УХВАЛА
11 серпня 2026 року
м. Київ
cправа № 908/2270/25
Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Картере В.І.
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві
на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 02.12.2025 (в частині визнання податкового боргу у сумі 1 053 232,00 грн, безнадійним і таким, що підлягає списанню)
та на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.05.2026
у справі № 908/2270/25
Фізична особа-підприємець Канєвська Яна Дмитрівна
про неплатоспроможність
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.12.2025 зокрема визнано грошові вимоги Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС, кредитором у справі № 908/2270/25 на суму 6 056,00 грн - судовий збір. Податковий борг фізичної особи-підприємця Канєвської Яни Дмитрівни перед кредитором Головним управлінням ДПС у м. Києві в розмірі 1 053 232,00 грн. визнано безнадійним та таким що підлягає списанню відповідно до ч.2 ст.125 Кодексу України з процедур банкрутства.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.05.2026 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 02.12.2025 залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 02.12.2025 залишено без змін.
23.07.2026 через систему «Електронний суд» до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві з доданими матеріалами на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 02.12.2025 (в частині визнання податкового боргу у сумі 1 053 232,00 грн, безнадійним і таким, що підлягає списанню) та на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.05.2026 у справі № 908/2270/25, в якій скаржник просить суд поновити строк на касаційне оскарження; скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 02.12.2025 в оскаржуваній частині; в іншій частині залишити без змін; скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.05.2026.
28.07.2026, 04.08.2026 через систему «Електронний суд» від Фізичної особи-підприємця Канєвської Я.Д. надійшла заява про відмову у відкритті касаційного провадження та доповнення. Відповідно до якої, заявник просить визнати причини пропуску строку на касаційне оскарження неповажними та відмовити у відкритті касаційного провадження.
Клопотання про поновлення строку подання касаційної скарги мотивовано зокрема тим, що зв`язку з військового агресією російської федерації проти України пунктом 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні з 24.02.2022 по теперішній час запроваджено воєнний стан, а період дії воєнного стану на території України. Головне управління ДПС у м. Києві наголошує, що пропуск строку звернення до суду з касаційною скаргою в період після 05.05.2026 та безпосередньо до моменту подання даної касаційної скарги відбувся з поважних, об`єктивно непереборних причин, які не залежали від волі контролюючого органу. Скаржник зазначає, що протягом травня - липня 2026 року у місті Києві суттєво зросла інтенсивність, тривалість та частота оголошення сигналів «Повітряна тривога» безпосередньо в межах робочого часу установи. Скаржник посилається на вимогу ст. 32 Кодексу цивільного захисту України та внутрішніх наказів Головного управління ДПС у м. Києві щодо безпеки працівників під час правового режиму воєнного стану, під час тривоги співробітники зобов`язані негайно припинити виконання службових обов`язків та пройти до найближчого укриття. Зазначене на думку скаржника призвело до вимушеної втрати значної частини чистого робочого часу юристів та інших відділів, необхідного для підготовки та формування матеріалів справ, апеляційних та касаційних скарг. Скаржник також вказує на наявність у нього конституційного права на касаційне оскарження судового рішення, встановленого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, а також наявність права на доступ до суду.
Проте Суд вказані доводи вважає безпідставними та такими, що не свідчать про наявність обґрунтованих підстав для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Предметом касаційного оскарження є Центрального апеляційного господарського суду від 05.05.2026 повний текст якої складено 11.05.2026 (забезпечено надання загального доступу 13.05.2026) тобто останнім днем подання касаційної скарги є 01.06.2026.
За інформацією, отриманою з автоматизованої системи документообігу суду КП "ДСС", документ в електронному вигляді: ст.282 ГПК (п.1 ч.1 ст.275 ГПК) ПОСТАНОВА про залиш. суд. ріш. без змін, а скарги без задоволення від 05.05.2026 у справі №908/2270/25 (суддя Золотарьова Яна Сергіївна) надіслано в Електронний кабінет одержувача: Головне управління ДПС у місті Києві (ЄДРПОУ/ІПН 44116011). Документ доставлено в Електронний кабінет одержувача: 11.05.26 17:23. Дата отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до Електронного кабінету особи: 11.05.26 17:33.
Однак, касаційну скаргу на оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції надіслано 23.07.2026, тобто за спливом більш ніж 1 місяця після останнього дня строку на касаційне оскарження, що свідчить про пропуск процесуального строку.
Відповідно до частини 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною другою статті 288 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
При цьому згідно із пунктом 7 частини другої, пунктом 1 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено дату отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, яке оскаржується. Крім того, до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності.
Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення, якщо визнає причини пропуску поважними.
Можливість відновлення пропущеного процесуального строку пов`язана із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Клопотання про поновлення процесуального строку має містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Колегія суддів наголошує, що статтею 129 Конституції України визначено як одну із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно з частиною третьою статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обставини, про які зазначає Головне управління ДПС у м. Києві, а саме - воєнний стан, обстріли міста Києва, тривалі повітряні тривоги, самі по собі не є такими, що об`єктивно унеможливлювали у розумний за даних обставин строк подати касаційну скаргу.
Розгляд справи відбувався вже у воєнний час і, оскільки скаржник є юридичною особою та рівноправним учасником судового процесу, недотримання ним вимог процесуального закону в частині своєчасного подання касаційної скарги є суто організаційним питанням самого заявника.
Враховуючи вищевикладене, як органи державної влади, що утримуються за рахунок держбюджету, так і суб`єкти господарювання та громадяни поставлено законом у рівні умови, у зв`язку з чим, вибіркове надання господарським судом суб`єктивних переваг одним господарюючим суб`єктам перед іншими учасниками судового процесу призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.
Інших доводів в обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження Головне управління ДПС у м. Києві, не зазначено та не надано доказів, які б підтверджували наявність особливих та непереборних обставин, що перешкоджали йому подати касаційну скаргу в строк визначений процесуальний строк.
Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків, у тому числі на касаційне оскарження судових рішень. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку (висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного суду від 10.11.2022 у справі № 990/115/22).
Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 06.06.2024 №559/2655/23 (61-5860св24) "оскільки воєнний стан на території України оголошено 24 лютого 2022 року і з цього часу відбуваються масовані ракетні обстріли російською федерацією населених пунктів України, в тому числі об`єктів критичної інфраструктури, проте такі атаки не проводяться щодня, оскільки це складний логістичний процес. Разом із цим, судочинство в Україні продовжує здійснюватися у встановленому Законом порядку. Не було встановлено в Україні й повного припинення роботи банківських устав, комунальних служб та/або поштового зв`язку."
Звернення з касаційною скаргою є суб`єктивною дією скаржника, який зацікавлений у касаційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення.
Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень, а особливо у випадку, коли скаржник зацікавлений у вирішенні питання про відкриття провадження у справі, оскільки саме він не погоджується з рішеннями суду попередніх інстанцій і ставить під сумнів їх законність.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").
Посилання скаржника, що суд зобов`язаний прийняти і розглянути його скаргу суперечить наведеним ним же рішенням Європейського суду з прав людини, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг.
Зазначені у клопотанні Головного управління ДПС у м. Києві обґрунтування не можуть вважатися причинами, які дійсно перешкодили останньому звернутися з належним чином оформленою касаційною скаргою, у зв`язку з чим наведені підстави для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 05.05.2026, слід визнати неповажними.
У зв`язку з вищевикладеним Верховний Суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без руху .
Відповідно до ч. 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 статті 292 ГПК України.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 288, 290, 291, 292 ГПК України, Верховний Суд, -
У Х В А Л И В:
1.Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 02.12.2025 (в частині визнання податкового боргу у сумі 1 053 232,00 грн, безнадійним і таким, що підлягає списанню) та на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.05.2026 у справі № 908/2270/25 - залишити без руху.
2.Надати Головному управлінню ДПС у м. Києві строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме: навести інші поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження з обгрунтуванням поважності підстав його пропуску.
3.Роз`яснити скаржнику у справі, що невиконання вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий, суддя Огороднік К.М.
Судді Жуков С.В.
Картере В.І.