Справа № 752/8478/23
Провадження № 2-др/752/164/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючого - судді Машкевич К.В., за участю секретаря - Касаткіної А.В., розглянувши заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Ткачука Віталія Валерійовича про стягнення судових витрат по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шестопал Олена Петрівна про визнання заповіту недійсним, -
В С Т А Н О В И В :
В провадженні суду перебувала зазначена справа.
04 червня 2026 року ухвалою суду позовну заяву залишено без розгляду відповідно до ч.3 ст.257 ЦПК України.
До суду надійшла заява від представника відповідача про стягнення судових витрат.
Заява обґрунтована тим, що в провадженні Голосіївського районного суду м. Києва перебувала вищезазначена справа.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 04 червня 2026 року вищезазначений цивільний позов залишено без розгляду.
Відповідно до зазначеної ухвали, позовна заява була залишена без розгляду внаслідок повторної неявки належно повідомленого позивача у судове засідання. Крім того, позивач відмовився оплатити замовлену ним же експертизу та наполіг на заміні експертної установи на установу, яка не має належних повноважень, що призвело до затягування справи на 1,5 року. Тобто саме внаслідок зловживань і необґрунтованих дій позивача відповідач вимушений був понести судові витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Зазначив, що відповідач у зв`язку із розглядом зазначеної справи поніс судові витрати на загальну суму 60000,00 грн.
В матеріалах справи міститься орієнтовний розмір судових витрат, який складав 40000,00 грн, а саме 1 година надання правової допомоги - 4000,00 грн.
Виходячи з цього, просить задовольнити заяву.
Відповідно до частини 3 статті 270 ЦПК України сторони в судове засідання не викликалися.
Дослідивши матеріали справи та матеріали поданої заяви, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати;
4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Згідно ч.ч. 5, 6 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Встановлено, що ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 04 червня 2026 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шестопал Олена Петрівна про визнання заповіту недійсним залишено без розгляду на підставі ч. 3 ст. 257 ЦПК України.
Від представника відповідача надійшла заява про стягнення з позивача понесених судових витрат в сумі 60000,00 грн.
Суд вважає наявні правові підстави для компенсації понесених відповідачем витрат на правничу допомогу, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Суд вважає наявні правові підстави для компенсації понесених відповідачем витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на: 1) професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
30 червня 2023 року між відповідачем і АБ "ВІТАЛІЙ ТКАЧУК І ПАРТНЕРИ" було укладено Договір №301-06/23 про надання правової допомоги, відповідно до якого надавалася правнича допомога у справі №752/8478/23.
Відповідно до п.1.1. Додатку №1 до договору розмір адвокатського гонорару за 1 годину становить - 4000 грн.
В рамках Договору клієнту у справі №752/8478/23, була надана наступна правнича допомога, а саме:
-2023 рік 5 годин (20 000 грн) подання клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, ознайомлення з матеріалами справи, підготовка та подання відзиву на позовну заяву, участь у підготовчому засіданні 13.09.2023;
- 2024 рік 6 годин (24000 грн.) участь у засіданнях 16.01.2024, 21.03.2024, 11.07.2024, 04.12.2024, клопотання щодо допиту свідків, підготовка свідка ознайомлення з витребуваними матеріалами медичної документації;
- 2025 рік 2 години (8000 грн.) участь у засіданнях 02.06.2025, 25.04.25 року;
- 2026 рік 2 години (8000 грн.) участь у засіданнях 10.02.2026, 04.06.26 року.
Загальні витрати відповідача на правничу допомогу становлять 60 000 грн.
Статтею 59 Конституції закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до п.п.6, 9 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Згідно зі ст.19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є:складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Статтею 30 Закону передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову.
З точки зору ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При визначенні розміру судових витрат, які підлягають підлягають відшкодуванню на користь відповідача, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України за клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою та не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Це відповідає позиції Верховного Суду, висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказує на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
В свою чергу, в постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17 ) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
У постанові від 28 грудня 2020 року в справі №640/18402/19 Верховний Суд зазначив, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.
Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.
З матеріалів справи вбачається, що позивач з будь-якими заявами до суду щодо неспівмірності витрат на правничу допомогу не звертався.
Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в справі № 201/14495/16 від 30 вересня 2020 року, в окремих випадках суд може самостійно зменшувати розмір відшкодуваня витрат на правову допомогу.
Враховуючи викладене вище, предмет спору сторін, характер та обсяг виконаної роботи адвокатом, принцип співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, суд приходить до висновку про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 40 000, 00 грн.
Суд вважає, що загальні витрати в розмірі 6000,00 грн. не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, необґрунтовані, оскільки перевіряючи опис виконаних робіт наданий представником відповідача вбачається відсутність співмірності з часом витраченим адвокатом, обсягом виконаної адвокатом роботи та участю адвоката в судових засіданнях.
Керуючись ст. 137,141, 142, 270 ЦПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ :
Заяву задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 - 40000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: