ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.08.2026 року м.Дніпро Справа № 908/372/26
Центральний апеляційний господарський суд у складі: головуючого судді Мартинюка С.В. (доповідач у справі)
суддів: Фещенко Ю.В., Золотарьової Я.С.
у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.04.2026, суддя Лєскіна І.Є.
у справі №908/372/26
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Налагоджувально - монтажне підприємство «Електропівденмонтаж», м. Запоріжжя
до відповідача Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція», м. Київ
про стягнення коштів
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
До Господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд» 16.02.2026 звернулось із позовною заявою ТОВ «Налагоджувально - монтажне підприємство «Електропівденмонтаж» про стягнення з АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» заборгованості у розмірі 133403,86грн, що складається з 77553,71грн основного боргу, 9 408,43 грн трьох відсотків річних, 46 441,72 грн інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором № 19073-2018 від 01.03.2018, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ОСКАРЖУВАНОГО СУДОВОГО РІШЕННЯ У СПРАВІ
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.04.2026 позов задоволено частково. Стягнуто з АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» (ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) на користь ТОВ «Налагоджувально - монтажне підприємство «Електропівденмонтаж» (ідентифікаційний код юридичної особи 38700172) 77 553, 71 грн основного боргу, 9 408, 43 грн 3% річних, 46 441, 70 грн інфляційних втрат, 2 662, 40 грн судового збору.
Судове рішення мотивоване тим, що відповідачем не надано доказів належного виконання умов договору підряду щодо оплати виконаних робіт, а тому позовні вимоги є обґрунтованими.
Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму ПДВ суд зазначив, що при застосуванні позивачем касового методу нарахування ПДВ оформлення податкової накладної можливо лише після перерахування замовником усієї суми виконаних робіт, а тому посилання відповідача на необхідність попередньої реєстрації податкової накладної для оплати суми ПДВ є безпідставним. Суд також вказав, що настання строку виконання зобов`язання з оплати частини виконаних робіт у розмірі суми ПДВ після отримання відповідачем від позивача податкової накладної не є подією, яка неминуче має настати в силу вимог ст. 530 ЦК України.
Щодо посилань відповідача на заборону переказу коштів на тимчасово окуповану територію суд зазначив, що довідку про вартість виконаних будівельних робіт підписано між сторонами 15.12.2021, строк оплати спливав 31.01.2022, а початок прострочення припадає на 01.02.2022, тобто до початку окупації м. Енергодар (04.03.2022), а тому можливість перерахування коштів у відповідача була. Нарахування 3% річних та інфляційних втрат має компенсаційний характер та не залежить від вини боржника у невиконанні грошового зобов`язання. Суд здійснив перерахунок інфляційних втрат та встановив їх правильний розмір - 46 441, 70 грн, у зв`язку з чим позов задоволено частково.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погодившись із рішенням суду, Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» через систему «Електронний суд» до Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 20.04.2026 у справі №908/372/26 в частині стягнення 3% річних та інфляційних витрат; відмовити у стягненні 3% річних та інфляційних витрат, нарахованих за період з 04.03.2022 по 07.06.2025; ухвалити нове рішення з урахуванням позиції Скаржника, викладеної у апеляційній скарзі.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
В обґрунтування апеляційної скарги Скаржник зазначає, що рішення від 20.04.2026 у справі №908/372/26 в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат прийняте внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та при невідповідності висновків, викладених у рішенні, встановленим обставинам справи, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України є підставою для скасування судового рішення.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не застосував норми спеціального Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (№ 1207-VII від 15.04.2014), який підлягав застосуванню у даній справі. Зокрема, відповідно до п. 6 ст. 13 цього Закону переказ коштів між тимчасово окупованою територією та іншою територією України забороняється. Суд лише зазначив цю норму в рішенні, проте фактично її не застосував до правовідносин між сторонами. Скаржник посилається на принцип lex specialis derogat legi generali, згідно з яким спеціальний закон має перевагу над загальним, та на постанову Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 807/257/14, постанову Великої Палати ВС від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19 (п. 52), а також на п. 69 рішення ЄСПЛ у справі "Ніколова проти Болгарії" (заява № 7888/03). Оскільки на початок окупації м. Енергодару (04.03.2022) позивач був зареєстрований на тимчасово окупованій території (м. Енергодар, вул. Промислова, 11), обов`язок відповідача щодо перерахування коштів на рахунок позивача був зупинений встановленою забороною спеціальної норми Закону.
Скаржник стверджує, що висновок суду про наявність у відповідача можливості перерахувати кошти суперечить обставинам справи та вимогам спеціального Закону. Позивачем нараховані 3% річних за період з 01.02.2022 по 16.02.2025 та інфляційні втрати за період з лютого 2022 по січень 2026. Посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, апелянт зазначає, що зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, та залежить від основного зобов`язання. Стаття 625 ЦК України є загальною нормою права, тоді як відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Оскільки законом встановлена заборона на перерахування коштів на рахунок позивача, зареєстрованого на тимчасово окупованій території, з боку відповідача відсутня вина у порушенні виконання зобов`язань. Правовий статус позивача змінився лише 07.06.2025 (нова юридична адреса - м. Запоріжжя, пр. Соборний, 161, офіс 10), а тому стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з 04.03.2022 по 07.06.2025 є безпідставним.
Щодо нарахування річних та інфляційних втрат на суму ПДВ за незареєстрованими податковими накладними в ЄРПН, скаржник зазначає, що податкові зобов`язання на суму ПДВ за виконані позивачем роботи ще не виникли. На підставі пп. 14.1.266 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України при застосуванні касового методу податкові зобов`язання виникнуть тільки після зарахування (отримання) коштів на рахунок платника податку в банку. Оскільки прострочення з оплати відповідачем на рахунок позивача суми ПДВ відсутнє та не підтверджено належними доказами, висновок суду щодо нарахування на суму ПДВ 3% річних та інфляційних втрат є безпідставним та необґрунтованим.
УЗАГАЛЬНЕНИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У поданому 13.05.2026 відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Налагоджувально - монтажне підприємство «Електропівденмонтаж» заперечує щодо задоволення апеляційної скарги.
В обґрунтування заявленої позиції Позивач щодо доводів апелянта про заборону переказу коштів на тимчасово окуповану територію зазначає, що перерахування коштів на його рахунок не має ототожнюватися з переказом коштів між тимчасово окупованою територією та іншою територією України, оскільки рахунок позивача протягом всього періоду прострочення обслуговувався АКБ "Приватбанк" - фінансовою установою, яка знаходиться на підконтрольній Україні території та належить державі. Способом погашення боргу є здійснення безготівкової платіжної операції між двома банківськими установами України, а отже, жодного переказу коштів на тимчасово окуповану територію не відбувається.
Крім того, в матеріалах справи наявна копія платіжного доручення № 5097 від 13.06.2022, яким відповідач перерахував на користь позивача 1 000 000,00 грн у період, коли м. Енергодар вже знаходилося в тимчасовій окупації, а податковою адресою позивача було саме це місто. Позивач посилається на доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), сформовану Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, та зазначає, що подальша спроба відповідача заперечувати можливість оплати боргу через знаходження позивача на тимчасово окупованій території суперечить його попередній поведінці.
Позивач також зазначає, що обов`язок відповідача оплатити виконані роботи сплив 28.02.2022, тоді як окупація м. Енергодар настала лише 04.03.2022, а тому між невиконанням відповідачем грошового зобов`язання та податковою адресою позивача на тимчасово окупованій території відсутній причинний зв`язок.
Щодо посилань апелянта на ч. 1 ст. 614 ЦК України про наявність вини як обов`язкової умови відповідальності, позивач зазначає, що Верховний Суд неодноразово наголошував: нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу є особливою мірою відповідальності боржника, яка нараховується незалежно від вини боржника (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.07.2023 у справі № 910/16820/21, від 04.05.2022 у справі № 761/28949/17, від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 06.06.2023 у справі № 908/153/21, від 07.09.2022 у справі № 924/159/14, від 11.07.2023 у справі № 910/18432/21 та інші). За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів, а ч. 2 ст. 625 ЦК України не передбачає жодних обставин, за яких перебіг часу прострочення виконання грошового зобов`язання зупиняється.
Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму ПДВ позивач зазначає, що податкові зобов`язання підрядника не впливають на господарське зобов`язання замовника оплатити виконану роботу; нарахування здійснюється на суму боргу, а не на суму боргу за вирахуванням ПДВ; саме в зв`язку із застосуванням позивачем касового методу нарахування ПДВ зобов`язання відповідача оплатити виконані роботи в повному обсязі, включно із сумою ПДВ, виникає незалежно від реєстрації податкової накладної в ЄРПН, що передбачено абзацом третім п. 2.4 Договору.
Позивач також посилається на ч. 4 ст. 75 ГПК України та зазначає, що аналогічні правові висновки викладені в рішенні Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 та постанові Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 у справі №910/9713/23 між тими ж сторонами, які в касаційному порядку відповідачем не оскаржувалися. Наказ у вказаній справі виконано органом примусового стягнення 01.04.2025 шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача в період, коли його податковою адресою залишалося тимчасово окуповане м. Енергодар.
РУХ СПРАВИ В СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Мартинюка С.В. (доповідач), судді - Фещенко Ю.В., Золотарьова Я.С.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.04.2026 у справі №908/372/26. Постановлено розглядати апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
13.05.2026 до суду через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю «Налагоджувально - монтажне підприємство «Електропівденмонтаж» надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого заявник заперечує щодо задоволення апеляційної скарги.
15.05.2026 через систему "Електронний суд" від Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» надійшло клопотання про зупинення розгляду апеляційної скарги на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.04.2026 у справі №908/372/26.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2026 в задоволенні клопотання про зупинення розгляду апеляційної скарги відмовлено.
26.06.2026 через систему "Електронний суд" від Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» надійшло клопотання про зупинення розгляду апеляційної скарги на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.04.2026 у справі №908/372/26.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2026 клопотання АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» про зупинення провадження у справі № 912/473/25 задоволено. Зупинено провадження за апеляційною скаргою АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.04.2026 у справі №908/372/26 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду касаційної скарги АТ "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" у справі №908/3166/25.
30.07.2026 до суду через систему "Електронний суд" від ТОВ "Налагоджувально - монтажне підприємство "Електропівденмонтаж" надійшла заява про поновлення апеляційного провадження.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 22.07.2026 справу № 908/3166/25 за позовом ТОВ «Налагоджувально-монтажне виробниче підприємство «Електропівденмонтаж» до АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії - відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» про стягнення коштів в розмірі 17 004 569,89 грн за касаційною скаргою АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2026 року та рішення Господарського суду Запорізької області від 22.01.2026 року в цій справі повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.08.2026 поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.04.2026 у справі №908/372/26. Постановлено розглядати апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ
Між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» відповідальністю та Товариством з обмеженою «Налагоджувально-монтажне виробниче підприємство «Електропівденмонтаж» (надалі за текстом - Позивач) 01 березня 2018 року було укладено Договір № 19073-2018 «Технічне переоснащення. ВП ЗАЕС, м.Енергодар, Промислова, 133. Енергоблок № 4. Реакторне відділення. Заміна устаткування автоматичної пожежної сигналізації (впровадження засобів протипожежної сигналізації у відповідності із спеціальними вимогами) 2 СБ. Пусконалагоджувальні роботи» (надалі за текстом - Договір).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1420 утворено акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», 100 відсотків акцій якого належать державі, шляхом перетворення державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код згідно з ЄДРПОУ 24584661). Вказаною постановою Уряду також встановлено, що акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства; відокремлені підрозділи державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня державної реєстрації акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» продовжують функціонувати як відокремлені підрозділи акціонерного товариства «Національна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (філії, представництва).
Державна реєстрація Акціонерного товариства «Національна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» відбулася 11 січня 2024 року, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Отже, у спірних правідносинах Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (надалі за текстом - Відповідач) є правонаступником Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».
Згідно з п.п.1.1 Договору Позивач (підрядник) зобов`язався за дорученням Відповідача (замовника) виконати роботи за вказаною вище темою, а Відповідач, згідно з п.п.2.2 Договору, - оплатити виконані роботи на підставі довідки про вартість виконаних будівельних робіт (ф.КБ-3), оформленої в установленому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позивача протягом 45 днів від дати підписання вказаної довідки.
У грудні 2021 року Позивач виконав на користь Відповідача частину обумовлених Договором робіт на суму 77 553,71 грн, що підтверджується підписаною сторонами 15 грудня 2021 року довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (ф.КБ-3).
Додатково факт виконання Позивачем підрядних робіт на вказану вище суму та їх прийняття Відповідачем без зауважень підтверджується також актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), також підписаним сторонами 15.12.2021.
Відтак, за умовами Договору Відповідач мав оплатити Позивачеві виконані останнім роботи не пізніше 31 січня 2022 року (перший робочий день після спливу 45-денного строку на оплату).
Позивач у позовній заяві зазначив, що взяті на себе зобов`язання Відповідач не виконав.
Позивач 13 грудня 2022 року звернувся до Відповідача із претензією щодо оплати заборгованості за виконані роботи, в тому числі за Договором № 19073-2018 на суму 77 553,71 грн.
Як зазначає Позивач, Відповідач у відповіді на претензію вих.№ 21-374/28 від 27.01.2023, фактично відмовився від розгляду по суті вимог Позивача, пославшись на «загальновідомі» форс-мажорні обставини, та зазначив, що «претензійні вимоги будуть розглянуті після закінчення або скасування воєнного стану в Україні».
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ І ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Причиною звернення з апеляційною скаргою стала незгода відповідача з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції в частині стягнення 3% річних та інфляційних витрат, нарахованих за період з 04.03.2022 по 07.06.2025.
Скаржник вважає, що суд першої інстанції не застосував п. 6 ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» як спеціальну норму, яка забороняє переказ коштів між тимчасово окупованою територією та іншою територією України, внаслідок чого обов`язок відповідача щодо перерахування коштів був зупинений на період з 04.03.2022 по 07.06.2025, а також що нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму ПДВ є безпідставним, оскільки при застосуванні позивачем касового методу нарахування ПДВ податкові зобов`язання ще не виникли.
З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що:
Між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» відповідальністю та Товариством з обмеженою «Налагоджувально-монтажне виробниче підприємство «Електропівденмонтаж» (надалі за текстом - Позивач) 01 березня 2018 року було укладено Договір № 19073-2018 «Технічне переоснащення. ВП ЗАЕС, м.Енергодар, Промислова, 133. Енергоблок № 4. Реакторне відділення. Заміна устаткування автоматичної пожежної сигналізації (впровадження засобів протипожежної сигналізації у відповідності із спеціальними вимогами) 2 СБ. Пусконалагоджувальні роботи» (надалі за текстом - Договір).
Позивач виконав обумовлені договором роботи на загальну суму за звітний місяць в розмірі 77 553, 71 грн, що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (ф. КБ-3) №573 від 15.12.2021, оригінал якої досліджено судом, та актами приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в), підписаними сторонами 15.12.2021.
Наявність заборгованості в розмірі 77 553, 71 грн підтверджується випискою №461 з регістру аналітичного обліку філії «ВП ЗАЕС» про стан розрахунків станом на 04.12.2025, наданою самим відповідачем.
Згідно з п.п.1.1 Договору Позивач (підрядник) зобов`язався за дорученням Відповідача (замовника) виконати роботи за вказаною вище темою, а Відповідач, згідно з п.п.2.2 Договору, - оплатити виконані роботи на підставі довідки про вартість виконаних будівельних робіт (ф.КБ-3), оформленої в установленому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позивача протягом 45 днів від дати підписання вказаної довідки.
Позивач застосовує касовий метод нарахування ПДВ.
Енергодарська міська територіальна громада, до якої входить м. Енергодар, є тимчасово окупованою з 04.03.2022.
ТОВ «НМВП «Електропівденмонтаж» змінило своє місцезнаходження з м. Енергодар на м. Запоріжжя 07.06.2025.
Відповідач не надав доказів належного виконання умов договору підряду щодо оплати виконаних робіт, а стягнення основного боргу в розмірі 77 553, 71 грн апелянтом не оскаржується.
Доводи апеляційної скарги щодо наявності перешкод для виконання грошового зобов`язання є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи. Перерахування коштів у спірних правовідносинах здійснюється між банківськими установами, що функціонують на підконтрольній Україні території, а рахунок позивача обслуговується українським банком. При цьому відповідач у період тимчасової окупації фактично здійснював платежі на користь позивача, що виключає можливість посилання на заборону відповідних розрахунків.
Посилання апелянта на неможливість виконання зобов`язання суперечить його ж попередній поведінці, що свідчить про недобросовісність такої позиції та не може бути підставою для звільнення від відповідальності.
Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги з огляду на відсутність причинного зв`язку між обставинами тимчасової окупації та простроченням виконання зобов`язання, оскільки строк його виконання настав до виникнення зазначених обставин.
Щодо нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних, колегія апеляційного господарського суду виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно з ч. 2 цієї статті зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Згідно зі ч. 2 ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 19.07.2023 у справі № 910/16820/21).
Аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, від 19.07.2023 у справі № 910/16820/21 зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (такі висновки наведено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем оплати за надані послуги, що також не спростовується відповідачем у апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що у позивача виникло право на нарахування сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Припис частини другої ст. 625 ЦК України застосовується судом за наявності порушення боржником будь-якого грошового зобов`язання. Грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати
Доводи апелянта про необхідність виключення суми податку на додану вартість із бази нарахування відхиляються, оскільки інфляційні втрати та проценти нараховуються на повну суму грошового зобов`язання, а податкові зобов`язання сторін не впливають на обсяг обов`язку відповідача щодо оплати виконаних робіт.
Крім того, обставини щодо правомірності нарахування інфляційних втрат і процентів, відсутності перешкод для проведення розрахунків та включення суми ПДВ до бази нарахування вже встановлені судовими рішеннями, які набрали законної сили, у справах між тими ж сторонами, а відтак відповідно до положень процесуального закону не підлягають повторному доказуванню.
Підсумовуючи вищевикладене колегія суддів, за встановлених місцевим господарським судом обставин прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача нарахованих відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних у розмірі 9 408, 43 грн, інфляційні втрати у розмірі 46 441, 70 грн.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного судового рішення не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін.
СУДОВІ ВИТРАТИ
У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.04.2026 у справі №908/372/26 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 20.04.2026 у справі №908/372/26 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя С.В. Мартинюк
Суддя Ю.В. Фещенко
Суддя Я.С. Золотарьова