Справа № 756/13661/26
Провадження № 2-з/756/118/26
У Х В А Л А
про забезпечення позову
11 серпня 2026 року місто Київ
Суддя Оболонського районного суду міста Києва Примак-Березовська О.С. розглянула заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, яке подано разом із позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , третя особа, яка заявляє самостійні вимоги: ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів, -
в с т а н о в и л а:
До Оболонського районного суду міста Києва надійшла заява про забезпечення позову, у якій представник позивача просить вжити заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках фізичної особи ОСОБА_3 в межах розміру позовних вимог, а саме 4 977 494,83 грн.
В обґрунтування заяви зазначила, що між ОСОБА_2 та відповідачами виник спір, у зв`язку зі стягненням на користь позивача грошових коштів за невиконання умов Угоди про партнерство та співпрацю від 10 березня 2024 року (далі - Угода).
Пояснила, що на рахунки відповідача ОСОБА_3 накладено арешт у межах виконавчого провадження № НОМЕР_3, у зв`язку з системним невиконанням грошових зобов`зань.
Водночас, ОСОБА_3 не є власником нерухомого майна, а єдиним активом, на який може бути звернено стягнення у разі задоволення позову, є грошові кошти на рахунках останнього, тому невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Позивач, в особі свого представника звернувся до відповідачів із позовною заявою про стягнення грошових коштів за Угодою, який поданий одночасно із заявою про забезпечення позову.
Предметом спору у цій справі є стягнення грошових коштів за Угодою про партнерство та співпрацю від 10 березня 2024 року.
Судом встановлено, що 10 березня 2024 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено Угоду про партнерство і співпрацю, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Короткевич О.Г. за № 452-455 (а.с.19-22).
Пунктом 1.1 Угоди передбачено, що така передбачає співробітництво сторін щодо створення умов та реалізації відкриття кав`ярні, а також її подальшого успішного функціонування.
Розідом 4 Угоди визначено, що ОСОБА_2 інвестував у спільну діяльність 56500 $ США (еквівалент 2 216 325,50 грн) із визначенням етапів виплати позивачу частки щомісячного прибутку (пункти 4.1-4.4 Угоди).
Відповідно до наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Ресторанні інновації» відомостей з платформи обліку «Poster POS», у період з 1 липня 2024 року по 4 квітня 2026 року кав`ярня мала виторг 15 599 402,76 грн та прибуток 9 321 330,76 грн (а.с.88-89).
Разом з тим, з пояснень позивача вбачається, що незважаючи на прибутковість кав`ярні та регулярний дохід, відповідачі виплатили позивачу лише 207810 грн, що складає 9% від розміру інвестицій), інших виплат частини прибутку не здійснено.
З матеріалів справи вбачається, що, у зв`язку з систематичним невиконанням грошових зобов`язань ОСОБА_3 , на рахунки останнього накладено арешт у межах виконавчого провадження НОМЕР_4 (а.с. 119-133).
ОСОБА_3 не має у власності нерухомого майна, що підтверджується інформаційною довідкою № 432924819 від 25 червня 2025 року та довідкою, наданою Товариством з обмеженою відповідальністю «УБКІ» від 30 липня 2026 року (а.с.116-117, 118).
Згідно з частиною 2 статті 149 Цивільно процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктом 1 частини 1 статті 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб
Згідно з частини 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до пунктів 4, 10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 вказано: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову, є достатньо обґрунтовані підстави вважати, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об`єктом прав, що став предметом спору.
У постанові Верховного Суду у справі №916/10/18 від 14 червня 2018 року зазначено, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заявником обраний спосіб забезпечення, шляхом накладення арешту на грошові кошти, оскільки вони є предметом позовної заяви.
Верховний Суд у постанові № 905/448/22 від 3 березня 2023 року звертає увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
У випадку арешту коштів на рахунках гроші залишаються у власності боржника і знерухомлюються з метою не допустити виведення грошових коштів з рахунків боржника й уникнути виконання судового рішення у майбутньому. Такий захід може бути скасований у разі ухвалення судом рішення про відмову в задоволенні позову. У такий спосіб грошові кошти та майно залишаються у володінні та користуванні відповідача, а можливість розпоряджатися ними тимчасово обмежується виключно щодо частини коштів, якої стосується спір (див. постанови Верховного Суду від 17 травня 2021 року у справі № 911/8/21, від 21 січня 2022 року у справі № 910/5079/21).
Суд може накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат, проте відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.
Згідно з частиною 2 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Згідно з частиною 3 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Не підлягають арешту кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку.
Отже, суд враховує те, що між сторонами дійсно існує спір щодо грошового зобов`язання у розмірі 4 977 494,83 грн за Угодою від 10 березня 2024 року.
На думку суду, враховуючи відстуність у власності відповідача нерухомого майна, заявлений захід забезпечення позову прямо кореспондується із предметом позову (стягнення грошових коштів), а розмір такого арешту обмежений сумою позовних вимог і не перевищує її, що є співмірним із заявленими вимогами та не порушує балансу інтересів сторін.
Таким чином, оскільки не вжиття заходів забезпечення позову може призвести до ускладнення відновлення порушених прав позивача, суд вважає можливим задовольнити заяву про забезпечення позову та накласти арешт на грошові кошти в розмірі суми стягнення (позовних вимог), крім тих, що містяться на рахунках, накладення стягнення на які заборонено законом, а саме із врахуванням вимог частин 4, 12 статті 150 ЦПК України.
Водночас, суд звертає увагу, що заходи забезпечення, вжиті судом, мають тимчасовий характер та можуть бути скасованими в порядку, передбаченому статтею 158 ЦПК України.
Відповідно до частини 1 статті 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
На підставі викладеного та керуючись статтями 149, 150 -153, 157, 260, 353-355 ЦПК України, суддя -
п о с т а н о в и л а:
Заяву задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках фізичної особи ОСОБА_3 в розмірі суми стягнення (позовних вимог) 4 977 494 (чотири мільйони дев`ятсот сімдесят сім тисяч чотириста дев`яносто чотири) грн 83 коп., крім коштів, що містяться на рахунках накладення та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Виконання покласти на Оболонський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (м. Київ, вул. Левка Лук`яненка, 2-Д).
На підставі частини 1 статті 157 ЦПК України ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду, протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Стягувач: ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ).
Боржник: ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ).
СУДДЯ Ольга ПРИМАК-БЕРЕЗОВСЬКА