неможливості перевірити законність рішення суду першої інстанції та не врахував своїх повноважень, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України.

Верховний Суд у цій постанові також зауважив, що пов`язаність адміністративної справи з господарською не створює автоматичної процесуальної перешкоди. Господарський суд повинен самостійно оцінити докази та вирішити питання про застосовність відповідного нормативного регулювання, а наявність спору в адміністративній юрисдикції не свідчить про об`єктивну неможливість апеляційного перегляду.

Між господарською справою № 904/7555/25 та адміністративною справою № 160/1941/26 існує безпосередній зв`язок.

Предметом адміністративного позову ТОВ «ДНФ» є вимоги до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про: визнання протиправною бездіяльності під час формування витягів № НВ-9959502932024 від 18.12.2024 та № НВ-1202449772025 від 09.12.2025; установлення неправильності застосованих під час формування витягів показників; зобов`язання видати нові витяги щодо земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:035:0271 із застосуванням визначених позивачем коефіцієнтів Км2, Км3, Кф та індексації.

В адміністративній справі призначено судову експертизу з питань землеустрою, на вирішення якої поставлено питання щодо відповідності нормативної грошової оцінки у спірних витягах вимогам нормативно-правових актів та належного розміру такої оцінки станом на 18.12.2024 і 09.12.2025.

Однак наявність зазначеного зв`язку не є тотожною об`єктивній неможливості розгляду цієї господарської справи.

У межах справи № 904/7555/25 суд не вирішує публічно-правового питання щодо законності дій або бездіяльності Головного управління Держгеокадастру, не скасовує спірні витяги та не покладає на цей орган обов`язок сформувати нові документи.

Завданням господарського суду є встановлення розміру майнової вигоди, яку відповідач зберіг у себе внаслідок користування комунальною земельною ділянкою без оформленого речового права.

Для цього господарський суд повинен оцінити подані учасниками докази, зокрема: витяги 2024 і 2025 років; витяг від 20.01.2021 № 495; витяг від 10.03.2023; рішення Кам`янської міської ради про затвердження та впровадження технічної документації; відповідь Головного управління Держгеокадастру від 15.01.2026; відомості про офіційні коефіцієнти індексації; розрахунок Кам`янської міської ради; контррозрахунок ТОВ «ДНФ».

Статті 74, 76- 79 та 86 Господарського процесуального кодексу України надають господарському суду всі необхідні повноваження для оцінювання цих доказів за критеріями належності, допустимості, достовірності та більшої вірогідності.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами, досліджує докази щодо обставин, на які посилаються учасники справи, і повторно перевіряє законність та обґрунтованість висновків місцевого господарського суду.

Отже, суд апеляційної інстанції не обмежений лише формальною перевіркою рішення, а уповноважений самостійно встановити належну доказову основу для визначення розміру кондикційного зобов`язання.

У постанові від 18.05.2026 у справі № 904/2335/25 Верховний Суд прямо зазначив, що апеляційний господарський суд має достатні правові підстави та повноваження для розгляду земельного спору по суті, а наявність адміністративної справи не є перешкодою для дослідження поданих сторонами доказів і встановлення відповідних фактів.

Колегія суддів ураховує, що майбутній висновок експерта в адміністративній справі № 160/1941/26 може містити додаткову інформацію щодо правильності спірних витягів.

Проте можливість отримання у майбутньому нового доказу не свідчить про те, що наявні в цій справі докази не можуть бути оцінені судом.

Інститут зупинення провадження не призначений для очікування доказів, які одна зі сторін сподівається одержати в іншому судовому процесі. Його застосування допускається тоді, коли без установлення іншим судом конкретного юридичного факту розгляд справи є процесуально неможливим.

У цій справі такого факту апелянт не визначив.

Обставини щодо площі земельної ділянки, її кадастрового номера, цільового призначення, базової вартості, економіко-планувальної зони, раніше застосованих коефіцієнтів, індексації, строку користування та відсутності внесення плати підтверджуються наявними у справі доказами і можуть бути перевірені господарським судом без результатів адміністративної справи.

Колегія суддів також звертає увагу на певну внутрішню непослідовність процесуальної позиції апелянта.

З одного боку, ТОВ «ДНФ» стверджує про неможливість вирішення спору до завершення адміністративної справи та проведення експертизи.

З іншого боку, у самій апеляційній скарзі товариство не просить скасувати рішення з направленням справи для продовження розгляду після усунення відповідної перешкоди, а просить ухвалити нове рішення по суті та стягнути конкретно визначену ним суму - 1 564 984,13 грн.

До того ж апелянт наводить повний альтернативний розрахунок нормативної грошової оцінки та розміру безпідставно збережених коштів, тобто фактично стверджує, що наявні докази є достатніми для встановлення належної суми.

Така процесуальна поведінка сама собою не позбавляє відповідача права заявляти клопотання про зупинення, однак додатково підтверджує відсутність об`єктивної неможливості вирішення справи на підставі наявних доказів.

Не створює відповідної неможливості й те, що адміністративний суд у межах іншої справи призначив експертизу.

Призначення експертизи означає, що адміністративний суд визнав необхідним використання спеціальних знань для вирішення поставлених перед ним публічно-правових вимог. Водночас воно не встановлює обов`язковості очікування такого висновку всіма судами інших юрисдикцій, у провадженні яких перебувають пов`язані майнові спори.

Питання про достатність доказів у кожній справі вирішується відповідним судом з урахуванням її предмета, підстав позову, меж розгляду та наявних матеріалів.

У цій господарській справі суд апеляційної інстанції не проводить нову нормативну грошову оцінку земельної ділянки, не встановлює вперше просторові межі локальних факторів та не визначає нові коефіцієнти.

Суд зіставляє офіційні документи, які містять різні числові показники щодо тієї самої земельної ділянки, перевіряє їх походження та здійснює арифметичний розрахунок на підставі вже визначених компетентним органом коефіцієнтів.

Такі дії належать до процесуальних повноважень суду з оцінювання доказів і не потребують попереднього вирішення адміністративної справи.

Колегія суддів також ураховує, що рішення в адміністративній справі № 160/1941/26, яке буде ухвалене в майбутньому, не має наперед визначеного змісту.

Адміністративний суд може задовольнити позов повністю або частково, відмовити в ньому, закрити провадження чи залишити позов без розгляду. Висновок експерта також є одним із доказів та не має для адміністративного суду заздалегідь установленої сили.

Тому зупинення господарської справи на невизначений строк лише через очікування можливого доказового результату іншого провадження суперечило б вимогам процесуальної визначеності та своєчасності судового розгляду.

Верховний Суд у постанові від 18.05.2026 у справі № 904/2335/25 наголосив, що необґрунтоване зупинення провадження призводить до затягування розгляду справи, тривалого перебування учасників у стані невизначеності та порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, для зупинення провадження у справі № 904/7555/25 відсутня необхідна сукупність умов, передбачених пунктом 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України, оскільки: адміністративна справа № 160/1941/26 пов`язана із цією справою, однак сама пов`язаність спорів не є достатньою підставою для зупинення; апелянт не зазначив конкретного юридичного факту, який має бути встановлений виключно адміністративним судом і без якого господарський спір не може бути вирішений; предмет господарського спору не потребує визнання протиправними дій Держгеокадастру або зобов`язання його видати нові витяги; зібрані у справі докази дають змогу перевірити правильність нормативної грошової оцінки та здійснити розрахунок безпідставно збережених коштів; суд апеляційної інстанції відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України наділений повноваженнями самостійно дослідити й оцінити відповідні докази; очікування висновку експерта в іншій справі означало б відкладення розгляду заради можливого нового доказу, а не усунення об`єктивної процесуальної неможливості; зупинення провадження на невизначений строк суперечило б вимогам розумного строку судового розгляду.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі до вирішення адміністративної справи № 160/1941/26.

Доводи апеляційної скарги в цій частині підлягають відхиленню.

Водночас стислість мотивів, наведених місцевим господарським судом під час відмови у зупиненні провадження, компенсується повною перевіркою відповідного процесуального питання судом апеляційної інстанції та не є самостійною підставою для скасування рішення.

Щодо доводу про невідповідність рішення суду першої інстанції вимогам статей 236, 238 Господарського процесуального кодексу України та ненадання оцінки істотним аргументам відповідача

ТОВ «ДНФ» стверджує, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам статті 238 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд першої інстанції не навів мотивів, з яких погодився з розрахунком прокурора, фактично відтворив його у тексті рішення та не пояснив причин відхилення заперечень і контррозрахунку відповідача.

Апелянт наголошує, що місцевий господарський суд не надав окремої оцінки його аргументам щодо: застосування ставки 3 % замість 4 %; невідповідності нормативної грошової оцінки у витягах показникам технічної документації 2020 року; значень коефіцієнтів Км2, Км3 і Кф; необхідності застосування кумулятивних коефіцієнтів індексації; відомостей офіційних витягів 2021 та 2023 років; відповіді Головного управління Держгеокадастру від 15.01.2026; альтернативного розрахунку суми безпідставно збережених коштів; наявності пов`язаної адміністративної справи № 160/1941/26.

В апеляційній скарзі ТОВ «ДНФ» безпосередньо зазначає, що суд обмежився твердженням про перевірку та правильність розрахунку прокурора, однак не розкрив, які докази підтверджують використані у ньому вихідні показники та чому заперечення відповідача не впливають на результат вирішення спору.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими доказами, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, які мають значення для її вирішення.

Частиною четвертою статті 238 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у мотивувальній частині рішення, зокрема, зазначаються: обставини, які є предметом доказування; докази, якими учасники справи підтверджують або спростовують відповідні обставини; висновок суду щодо встановлення або спростування кожної обставини з огляду на більшу вірогідність доказів; мотиви визнання одних доказів більш вірогідними за інші; мотивована оцінка кожного аргументу учасника справи, крім явно нерелевантного, необґрунтованого або неприйнятного аргументу; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; норми права, на які посилалися сторони, але які суд не застосував, із зазначенням мотивів їх незастосування.

Верховний Суд послідовно виходить із того, що вимога про вмотивованість судового рішення не означає обов`язку надавати докладну відповідь на кожне другорядне твердження сторони. Суд повинен відповісти на істотні, вагомі та доречні доводи, які здатні вплинути на результат розгляду справи. Міра деталізації мотивів залежить від характеру спору, змісту аргументів та значення відповідного питання для остаточного висновку суду. Такий підхід викладений, зокрема, Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 07.07.2023 у справі № 911/3342/21.

Отже, для перевірки доводу апелянта необхідно встановити не те, чи відповів місцевий господарський суд на кожне наведене у письмових поясненнях речення, а те, чи надав він належну відповідь на основні аргументи, від яких залежав розмір заявленої до стягнення суми.

Зі змісту рішення суду першої інстанції вбачається, що ним: установлено факт користування відповідачем земельною ділянкою після закінчення договору оренди; визначено кондикційну природу спірних правовідносин; наведено загальні положення земельного, цивільного та податкового законодавства; зазначено правові висновки Верховного Суду щодо доказів нормативної грошової оцінки; відтворено нормативну грошову оцінку, наведену у витягах 2024 і 2025 років; наведено розрахунок Кам`янської міської ради із застосуванням ставки 4 %.

Після викладення арифметичних операцій місцевий господарський суд обмежився висновком про те, що за результатами перевірки розрахунку прокурора встановлено його правильність і відповідність законодавству, у зв`язку із чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Водночас наведення нормативного регулювання та дослівне відтворення розрахунку сторони не є тотожними його судовій перевірці.

Перевірка грошового розрахунку передбачає встановлення правових і фактичних підстав кожної його складової: належної бази розрахунку; відповідної відсоткової ставки; тривалості розрахункового періоду; правильності арифметичних дій.

У цій справі арифметичні операції у розрахунку Кам`янської міської ради самі собою були виконані правильно. Проте спір стосувався не технічного множення та ділення, а правильності двох вихідних показників - нормативної грошової оцінки та відсоткової ставки.

Саме тому для належного мотивування рішення суд мав не лише повторити формулу, а й пояснити, чому: нормативна грошова оцінка 113 880 182,07 грн і 127 494 429,40 грн є більш вірогідною, ніж показники офіційних витягів 2021 і 2023 років з урахуванням індексації; автоматично сформовані витяги мають перевагу над технічною документацією та іншими доказами; коефіцієнт Км3 у розмірі 0,50, зазначений у витягу 2021 року, не підлягає врахуванню; відсутність деталізованого розрахунку у відповіді Держгеокадастру не впливає на достовірність спірних витягів; контррозрахунок відповідача є неправильним або менш вірогідним; пункт 1 додатка № 1 до рішення Кам`янської міської ради № 1105-25/VII щодо ставки 3 % не підлягає застосуванню, а належною є ставка орендної плати 4 %.

Таких мотивів оскаржуване рішення не містить.

Суд першої інстанції навів загальний висновок про те, що витяг із технічної документації може бути доказом нормативної грошової оцінки, але не застосував цей правовий висновок до конкретної сукупності суперечливих доказів у справі.

Більше того, місцевий господарський суд сам зазначив, що земельне та податкове законодавство не обмежує підтвердження нормативної грошової оцінки виключно витягом і що належними доказами можуть бути технічна документація, кадастрова довідка, витяг та висновок експерта.

Однак після такого висновку суд не оцінив наявні у матеріалах справи інші офіційні документи щодо тієї самої земельної ділянки та фактично надав витягам 2024 і 2025 років наперед установлену доказову силу.

Не отримав належної відповіді й довід про ставку 3 %.

Оскаржуване рішення містить лише твердження, що з 01.07.2018 на підставі рішення Кам`янської міської ради від 22.06.2018 № 1105-25/VII ставка орендної плати становить 4 %.

Суд не розмежував ставку земельного податку і ставку орендної плати та не пояснив, чому наведене відповідачем положення додатка № 1 до цього ж рішення міської ради не регулює спірний розрахунок.

Хоча за результатами апеляційного перегляду довід про необхідність застосування 3 % відхилено, його правова неспроможність не була очевидною настільки, щоб суд першої інстанції міг залишити його без мотивованої відповіді.

Так само суд першої інстанції не надав оцінки контррозрахунку ТОВ «ДНФ».

Контррозрахунок не був абстрактним запереченням проти позову, а містив конкретні суми нормативної грошової оцінки, значення коефіцієнтів, коефіцієнти індексації, розрахунок за кожен спірний період та остаточну суму 1 564 984,13 грн.

За таких обставин суд мав або погодитися з ним повністю чи частково, або відхилити його із зазначенням конкретної помилки у вихідних даних, правовому підході чи арифметичних операціях.

Формулювання про загальну правильність розрахунку прокурора не становить мотивованої оцінки альтернативного розрахунку відповідача.

Колегія суддів також звертає увагу на внутрішню неузгодженість окремих висновків оскаржуваного рішення.

Правильно кваліфікувавши спірні правовідносини як кондикційні, суд першої інстанції надалі зазначив, що відповідач «допустив порушення взятих на себе зобов`язань, не здійснивши оплату орендної плати у визначеному розмірі та у встановлені строки».

Однак після припинення 28.11.2024 договору оренди між сторонами не існувало договірного зобов`язання зі сплати орендної плати у погоджені договором строки.

Обов`язок відповідача у спірний період виник не з порушення чинного договору, а зі збереження коштів без достатньої правової підстави відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України.

Зазначена неточність не змінює правильно визначеної судом загальної правової природи позову, проте додатково свідчить про недостатнє розмежування договірної заборгованості та кондикційного зобов`язання під час формулювання остаточних мотивів рішення.

Колегія суддів ураховує, що відповідно до статей 269, 275, 277 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції не обмежений перевіркою формальних недоліків рішення суду першої інстанції, а уповноважений повторно оцінити докази, усунути недоліки встановлення обставин та вирішити спір по суті без повернення справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 277 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише тоді, коли воно призвело до неправильного вирішення справи.

У цій справі ненадання місцевим господарським судом належної оцінки доказам, які стосуються нормативної грошової оцінки, мало наслідком неправильне визначення розміру безпідставно збережених коштів.

Суд визнав доведеними нормативну грошову оцінку в розмірах 113 880 182,07 грн та 127 494 429,40 грн, не зіставивши ці показники з іншими доказами, унаслідок чого безпідставно стягнув 1 156 054,58 грн понад належний розмір.

Тому довід апеляційної скарги про порушення місцевим господарським судом статей 236 і 238 Господарського процесуального кодексу України є обґрунтованим у частині ненадання мотивованої оцінки доказам та аргументам щодо нормативної грошової оцінки й контррозрахунку відповідача.

Водночас цей довід не є підставою для повного скасування рішення або задоволення апеляційної скарги в повному обсязі, оскільки: суд першої інстанції правильно встановив факт бездоговірного користування земельною ділянкою та наявність кондикційного зобов`язання; висновок про застосування ставки 4 % є правильним по суті, хоча недостатньо мотивованим; усі необхідні докази наявні у матеріалах справи та були повторно досліджені судом апеляційної інстанції; допущені недоліки можуть бути усунені апеляційним судом без передання справи на новий розгляд; належним процесуальним наслідком є зміна рішення в частині розміру стягнення, а не його повне скасування.

Отже, колегія суддів частково погоджується з доводом ТОВ «ДНФ» про недостатню мотивованість оскаржуваного рішення, однак відхиляє твердження про те, що цей недолік зумовлює необхідність відмови у позові в частині, яка перевищує 1 564 984,13 грн.

За результатами повної повторної оцінки доказів суд апеляційної інстанції встановив, що позов підлягає задоволенню у розмірі 2 086 631,97 грн, а в частині 1 156 054,58 грн - відмові.

Стосовно посилання ТОВ «ДНФ» на те, що витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки не є правочинами і щодо них не діє презумпція правомірності, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України презумпція правомірності встановлена щодо правочину. Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку не є правочином, оскільки не містить волевиявлення особи, спрямованого на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Такий витяг є документом, що відображає наявні у Державному земельному кадастрі відомості про нормативну грошову оцінку конкретної земельної ділянки.

Отже, правильність зазначених у витягу відомостей не випливає з презумпції правомірності правочину, а повинна перевірятися відповідно до загальних правил господарського процесуального доказування.

Водночас матеріали справи не свідчать про те, що суд першої інстанції безпосередньо застосував до спірних витягів статтю 204 Цивільного кодексу України або визнав їх правочинами. Тому наведений довід апелянта є правильним як загальне правове твердження, але сам собою не доводить незаконності оскаржуваного рішення.

Помилка місцевого господарського суду полягала не в застосуванні до витягів презумпції правомірності правочину, а в тому, що суд фактично надав зазначеним документам наперед установлену доказову силу та не перевірив відображені в них показники у сукупності з іншими доказами.

За результатами апеляційного перегляду колегія суддів установила, що офіційне походження витягів № НВ-9959502932024 від 18.12.2024 та № НВ-1202449772025 від 09.12.2025 підтверджує їх належність і допустимість, однак не виключає можливості спростування достовірності наведених у них відомостей.

Відповідно до статей 73, 74, 76- 79 та 86 Господарського процесуального кодексу України будь-який доказ підлягає оцінюванню з огляду на його належність, допустимість, достовірність і вірогідність у сукупності з іншими матеріалами справи. Жоден документ, зокрема виданий або сформований органом державної влади, не має для господарського суду наперед установленої сили.

У цій справі кінцеві показники нормативної грошової оцінки у витягах 2024 та 2025 років не узгоджуються з офіційним витягом від 20.01.2021 № 495, витягом від 10.03.2023 № НВ-120[телефон приховано], чинністю технічної документації 2020 року, відсутністю доказів зміни індивідуальних характеристик земельної ділянки, офіційними коефіцієнтами індексації та відповіддю Держгеокадастру про неможливість розкрити складові автоматичного розрахунку.

Самі спірні витяги підтверджують факт відображення в них нормативної грошової оцінки 113 880 182,07 грн і 127 494 429,40 грн. Проте вони не містять складових розрахунку, які дали б змогу перевірити причини істотної відмінності від офіційних показників попередніх років з урахуванням індексації.

Кам`янська міська рада та прокурор не надали перевірюваного розрахунку або доказів зміни конкретного показника, унаслідок зміни якого виникла така різниця.

За стандартом більшої вірогідності колегія суддів визнає переконливішими дані, походження яких можна простежити від затвердженої технічної документації та кінцевої офіційної оцінки 2021 року до результату її послідовної індексації.

Водночас суд апеляційної інстанції не визнає спірні витяги незаконними, не скасовує їх і не вирішує питання про протиправність дій або бездіяльності Держгеокадастру.

Колегія суддів лише не покладає кінцеві значення цих витягів в основу визначення суми стягнення, оскільки прокурор і позивач не довели заявлену розрахункову базу більш вірогідною сукупністю доказів.

Такий висновок не виходить за межі господарської юрисдикції та апеляційного перегляду, оскільки стосується виключно оцінки доказів, на яких ґрунтується оспорювана частина майнової вимоги.

Узагальнюючи результати перевірки доводів апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про неналежну оцінку судом першої інстанції спірних витягів, відсутність їх зіставлення з технічною документацією та офіційними даними попередніх років, правильність застосованих ним коефіцієнтів індексації, недоведеність нормативної грошової оцінки в розмірах 113 880 182,07 грн і 127 494 429,40 грн та ненадання мотивованої відповіді на контррозрахунок відповідача.

Водночас колегія суддів відхиляє доводи щодо застосування ставки 3 %, об`єктивної неможливості вирішення спору до завершення адміністративної справи № 160/1941/26, обов`язковості очікування висновку експерта та наявності підстав для зменшення стягнення до 1 564 984,13 грн.

Отже, суд першої інстанції правильно встановив належність земельної ділянки до комунальної власності, перехід до ТОВ «ДНФ» прав і обов`язків орендаря, припинення договору 28.11.2024, фактичне бездоговірне користування ділянкою у спірний період, невнесення плати, кондикційний характер правовідносин, наявність обов`язку повернути безпідставно збережені кошти, правомірність ставки орендної плати 4 %, відсутність підстав для зупинення провадження та наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави.

Помилковими є висновки місцевого господарського суду щодо достатності самих лише витягів 2024 і 2025 років, доведеності зазначених у них сум нормативної грошової оцінки, правильності розрахунку прокурора в повному обсязі та наявності підстав для стягнення 3 242 686,55 грн.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково й ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно із частиною першою статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав установленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, установленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За результатами апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку, що Господарський суд Дніпропетровської області правильно встановив: належність земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:035:0271 до земель комунальної власності територіальної громади міста Кам`янського; набуття ТОВ «ДНФ» права власності на розташовані на цій земельній ділянці будівлі та споруди; перехід до відповідача прав та обов`язків орендаря за договором оренди земельної ділянки від 05.01.2015 № 13013; припинення строку дії договору оренди 28.11.2024; фактичне користування відповідачем земельною ділянкою в період з 29.11.2024 до 21.07.2025 без належно оформленого речового права; відсутність внесення ТОВ «ДНФ» плати за користування земельною ділянкою протягом спірного періоду; кондикційний характер спірних правовідносин та наявність у відповідача обов`язку повернути власнику земельної ділянки кошти, збережені без достатньої правової підстави.

Суд першої інстанції також правильно застосував під час визначення розміру безпідставно збережених коштів ставку орендної плати 4 % та обґрунтовано відмовив у зупиненні провадження до завершення розгляду адміністративної справи № 160/1941/26.

Водночас місцевий господарський суд неповно з`ясував обставини, які стосуються нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та без належної оцінки всієї сукупності доказів поклав в основу рішення показники, зазначені у витягах № НВ-9959502932024 від 18.12.2024 та № НВ-1202449772025 від 09.12.2025.

Визнаючи правильним розрахунок прокурора, суд першої інстанції не зіставив спірні витяги з технічною документацією з нормативної грошової оцінки земель міста Кам`янського, офіційними витягами щодо цієї ж земельної ділянки за 2021 і 2023 роки, відповіддю Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та контррозрахунком відповідача.

Місцевий господарський суд також не навів належних мотивів відхилення доводів ТОВ «ДНФ» щодо застосованих коефіцієнтів та індексації нормативної грошової оцінки, обмежившись відтворенням розрахунку Кам`янської міської ради і загальним висновком про його правильність.

Повторно дослідивши та оцінивши докази, колегія суддів установила, що для розрахунку безпідставно збережених коштів належить застосувати нормативну грошову оцінку земельної ділянки: за 2024 рік - 73 254 770,03 грн; за 2025 рік - 82 045 342,43 грн.

Із застосуванням ставки орендної плати 4 % та з урахуванням фактичної тривалості користування земельною ділянкою розмір безпідставно збережених коштів становить: за період з 29.11.2024 до 31.12.2024 - 260 461,41 грн; за період з 01.01.2025 до 21.07.2025 - 1 826 170,56 грн; усього - 2 086 631,97 грн.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з ТОВ «ДНФ» на користь Кам`янської міської ради 2 086 631,97 грн безпідставно збережених коштів.

У задоволенні позову в частині стягнення 1 156 054,58 грн належить відмовити.

Водночас вимога апелянта про зменшення розміру стягнення до 1 564 984,13 грн не підлягає задоволенню повністю, оскільки відповідний розрахунок ТОВ «ДНФ» здійснено із застосуванням ставки 3 %, тоді як належною ставкою орендної плати є 4 %.

Апеляційна скарга є обґрунтованою в частині зменшення суми стягнення на 1 156 054,58 грн та необґрунтованою в частині вимоги про додаткове зменшення стягнення на 521 647,84 грн.

З огляду на те, що суд першої інстанції правильно вирішив питання про наявність у відповідача кондикційного зобов`язання, але помилився під час визначення його розміру, належним процесуальним наслідком є не повне скасування оскаржуваного рішення, а його зміна в частині результату вирішення позову та суми стягнення.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНФ» підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 у справі № 904/7555/25 - зміні шляхом часткового задоволення позову, зменшення суми безпідставно збережених коштів із 3 242 686,55 грн до 2 086 631,97 грн, відмови у задоволенні позовних вимог у частині 1 156 054,58 грн та відповідного перерозподілу судових витрат.

Судові витрати.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають під час виконання договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною чотирнадцятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення або ухвалюючи нове рішення без передачі справи на новий розгляд, відповідно змінює розподіл судових витрат.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.10.2022 у справі № 923/199/21 дійшла висновку, що прокурор, звертаючись із позовом в інтересах держави, є суб`єктом сплати судового збору та самостійно здійснює процесуальні права і виконує обов`язки, пов`язані з розподілом судових витрат. Отже, залежно від результату вирішення спору судовий збір може як стягуватися на користь прокуратури, яка його сплатила, так і покладатися на неї.

За подання позовної заяви Дніпропетровська обласна прокуратура сплатила судовий збір у розмірі 38 912,24 грн, який рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 у повному обсязі стягнуто з ТОВ «ДНФ» на користь прокуратури.

Оскільки за результатами апеляційного перегляду позовні вимоги на суму 3 242 686,55 грн підлягають задоволенню частково - у розмірі 2 086 631,97 грн, витрати зі сплати судового збору за подання позову підлягають покладенню на відповідача пропорційно задоволеній частині вимог.

Частка задоволених позовних вимог становить: 2 086 631,97 грн х 3 242 686,55 грн х 100 % = 64,348864 %.

Сума судового збору за подання позовної заяви, яка підлягає стягненню з ТОВ «ДНФ» на користь Дніпропетровської обласної прокуратури, становить: 38 912,24 грн х 64,348864 % = 25 039,58 грн.

Решта сплаченого за подання позову судового збору в розмірі 13 872,66 грн покладається на Дніпропетровську обласну прокуратуру у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог у відповідній частині.

Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ТОВ «ДНФ» на користь Дніпропетровської обласної прокуратури 38 912,24 грн судового збору підлягає зміні шляхом зменшення цієї суми до 25 039,58 грн.

За подання апеляційної скарги ТОВ «ДНФ» сплатило судовий збір у розмірі 30 198,65 грн.

Апелянт оскаржував рішення суду першої інстанції в частині стягнення 1 677 702,42 грн та просив зменшити загальну суму стягнення до 1 564 984,13 грн.

За результатами апеляційного перегляду розмір стягнення зменшено на 1 156 054,58 грн - із 3 242 686,55 грн до 2 086 631,97 грн.

Частка задоволених вимог апеляційної скарги становить: 1 156 054,58 грн х 1 677 702,42 грн х 100 % = 68,907010 %.

Сума судового збору за подання апеляційної скарги, яка підлягає відшкодуванню ТОВ «ДНФ», становить: 30 198,65 грн х 68,907010 % = 20 808,99 грн.

З огляду на те, що позов у цій справі подано прокурором в інтересах держави, а Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.10.2022 у справі № 923/199/21 визнала прокурора самостійним суб`єктом прав та обов`язків у питаннях розподілу судових витрат, зазначена сума підлягає стягненню з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ТОВ «ДНФ».

Решта судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 9 389,66 грн покладається на ТОВ «ДНФ» у зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги в частині вимоги про додаткове зменшення суми стягнення на 521 647,84 грн.

Таким чином, з ТОВ «ДНФ» на користь Дніпропетровської обласної прокуратури належить стягнути 25 039,58 грн судового збору за подання позовної заяви, а з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ТОВ «ДНФ» - 20 808,99 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Доказів понесення учасниками справи інших судових витрат, які підлягали б розподілу за результатами апеляційного перегляду, матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 129, 269, пунктом 2 частини першої статті 275, статтею 277, статтями 282- 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНФ» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 у справі № 904/7555/25 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 у справі № 904/7555/25 змінити.

Викласти резолютивну частину рішення в частині вирішення позовних вимог та розподілу судового збору за подання позовної заяви в такій редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНФ» (50008, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Соборна, буд. 4; ідентифікаційний код юридичної особи 43288066) на користь Кам`янської міської ради (51931, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, майдан Петра Калнишевського, буд. 2; ідентифікаційний код юридичної особи 24604168; рахунок отримувача: [рахунок приховано]; отримувач: ГУК у Дніпропетровській області/м. Кам`янське/24062200; код отримувача 37988155; банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку 899998; код класифікації доходів бюджету 24062200) безпідставно збережені кошти за використання земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:035:0271 за період з 29.11.2024 до 21.07.2025 у розмірі 2 086 631,97 грн.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення 1 156 054,58 грн відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНФ» (50008, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Соборна, буд. 4; ідентифікаційний код юридичної особи 43288066) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 38; ідентифікаційний код юридичної особи 02909938; рахунок [рахунок приховано] у Державній казначейській службі України, м. Київ; МФО 820172; код класифікації видатків бюджету 2800) 25 039,58 грн судового збору за подання позовної заяви».

В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 у справі № 904/7555/25 залишити без змін.

Стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 38; ідентифікаційний код 02909938) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНФ» (50008, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Соборна, буд. 4; ідентифікаційний код 43288066) 20 808,99 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів, з урахуванням відповідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 11.08.2026.

Головуючий суддя Л.В. Андрейчук

Суддя С.В. Вінніков

Суддя А.М. Висоцький