Справа № 390/2005/24
Провадження № 2/390/745/24
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" серпня 2026 р.Кропивницький районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого - судді Квітки О.О.,
при секретарі - Петренко В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТРІСС» про визнання відсутнім права оренди,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог
19.09.2024 ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася з вказаним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТРІСС» (далі - відповідач, товариство, ТОВ «АТРІСС»), в якому після уточнення позову 11.04.2025 просила суд визнати у ТОВ «АТРІСС» відсутнім права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0704.
Рух справи
19.09.2024 справа надійшла до Кіровоградського районного суду Кіровоградської області та розподілена судді Квітці О.О..
24.09.2024 ухвалою суду відкрите провадження та призначено підготовче судове засідання.
30.04.2025 ухвалою суду призначено судову почеркознавчу експертизу та зупинено провадження у справі.
14.07.2025 надійшло клопотання експерта.
16.07.2025 ухвалою суду поновлено провадження у справі.
28.07.2025 ухвалою суду повторно направлено матеріали справи для проведення експертизи.
10.04.2026 ухвалою суду поновлено провадження по справі.
11.05.2026 ухвалою суду підготовче провадження по цивільній справі закрито та призначено справу до судового розгляду.
Безпосередньо розгляд справи по суті суд здійснив у засіданні 12.08.2026.
Позиція позивачки
Позов позивач аргументовано наступним:
12.02.2014 позивачка та ТОВ «АГРОМИР 2005» підписали договір оренди, за яким ОСОБА_1 передала орендареві у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0704, строк дії договору оренди на 10 років - до 14.02.2024 (дата державної реєстрації права оренди - 24.02.2014). Позивач мав намір самостійно обробляти цю земельну ділянку після припинення дії договору. 28.02.2024 позивач направив на адресу ТОВ «АГРОМИР 2005» лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору, що передбачено п. 5.1 Договору, який отримано ТОВ «АГРОМИР 2005» 06.03.2024. Відповіді не отримано, земельну ділянку не повернуто. У березні 2024 року позивачу при намірі зареєструвати припинення права оренди та подання заяви про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення (за їх наявності) договору землі стало відомо про те, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права внесений запис на підставі договорів б/н від 20.07.2020 та договору б/н від 14.02.2022, яким зареєстровано право оренди за відповідачем, строк дії до 12.02.2034. Позивачка не підписувала ці договори, не підписувала також додаткові угоди/нові угоди щодо оренди земельної ділянки, конклюдентних дій, які можна розцінювати як згоду на укладання договору, не вчиняла. Отже, відсутні правові підстави для реєстрації оренди на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0704 за відповідачем.
Позивачка ОСОБА_1 просила проводити судове засідання без її участі, позовні вимоги підтримує повністю (а.с. 98).
Представник позивача - адвокат Лапіна І.В. просила судовий розгляд здійснювати без участі сторони позивача за наявними в справі матеріалами.
Позиція відповідача
Представник відповідача - адвокат Романяк М. Я. в судове засідання не з`явився, просив розглянути справу без його участі, подав до суду заперечення на позов, в якому, зокрема, вважає, що позивачем приховано дійсні обставини, які виникли між нею та відповідачем, підстави викладені в позовній заяві є такими, що суперечать обставинам справи, є непідтвердженими жодними доказами, у зв`язку з чим просить суд відмовити у її задоволенні в повному обсязі. Так, між позивачем та ТОВ «Агромир 2005» 12 лютого 2014 року укладено договір оренди землі (далі за текстом - Договір оренди), за умовами якого позивач передала в оренду ТОВ «Агромир 2005» на строк 10 років належну їй на праві власності земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0704. Як вбачається з доданої позивачем до позову Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 393475989 від 04.09.2024 речове право оренди земельної ділянки 24.02.2014 було зареєстровано за ТОВ «Агромир 2005» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Пунктом 26 Договору оренди орендареві - ТОВ «Агромир 2005» надано право передавати земельну ділянку в суборенду третім особам. 17.10.2016 між ТОВ «Агромир 2005» (орендар) та відповідачем (суборендар) укладено договір суборенди землі, за умовами якого ТОВ «Агромир 2005» передало в суборенду відповідачеві належну на праві власності позивачеві земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0704.
Як вбачається з доданої позивачем до позову Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 393475989 від 04.09.2024, речове право суборенди земельної ділянки 25.01.2017 було зареєстровано за відповідачем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Починаючи з 2017 року, орендну плату за користування земельною ділянкою позивач почала постійно отримувати саме від відповідача, а не від ТОВ «Агромир 2005», що свідчить про її повну обізнаність з обставиною фактичного користування відповідачем, а не ТОВ «Агромир 2005», належною їй на праві власності земельною ділянкою. Вказана обставина також підтверджується записами у відомостях про отримання ОСОБА_1 грошових коштів від ТОВ «АТРІСС».
Згідно з Законом України № 340-ІХ від 05.12.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності 16.01.2020, зокрема, до ЗУ «Про оренду землі», Земельного кодексу України були внесені зміни щодо процедури поновлення (продовження) договорів оренди землі. Так, Земельний кодекс України було доповнено статтею 1261, яка врегульовує питання поновлення договору оренди землі, договору про встановлення земельного сервітуту, договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови. Відповідно до статті 1261 Земельного кодексу України, договором оренди землі, договором про встановлення земельного сервітуту, договорами про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови може встановлюватися умова щодо поновлення таких договорів. Якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається. Сторона договору, яка бажає скористатися правом відмови від поновлення договору не пізніш як за місяць до дати закінчення дії такого договору, подає до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заяву про виключення з цього реєстру відомостей про поновлення договору.
У разі відсутності заяви про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору до дати закінчення дії такого договору після настання відповідної дати закінчення дії договору державна реєстрація речового права продовжується на той самий строк.
20.07.2020 між позивачем та ТОВ «Агромир 2005» (орендар) укладено Додаткову угоду № 1 до Договору оренди (копія додається). Вказаною додатковою угодою до Договору оренди були внесені зміни та доповнення, зокрема, в підпункті 5.1 пункту 5 Договору передбачено умову про поновлення Договору оренди в порядку вимог ст. 1261 Земельного кодексу України.
Як вбачається з доданої позивачем до позову Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 393475989 від 04.09.2024 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про поновлення Договору оренди (а.с. 36-42).
Також у запереченнях на відповідь на відзив представника відповідача зазначив, що користуючись принципом свободи договору, який закріплено в п. 3 ч. 1 ст. 3, ст. 6 Цивільного кодексу України, після набрання чинності Законом України № 340-ІХ від 05.12.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», яким були внесені зміни щодо процедури поновлення (продовження) договорів оренди землі та Земельний кодекс України доповнено статтею 1261, позивач та ТОВ «Агромир 2005» (орендар) врегулювали свої орендні відносини шляхом укладення 20.07.2020 Додаткової угоди № 1 до Договору оренди. Вказаною додатковою угодою до Договору оренди були внесені зміни та доповнення, зокрема, в підпункті 5.1 пункту 5 Договору передбачено умову про поновлення Договору оренди в порядку вимог ст. 1261 Земельного кодексу України.
Законом не заборонено орендареві та орендодавцеві вносити зміни до договорів оренди землі, які укладено до 16.01.2020 та продовжують діяти після 16.01.2020, в частині можливості їх поновлення в порядку статті 1261 ЗК України, яка набрала чинності з 16.01.2020.
Висновки Верховного Суду щодо застосування статті 1261 Земельного кодексу України та ст. 33 ЗУ «Про оренду землі», в редакції до 16.01.2020, є нерелевантними до спірних правовідносин, оскільки ухвалені у справах в яких учасники орендних правовідносин (орендодавець та орендар) не вносили за взаємною згодою зміни до договорів оренди землі, які укладено до 16.01.2020, в частині можливості їх поновлення в порядку статті 1261 ЗК України, яка набрала чинності з 16.01.2020.
Позивачем не надано належних доказів в підтвердження її доводів про те, що вона не підписувала Додаткову угоду № 1 від 20.07.2020 до Договору оренди.
Відповідач вважає, що між ним та позивачкою існують орендні відносини, а тому сплата відповідачем на користь позивачки орендної плати за 2024 рік у сумі 31500,00 гривень є правомірною.
Обставини справи, зміст спірних правовідносин
Відповідно до договору оренди землі від 12 лютого 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ «АГРОМИР 2005» укладено договір оренди землі. В оренду передана земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0704, площею 9,4125 га. Договір укладено на 10 років (а.с. 8-11).
Згідно із договором суборенди землі від 17.10.2016 ТОВ «АГРОМИР 2005» передало ТОВ «АТРІСС» в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0704 на 8 років (а.с. 45-48).
Договором купівлі-продажу прав користування (оренди) земельними ділянками сільськогосподарського призначення від 14.02.2022 ТОВ «АГРОМИР 2005» передало права користування земельними ділянками, зокрема і з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0704, ТОВ «АТРІСС» (а.с. 66-68).
Із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що станом на 04.09.2024 та на 18.11.2024 власником земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0704 є ОСОБА_1 , орендарем згаданої земельної ділянки є ТОВ «Агромир 2005», а суборендарем - ТОВ «АТРІСС» на підставі договору оренди землі від 17.10.2016. 20.07.2020 додано додаткова угода № 1 (а.с. 12-14, 74-80).
Згідно зі свідоцтвом про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 19).
Відповідно до висновку експерта № 5214/25-32 від 09.03.2026 підпис від імені ОСОБА_1 , що міститься у графі « ОСОБА_1 », праворуч від рукописного запису « ОСОБА_3 », в розділі 8 «Реквізити та підписи Сторін» у Додатковій угоді №1 від 20.07.2020 про внесення змін до договору оренди землі від 12.02.2014, укладеній між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агромир 2005» та ОСОБА_1 , виконаний ОСОБА_1 .
Із витягів із відомостей видачі грошових коштів за паї ТОВ «АТРІСС» (суборенда ТОВ «Агромир 2005») на 2017, 2018, 2019 навпроти прізвища ОСОБА_1 стоїть підпис та дата отримання (а.с. 49-50, 51-52, 53-54).
Згідно із додаткової угоди №1 про внесення змін до договору оренди землі від 12.02.2014, укладеної 20.07.2020 в с. Олено-Косогорівка Кропивницького району Кіровоградської області, ОСОБА_1 та ТОВ «АГРОМИР 2005» уклали додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі, укладений 12.02.2014, якою внесли зміни Договору оренди, виклавши його у новій редакції (а.с. 55-59).
Із заяв ОСОБА_1 від 11.11.2020, 23.04.2021, 23.04.2021 та відповідних видаткових касових ордерів, виписок за рахунками, платіжних доручень від 24.10.2022 вбачається, що позивач отримувала відповідні кошти від відповідача (а.с. 60-65, 69, 70, 71-73).
Релевантні джерела права
Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше, як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У статті 12 ЦПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обставини, встановленні рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).
Статтями 13, 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
В ст. 1261 ЗК України договором оренди землі, договором про встановлення земельного сервітуту, договорами про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови може встановлюватися умова щодо поновлення таких договорів. Умова щодо поновлення договору не може встановлюватися в договорі оренди землі, договорі про встановлення земельного сервітуту, договорах про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, якщо на таких земельних ділянках розташовані будівлі або споруди, що перебувають у власності користувача або набувача права користування земельною ділянкою. Якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається. Сторона договору, яка бажає скористатися правом відмови від поновлення договору не пізніш як за місяць до дати закінчення дії такого договору, подає до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заяву про виключення з цього реєстру відомостей про поновлення договору.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі».
Відповідно до частин першої, третьої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно зі статтею 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про оренду землі» орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (абзац 1 частини 1 статті 638 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18)).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) виснувала про те, що укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені у ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).
У випадку заперечення самого факту укладення правочину, як і його виконання, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.
Не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону. За змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписах глави 58 ЦК України, якщо договір оренди (найму) хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18)).
Аналогічні висновки викладно у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі № 733/533/22 (провадження № 61-7476св24), від 27 листопада 2024 року у справі № 567/1040/22 (провадження № 61-935св24), від 08 січня 2025 року у справі № 689/1207/21 (провадження № 61-2870св24).
У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2025 року в справі № 144/1440/22 (провадження № 61-12561сво24) вказано, що: «Об`єднана палата зауважує, що предметом її розгляду вже було питання про спосіб захисту прав орендодавця, який вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє. Об`єднана палата акцентувала увагу на тому, що: «такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.). По своїй суті такий спосіб захисту як визнання права охоплює собою і визнання права відсутнім. Належним способом захисту прав орендодавця, який вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача» (див. постанову Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22);
предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду були питання про те, чи є належним способом захисту прав орендодавця, який не підписував договір (додаткову угоду), вимога про скасування державної реєстрації права оренди. У справі 513/879/19 (провадження № 14-49цс22) орендодавець просив визнати протиправним і скасувати рішення про державну реєстрацію права оренди (пункт 54). Велика Палата Верховного Суду погодилася із висновками судів про відмову у задоволенні цієї позовної вимоги з мотивів обрання орендодавцем належного способу захисту порушеного права (пункт 55);
висновки об`єднаної палати касаційного суду мають перевагу над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати та колегії суддів касаційного суду;
як Велика Палата Верховного Суду, так і Об`єднана палата послідовно дотримуються підходу, що належним способом захисту прав орендодавця, який не підписував договір (додаткову угоду), є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. При цьому судове рішення про визнання відсутнім права оренди є підставою для державної реєстрації припинення права оренди. Будь-яке інше судове рішення (про скасування державної реєстрації права оренди, про зобов`язання повернути земельну ділянку) за змістом пункту 9 частини 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не є підставою для державної реєстрації припинення права оренди. За таких обставин, з урахуванням викладеного, Об`єднана палата вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 грудня 2024 року у справі № 130/8/23 (провадження № 61-6874св24)».
Оцінка доказів та висновки суду
Позивачкою ОСОБА_1 доведено, що вона не підписувала спірний договір, навпаки у висновку експерта зазначено, що підпис на угоді, укладеній між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агромир 2005» та ОСОБА_1 , виконаний ОСОБА_1 . На виконання сторонами договору своїх зобов`язань також вказують також інші докази, досліджені судом.
За умовами додаткової угоди №1 про внесення змін до договору оренди землі від 12.02.2014, укладеної 20.07.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ «АГРОМИР 2005», орендар має право передати виконання свого обов`язку щодо виплати орендної плати на іншу особу (в т.ч., але не виключно, на суборендаря земельної ділянки), в порядку передбаченому законодавством, без письмової згоди на це орендодавця. В цьому разі орендодавець зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за орендаря іншою особою.
Отже, ТОВ «АТРІСС» належним чином виконувало свої обов`язки як суборендар, додаткова угода підписана ОСОБА_1 , а тому підстави визнавати відсутнім право оренди у відповідача щодо спірної земельної ділянки відсутні.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд відмовляє у позові, то судові витрати залишає за фактично понесеними.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-5, 7, 10, 12-13, 77-81, 95, 141, 235, 258-260, 263-265, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТРІСС» про визнання відсутнім права оренди відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення проголошено 12.08.2026.
В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються наступні реквізити сторін та інших учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса електронної пошти відсутня, місце проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Атрісс», місцезнаходження: 25031, м. Кропивницький, вул. Академіка Тамма, 17, кв. 11, код ЄДРПОУ 3727787,номер засобів зв`язку: [телефон приховано], адреса електронної пошти відсутня, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронного суду ЄСІТС.
Суддя О.О.Квітка