ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. [телефон приховано], E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
12.08.2026 Справа № 910/8021/26
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Східспецремонт»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Котрис»
про стягнення120 870,50 грн
Суддя Підченко Ю.О.
Представники сторін:
без виклику.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Східспецремонт» (далі також - позивач, ТОВ «Східспецремонт») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Котрис» (далі також - відповідач, ТОВ «Котрис») про стягнення заборгованості у розмірі 120 870,50 грн, з яких основна сума боргу - 50 000,00 грн, сума пені - 27 982,98 грн, інфляційні витрати - 37 274,05 грн, 3 % річних - 5 613,48 грн.
Відповідно до ухвали від 03.07.2026 відкрито провадження у справі № 910/8021/26, вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику учасників справи.
Вказаною ухвалою, зокрема, встановлено відповідачу 15-дений строк для подання відзиву.
При цьому суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Так, ухвала суду про відкриття була отримана відповідачем 06.07.2026, що підтверджується довідкою про доставлення процесуального документу до електронного кабінету.
Отже, встановлений судом строк для подання відзиву закінчився 20.07.2026.
Окрім того, суд зауважує, що ухвала суду про відкриття провадження у даній справі була офіційно оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень - на сайті за посиланням https://reyestr.court.gov.ua, а також знаходяться у вільному доступі в мережі Інтернет на інших відповідних веб-сайтах.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище припису ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
07 квітня 2021 року між Товариством Товариство з обмеженою відповідальністю «Східспецремонт» (як позикодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Котрис» (як позичальником) укладено Договір № 07042021 ПФД про надання фінансової позики (поворотної фінансової допомоги на зворотній основі) (далі також - договір), за умовами якого позикодавець передає позичальнику грошові кошти у вигляді поворотної фінансової допомоги у розмірі, передбаченому в п. 2.1. цього договору, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) в порядку та на умовах, передбачених цим договором.
Згідно з п. 2.1. договору, поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в сумі 182 100,00 грн протягом 5 календарних днів з дати укладання договору.
Поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується (п. 2.2. договору).
Відповідно до п. 2.6. договору, в редакції Додаткової угоди № 1 від 23.12.2021, поворотна фінансова допомога надається позичальнику на строк до 28.02.2022 року.
Як стверджує позивач, відповідачем було частково повернуто кошти, а саме: 30.05.2022 в сумі 40 000,00 грн, 08.06.2022 в сумі 40 000,00 грн та 22.06.2022 в сумі 52 100,00 грн. Однак, грошові кошти в повному обсязі позичальником повернуті не були.
Отже, станом на день складання позовної заяви відповідач має заборгованість на користь позивача у розмірі 50 000,00 грн.
Користуючись своїм правом і в порядку досудового врегулювання спору,позивачем 10.03.2025 року, за допомогою засобів поштового зв`язку цінним листом з описом вкладення направлено відповідачу претензію за вихідним номером №06-03/2025-1 від 06.03.2025р. з вимогою у термін розглянути претензію і виконати зобов`язання за Договором, щодо погашення заборгованості за Договором, сплати пені і штрафу на банківські реквізити позивача. Факт відправлення підтверджується описом вкладення і цінним листом (штрих-код 03150 00404390). Рекомендований лист з повідомленням та описом вкладення Ввідповідачу вручене представниками поштового зв`язку 02.05.2025. Відповіді отримано не було.
Відповідач відзив на позов не надав, викладених у позовній заяві обставин не простував.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 07042021 ПФД від 07.04.2021, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором позики.
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).
Як передбачено положеннями ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Крім того, положення ст. 1049 ЦК України встановлюють обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Позивач на обґрунтування своїх вимог наголошує на наданні відповідачу в позику коштів на суму 182 100,00 грн відповідно до умов договору. Проте, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів перерахування таких коштів на рахунок відповідача.
У п. 2.3. договору встановлено, що перерахування грошових коштів здійснюється позикодавцем в безготівковому порядку на поточний рахунок позичальника.
Більше того, як передбачено п. 2.5. договору, поворотна фінансова допомога вважається наданою позикодавцем позичальнику з моменту перерахування грошових коштів, встановлених п.2.1. договору, на поточний рахунок позичальника.
Сам по собі факт укладення сторонами договору про надання поворотної фінансової допомоги та додаткової угоди до нього не підтверджує фактичного передання позивачем відповідачу грошових коштів.
Так, відповідно до умов договору поворотна фінансова допомога мала бути надана позичальнику протягом п`яти днів з дня його укладення, тоді як укладеною у подальшому додатковою угодою сторонами змінено строк, на який така фінансова допомога надається, - до 28.02.2022.
Водночас ані договір, ані додаткова угода не містять підтвердження фактичного отримання відповідачем грошових коштів у визначеній договором сумі, а доказів їх перерахування позивачем на користь відповідача матеріали справи не містять.
З огляду на реальний характер договору позики, який вважається укладеним з моменту передання грошових коштів, та враховуючи відсутність належних доказів фактичного надання відповідачу поворотної фінансової допомоги, позивачем не доведено виникнення у відповідача зобов`язання з повернення заявленої до стягнення суми коштів.
Посилання позивача на направлення відповідачу претензії про сплату заборгованості, акта звірки взаєморозрахунків та розрахунок штрафних санкцій не підтверджують фактичного надання відповідачу поворотної фінансової допомоги, оскільки зазначені документи складені позивачем в односторонньому порядку та не є первинними документами, що засвідчують здійснення відповідної господарської операції.
При цьому, доказів перерахування позивачем відповідачу грошових коштів на виконання договору, так само як і доказів часткового повернення відповідачем отриманої фінансової допомоги, на яке посилається позивач, матеріали справи не містять.
Відтак позивачем не доведено факту надання відповідачу поворотної фінансової допомоги та, як наслідок, виникнення у останнього обов`язку з повернення заявленої до стягнення суми.
Підсумовуючи наведене вище, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Східспецремонт».
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
В п. 53 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2012 у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (Заява № 387/03), зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими, узгодженими.
Судом зроблено оцінку кожного аргументу, наведеного учасниками справи, з`ясовані мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування в даному спорі, в тому числі застосовано до спірних правовідносин норму права та вказано мотиви такого застосування, що відповідає положенням ст. 238 ГПК України.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати суд покладає на позивача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 75, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Східспецремонт».
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 12.08.2026.
Суддя Ю.О. Підченко