ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. [телефон приховано], E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
11.08.2026 Справа № 910/5636/26
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Усатенко І.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "РБ ГРУП""
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО"
про стягнення 70 894,47 грн.
Без повідомлення (виклику) представників учасників справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "РБ ГРУП"" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (далі-відповідач) про стягнення невиплаченого страхового відшкодування та матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП у розмірі 70 894,47 грн, з яких сума страхової виплати (відшкодування) - 61 331,66 грн, пеня - 9 562,81 грн.
Ухвалою суду від 19.05.2026 позовну заяву залишено без руху.
25.05.2026 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 26.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) у відкрито судовому засіданні.
29.05.2026 до суду від МТСБУ надійшов лист.
11.06.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечує проти заявлених вимог, оскільки страхове відшкодування в розмірі 58180,23 грн було перераховане ФОП Ямський В.В., враховуючи звіт від 28.02.2026 року; позивач не надав жодної експертизи по даному транспортному засобі та актів виконаних робіт.
17.06.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній не погоджується із доводами відповідача, з огляду на те, що 10.01.2026 сплинув граничний строк (60 календарних днів) для прийняття рішення за заявою про страхову виплату; 29.01.2026 позивач самостійно сплатив на користь ФОП Ямський В.В. вартість відновлювального ремонту автомобіля «Renault Megane» д.н.з. НОМЕР_1 , в сумі 112 730,00 грн, що підтверджується Актом № 29/01/2026 здачі приймання виконаних робіт; позивач зазначив, що відповідача посилається на норму (ст. 29) Закону України №1961-IV, який втратив чинність від 01.01.2025 на підставі Закону України № 3720-IX від 21.05.2024; на переконання позивача з 01.01.2025 нарахування страхової виплати здійснюється без урахування зносу транспортного засобу; сплачена відповідаечм сума страхового відшкодування не відповідає реальним збиткам, які позивач поніс, зокрема згідно акту № 29/01/2026 здачі-приймання виконаних робіт від 29.01.2026.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «РБ ГРУП» є власником транспортного засобу «Renault Megane», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску 2017, кузов № НОМЕР_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 .
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Renault Megane» д.н.з. НОМЕР_2 застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія "ВУСО"» відповідно до Полісу ОСЦПВВНТЗ № 231573574 від 13.08.2025, строк дії договору 1 рік, тобто з 10.08.2025 по 12.08.2026.
08.11.2025 о 16:20 год., за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Рибальська, водій ОСОБА_1 керував ТЗ «Renault Dokker» д.н.з. НОМЕР_5 , на з`їзді з пр-ту Степана Бандери на вул. Набережно-Рибальська не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого, здійснив зіткнення з ТЗ «Renault Megane» д.н.з. НОМЕР_2 , від чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Отже, вказана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія автомобіля ТЗ «Renault Dokker» д.н.з. НОМЕР_5 , який порушив вимоги п. 13.1 Правил дорожнього руху, що підтверджується постановою Оболонського районного суду міста Києва від 06.01.2026 по справі №756/18700/25, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Цивільно-правова відповідальність винної особи ( ОСОБА_1 ) автомобіля ТЗ «Renault Dokker» д.н.з. НОМЕР_5 застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Українська пожежно-страхова компанія» відповідно до Полісу №226044858, строк дії 31.12.2024 - 30.12.2025, розмір франшизи - 3200,00 грн.
10.11.2025 позивачем подано до страхової компанії заяву про страхову виплату з метою отримання відшкодування збитків, заподіяних в результаті ДТП.
20.11.2025 уповноваженим представником відповідача складено протокол б/н огляду колісного транспортного засобу.
01.01.2026 ФОП Ямський В.В. виставлено рахунок-фактуру № 05/01/2026 щодо вартості робіт на загальну суму 112 730,00 грн.
За результатами проведеного огляду автомобіля «Renault Megane» д.н.з. НОМЕР_2 представником складено ремонтну калькуляцію №2486966 від 09.01.2026, згідно якої вартість ремонту (відновлювального) з ПДВ становить 116 740,61 грн., без ПДВ - 97 283,84 грн.
19.01.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою № 4 про перерахування коштів, у зв`язку із настанням страхового випадку, на рахунок автомайстерні ФОП Ямський В.В.
Відповідно до акту № 29/01/2026 здачі-приймання виконаних робіт від 29.01.2026, вартість відновлювального ремонту пошкодженого «Renault Megane» д.н.з. НОМЕР_2 становить 112 730,00 грн.
13.02.2026 товариство звернулось до страхової компанії із заявою про незгоду з сумою страхового відшкодування в розмірі 69 637,33 грн.
02.03.2026 відповідач надав відповідь на заяву від 13.02.2026, в якому останній повідомив позивача про те, що розрахунок суми страхового відшкодування було здійснено на підставі звіту вих № SOS _-251111-328269 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, а саме: 10 470,00 грн (вартість ремонтних робіт) + 16 155,94 грн (вартість необхідних для ремонту матеріалів) + 32 054,29 грн (вартість складових, які підлягають заміні) - 3200,00 грн (франшиза, згідно полісу ПрАТ «УПСК» №226044858) + 2700,00 грн (послуги евакуатора) = 58 180,23 грн.
Відповідно до ремонтної калькуляції № 2486966 від 28.02.2026, яка надана відповідачем, вартість пошкодженого ТЗ становить 93 405,71 грн.
Також відповідач до листа від 02.03.2026 долучив копію звіту вих № SOS _-251111-328269 від 28.02.2026, з якого вбачається, що строк експлуатації - 8,83 р., коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого ТЗ становить 0,52, вартість матеріального збитку КТЗ - 58 680, 23 грн.
20.03.2026 відповідачем перераховано грошові кошти на рахунок ФОП Ямський В.В. в розмірі 58 180,23 грн, що підтверджується фотокопією платежу № 20417.
Обґрунтовуючи заявлені, позивач посилається на те, що відповідач, як страховик зобов`язаний доплати суми страхового відшкодування в розмірі 61 331,66 грн. Також, позивачем нараховано пеню в розмірі 9 562,81 грн, у зв`язку із порушенням строків виплати страхового відшкодування Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО".
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Як вбачається із матеріалів справи, 08.11.2025 відбулась ДТП за участі забезпеченого відповідачем ТЗ «Renault Megane», реєстраційний номер НОМЕР_2 та ТЗ «Renault Dokker» д.н.з. НОМЕР_5 .
Отже, вказана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія автомобіля ТЗ «Renault Dokker» д.н.з. НОМЕР_5 , який порушив вимоги п. 13.1 Правил дорожнього руху, що підтверджується постановою Оболонського районного суду міста Києва від 06.01.2026 по справі №756/18700/25, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
20.06.2024 набрав чинності новий Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 3720-IX, який введено в дію з 01.01.2025.
У ч. 6 розділу 6 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 3720-IX від 20.06.2024 зазначено, що дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону.
Оскільки в Полісі ОСЦПВВНТЗ № 231573574 вказано, що він укладений 2025 року, то до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 3720-IX, який введено в дію з 01.01.2025.
Нормами статті 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю лише двох забезпечених транспортних засобів або за участю лише двох транспортних засобів, з яких забезпеченим є транспортний засіб, власником якого є потерпіла особа, і в якій потерпілій особі заподіяно шкоду виключно у вигляді пошкодження або фізичного знищення такого транспортного засобу, потерпіла особа має право на пряме врегулювання страхового випадку.
Пряме врегулювання страхового випадку передбачає виконання страховиком потерпілої особи визначених цим Законом прав і обов`язків страховика відповідальної особи щодо розгляду заяви про страхову виплату, прийняття рішення за результатами її розгляду та здійснення страхової виплати в разі прийняття відповідного рішення.
У разі якщо шкоду забезпеченому транспортному засобу потерпілої особи заподіяно транспортним засобом у випадках, передбачених пунктами 1, 3-5 частини першої статті 43 цього Закону, обов`язки страховика відповідальної особи покладаються на МТСБУ.
Потерпіла особа, яка скористалася правом на пряме врегулювання страхового випадку і звернулася із заявою про страхову виплату до страховика потерпілої особи, втрачає право на звернення до страховика відповідальної особи за отриманням страхової виплати. Потерпіла особа, яка не скористалася правом на пряме врегулювання страхового випадку і звернулася із заявою про страхову виплату до страховика відповідальної особи, втрачає право на звернення до страховика потерпілої особи за отриманням страхової виплати.
У разі настання іншої дорожньо-транспортної пригоди, ніж визначено абзацом першим цієї частини, заява про страхову виплату подається виключно страховику відповідальної особи, а у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону, - до МТСБУ.
Частиною 2 статті 19 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик потерпілої особи, якому подано заяву про страхову виплату, зобов`язаний прийняти таку заяву, якщо на момент її подання такий страховик є членом МТСБУ, обставини дорожньо-транспортної пригоди відповідають умовам, визначеним абзацом першим частини першої цієї статті, і потерпіла особа письмово повідомила про те, що заява про страхову виплату не подавалася страховику відповідальної особи.
Страховик потерпілої особи, який прийняв заяву про страхову виплату відповідно до цього Закону, зобов`язаний її розглянути, прийняти рішення за результатами розгляду та, за умови відсутності випадків, визначених статтею 30 цього Закону, здійснити страхову виплату.
У разі виявлення страховиком потерпілої особи факту подання заяви про страхову виплату страховику відповідальної особи раніше дня подання заяви про страхову виплату страховику потерпілої особи такий страховик потерпілої особи має право повернути відповідній потерпілій особі заяву про страхову виплату без розгляду.
Відповідальним за дотримання вимог цього Закону під час прямого врегулювання страхового випадку є страховик, який здійснив таке врегулювання (ч. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхової (регламентної) виплати потерпіла особа чи інша особа, яка має право на її отримання (далі - заявник), подає страховику, а у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону, - до МТСБУ, заяву про страхову виплату, заяву про регламентну виплату у строк, що не перевищує:
1) один рік з дня настання дорожньо-транспортної пригоди (у випадках, передбачених пунктом 4 частини першої статті 43 цього Закону, - з дня припинення членства страховика в МТСБУ), - якщо шкоду заподіяно майну потерпілої особи;
2) три роки з дня настання дорожньо-транспортної пригоди (у випадках, передбачених пунктом 4 частини першої статті 43 цього Закону, - з дня припинення членства страховика в МТСБУ), - якщо шкоду заподіяно життю або здоров`ю потерпілої фізичної особи.
10.11.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про страхову виплату.
Частинами 1-2 статті 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик (МТСБУ) має право для визначення (з`ясування) причин, обставин настання страхового випадку та визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, залучати своїх працівників або осіб, які здійснюють професійну оціночну діяльність відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні.
Страхувальник, інша особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, водій, учасник дорожньо-транспортної пригоди, особа, яка має право на отримання страхової (регламентної) виплати (потерпіла особа), зобов`язані сприяти страховику та МТСБУ у визначенні (з`ясуванні) причин, обставин дорожньо-транспортної пригоди, а саме надати для огляду належний такій особі транспортний засіб або інше пошкоджене майно, повідомити страховика (у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону, - МТСБУ) про всі відомі їй обставини та надати для огляду та зняття копій наявні у неї документи щодо дорожньо-транспортної пригоди протягом семи робочих днів з дня отримання нею відповідної інформації або документа. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати такі дії, вони мають підтвердити це документально.
Частиною п`ятою статті 32 Закону України визначено, що граничний строк для прийняття рішення за заявою про страхову (регламентну) виплату становить 60 календарних днів з дня подання заяви та всіх необхідних у відповідному страховому випадку документів, передбачених частиною третьою цієї статті, з урахуванням положень цієї частини та частини сьомої цієї статті.
У разі повідомлення страховиком (МТСБУ) заявника протягом строку, встановленого частиною четвертою цієї статті, про неподання ним одного чи кількох документів, передбачених частиною третьою цієї статті, перебіг граничного строку для прийняття рішення за заявою про страхову (регламентну) виплату зупиняється з дня надання (надсилання) такого повідомлення та поновлюється з наступного робочого дня після отримання страховиком (МТСБУ) таких документів у повному обсязі (останнього документа з усіх необхідних у разі надання їх не в повному обсязі).
Судом встановлено, що відповідач не звертався до позивача із повідомленням про неподання ним одного чи кількох документів, а тому перебіг граничного строку для прийняття рішення за заявою про страхову (регламентну) виплату не було зупинено.
У разі проведення страховиком (МТСБУ) заходів з визначення (з`ясування) причин, обставин та наслідків дорожньо-транспортної пригоди, які включають здійснення експертиз та/або досліджень, граничний строк прийняття рішення за заявою про страхову (регламентну) виплату продовжується до отримання результатів таких експертиз та/або досліджень, але не може перевищувати 90 календарних днів з дня подання заяви та всіх необхідних у відповідному страховому випадку документів, передбачених частиною третьою цієї статті.
Відповідно до частин 1-2 статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) зобов`язаний у строк, передбачений частиною п`ятою статті 32 цього Закону, письмово у спосіб, зазначений у заяві про страхову (регламентну) виплату, повідомити заявника про прийняте за його заявою рішення.
Страховик (МТСБУ) зобов`язаний здійснити страхову (регламентну) виплату протягом трьох робочих днів з дня направлення заявнику повідомлення про прийняте рішення за його заявою про здійснення такої виплати.
З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку, що відповідач був зобов`язаний здійснити страхову виплату на користь потерпілої особи до 12.02.2026 (включно).
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхова (регламентна) виплата у разі пошкодження транспортного засобу розраховується як сума документально підтверджених витрат, пов`язаних із:
1) відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, включаючи пошкодження, зроблені умисно для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у порядку, визначеному частинами другою і третьою цієї статті;
2) евакуацією (доставкою) транспортного засобу в межах 150 кілометрів (якщо інша відстань не погоджена між страховиком (МТСБУ) та потерпілою особою) від місця дорожньо-транспортної пригоди на території України до місця проживання потерпілої особи або до місця стоянки на території України, або до місця здійснення відновлювального ремонту на території України, а також від місця проживання потерпілої особи або місця стоянки на території України до місця здійснення відновлювального ремонту на території України;
3) оплатою послуг стоянки, якщо транспортний засіб з поважних причин необхідно перемістити на стоянку, але не більше ніж до дати отримання страхової виплати.
Частиною 2 статті 27 цього Закону передбачено, що витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (страхова (регламентна) виплата), відшкодовуються страховиком (МТСБУ) у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди, та визначається відповідно до частини третьої цієї статті.
Положеннями частини 3 статті 27 цього Закону визначено те, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу включає:
1) вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, визначеного на підставі акта огляду транспортного засобу, складеного представником страховика (у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ), або висновку суб`єкта оціночної діяльності, оцінювача, судового експерта, складеного відповідно до частини четвертої статті 31 цього Закону, а також вартість матеріалів, необхідних для здійснення відповідного ремонту;
2) вартість робіт з ремонту (заміни) складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, передбаченого пунктом 1 цієї частини.
Для транспортного засобу, строк експлуатації якого до настання дорожньо-транспортної пригоди не перевищує п`ять років або щодо якого є чинними гарантійні зобов`язання виробника транспортного засобу, за умови документального підтвердження їх чинності, до розрахунку вартості складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують заміни новими, включається вартість невживаних складових частин (деталей), дозволених заводом-виробником для обслуговування відповідних транспортних засобів. Для інших транспортних засобів до розрахунку вартості складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують заміни, може включатися вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що відповідають технічним характеристикам такого транспортного засобу та є аналогом оригінальних складових частин (деталей) транспортного засобу.
Під час ремонту транспортного засобу не допускається встановлення складових частин (деталей), що призведе до зміни конструкції транспортного засобу або до невідповідності технічного стану транспортного засобу правилам дорожнього руху та технічної експлуатації.
Відповідно до частини 4 статті 27 цього Закону, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування вартості відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу на банківський (платіжний) рахунок особи, яка відповідно до своїх установчих документів має право здійснювати діяльність з ремонту транспортних засобів.
Для здійснення відновлювального ремонту транспортного засобу, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідна особа обирається потерпілою особою з визначеного страховиком (МТСБУ) переліку.
Страховик (МТСБУ) у встановленому ним порядку визначає перелік осіб, які відповідно до своїх установчих документів мають право здійснювати діяльність з ремонту транспортних засобів та відповідають його вимогам, та оприлюднює його на своєму веб-сайті.
Страховик (МТСБУ) зобов`язаний надати потерпілій особі інформацію про осіб, включених до переліку, передбаченого цією частиною.
Якщо визначений страховиком (МТСБУ) перелік включає менше трьох осіб, розташованих в межах 150 кілометрів від місця проживання потерпілої особи або місцезнаходження пошкодженого транспортного засобу, потерпіла особа має право самостійно обрати особу, яка відповідно до своїх установчих документів має право здійснювати діяльність з ремонту транспортних засобів.
У разі якщо строк експлуатації транспортного засобу до настання дорожньо-транспортної пригоди не перевищує п`ять років або щодо нього є чинними гарантійні зобов`язання виробника транспортного засобу, за умови документального підтвердження їх чинності, для здійснення відновлювального ремонту на вимогу потерпілої особи має бути визначений авторизований сервісний центр відповідного виробника, якщо визначений страховиком (МТСБУ) перелік не містить такого авторизованого сервісного центру.
За згодою страховика (МТСБУ) відшкодування вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу може здійснюватися на банківський (платіжний) рахунок особи, яка відповідно до своїх статутних документів має право здійснювати діяльність з ремонту транспортних засобів, за вибором потерпілої особи поза переліком, визначеним страховиком (МТСБУ).
Частиною 5 статті 27 цього Закону, у разі відмови потерпілої особи від здійснення страховиком (МТСБУ) відшкодування у порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті, така страхова (регламентна) виплата здійснюється страховиком (МТСБУ) на банківський (платіжний) рахунок потерпілої особи в розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, розрахованого страховиком (МТСБУ) з використанням ліцензованих програмно-технічних комплексів із розрахунку вартості відновлювальних ремонтів транспортних засобів чи суб`єктом оціночної діяльності, оцінювачем, судовим експертом на замовлення страховика (МТСБУ), а у випадку, передбаченому абзацом четвертим частини четвертої статті 31 цього Закону, - потерпілої особи, за вирахуванням суми податку на додану вартість або в розмірі витрат на здійснення відновлювального ремонту, погодженому між страховиком (МТСБУ) і потерпілою особою.
01.01.2026 ФОП Ямський В.В. виставлено рахунок-фактуру № 05/01/2026 щодо вартості робіт на загальну суму 112 730,00 грн.
Відповідно до акту № 29/01/2026 здачі-приймання виконаних робіт від 29.01.2026, вартість відновлювального ремонту пошкодженого «Renault Megane» д.н.з. НОМЕР_2 становить 112 730,00 грн, з яких вартість запчастин - 85 980,00 грн та вартість робіт - 25 750 грн.
Також, позивач долучив до матеріалів справи, докази оплати евакуації транспортного засобу Clearing House Bank Експресс Евакуатор, що підтверджується скриншотом квитанції від 08.11.2025 на суму 2771,28 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем 20.03.2026 перераховано суму страхового відшкодування на рахунок ФОП Ямський В.В. в розмірі 58 180,23 грн, що підтверджується фотокопією платежу № 20417.
Відповідачем визначено розмір страхової виплати з урахуванням звіту вих № SOS _-251111-328269 від 28.02.2026, витрат , а саме: 10 470,00 грн (вартість ремонтних робіт) + 16 155,94 грн (вартість необхідних для ремонту матеріалів) + 32 054,29 грн (вартість складових, які підлягають заміні) - 3200,00 грн (франшиза, згідно полісу ПрАТ «УПСК» №226044858) + 2700,00 грн (послуги евакуатора) = 58 180,23 грн.
Так, відповідно до звіту вих № SOS _-251111-328269 від 28.02.2026 про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу «Renault Megane» д.н.з. НОМЕР_2 , складеного оцінювачем Масима С.А. на замовлення відповідача, значення коефіцієнту фізичного зносу автомобіля станом на 08.11.2025 складає 0,52.
Суд зазначає, що проведення оцінки завданої шкоди суб`єктом оціночної діяльності є необхідним у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом №142/5/2092 від 24.11.2003 Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за №1074/8395.
Відповідно до п.7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників колісних транспортних засобів, строк експлуатації яких не перевищує:
5 років - для легкових колісних транспортних засобів виробництва країн СНД;
7 років - для інших легкових колісних транспортних засобів.
3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД;
4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів;
5 років - для мототехніки.
Згідно з п.1.6 вищевказаної Методики строк експлуатації - це період часу від дати виготовлення колісного транспортного засобу до дати його оцінки.
З матеріалів справи вбачається, що застрахований позивачем транспортний засіб «Renault Megane» д.н.з. НОМЕР_2 - 2017 року випуску, а отже, станом на дату дорожньо-транспортної пригоди строк експлуатації означеного автомобіля перевищує 7 років.
Отже, з наявних в матеріалах справи документів судом встановлено наявність підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу «Renault Megane» д.н.з. НОМЕР_2 , при визначенні розміру страхового відшкодування.
Так, у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі №922/4013/17 зроблено висновок, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.
Згідно з п.1.6 Методики відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а відповідно до п.2.3 Методики вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суд, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинен виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 911/482/17.
Таким чином, оскільки страхове відшкодування виплачувалось на рахунок СТО, і відповідачем жодних доказів, як і власне заперечень, що такі пошкодження не пов`язані з ДТП, окрім як надання Звіту, суд виходить із вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, з урахуванням визначеної у рахунку-фактурі № 05/012026 від 01.01.2026, виставленого автосервісом SHARK, та акту № 29/01/2026 здачі - приймання виконаних робіт від 29.01.2026 на загальну суму 112 730,00 грн.
З огляду на вищевказані обставини, належна до сплати сума страхового відшкодування, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, становить 9 411,45 грн (26 750,00 + 85 980,00 * (1-0,52) = 68 020,40 + 2771,28 (послуги евакуатора) = 70 791,68 - 3200 (франшиза страхової компанії винної особи, згідно полісу ПрАТ «УПСК» №226044858, строк дії 31.12.2024 - 30.12.2025)= 67 591,68 грн - 58 180,23 грн = 9 411,45 грн).
Щодо стягнення з відповідача пені в сумі - 9 562,81 грн, суд зазначає наступне.
Як було встановлено судом вище, відповідач у встановлений законодавством строк свого обов`язку по виплаті страхового відшкодування не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, а тому дії Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" є порушенням вимог закону, у зв`язку із цим наявні підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.
У разі несплати страховиком страхувальнику або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом (частина перша статті 992 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 8 статті 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі прострочення здійснення страхової (регламентної) виплати з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на її отримання, крім страхових виплат особі, яка проводить чи провела лікування потерпілої фізичної особи, особі, яка здійснює чи здійснила ремонт транспортного засобу, та регламентних виплат, які здійснюються МТСБУ відповідно до пункту 4 частини першої статті 43 цього Закону, страховик (МТСБУ) сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок заявленої позивачем до стягнення пені за обрахований позивачем період, керуючись принципом диспозитивності, суд дійшов висновку про стягнення пені в розмірі 2 346,66 грн.
З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 9 411,40 та пені в розмірі 2 346,66 грн.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
З приводу висвітлення всіх доводів сторін суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "РБ ГРУП"" задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (Україна, 03150, місто Київ, вулиця КАЗИМИРА МАЛЕВИЧА, будинок 31, код ЄДРПОУ 31650052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "РБ ГРУП"" (Україна, 02002, місто Київ, вул.Сверстюка Євгена, будинок 13, офіс 705, код ЄДРПОУ 30938181) суму страхового відшкодування в розмірі 9 411 грн. (дев`ять тисяч чотириста одинадцять) 45 коп., суму пені в розмірі 2 346 грн. (дві тисячі триста сорок шість) 66 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 441 грн. (чотириста сорок один) 57 коп.
3. В частині позовних вимог про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 51 920,21 грн та пені у розмірі 7216,15 грн - відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя І.В.Усатенко