Справа № 638/5309/26
Провадження № 2/638/6400/26
РІШЕННЯ
Іменем України
11 серпня 2026 року м. Харків
Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді - Латки І.П.,
за участю секретаря судового засідання - Мяснянкіної Г.П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів шляхом розірвання договору купівлі продажу та стягнення коштів,
в с т а н о в и в:
У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів шляхом розірвання договору купівлі продажу та стягнення коштів, в якому просив суд:
1) розірвати договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 щодо комплекту автомобільних килимків EVA, оформленого 24.01.2026 через сайт evasota.com;
2) стягнути з ФОП ОСОБА_2 на мою користь 2 190,00 грн, сплачених за товар.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 24.01.2026 оформив замовлення через інтернет сайт evasota.com та сплатив 2190,00 грн за комплект автомобільних килимків EVA. 31.01.2026 позивач отримав зазначений товар у відділенні поштового оператора. Відправником товару був ФОП ОСОБА_2 . Після отримання товару позивачем встановлено, що товар не підійшов йому за кольором. При цьому товар не був у використанні, його товарний вигляд, комплектність та споживчі властивості збережені. У межах 14-денного строку після отримання товару позивач звернувся до продавця з вимогою про повернення коштів/обміну товару, однак відповідач належним чином вимогу не задовольнив. У відповідь на досудову вимогу відповідач відмовив у поверненні коштів з тих підстав, що товар відповідає замовленим параметрам; колір був обраний позивачем самостійно; товар має ознаки індивідуального замовлення. З такою позицією позивач не погоджується, оскільки товар був замовлений на сайті відповідача, сформований із використанням стандартних параметрів продавця для відповідної моделі автомобіля, а не виготовлений з індивідуальними розмірами. Індивідуальних розмірів, креслення або нестандартних параметрів позивачем не надавалося. Сам факт вибору кольору, матеріалу чи моделі автомобіля зі стандартного каталогу не позбавляє споживача права на повернення товару належної якості, якщо такий товар не підійшов за кольором.
ФОП ОСОБА_2 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 , у письмових пояснення щодо позову проти позовних вимог заперечував з тих підстав, що комплект автомобільних килимків не є універсальним товаром, його форма та придатність до використання залежать від правильного підбору лекала під конкретний автомобіль. Окрім параметрів автомобіля, клієнт самостійно обирає конфігурацію майбутнього комплекту, зокрема: тип матеріалу, колір матеріалу, колір окантування, тип лапи та тип комплекту, наявність підп`ятника, наявність шильдів, наявність елементів для багажника, наявність перемичок. Індивідуальний характер замовлення підтверджується також значною кількістю можливих комбінацій, а саме 1320. При цьому ця кількість не враховує марку автомобіля, модель, рік випуску, покоління, тип кузова, комплектацію, кількість місць, наявність багажника, наявність підп`ятника, наявність шильдів, відмінності лекал для одного й того самого автомобіля. Тому фактична кількість можливих варіантів є значно більшою. Відповідач зазначив, що після оформлення замовлення на сайті менеджер обов`язково зв`язується з клієнтом і додатково уточнює параметри замовлення. Навіть якщо клієнт самостійно обрав усі параметри на сайті, замовлення не запускається у виробництво автоматично. Перед початком виготовлення менеджер перевіряє та погоджує із клієнтом ключові параметри, Таким чином, замовлення фактично проходить два етапи погодження: вибір параметрів клієнтом на сайті; додаткове уточнення та підтвердження параметрів замовлення із менеджером. Фактичний запуск замовлення у виробництво відбувається лише після повного погодження параметрів із клієнтом. До моменту розкрою матеріалу замовлення ще може бути скориговане. Після розкрою зміна параметрів уже неможлива без виготовлення нового комплекту або додаткового розкрою матеріалу. Після того як матеріал розкроєний під конкретне лекало, він фактично втрачає універсальний характер. Після розкрою та подальшого окантування такий комплект неможливо використати для іншого замовлення без суттєвих втрат. Він не може бути перероблений у стандартний товар або використаний для довільно іншого автомобіля. Тобто, товар виготовляється під конкретного клієнта, не є взаємозамінним зі стандартним товаром. Виробник не працює за моделлю продажу готових складських комплектів, які заздалегідь виготовлені та очікують продажу. Кожен комплект виготовляється після погодження параметрів конкретного клієнта. Виробник не має складських залишків готових комплектів у всіх можливих варіаціях, оскільки через кількість можливих комбінацій це економічно та технічно недоцільно. Замовлення автомобільних килимків відповідає ознакам індивідуального замовлення, оскільки: товар виготовляється не до моменту замовлення, а після погодження параметрів із клієнтом; клієнт самостійно обирає матеріал, колір, окантування, тип конструкції та додаткові елементи; форма комплекту залежить від конкретного автомобіля (моделі, марки, року випуску) його покоління, комплектації та конструкції салону; для одного й того самого автомобіля існують різні лекала; після розкрою матеріалу комплект не може бути використаний для іншого замовлення; виробник не має готових складських залишків таких комплектів; повторна реалізація комплекту після відмови клієнта є або неможливою, або можливою лише зі значними фінансовими втратами; кінцевий товар має сукупність характеристик, визначених саме конкретним клієнтом. Індивідуальність замовлення визначається не одним окремим параметром, а сукупністю факторів: автомобіль, лекало, комплектація, матеріал, колір, окантування, тип комплекту, тип лапи, додаткові елементи та виробництво після погодження. Саме ця сукупність ознак свідчить про те, що такий товар має індивідуально визначені характеристики та виготовляється під конкретне замовлення конкретного споживача. Підсумовуючи відповідач зазначив, що автомобільні килимки не є типовим готовим товаром масового продажу зі складу, а кожен комплект формується та виготовляється після вибору клієнтом параметрів на сайті й подальшого погодження цих параметрів із менеджером. За таких обставин, на підставі п. 3 ч. 5 ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач не має права на розірвання договору, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
ОСОБА_1 у письмових поясненнях зазначив, що відповідність товару належної якості обраній конфігурації не скасовує права на розірвання дистанційного договору. Стаття 9 Закону України «Про захист прав споживачів» прямо визначає колір товару однією з причин, через які непродовольчий товар належної якості може не задовольнити споживача. Відповідач не довів наявності передбаченого законом винятку, передбаченого п. 3 ч. 5 ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки не доведено обставини того, що спірний товар неможливо продати іншій особі або можливо продати іншій особі лише з істотними фінансовими втратами. Відповідач підміняє неможливість продажу іншій особі непридатністю товару для автомобілів інших моделей. Позивач наголошує, що комплект, виготовлений за стандартним лекалом для конкретної моделі автомобіля, потенційно може бути реалізований іншому власнику автомобіля тієї самої моделі, покоління та відповідної комплектації. Тому твердження, що спірний комплект не підходить до автомобілів інших моделей, не доводить неможливості продати його іншому власнику відповідної моделі Kia Niro. Позивач зазначає, що не надавав відповідачу власних замірів; креслень; ескізів; схем; нестандартної форми килимків; технічного завдання; вимоги змінити стандартне лекало; інших унікальних характеристик, які відрізняли б товар від стандартного комплекту для відповідної моделі автомобіля. Усі обрані характеристики були заздалегідь визначені самим продавцем та пропонувалися невизначеному колу покупців, тому вибір стандартної конфігурації з каталогу продавця сам по собі не підтверджує створення унікального товару за особистими розмірами або технічним завданням споживача. Кількість можливих комбінацій не доводить індивідуального характеру товару, оскільки усі наведені відповідачем параметри: були заздалегідь визначені продавцем; містилися у відкритому каталозі; пропонувалися необмеженому колу покупців; можуть повторно обиратися іншими споживачами. Крім того, позивач зауважив, що спірний товар не міститься у переліку згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 172.
У судове засіданні ОСОБА_1 не з`явився, просив справу розглянути за його відсутністю.
Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала з підстав, викладених у письмових поясненнях.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на таке.
Судом встановлено та сторонами визнається, що 24 січня 2026 року ОСОБА_1 оформив замовлення через інтернет сайт evasota.com та сплатив грошові кошти у розмірі 2190,00 грн за комплект автомобільних килимків EVA.
31 січня 2026 року ОСОБА_1 отримав від відправника «Автомобільні килимки EVA Печенюк Вадим Петрович ФОП» поштове відправлення № 20451355217866 (номер інтернет замовлення НФНФ-003705). Сторонами визнається, що у зазначеному поштовому відправленні містився замовлений 24.01.2026 ОСОБА_1 товар - автомобільні килимки для автомобіля KIA NIRO.
11-12 лютого 2026 року ОСОБА_1 у месенджері Viber звернувся до адміністратора інтернет-магазину EVASOTA з повідомленням про повернення товару належної якості відповідно до ст. 9 Закону України «Про захист прав споживачів».
11 березня 2026 року ОСОБА_1 надіслав відповідачу досудову вимогу про прийняття останнім повернутого товару та повернення сплачених за товар грошових коштів у розмірі 2190,00 грн.
13 березня 2026 року ФОП ОСОБА_2 надав відповідь на досудову вимогу, якою відмовив у задоволенні вимоги з тих підстав, що товар відповідає замовленим параметрам а саме: модель автомобіля KIO NIRO, тип матеріалуРомб, колір килима-Хакі, комплектація-передні та задні кріплення, колір канту-Сірий, та є товаром належної якості. Відмінність у сприйнятті відтінку не свідчить про невідповідність товару заявленим характеристикам. Килимки виготовляються відповідно до параметрів конкретної моделі автомобіля та обраної комплектації, що має ознаки товару, виготовленого за індивідуальним замовленням покупця.
У відповідності до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно до ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності їх учасників. Основні засади цивільного законодавства визначені у ст. 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч.1 ст.3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору
За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відновлення становища, яке існувало до порушення і припинення правопорушення.
Договір роздрібної купівлі-продажу є публічним. До відносин за договором роздрібної купівлі-продажу з участю покупця-фізичної особи, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів(ч. 2, ч. 3 ст. 698 ЦК України).
Відповідно до ст. 707 ЦК України покупець має право протягом чотирнадцяти днів не рахуючи дня купівлі непродовольчого товару належної якості, якщо триваліший строк не оголошений продавцем, обміняти його у місці купівлі або інших місцях, оголошених продавцем, на аналогічний товар інших розміру, форми, габариту, фасону, комплектації тощо. У разі виявлення різниці в ціні покупець проводить необхідний перерахунок з продавцем.
Якщо у продавця немає необхідного для обміну товару, покупець має право повернути придбаний товар продавцеві та одержати сплачену за нього грошову суму. Вимога покупця про обмін або повернення товару підлягає задоволенню, якщо товар не був у споживанні, збережено його товарний вид, споживчі властивості та за наявності доказів придбання товару у цього продавця. Перелік товарів, які не підлягають обміну або поверненню на підставах, передбачених цією статтею, встановлюється нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 9 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право обміняти непродовольчий товар належної якості на аналогічний у продавця, в якого він був придбаний, якщо товар не задовольнив його за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути ним використаний за призначенням.
Споживач має право на обмін товару належної якості протягом чотирнадцяти днів, не рахуючи дня купівлі, якщо триваліший строк не оголошений продавцем.
Обмін товару належної якості провадиться, якщо він не використовувався і якщо збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярлики, а також розрахунковий документ, виданий споживачеві разом з проданим товаром.
Якщо на момент обміну аналогічного товару немає у продажу, споживач має право або придбати будь-які інші товари з наявного асортименту з відповідним перерахуванням вартості, або розірвати договір та одержати назад гроші у розмірі вартості повернутого товару, або здійснити обмін товару на аналогічний при першому ж надходженні відповідного товару в продаж. Продавець зобов`язаний у день надходження товару в продаж повідомити про це споживача, який вимагає обміну товару.
Перелік товарів, що не підлягають обміну (поверненню) з підстав, зазначених у цій статті, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Системний аналіз наведених норм права, дає підстави стверджувати, що споживач має право протягом 14-днів після його придбання повернути товар, який йому не підійшов і не може бути ним використаний за призначенням та отримати сплачені за нього кошти.
При цьому, відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли інше не передбачено договором, споживач не має права розірвати договір, укладений на відстані, якщо договір стосується виготовлення або переробки товару на замовлення споживача, тобто якщо товар не може бути проданий іншим особам або може бути проданий лише з істотними фінансовими втратами для продавця (виконавця).
Отже, з огляду на фактичні обставини справи, предмет, підстави позову та зміст спірних правовідносин, для правильного вирішення цього спору необхідно встановити чи підпадає спірний товар (автомобільні EVA-килимки) під виняток, передбачений у п. 3 ч. 5 ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів».
Пункт п. 3 ч. 5 ст. 13 Закону підлягає застосуванню у двох випадках:
1) якщо товар не може бути проданий іншим особам;
2) якщо може бути проданий лише з істотними фінансовими втратами для продавця (виконавця).
Щодо можливості продажу спірного товару іншим особам суд зазначає, що потенційно спірні автомобільні килимки можуть бути продані іншій особі. Водночас, ймовірність такого продажу є малоймовірною з огляду на особливості замовлення та виготовлення цього товару, які повідомлені відповідачем та не спростовані позивачем. З огляду на вказані особливості, продаж спірного товару іншому покупцю можливий лише у тому разі, якщо власник автомобіля марки KIA, моделі NIRO, того ж покоління і року випуску, що і автомобіль позивача, тієї ж комплектації, з аналогічними лекалами та іншими аналогічними характеристиками (кількість місць, наявність багажника, наявність підп`ятника, наявність шильдів), звернеться до відповідача із замовленням щодо виготовленняEVA-килимків, та з 1320 можливих компаній вибере саме ту комбінацію, яку було виготовлено за замовленням позивача. На підставі елементарних математичних розрахунків суд приходить до висновку, що хоча ця ймовірність існує, проте вона є дуже низькою.
Оскільки беззаперечна неможливість продажу спірного товару іншим особам не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду, тому оцінці підлягає можливість продажу спірного товару іншим особам без істотних фінансових втрат для продавця (виконавця). В контексті цього питання суд зазначає, що з огляду на зроблені вище висновки суду про малоймовірність продажу спірних автомобільних килимків їх реалізація може тривати значний період. При цьому, суд враховує, що на тривалість цього процесу в бік збільшення також безумовно вплине динамічність розвитку ринку товарів - автомобільних килимків (поява нових моделей або удосконалення існуючих), перманентне оновлення автомобільного ряду (марки, моделі, модифікації, комплектації). Суд наголошує, що ринкові відносини є динамічними, а не статичними, відтак актуальність того чи іншого товару сьогодні не є доказом того, що цей товар буде затребуваним через певний проміжок часу. Крім того, тривала неможливість продажу товару призведе до зменшення його реальної вартості через природний процес інфляції, необхідність здійснення витрат на зберігання товару. Як наслідок, продаж спірних автомобільних килимків через невизначений проміжок часу, який потенційно може сягати не одного року через низьку ймовірність їх продажу, безумовно призведе до того, що навіть у разі продажу спірних автомобільних килимків іншій особі відповідач понесе істотні фінансові втрати пов`язані з інфляційними процесами, витратами на зберігання товару, а також втратою непродовольчим товаром своїх якостей внаслідок тривалого зберігання.
Доказів того, що на теперішній час існує інша особа, яка готова придбати виготовлені для позивача автомобільні килимки без істотних фінансових втрат для продавця, позивачем не надано і матеріали справи таких доказів не містять.
У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що спірні автомобільні килимки можуть бути продані іншій особі лише з істотними фінансовими втратами для продавця (виконавця), що дає підстави стверджувати про те, що відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів» ОСОБА_1 як споживач не має права на розірвання договору купівлі-продажу цих килимків.
З урахуванням викладеного, суд відмовляє ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів шляхом розірвання договору купівлі продажу та стягнення коштів.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Щодо стягнення судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Витрати на професійну правничу допомогу є іншими судовими витратами (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.
У письмових поясненнях відповідач просив суд стягнути з позивача інші судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
На виконання вимог ч. 1 ст. 134, ч. 8 ст. 141 ЦПК України позивачем надано на підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн наступні докази:
- Договір про надання правничої допомоги № 124/26 від 05.05.2026, укладений між адвокатом Мишковською Тетяною Миколаївною та ФОП ОСОБА_2 ;
- ОПИС виконаних робіт по справі № 638/5309/26, згідно з яким адвокатом Мишковською Тетяною Миколаївною згідно Договору про надання правничої допомоги №124/26 від 05.05.2026 були виконані наступні роботи: 1) Надання консультацій клієнту; 2) Вивчення матеріалів позовної заяви; 3) Підготовка та подання адвокатського запиту; 4) Підготовка та подання письмових пояснень та інших процесуальних заяв та клопотань; 5) Участь в судових засіданнях (за необхідності);
- квитанцію до прибуткового касового ордеру від 05.05.2026 про сплату ФОП ОСОБА_2 5000,00 грн за надання правничої допомоги;
- оредер на надання правничої допомоги серія АВ № 1297622 від 05.05.2026.
Позивач у письмових поясненнях просив відмовити у стягненні таких витрат або зменшити їх до мінімального розміру у зв`язку з неспівмірністю таких витрат складності справи.
Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI передбачено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
У постанові Великої Палати Верховного Суду у від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19), зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Водночас, при визначенні суми відшкодування, суд виходить з критерію реальності та необхідності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 5-6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).
Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Оцінюючи визначений стороною позивача розмір витрат на правничу допомогу, суд зазначає, що він не повною мірою відповідає зазначеним критеріям. Так, послуга «Підготовка та подання адвокатського запиту» не відповідає критерію необхідності, оскільки отримані в результаті надання цієї послуги докази не мають доказового значення. Решта послуг відповідають критеріям дійсності на необхідності, однак в сукупності не відповідають критерію розумності їх розміру з огляду на складність справи, яка є малозначною справою та розглянута судом у спрощеному позовному провадженні. З огляду на предмет, фактичні та правові підстави позову, зміст спірних правовідносин та їх правове регулювання, надання відповідачу у цій справі правової допомоги не потребувало від представника витрачення значного часу на збирання та дослідження великого обсягу доказів.
На підставі викладеного, з урахуванням категорії справи, ціни позову, значення справи для сторін, рівня складності спірних правовідносин, обсягу та характеру наданих відповідачу послуг з правничої допомоги, виходячи з принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, суд дійшов висновку, що справедливим буде стягнення з позивача на користь відповідача в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу грошових коштів у розмірі 500,00 грн.
Керуючись ст. 4, 10, 12-13, 76-81, 89, 131, 133, 137, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів шляхом розірвання договору купівлі продажу та стягнення коштів.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 , судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 500,00 грн (п`ятсот гривень 00 копійок).
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення суду складено 11 серпня 2026 року.
Суддя І.П. Латка