ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. [телефон приховано], E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.08.2026 Справа № 910/3923/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"
про стягнення 192 253, 57 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 192 253, 57 грн, з яких: 151 088, 53 грн.- страхового відшкодування; 12 843, 18 грн - інфляційних втрат; 5 141, 15 грн - 3% річних та 23 180, 71 грн - пені.
Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем потерпілій особі страхового відшкодування згідно договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків № AZEP-217357552 від 14.10.2023, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, зокрема встановлено відповідачу строк протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подачі заяви з обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).
01.05.2026 через відділ автоматизованого документообігу суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист № 9-03/7962 від 01.05.2026 з інформацією на запит суду № 01-37.1/7/26 від 20.04.2026.
06.05.2026 до суду надійшов відзив Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на позовну заяву, в якому відповідач, зокрема зазначає, що ним в порядку і в строки, визначені Законом 04.11.2024 було сплачено на користь потерпілого страхове відшкодування у розмірі 157 400, 00 грн., проте 15.11.2024 відповідач отримав заяву позивача щодо виплати відшкодування в порядку суброгації. Відповідач зазначає, що подвійної виплати страхового відшкодування одному потерпілому в межах Полісу обов`язкової цивільно-правової відповідальності жодним нормативно-правовим актом не передбачено.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
ВСТАНОВИВ:
14.10.2023 між Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" та ОСОБА_1 укладено договір добровільного комплексного страхування транспортних ризиків № AZEP-217357552, відповідно до якого було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем «Citroen Веrlingo», державний номер НОМЕР_1 .
Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством.
Згідно п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб`єктів господарювання (страховиків), пов`язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.
У відповідності зі ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України, предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).
Частиною 4 ст. 89 Закону України «Про страхування» встановлено, що предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.
Об`єктом страхування можуть бути: життя, здоров`я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; майно на праві володіння, користування і розпорядження майном та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну (ч. 5 ст. 89 Закону України «Про страхування»).
Відповідно до ч. 6 ст. 89 Закону України «Про страхування», договором страхування визначаються конкретний об`єкт страхування, з яким пов`язані страхові інтереси страхувальника (іншої особи, визначеної у договорі страхування), та страхові ризики, що пов`язані з цим об`єктом страхування та підлягають страхуванню за цим договором страхування.
Страховим ризиком, відповідно до п. 64 ст. 1 Закону України «Про страхування» визначається подія, на випадок виникнення якої проводиться страхування, яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Страховим випадком, у відповідності до п. 59 ст. 1 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, ризик виникнення якої застрахований, з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування або відповідно до законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.08.2024 в м. Житомир, на перехресті вулиць Покровська-Степана Бандери сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Citroen Веrlingo», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля "NISSAN", державний номер НОМЕР_2 , під управлінням ОСОБА_2 .
При цьому, в результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований у Приватному акціонерному товаристві "Страхова група "ТАС" автомобіль «Citroen Веrlingo», державний номер НОМЕР_1 .
Згідно постанови Богунського районного суду м. Житомир від 15.08.2024 у справі № 295/11953/24 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, що сталося 02.08.2024 в м. Житомир, на перехресті вулиць Покровська-Степана Бандери за участю автомобіля «Citroen Веrlingo», державний номер НОМЕР_1 та автомобіля "NISSAN", державний номер НОМЕР_2 .
Відповідно до ч. 3 ст. 102 Закону України «Про страхування», у разі настання події, що має ознаки страхового випадку, страховик зобов`язаний встановити факт, причини та обставини такої події та прийняти з урахуванням умов договору страхування рішення про визнання або невизнання випадку страховим.
Здійснення страхової виплати проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених договором страхування) і рішення страховика про визнання випадку страховим та здійснення страхової виплати (страхового акта).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до звіту про вартість пошкодженого колісного транспортного засобу № 70806/1 від 17.08.2024 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Citroen Веrlingo», державний номер НОМЕР_1 становить 207 757,49 грн..
Позивач зазначає, оскільки вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість автомобіля до ДТП, транспортний засіб «Citroen Веrlingo», державний номер НОМЕР_1 згідно договору № AZEP 217357552 є фізично знищеним. Згідно звіту № 70806/1 вартість транспортного засобу «Citroen Berlingo», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в пошкодженому стані складає - 54 068,96 грн.
24.09.2024 позивачем складено страховий акт № 22380/47/924, згідно якого виплата страхового відшкодування складає 153 688, 53 грн.
Відповідно до зазначеного вище звіту та страхового акту позивачем виплачено ОСОБА_1 (страхувальнику) страхове відшкодування у розмірі 153 688, 53 грн., що підтверджується копією платіжної інструкції № 441013 від 26.09.2024 на суму 153 688, 53 грн.
Позивачем на адресу відповідача направлялась заява № 06867/9224 від 07.11.2024 про виплату страхового відшкодування, в якій позивач просив відповідача сплатити грошові кошти у розмірі 153 688, 53 грн грн., яка отримана відповідачем 15.11.2024, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Відповідач на вищезазначену заяву відповіді не надав.
Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" зазначає, що у зв?язку з тим, що останнім було здійснено виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля «Citroen Веrlingo», державний номер НОМЕР_1 , позивач відповідно до ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 108 Закону України «Про страхування», набув право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду. Тож, враховуючи, що цивільно-правова відповідальність за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля "NISSAN", державний номер НОМЕР_2 застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "ПЗУ Україна" за полісом № ЕР/218121717, а також з огляду на те, що водія автомобіля "NISSAN", державний номер НОМЕР_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, позивач просить стягнути з відповідача шкоду у розмірі 151 088, 53 грн (за вирахуванням франшизи у розмірі 2600, 00 грн), завдану з вини водія застрахованого транспортного засобу.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 12 843, 18 грн - інфляційних втрат; 5 141, 15 грн - 3% річних та 23 180, 71 грн - пені.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до приписів ст. 108 Закону України «Про страхування», страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Як встановлено судом вище, позивачем на виконання зобов`язань за договором добровільного комплексного страхування транспортних ризиків № AZEP-217357552 від 14.10.2023 було відшкодовано на користь страхувальника ( ОСОБА_1 ) 153 688, 53 грн.
Згідно зі ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 Цивільного кодексу України, відповідно до якої до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала.
Таким чином, суд зазначає, що до позивача у зв`язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до особи, відповідальної за заподіяний збиток із залишком строку позовної давності.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, вина особи, яка керувала транспортним засобом "NISSAN", державний номер НОМЕР_2 , встановлена у судовому порядку постановою Богунського районного суду м. Житомир від 15.08.2024 у справі № 295/11953/24, якою водія транспортного засобу "NISSAN", державний номер НОМЕР_2 ( ОСОБА_2 ), визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 850, 00 грн.
Відповідно до частини 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), страхувальник - особа, яка уклала із страховиком договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності; потерпіла особа - фізична особа, життю, здоров`ю та/або майну якої заподіяно шкоду, та/або юридична особа, майну якої заподіяно шкоду, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка має право на відшкодування такої шкоди відповідно до цього Закону; забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Статтею 7 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що на території України дозволяється використання виключно забезпечених транспортних засобів. Транспортний засіб має бути забезпеченим до початку його використання у дорожньому русі на вулично-дорожній мережі загального користування на території України. Особою, відповідальною за укладення внутрішнього договору страхування щодо незабезпеченого транспортного засобу, є: особа, за якою в Україні зареєстровано транспортний засіб; фізична особа, яка тимчасово ввезла транспортний засіб на митну територію України; особа, яка є власником незареєстрованого транспортного засобу.
Керування на території України транспортним засобом, щодо якого відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Невиконання власником транспортного засобу обов`язку з укладення внутрішнього договору страхування щодо такого транспортного засобу тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, внаслідок експлуатації автомобіля "NISSAN", державний номер НОМЕР_2 була застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "ПЗУ Україна" за полісом № ЕР/218121717, відповідно до якого страхова сума за шкоду майну - 160 000, 00 грн, франшиза - 2600, 00 грн.
Згідно ст. 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб.
Пунктом 54 статті 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов договору страхування та/або законодавства зобов`язаний провести страхову виплату в разі настання страхового випадку.
Таким чином, у зв?язку з настанням страхового випадку - пошкодженням автомобіля «Citroen Веrlingo», державний номер НОМЕР_1 , у відповідача виник обов`язок відшкодувати власнику останнього витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.
За змістом п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно з підпунктом 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Пунктом 77 ст. 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування та/або законодавством.
Разом з цим, спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме: відшкодовується оцінена шкода, розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності, встановленим в полісі (пункт 22.1 статті 22 Закону); розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29 Закону); розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (статті 9, 12 Закону). Крім того, страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу (пункти 32.4, 32.7 статті 32 Закону).
Таким чином, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Проте, як зазначає відповідач, 15.08.2024 власник пошкодженого внаслідок ДТП 02.08.2024 колісного транспортного засобу «Citroen Веrlingo», державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 звернувся до відповідача (ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна») із повідомленням про ДТП, що сталося 02.08.2024 та заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст. 35.1 Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Відповідач зазначає, що на підставі протоколу технічного огляду КТЗ від 22.08.2024 на замовлення відповідача оцінювачем ФОП Журавель О.М. було оглянуто пошкоджений транспортний засіб «Citroen Веrlingo», державний номер НОМЕР_1 за участю представника власника Чудаков С.М. та зафіксовані значні (53) пошкодження деталей внаслідок ДТП, що сталося 02.08.2024; зафіксовані пошкодження, набуті внаслідок інших ДТП; пошкодження лакофарбового покриття та сліди відновлювального ремонту кузова внаслідок інших ДТП.
Як вбачається з матеріалів справи, протокол технічного огляду КТЗ від 22.08.2024 підписано власником «Citroen Веrlingo», державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 без зауваження та заперечень.
Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
Відповідно до приписів ст. 36.2. Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний, зокрема у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Згідно Звіту №46045 про оцінку автомобіля «Citroen Веrlingo», державний номер НОМЕР_1 , складеного оцінювачем ФОП Журавель О.М., за результатами оцінки пошкодженого транспортного засобу, зроблено наступні висновки:
1. Матеріальний збиток, завданий власникові «Citroen Веrlingo», державний номер НОМЕР_1 в результаті пошкодження при ДТП складає 305 750, 81 грн.;
2. Ринкова вартість аварійно пошкодженого в результаті ДТП автомобіля «Citroen Веrlingo», державний номер НОМЕР_1 складає: 135 418,66 грн.
Тож, як вказує відповідач та вбачається з матеріалів справи, відповідачем було прийнято рішення про виплату на користь потерпілого ОСОБА_1 страхове відшкодування в межах ліміту, визначеного полісом № ЕР/218121717, а саме у 157 400,00 грн. (160 000,00 грн. - 2600,00 грн., де: 160 000,00грн.- ліміт страхового відшкодування згідно Полісу № EP.218121717; 2600,00 грн. - франшиза згідно Полісу № EP.218121717), що підтверджується платіжною інструкцією № 00129450 від 04.11.2024.
Тобто, відповідачем було сплачено страхове відшкодування у розмірі 157 400,00 грн. безпосередньо на користь потерпілого ОСОБА_1 , власника пошкодженого авто «Citroen Веrlingo», державний номер НОМЕР_1 , що свідчить про те, що відповідач повністю виконав свої зобов`язання, встановлені Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме виплатив потерпілій особі страхове відшкодування в межах страхового ліміту, встановленого полісом № ЕР/218121717.
Згідно ч. 7 ст. 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхова (регламентна) виплата здійснюється безпосередньо потерпілій особі, іншій особі, яка має право на її отримання, її спадкоємцю чи правонаступнику, їхнім законним представникам або погодженим з ними особам, які проводять чи провели лікування потерпілої фізичної особи, особі, яка здійснила витрати на лікування потерпілої фізичної особи, особі, яка здійснює чи здійснила ремонт транспортного засобу, шляхом переказу на банківський (платіжний) рахунок відповідної особи.
Таким чином, у даному випадку, потерпілий - ОСОБА_1 звернувся до двох страхових компаній (позивача та відповідача) щодо виплати страхового відшкодування. При цьому, обидві сторони (позивач та відповідач) здійснили виплату страхового відшкодування безпосередньо на користь потерпілого ОСОБА_1 - власника пошкодженого авто «Citroen Веrlingo», державний номер НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 02.08.2024, тобто у даному випадку має місце подвійна виплата страхового відшкодування, проте жодним нормативно-правовим актом не передбачено подвійної виплати страхового відшкодування одному потерпілому в межах одного полісу обов`язкової цивільно-правової відповідальності.
При цьому, суд зазначає, що заява позивача про виплату страхового відшкодування № 06867/9224 від 07.11.2024, в якій позивач зазначив, що ним здійснено виплату страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб «Citroen Веrlingo», державний номер НОМЕР_1 потерпілій особі, була отримана відповідачем 15.11.2024, тобто після виплати (04.11.2024) потерпілому ОСОБА_1 страхового відшкодування у розмірі 157 400,00 грн.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що у даному випадку відсутні підстави для стягнення з відповідача в порядку суброгації здійснену позивачем виплату потерпілому ОСОБА_1 страхового відшкодування у розмірі 151 088, 53 грн, у зв`язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди 02.08.2028 року, оскільки як встановлено судом вище, 04.11.2024 відповідачем було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 157 400, 00 грн безпосередньо на користь потерпілого ОСОБА_1 - власника пошкодженого авто «Citroen Веrlingo», державний номер НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 02.08.2024.
За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача 151 088, 53 грн - страхового відшкодування задоволенню не підлягає.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 12 843, 18 грн - інфляційних втрат; 5 141, 15 грн - 3% річних та 23 180, 71 грн - пені, суд зазначає наступне.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Законами України "Про страхування" та "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", які застосовуються до спірних правовідносин, передбачено розмір неустойки (пені) у разі прострочення виплати страхового відшкодування страховиком.
Пунктом 8 статті 34 Закону "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що уУ разі прострочення здійснення страхової (регламентної) виплати з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на її отримання, крім страхових виплат особі, яка проводить чи провела лікування потерпілої фізичної особи, особі, яка здійснює чи здійснила ремонт транспортного засобу, та регламентних виплат, які здійснюються МТСБУ відповідно до пункту 4 частини першої статті 43 цього Закону, страховик (МТСБУ) сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення.
Відповідно до статті 992 Цивільного кодексу України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Проте, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" 12 843, 18 грн - інфляційних втрат; 5 141, 15 грн - 3% річних та 23 180, 71 грн - пені відповідно до ст.ст. 611, 625 Цивільного кодексу України також не підлягають задоволенню, як похідні вимоги від основної вимоги, у задоволенні якої судом відмовлено.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, наведених обґрунтувань та наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" про стягнення 192 253, 57 грн. задоволенню не підлягають.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, залишаються за позивачем.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С. О. Щербаков