ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" серпня 2026 р. Справа№920/311/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Ходаківської І.П.
Демидової А.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО»
на рішення Господарського суду Сумської області від 12.05.2026
у справі №920/311/26 (суддя Заєць С.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго»
про стягнення 10 313, 19 грн
ВСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» (далі за текстом - позивач) звернулась до Господарського суду Сумської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (далі за текстом - відповідач) про стягнення 851 912, 58 грн за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2024 №0514-03015-ПД, з яких: 841 599, 39 грн сума основного боргу та 10 313, 19 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав зобов`язань щодо здійснення оплати послуг у порядку та у строки, погоджені у Договорі, у зв`язку з чим станом на 02.03.2026 основна заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» перед Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО», з урахуванням часткової оплати, за період з грудня 2025 року по січень 2026 року складає 841 599, 39 грн з ПДВ. Окрім цього, у зв`язку з тим, що відповідачем допущено прострочення граничних строків оплати послуг у спірному періоді, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 10 313, 19 грн 3% річних.
Господарський суд Сумської області ухвалою від 11.05.2026 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» від 24.03.2026 про закриття провадження у справі в частині суми основного боргу - задовольнив. Заяву Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» від 31.03.2026 про часткове закриття провадження - задовольнив. Закрив провадження у справі №920/311/26 в частині стягнення суми основного боргу за позовом у розмірі 841 599, 39 грн.
Господарський суд Сумської області рішенням від 12.05.2026 у справі №920/311/26 позов задовольнив частково. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» 6 244, 93 грн 3 % річних, а також 1 612, 08 грн в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовив. Повернув з Державного бюджету України (Сумська міська отг22030101, код ЄДРПОУ 37970404, МФО - 899998, р/р [рахунок приховано], код класифікації доходів бюджету 22030101) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» 7 560, 55 грн судового збору, сплаченого відповідно до платіжної інструкції від 06.03.2026 №AU.sud-7241.
Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції перевіривши розрахунок 3% річних за заявлений позивачем період та проаналізувавши умови Договору про надання послуг з передачі електричної енергії (що є типовим, ідентифікатор № 0514-03015-ПД), дійшов висновку, що для визначення суми 3 % річних потрібно виходити із обсягу фактично наданої послуги, оскільки зобов`язання зі сплати грошових коштів у відповідача виникає саме за фактично надані (реально спожиті) послуги. Нарахування та стягнення 3 % річних на ті суми коштів, які не входять у вартість фактично наданих послуг за висновком суду є безпідставним, оскільки зі змісту статті 625 ЦК України вбачається, що відповідальність у вигляді інфляційних втрат та 3% річних настає за невиконання існуючого грошового зобов`язання. З урахуванням висновків Верховного Суду в постанові від 28.01.2026 у справі №918/177/25, суд першої інстанції встановив, що нарахування позивачем 3% річних на планові платежі є безпідставними, а вимоги про їх стягнення необґрунтованими.
Перевіривши здійснений відповідачем контррозрахунок 3% річних у розмірі 6 244, 93 грн, з урахуванням вищевказаних висновків, суд встановив, що даний розрахунок є арифметично правильним та дійшов висновку про задоволення позову в цій частині вимог.
Разом з тим, суд відмовив у позові в частині стягнення з відповідача 3% річних у сумі 4 068, 26 грн, нарахованих за прострочення оплати планових платежів у спірному періоді, за безпідставністю вимог.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням,01.06.2026 Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 12.05.2026 у справі №920/311/26 щодо відмови у задоволенні стягнення 3% річних у розмірі 4 068, 26 грн та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що відповідно до специфіки правовідносин з надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, ця послуга надається з першої секунди першого дня розрахункового періоду щоденно, безперервно, а отже поетапні платежі є оплатою фактично наданих послуг, що також випливає із змісту Договору.
З огляду на умови Договору вбачається, що оплата за Договором здійснюється на умовах поетапної оплати планової вартості Послуги за кожну декаду розрахункового періоду (3-ма платежами протягом розрахункового місяця у строки передбачені п. 3.5. Договору), а за наслідком завершення розрахункового періоду, яким є календарний місяць, остаточний розрахунок Користувачем проводиться за фактом наданих послуг на підставі акта надання Послуги. Тобто, сума трьох грошових зобов`язань щодо здійснення поетапної оплати планової вартості послуги розрахункового періоду, яким є календарний місяць, змінюється та з моменту отримання акту перетворюється на одне грошове зобов`язання, що становить різницю між вартістю фактично наданих послуг за підсумками місяця зазначеної в акті надання Послуги та сумою сплачених поетапних оплат вартості Послуги відповідного розрахункового періоду. При цьому обов`язок сплатити грошове зобов`язання на вказану суму (якщо сума здійснених поетапних оплат є меншою від вартості наданих послуг згідно акту надання Послуги) виникає на підставі акту надання Послуги та строк його виконання становить - до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно) (згідно з п. 3.7. Договору).
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2026 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» на рішення Господарського суду Сумської області від 12.05.2026 у справі №920/311/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 08.06.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» на рішення Господарського суду Сумської області від 12.05.2026 у справі №920/311/26; учасникам справи надав право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання, пояснення до 26.06.2026; розгляд апеляційної скарги призначив у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; витребував матеріали справи №920/311/26 з Господарського суду Сумської області.
Матеріали справи №920/311/26 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 12.06.2026.
24.06.2026 відповідачем через систему «Електронний суд» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти задоволення апеляційної скарги.
Відповідач зазначає, що нарахування 3 % річних на суми планових платежів фактично означає застосування відповідальності до прогнозного, а не остаточно визначеного грошового зобов`язання, що не відповідає правовій природі відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України. Отже, на думку відповідача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для нарахування 3 % річних на суми планових платежів, оскільки такі платежі мають попередній та розрахунковий характер, а остаточне грошове зобов`язання сторін виникає лише після визначення фактичного обсягу наданих послуг у порядку, передбаченому пунктом 3.7 Договору. Наведені в апеляційній скарзі доводи зазначених висновків не спростовують, зводяться до власного тлумачення скаржником умов договору та не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.
26.06.2026 позивачем сформовано та подано через систему «Електронний суд» відповідь на відзив на апеляційну скаргу, згідно якої позивач вказує, що постанова Верховного Суду у справі №918/177/25, на яку посилається відповідач, не містить висновків Верховного Суду щодо застосування норм права.
02.07.2026 відповідачем сформовано та подано через систему «Електронний суд» письмові пояснення.
За приписами статті 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 08.06.2026 про відкриття апеляційного провадження у справі №909/133/26 встановив для учасників справи строк для подачі заяв, клопотань та пояснень до 26.06.2026.
Відповідно до частини 2 статті 118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин, враховуючи пропуск строку на подання заяв, клопотань та пояснень, суд залишає без розгляду подані відповідачем письмові пояснення.
За змістом частини 3 статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною 10 цієї статті та частиною 2 статті 271 цього Кодексу.
Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - ПрАТ НЕК «Укренерго») є юридичною особою, що утворена 29.07.2019 як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 №73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 829-р «Про погодження перетворення державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» у приватне акціонерне товариство». ПрАТ НЕК «Укренерго» є правонаступником майна, усіх прав та обов`язків Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - ДП «НЕК «Укренерго») відповідно до ст. 108 Цивільного кодексу України, п. 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 № 802, п. 3.2 Статуту ПрАТ НЕК «Укренерго».
ПрАТ НЕК «Укренерго» виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п. 55 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
Згідно з п.10. ч. 1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з диспетчерського управління. надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління. Типові договори про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління затверджуються Регулятором. Порядок укладання таких договорів визначається кодексом системи передачі (ч. 4 ст. 33 Закону «Про ринок електричної енергії»).
Згідно з п.п. 1.1, 1.2 гл. 1 р. XI Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП «Про затвердження Кодексу системи передачі» від 14.03.2018 №309 (далі - КСП) послуги з передачі електричної енергії та з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління надаються ОСП на недискримінаційних засадах відповідно до вимог, установлених законодавством та цим Кодексом. Послуги з передачі електричної енергії та з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління надаються на договірних засадах на основі типових договорів згідно з порядком, визначеним цим Кодексом. Типові форми договорів про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління та про надання послуг з передачі електричної енергії наведені в додатках 5 та 6 до цього Кодексу відповідно.
З метою приведення договірних відносин у відповідність до Кодексу системи передачі, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.03.2018 № 309 (зі змінами та доповненнями, внесеними Постановою НКРЕКП від 29.09.2023 № 1763, якою в тому числі внесено зміни до типового Договору про надання послуг з диспетчерського управління) Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (Оператор системи передачі, Виконавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (Користувач) домовились укласти договір шляхом приєднання Користувача до умов договору про надання послуг з диспетчерського управління (далі - Договір приєднання), затвердженого Наказом НЕК «УКРЕНЕРГО» від 03.10.2023 №550 та розміщеного на сайті НЕК «УКРЕНЕРГО» за посиланням: https://ua.energy/uchasnikam_rinku/reyestratsiya-uchasnykiv-rynku/dogovory/ із подальшими змінами в редакції наказу НЕК «Укренерго» від 22.12.2023 №742, від 07.06.2024 №344 та від 06.08.2025 №627.
Так, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» заявою про укладання Договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно- технологічного) управління надало письмову згоду на приєднання до договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, розміщеного на офіційному сайті ОСП, на окремих умовах чинного договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 27.05.2019 №0514-03015, а саме індивідуальних характеристик, зазначених в додатках до такого договору та реквізитів.
Повідомленням від 11.11.2023 № 01/60647 позивач повідомив відповідача про укладання Договору: дата акцептування 01.01.2024, ідентифікатор договору №0514-03015-ПД.
Укладений між ПрАТ НЕК «УКРЕНЕРГО» та ТОВ «Сумитеплоенерго» Договір з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 01.01.2024 №0514-03015-ПД (далі - Договір) є публічним та укладається Сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України та розміщений на офіційному сайті НЕК «Укренерго» за мережевимпосиланням: https://ua.energy/uchasnikam_rinku/reyestratsiyauchasnykivrynku/dogovory/.
Цей договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління (далі - договір) є публічним договором приєднання та встановлює порядок і умови надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління користувачам системи передачі (далі - користувач). Цей Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання користувача до умов договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до цього договору.
Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 Договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, в редакції наказу позивача від 06.08.2025 №627 (далі - Договір), договір регулює оперативно-технологічні відносини під час взаємодії Сторін в умовах паралельної роботи у складі об`єднаної енергетичної системи України. Позивач безперервно надає послугу з диспетчеризації (оперативно- технологічного) управління, а саме управління режимами роботи ОЕС України з виробництва, передачі, забезпечення планових перетоків електричної енергії по міждержавних лініях зв`язку ОЕС України з енергосистемами суміжних країн, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, технологічної та екологічної безпеки (далі - Послуга), а Відповідач зобов`язується здійснювати оплату за надану Послугу відповідно до умов цього Договору.
Послуга, яка надається за цим Договором згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДК 016:2010), має код: 35.12.
Пунктом 6.6. глави 6 розділу XI КСП встановлено, що обсяг послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління визначається: для ОСР - як обсяг розподіленої електричної енергії, обсяг купівлі електричної енергії для компенсації технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами оператора системи розподілу та обсяг електричної енергії для господарчих потреб ОСР.
Згідно з п. 3.1.-3.8. Договору ціна договору визначається як сума нарахованої фактичної вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком за календарний рік.
Розрахунковим періодом за договором є 1 календарний місяць.
Оплата послуг здійснюється за тарифом, який встановлюється НКРЕКП відповідно до затвердженої ним методики (порядку) та оприлюднюється ОСП на офіційному вебсайті https://ua.energy/. Тариф застосовується з дня набрання чинності постановою, якою встановлено тариф, якщо більш пізній строк не визначено такою постановою.
Обсяг наданої послуги визначається відповідно до розділу XI КСП.
Планова та/або фактична вартість послуги визначається як добуток діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.
Користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із зазначеною системою платежів і розрахунків:
1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;
2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;
3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.
Плановий обсяг послуги, що використовується для визначення планової вартості послуги, визначається на підставі даних Адміністратора комерційного обліку (далі - АКО) за кожну декаду розрахункового періоду.
Користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі.
Вартість фактично наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти надання послуги направляються користувачам до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).
Коригування обсягів та вартості фактично наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в «Системі управління ринком», що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.
Оплату вартості послуги, після коригування обсягів та вартості послуг, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта надання послуги (включно), або акт надання послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно).
Акти надання послуги та акти коригування до актів надання послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді виконавець ОСП направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає користувачу два примірники акта надання послуги та/або акта коригування до актів надання послуги в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони.
Користувач здійснює підписання актів надання послуги та актів коригування до актів надання послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 робочих днів з дня їх отримання користувачем.
У разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий період актом надання послуги користувач має право оскаржити зазначені в акті надання послуги вартість та/або фактичний обсяг послуги шляхом направлення ОСП (АКО) та ППКО повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов`язання у встановлений договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта надання послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей.
У разі підтвердження розбіжностей ППКО користувача надає АКО актуальні дані для здійснення врегулювання. Врегулювання розбіжностей здійснюється в терміни та відповідно до вимог додатка 10 до Правил ринку та відображаються в акті коригування.
Згідно з п. 3.9. Договору за наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення (за цим Договором).
Згідно з п. 11.1 Договору ОСП щокварталу оформлює акт звірки рахунків наданої Послуги відповідно до форми, наведеної в додатку 5 до цього Договору, та в строк до 30 числа місяця, наступного за звітним кварталом, надсилає його Користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (за допомогою Сервісу) або надає Користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом уповноваженої особи зі своєї сторони. Користувач протягом 3 робочих днів з дня отримання акта звірки розрахунків наданої Послуги заповнює його зі своєї сторони, підписує його та повертає один примірник ОСП.
Згідно з п. 11.5 Договору, будь-які документи, що створюються/укладаються Сторонами під час виконання цього Договору (у тому числі акт надання Послуги або акт коригування до акта надання Послуги), можуть бути підписані Сторонами як у паперовій формі шляхом проставляння власноручного підпису уповноваженої особи на час тимчасового не функціонування Сервісу, про що ОСП зобов`язаний повідомити на своєму офіційному вебсайті, так і в електронній формі з використанням електронного підпису (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено законом) за допомогою Сервісу, який забезпечує юридично значимий електронний документообіг між Сторонами та знаходиться в мережі Інтернет за посиланням: https://оnІіnе.uа.еnеrgу/. Один документ повинен бути підписаний обома Сторонами у один і той самий спосіб (в залежності від форми документу).
Електронний документ, який направляється Стороною на виконання цього Договору через Сервіс, вважається одержаним іншою Стороною з моменту набуття документом статусу «Доставлено» у Сервісі (абз. 4 п. 11.6. Договору).
Сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою Сервісу, є оригіналом та має повну юридичну силу, породжує права та обов`язки для Сторін, та визнається рівнозначним документом ідентичному документу, який міг би бути створений однією зі Сторін на паперовому носії та скріплений власноручними підписами уповноважених осіб (абз. 5 п. 11.6. Договору).
Договір набирає чинності з дати акцептування заяви-приєднання, зазначеної в повідомленні ОСП, і діє до 31 грудня (включно) року, у якому акцептована заява-приєднання. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, шляхом направлення відповідного повідомлення (п. 13.1. Договору).
Тотожні положення були й в редакції Договору, що затверджена наказом Позивача від 03.10.2023 №550.
На виконання умов Договору за період з грудня 2025 року по січень 2026 року позивачем складено та направлено відповідачу наступні первинні документи:
- Рахунок фактура № ДУ-0082747 від 15.12.2025 на суму 365 510,10 грн;
- Рахунок фактура № ДУ-0083518 від 24.12.2025 на суму 394 527,32 грн;
- Рахунок фактура № ДУ-0084284 від 05.01.2026 на суму 590 492,63 грн;
- Акт надання послуги № ДУА-0022171 за грудень 2025 року від 31.12.2025 на суму 1 350 530,17 грн;
- Рахунок фактура № ДУ-0085838 від 14.01.2026 на суму 481 712,18 грн;
- Рахунок фактура № ДУ-0086588 від 24.01.2026 на суму 451 277,39 грн;
- Рахунок фактура № ДУ-0087301 від 05.02.2025 на суму 558 079,64 грн;
- Акт надання послуги № ДУА-0022998 за січень 2026 року від 31.01.2026 на суму 1 491 069,22 грн.
Відповідачем заборгованість сплачено частково на загальну суму 2 000 000,00 грн на підставі платіжної інструкції №30071 від 28.02.2026.
Також, у ході розгляду справи відповідачем сплачено на користь позивача суму основного боргу за спірним Договором у розмірі 841 599, 39 грн, з огляду на що, ухвалою Господарського суду Сумської області від 11.05.2026 закрито провадження у справі №920/311/26 в частині стягнення суми основного боргу за позовом у розмірі 841 599, 39 грн.
Спір виник щодо нарахування відповідачу позивачем 3% річних на підставі частини 2 статті 625 ЦК України.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина 2 статті 509 Цивільного кодексу України).
Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості (частина 3 стаття 509 Цивільного кодексу України).
Принцип належного виконання договору полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 Цивільного кодексу України).
Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.
В постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21 сформований висновок про те, що: «при розрахунку за послуги з передачі електричної енергії користувач та ОСП зобов`язані використовувати як плановий, так і фактичний обсяг послуги одночасно, які є взаємопов`язані та не замінюють один одного, тобто у користувача відсутнє право вибору - платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Користувач зобов`язаний здійснити оплату планового обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а по закінченню відповідного місяця визначити необхідність сплати фактичного обсягу послуг, отриманих за такий розрахунковий місяць».
Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.08.2022 у справі №912/1941/21, від 09.11.2022 у справі №904/5899/21, від 24.11.2022 у справі №927/713/21, невиконання або неналежне виконання користувачем зобов`язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов`язання з оплати фактичного обсягу послуг, отриманих за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов`язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов`язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов`язання, зокрема, згідно з приписами статей 611, 625 Цивільного кодексу України;
У постанові від 13.03.2024 у справі №904/5899/21 Верховний Суд зазначив:
« 5.22.Отже, як оплата планової вартості послуги, так і остаточний розрахунок за фактичний обсяг послуги по суті є одним і тим самим зобов`язанням з оплати послуги, що надається у відповідному розрахунковому періоді, розподіл такого обов`язку на окремі платежі у часі (попередня оплата, остаточний розрахунок) не створює умов для припинення існування таких частин зобов`язання.
5.23.Невиконане зобов`язання зі сплати кожного чергового планового платежу існує у часі з моменту його виникнення і не припиняється по закінченню розрахункового місця, а підлягає виконанню в межах проведення розрахунку за фактичний обсяг наданих послуг.
5.24.Оскільки договором визначений саме такий порядок розрахунків за надану послугу як оплата планових платежів та оплата за актом приймання-передачі послуги, то невиконання або неналежне виконання користувачем як зобов`язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов`язання з оплати фактичного обсягу послуг, отриманих за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов`язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов`язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов`язання, зокрема, згідно з нормами статей 611, 625 ЦК.»
Подібний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2022 у справі №912/1941/21 та постановах Верховного Суду від 09.11.2022 у справі №904/5899/21 та від 24.11.2022 у справі №927/713/21, а також в постанові від 23.11.2023 у справі №925/654/22.
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.03.2026 у справі № 914/2625/23 підтвердив, що вирішення питання про існування у користувача зобов`язання з оплати планових i фактичних обсягів послуги з передачі електричної енергії у визначений строк залежить безпосередньо від конкретно погоджених сторонами умов договору.
У зв`язку з цим суд першої інстанції помилково послався на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28.01.2026 у справі № 918/177/25 щодо можливості нарахування 3 % річних лише на вартість фактично наданих послуг, оскільки постанова від 28.01.2026 у справі № 918/177/25 була ухвалена раніше та не узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.03.2026 у справі № 914/2625/23.
Враховуючи ієрархію правових висновків Верховного Суду, висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати касаційного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати касаційного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів касаційного суду.
Як вбачається з умов договору планова та/або фактична вартість послуги визначається як добуток діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді та користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із визначеною пунктом 3.5. Договору системою платежів і розрахунків.
Умовами договору сторони визначили, що плановий обсяг послуги підлягає оплаті на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а фактичний обсяг встановлюється по закінченню такого розрахункового місяця протягом до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно) та сплачується до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Таким чином, при розрахунку за послугу користувач та ОСП зобов`язані використовувати як плановий, так і фактичний обсяг послуги одночасно, які є взаємопов`язані та не замінюють один одного, тобто у користувача відсутнє право вибору - платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Користувач зобов`язаний здійснити оплату планового обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а по закінченню відповідного місяця сплатити фактичний обсяг послуги, отриманої за такий розрахунковий місяць (подібний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21.
Крім того такої ж позиції щодо правозастосування у подібних правовідносинах (за аналогічних умов договору щодо порядку сплати планових та фактичних обсягів послуги, що і у даній справі) притримується Верховний Суд і у постановах від 14.05.2026 у справі № 918/604/25, від 02.06.2026 у справі № 924/1083/25, від 02.07.2026 у справі №918/1018/25. Тобто позиція Верховного Суду що за наявності відповідних умов договору, неналежне виконання користувачем свого обов`язку з оплати планового обсягу послуги на умовах попередньої оплати є порушенням грошового зобов`язання, що передбачає застосування правових наслідків, зокрема, передбачених статтями 611, 625 ЦК України, є послідовною та підлягає врахуванню при вирішенні спору у цій справі.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що нарахування позивачем 3% річних на планові платежі є безпідставними, а вимоги про їх стягнення необґрунтованими.
Судом апеляційної інстанції перевірено правильність нарахування позивачем відповідачу 3% річних у розмірі 10 313, 19 грн і встановлено, що розрахунок є арифметично правильним та таким, що відповідає приписам Закону.
Згідно із частинами 4, 5 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткову відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 10 313, 19 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).
ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Зважаючи на неправильне застосування норм матеріального права судом першої інстанції, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача на рішення Господарського суду Сумської області від 12.05.2026 у справі №920/311/26 підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Сумської області від 12.05.2026 у справі №920/311/26 в оскаржуваній частині підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Згідно частини 14 статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судові витрати за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції покладаються на відповідача відповідно до положень статті 129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» на рішення Господарського суду Сумської області від 12.05.2026 у справі №920/311/26 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 12.05.2026 у справі №920/311/26 в частині відмови у стягненні 4 068, 26 грн скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
3. Резолютивну частину рішення Господарського суду Сумської області від 12.05.2026 у справі №920/311/26 в оскаржуваній частині викласти в наступній редакції:
«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (вул. Друга Залізнична, 10, м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 33698892) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» (вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 00100227) 10 313, 19 грн (десять тисяч триста тринадцять гривень 19 копійок) 3 % річних, а також 2 662, 40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) судового збору за подання позову».
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (вул. Друга Залізнична, 10, м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 33698892) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» (вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 00100227) 3 993, 60 грн (три тисячі дев`ятсот дев`яносто три гривні 60 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду Сумської області.
6. Матеріали справи №920/311/26 повернути до Господарського суду Сумської області.
7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені у статтях 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді І.П. Ходаківська
А.М. Демидова