ПОСТАНОВА
Іменем України
11 серпня 2026 року м. Кропивницький
справа № 398/2337/24
провадження № 22-ц/4809/77/26
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді (судді-доповідача) Дуковського О.Л.
суддів Карпенка О.Л., Письменного О.А.
Учасники справи:
позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»;
відповідач: ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Бугайченко Т.А.
Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 березня 2025 року, у складі головуючого судді Стручкової Л.І., у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,-
В С Т А Н О В И В:
Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 22.03.2021 в розмірі - 54 195,63 грн.
В обгрунтування позовних вимог вказував, що 22.03.2021 між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
Позивач зазначав, що відповідач порушив умови кредитування та не виконує належним чином зобов`язання, в результаті чого станом на 21.04.2024 виникла заборгованість в розмірі 54 195,63 грн, яка складається із: 43 445,16 грн заборгованість за тілом кредиту; 10 750,47 грн заборгованість за простроченими відсотками.
Представника відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, що ОСОБА_1 тривалий час є клієнтом АТ КБ «Приватбанк», отримує заробітну плату у вказаному банку.
19.05.2023 він був у Олександрійському відділені АТ КБ «Приватбанк», здійснив заміну пластикових карток «Універсальна» та картки для виплат на яку отримує заробітну плату.
Встановив застосунок «Приват24» на своєму телефоні, та при цьому він категорично відмовився від кредитного ліміту.
Проте, працівники банку йому запропонували укласти договір страхування його заощаджень, та 19.05.2023 ним було укладено відповідний договір.
При цьому ОСОБА_1 наполягав на тому, що ніякі кредитні кошти він не отримував і їх нікому не перераховував.
На початку червня 2023 року ОСОБА_1 зателефонували з Приватбанку та повідомили, що він має заборгованість перед банком на загальну суму 43 980,64 грн.
10.06.2023 ОСОБА_1 звернувся до Олександрійського РВП та повідомив про здійснення невідомими особами шахрайських дій із його картковим рахунком.
За даним фактом було розпочато кримінальне провадження за № 12023121[телефон приховано], попередня кваліфікація - ч. 4 ст. 185 КК України.
12.06.2023 та 14.08.2023 ОСОБА_1 звертався до банку із проханням розібратись у ситуації, яка склалась, але це не дало жодних позитивних результатів.
Згодом відповідач дізнався про пред`явлення до нього банком позовних вимог у судовому порядку.
Крім того, заявляючи позовні вимоги про стягнення із ОСОБА_1 54 195,63 грн заборгованості за кредитним договором, представник банку у позовній заяві посилається на те, що відповідач підписав Паспорт кредиту та Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг на підставі яких між банком та ОСОБА_1 виникли кредитні зобов`язання.
Разом із тим, при ознайомленні та вивчені додатків до позовної заяви, зокрема копій «Заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг і Паспорту кредиту», ОСОБА_1 заперечує належність йому підписів у вказаних документах (а.с.59-60).
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 березня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Вказує на те, що суд першої інстанції належним чином не дослідив обставини справи, а саме те, що позивачем було надано відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, а тому позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Вважає помилковим висновок суду першої інстанції про визнання безпідставними нарахування позивачем та списання відсотків за користування кредитними коштами відповідачем.
Представник відповідача подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду залишити без змін, а скаргу без задоволення.
Вказує на те, що відповідач, як клієнт банку не користувався кредитними коштами не має сплачувати заборгованість по тілу кредиту так само і відсотки за користування цим кредитом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України).
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга у цій справі підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є клієнтом АТ «ПриватБанк» та отримує банківські послуги. Підписав Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 22.03.2021 та приєднався до Умов та правил надання банківських послуг.
19.05.2023 ОСОБА_1 уклав договір добровільного страхування фінансових ризиків щодо операцій з платіжними картками та картковими рахунками №КРАLSКM-234 НОМЕР_1 з ПАТ «СК «Універсальна».
З виписки за договором б/н від 23.04.2024 вбачається, що 26.05.2023 з карткового рахунку Долгіх А.А. здійснено переказ на карту ПриватБанку через додаток Приват24, одержувач ОСОБА_2 , сума 43980,64 грн, на яку у подальшому було здійснено нарахування за кредитним договором.
08.06.2023 ОСОБА_1 звернувся до Олександрійського РВП ГУНП із заявою про вчинення щодо нього кримінального правопорушення, а саме заволодіння грошовими коштами в сумі 43000,00 грн з банківської карти НОМЕР_2 .
09.06.2023 за вказаним фактом внесено відомості до ЄРДР за ч.4 ст.185 КК України, номер кримінального провадження 12023121060001013.
12.06.2023 ОСОБА_1 звернувся до Банку з повідомленням про списання коштів за платежем, який він не здійснював.
19.08.2023 ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «СК «Універсальна» щодо настання страхового випадку.
З висновку службової перевірки по клієнту ОСОБА_1 ІТ Пригода 24083, який складено 16.04.2024 вбачається, що перевіривши логи входу до особистого кабінету Приват24 входів з пристроїв які не належать клієнту не виявлено, також зміни паролю входу до Приват24 не зафіксовано.
26.05.2023 о 14:58:22 із пристрою SM-A310F/SAMSUNG (IMEI 55А1Е385618А6DD2) IP 46.211.255.32 клієнта ОСОБА_1 використовуючи додаток Приват24 здійснено платіж на картковий рахунок НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_2 .
Викладене є підтвердженням самостійного проведення операції клієнтом, рекомендовано звернутися до правоохоронних органів.
До вказаного висновку додано логи входу до особистого кабінету Приват24 з яких 26.05.2023 в переліку відображено час 13:57:04, 14:43:49, 14:44:47.
Списання коштів відбулося о 14:58:22.
Звернувшись із цим позовом до суду позивач вказував на те, що 22.03.2021 між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, але ОСОБА_1 порушив умови кредитування та не виконував належним чином зобов`язання, в результаті чого станом на 21.04.2024 виникла заборгованість в розмірі - 54 195,63 грн, яка складається із: 43 445,16 грн заборгованість за тілом кредиту; 10 750,47 грн заборгованість за простроченими відсотками.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що ОСОБА_1 , як користувач картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Матеріалами справи доведено, що відповідач виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, звернувся до правоохоронних органів та повідомив про цей факт банк.
Колегія суддів погоджується із позицією суду першої інстанції, що між сторонами склалися споживчі правовідносини, а доказів того, що відповідач, як споживач діяв не добросовісно матеріали справи не містять.
Фізичні особи - позичальники у більшості випадків є більш слабкою стороною цивільних кредитних відносин, оскільки банки фактично визначають умови договорів, і, в такому випадку, економічна та юридична свобода укладення договору не завжди співпадають.
Як роз`яснив КЦС ВС в постанові від 08.02.2018 в справі № 552/2819/16: «За відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними».
Як роз`яснив Верховний Суд в своїй постанові від 13.05.2020 у справі №219/1704/17 суд при оцінці поведінки та способу ведення справ позивачем має враховувати, що банк є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання певних правил та процедур, які є традиційними у цій сфері послуг, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ позивачем є вищим, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою.
Тому, всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2018 в справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61-3239св18) зазначено, що встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2019 року, справа №489/1649/17, лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності.
Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та правові висновки Верховного Суду, та з урахуванням фактичних обставин справи ухвалив законне рішення про відову у задоволенні позову про стягнення кредитної заборгованості з відповідача.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України установлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи в оскаржуваній частині.
В апеляційній скарзі не наведено нових обставин та не надано нових доказів, що давали б апеляційному суду підстави для проведення переоцінки обставин та висновків, зроблених судом першої інстанції у своєму рішенні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині без змін.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - залишити без задоволення.
Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя: О.Л.Дуковський
Судді: О.Л. Карпенко
О.А. Письменний