Подільський районний суд міста Полтави
Справа № 553/2249/26
Провадження № 2/553/1722/2026
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
11.08.2026 м. Полтава
Подільський районний суд міста Полтави у складі головуючого судді Фоміної Ю.В., за участю секретаря судового засідання Летюченко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Полтаві цивільну справу № 553/2249/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів ,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь неустойку (пеню) за прострочення порушення строків зі сплати аліментів на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначених згідно судового наказу Октябрського районного суду м. Полтави від 27 вересня 2018 року по справі № 554/7336/18, у сумі 178 368 (сто сімдесят вісім тисяч триста шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Ухвалою Подільського районного суду м. Полтави від 09.06.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено у судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Вовненко О.В. не з`явились, до суду представник позивачки надала заяву про розгляд справи за їх відсутності, позов підтримують, просили задовольнити.
Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про день та час слухання справи був повідомлений своєчасно і належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання відповідно до відомостей Єдиного державного демографічного реєстру, отриманих судом відповідно до вимог ч.6 ст.187 ЦПК України, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав, з будь-якими клопотаннями та заявами до суду не звертався.
Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У зв`язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив відповідно до статті 280 ЦПК України суд за згодою позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що сторони у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 09 липня 2018 року розірвано. У період шлюбу, у подружжя народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданого 29 січня 2013 року Октябрським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції Полтавської області.
25 липня 2025 року позивач змінила прізвище на ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , виданим 29.07.2025 року.
У відповідності до судового наказу від 27 вересня 2018 року, виданого Октябрським районним судом м. Полтави (справа №554/7336/18), стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Октябрським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 10.12.2003 року, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_5 виданий Ленінським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області від 17.06.2008 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 12 вересня 2018 року і до досягнення дитиною 18 років.
23 лютого 2021 року даний судовий наказ пред`явлено до примусового виконання. Постановою від 23.02.2021 року старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження № 64621134.
Станом на 02.04.2026 року утворилась заборгованість у розмірі 301 918,65 грн за період з 26.05.2019 року по березень 2026 року, з виконання судового наказу № 554/7336/18 від 11.10.2018 року, який перебуває на виконанні у Шевченківському відділі державної виконавчої служби у міста Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
Внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за судовим наказом 554/7336/18 від 11.10.2018 року, утворилось прострочення сплати аліментів на утримання доньки у сумі 301 918,65 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 195 Сімейного кодексу України, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Згідно ч. 4 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі надходження виконавчого документа на виконання від стягувача.
Як зазначено в ч. 8 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження» спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Приймаючи до уваги те, що розрахунок заборгованості за аліментами надсилався державним виконавцем стягувачу і боржнику, у суду відсутні відомості, що у сторін стосовно вказаного розміру заборгованості виник спір, суд бере за основу зазначену довідку.
Відповідно до ч.1 ст. 196 Сімейного кодексу України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожний день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року в справі № 569/14819/19 (провадження № 61-1586св20) зазначено, що: «правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18) та від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18)».
Так, з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів згідно судового наказу виданого 27 вересня 2018 року Октябрським районним судом м. Полтави, про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 у розмірі 1/4 частки доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання доньки ОСОБА_3 , починаючи з 14.01.2013 року до досягнення дитиною повноліття, складеного старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Коваленко О.С. встановлено, що заборгованість за період з 26.05.2019 року по березень 2026 року, станом на 02.04.2026 року становить 301918,65 грн. (а.с. 11).
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частини 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу батька або у твердій грошовій сумі.
За правилами частин 1, 3 статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.
Законодавством передбачена спеціальна норма, яка встановлює умови та розміри санкцій за порушення зобов`язання із сплати аліментів (стаття 196 СК України).
Відповідно до частини 1 статті 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Згідно з статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.
На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.
Перелік причин, з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.
У Сімейному кодексі України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то у платника аліментів відсутня вина у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.12.2020 у справі №661/905/19, провадження №61-16670сво19.
Крім цього, у постанові у справі №362/4462/16-ц від 20.07.2020 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов наступного висновку: відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.
Суд зазначає, що станом на 02.04.2026 року розмір заборгованості за виконавчим провадженням № 64621134 становить 301 918, 65 грн; математично розрахована пеня складає 288 131, 23 грн, що не перевищує 100 % заборгованості.
Відповідно до постанови державного виконавця від 02.04.2026 року на ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 123 550,25 грн (50% від суми заборгованості 247 100,50 грн, що існувала станом на момент винесення постанови) відповідно до ч.14 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження».
Відповідно до абзацу 2 ч.1 ст. 196 СК України, максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання (штрафу).
Відповідно до розрахунку наведеного позивачем різниця між сумою заборгованості та штрафом становить: 301 918,65 грн - 123 550,25 грн = 178 368,40 грн. Математично розрахована пеня (288 131,23 грн) більша за максимально допустимий розмір, визначений законом (178 368, 40 грн), сума пені, обмежена максимальним розміром, а саме - 178 368, 40 грн.
Судом встановлено, що позивачем не заперечується проти визначеного державним виконавцем розміру заборгованості по аліментам. Будь-яких обставин, за яких можливо було б звільнити ОСОБА_2 від неустойки за прострочення сплати аліментів, немає, тому ОСОБА_2 повинен понести відповідальність, передбачену ст. 196 СК України, що буде відповідати інтересам дитини.
Отже суд приходить до висновку, що заборгованість по аліментах виникла з вини відповідача, а отже стягненню підлягає неустойка (пеня) за прострочення сплати аліментів у сумі 178 368,40 грн., у відповідності до наданого розрахунку.
Власного розрахунку на спростування розрахунку наданого позивачем, відповідач не надав.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1331,20 грн.
Керуючись ст. ст.180, 194, 196 СК України, ст. ст. 10-13, 81, 89, 263, 265, 280-281 ЦПК України,
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) , неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 178 368 (сто сімдесят вісім тисяч триста шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 1 331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна грн. 20 копійок.)
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Подільського районного суду міста Полтави Ю. В. Фоміна