УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №935/2064/25 Головуючий у 1-й інст. Василенко Р. О.
Категорія 46 Доповідач Шевчук А. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Григорусь Н.Й., Павицької Т.М.,
за участі секретаря судового засідання Ковальчук М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі
цивільну справу №935/2064/25 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого,
за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»
на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 08 грудня 2025 року, яке ухвалене під головуванням судді Василенка Р.О. у м.Коростишеві,
у с т а н о в и в:
У серпні 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 через адвоката Лабика Руслана Романовича звернулися до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (далі - ПрАТ «СГ «ТАС»). Із урахуванням заяви від 13 вересня 2025 року просили стягнути з ПрАТ «СГ «ТАС»: на користь ОСОБА_1 - 64 000 грн страхового відшкодування моральної шкоди, завданої смертю дружини внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 23 576,60 грн витрат на поховання потерпілої; 200 423,40 грн страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника в особі дружини; а на користь ОСОБА_2 - 32 000 грн страхового відшкодування моральної шкоди, завданої смертю матері внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Позов обґрунтований тим, що 19 травня 2025 року ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Toyota Corola», р.н. НОМЕР_1 , рухався у м.Коростишеві по вул.Київській поблизу буд.№103 у напрямку м. Києва та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , яка перетинала проїзну частину поза межами пішохідного переходу. В результаті ДТП пішохід ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень померла на місці пригоди. Слідчим відділом розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Житомирській області складений обвинувальний акт, який затверджений прокурором прокуратури Житомирської області та переданий на розгляд до Коростишівського районного суду Житомирської області, яким прийнято вказаний обвинувальний акт до розгляду. В результаті ДТП та її наслідків у вигляді загибелі ОСОБА_4 її близьким родичам, а саме, чоловіку ОСОБА_1 , дочкам ОСОБА_5 та ОСОБА_2 завдано матеріальної та моральної шкоди, у зв`язку з чим виникло право на її відшкодування. На день настання страхового випадку загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, становить 100 440 грн. Дочка загиблої ОСОБА_5 нотаріально посвідченою заявою від 03 червня 2025 року відмовилася від своєї частки страхового відшкодування на користь батька ОСОБА_1 . Чоловік загиблої ОСОБА_1 на момент ДТП був непрацездатним та має право на відшкодування шкоди у зв`язку з загибеллю потерпілої, оскільки на день її смерті був на її утриманні та мав право на одержання від неї утримання.
Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 08 грудня 2025 року позов задоволений. Стягнуто з ПрАТ «СГ «ТАС» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, у розмірі 64 000 грн, страхове відшкодування витрат на поховання потерпілої у розмірі 23 576,60 грн, страхове відшкодування, пов`язане із втратою годувальника, у розмірі 200 423,40 грн. Стягнуто з ПрАТ «СГ «ТАС» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, у розмірі 32 000 грн. Вирішено питання судового збору.
Відповідач ПрАТ «СГ «ТАС», не погодившись частково із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині стягнення з ПрАТ «СГ «ТАС» на користь ОСОБА_1 200 423,40 грн страхового відшкодування, пов`язаного з втратою годувальника, скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким повністю відмовити в задоволенні цієї вимоги за безпідставністю.
Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що ОСОБА_1 не виконав вимоги п.п. «е» п.35.2 ст.35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме, не надав документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілої ОСОБА_4 (розмір пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника). Відповідно до наданих до позовної заяви документів ОСОБА_1 отримує пенсію у розмірі 6 862,58 грн. Факт перебування особи на утриманні померлого має значення для відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалася була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. Особа вважається такою, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують їй прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина четверта ст.74 СК України). Для набуття права на утримання непрацездатна особа повинна мати дохід, менший встановленого законом прожиткового мінімуму на місяць. Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на одну особу в розрахунку на місяць, установлено з 01 січня 2025 року - 2 361 грн. Як уже зазначалося вище, відповідно до довідки, наданої ОСОБА_1 , він отримує пенсію в розмірі 6 862,58 грн. Відповідно до норм чинного законодавства України для набуття права на утримання непрацездатна особа повинна мати дохід менший, ніж встановлений законом прожитковий мінімум на місяць. Члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Суд не врахував, що ОСОБА_4 отримувала пенсію у розмірі 4 412,15 грн, яка є меншою ніж у ОСОБА_1 6 862,58 грн. Законодавцем у Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» було передбачено обов`язкове надання довідки про розмір пенсії внаслідок втрати годувальника особами, які вимагають відшкодувати шкоду у зв`язку із смертю годувальника, оскільки Пенсійним фондом проводиться перевірка: чи має особа, яка претендує на такий вид пенсії, право на її отримання, чи достатній страховий стаж (згідно з частиною першою ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування») годувальника, чи не буде розмір пенсії по втраті годувальника нижче за розмір пенсії за віком, який отримує позивач тощо. Позивач у порушення Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не надав довідки про розмір пенсії. Надана позивачем довідка про спільне проживання разом із загиблою не може бути підставою для задоволення позовних вимог в частині стягнення страхового відшкодування, пов`язаного з втратою годувальника, оскільки в Законі чітко передбачений перелік документів, які необхідно надати страховику, зокрема, документ про розмір пенсії, наданий утриманцю внаслідок втрати годувальника. Лише факт досягнення пенсійного віку та наявності хвороб не підтверджує обставин, що особа перебувала на утриманні померлої. Позивач не надав належних та допустимих доказів того, що він перебував на утриманні потерпілої, а також, що допомога померлої була основним та постійним джерелом його існування. Згідно з ст.38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Апеляційний суд повертає представнику ОСОБА_1 адвокату Лабику Р.Р. відзив на апеляційну скаргу без розгляду, оскільки відзив поданий поза межами строку, встановленого в ухвалі про відкриття апеляційного провадження та представником позивача не заявлене клопотання для продовження встановленого апеляційним судом строку.
Учасники справи в судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.200-201,203,205). За положеннями частини п`ятої ст.130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повстки і цій особі. Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін та інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскарженій частині, тобто в частині стягнення з ПрАТ «СГ «ТАС» на користь ОСОБА_1 200 423,40 грн страхового відшкодування, пов`язаного з втратою годувальника, відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається та апеляційним судом установлено, що органом досудового розслідування Головним управлінням Національної поліції в Житомирській області здійснювалося досудове розслідування кримінального провадження №1202506[телефон приховано] за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України за фабулою якого, 19 травня 2025 року приблизно о 10 год 50 хв. ОСОБА_3 , керуючи автомобілем "Toyota Corola", р.н. НОМЕР_1 , рухався в м. Коростишів по вул. Київській поблизу буд. №103 у напрямку м.Київа та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , яка перетинала проїзну частину поза межами пішохідного переходу. В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень померла на місці пригоди.
Смерть ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Коростишеві підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.32).
Родинні зв`язки позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з померлою ОСОБА_4 , підтверджуються наступними документами: свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , рішенням суду від 01 листопада 2024 року в справі №935/2674/24 згідно з яким після розірвання шлюбу позивач залишала набуте у шлюбі прізвище « ОСОБА_6 » (а.с.34,42,44).
Прокурором відділу Житомирської обласної прокуратури І.Цьомиком 31 липня 2025 року направлено до Коростишівського районного суду Житомирської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні №1202506[телефон приховано] від 19 травня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Потерпілими згідно зі змістом обвинувального акту є позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 ОСОБА_3 є власником транспортного засобу марки «Toyota Corolla», р.н. НОМЕР_1 .
Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 , як власника автомобіля марки «Toyota Corolla», р.н. НОМЕР_1 ., на момент настання дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у відповідача ПрАТ «СГ «ТАС» згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №223642870, який був діючий станом на 19 травня 2025 року (дату ДТП), що підтверджується відомостями з Централізованої бази даних МТСБУ(а.с.52-54).
Установлено, що страховий випадок настав 19 травня 2025 року, тобто в період дії Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21 травня 2024 року №3720-ІХ, який набув чинності з 01 січня 2025 року.
Згідно з долучених позивачем відомостей Централізованої бази даних МТСБУ договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №223642870 укладений між відповідачем ПрАТ «СГ «ТАС»(приватне) та водієм ОСОБА_3 до набрання чинності новим Законом, про що вказує відмітка про його чинність станом на 30 грудня 2024 року (а.с.53), а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що до врегулювання страхових випадків, які відбулися в період дії цього договору, слід застосовувати положення Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року №1961-IV, тобто в попередній редакції.
Відповідно до перехідних положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21 травня 2024 року, договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами. Дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону. Жодне положення цього Закону не може збільшувати будь-які зобов`язання за будь-якими випадками, що мають ознаки страхових випадків за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Розмір регламентної виплати визначається відповідно до положень законодавства, чинних на день настання дорожньо-транспортної пригоди, що є підставою для здійснення МТСБУ такої виплати.
Відповідно до пункту 27.2 ст.27 Закону України від 01 липня 2004 року №1961-IV страховик (у випадках, передбачених ст.41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених ст.1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випаду.
За змістом частини першої ст.1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується , зокрема чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно.
Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів (частина третя ст.1200 ЦК України).
Відповідно до пункту 35.1 ст.35 Закону України від 01 липня 2004 року №1961-IV, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених ст.41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви.
Для отримання страхового відшкодування, матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, встановлено спеціальний порядок, який включає в себе обов`язкове подання потерпілим чи іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, страховику заяви про страхове відшкодування з наданням документів, перелік яких закріплений у пункті 35.2 вказаної статті, а саме: а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа; б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником; в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа; г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну; ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого; д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого; е) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв`язку із смертю годувальника; є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).
Разом із тим підпунктом «е» пункту 35.2 ст.35 Закону України від 01 липня 2004 року №1961-IV не встановлено чіткого переліку документів на підтвердження факту перебування особи на утриманні потерпілого.
На підтвердження наявності обставин перебування позивача ОСОБА_1 на утриманні загиблої ОСОБА_4 надано довідку до акта огляду медико-соціальною комісією №864646 від 22 листопада 2017 року, згідно з якою ОСОБА_1 є особою, якій безстроково встановлена 2-а група інвалідності, протипоказана важка фізична праця та рекомендовано лікування у хіміотерапевта.
Відповідно до форми індивідуальної програми реабілітації інваліда №2031, позивачу ОСОБА_1 встановлено обмеження життєдіяльності до самообслуговування 2 ступеня, до трудової діяльності 2 ступеня.
Згідно з долученими витягами з реєстру Коростишівської територіальної громади слідує, що позивач ОСОБА_1 та загибла його дружина ОСОБА_4 зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_1 з 21 березня 1984 року.
Відповідно до акта про засвідчення потреби та факту перебування на утриманні від 22 травня 2025 року ОСОБА_1 мав потребу в утриманні та фактично перебував на утриманні у загиблої ОСОБА_4 , а остання мала змогу утримувати відповідного утриманця.
Неналежний стан здоров`я позивача ОСОБА_1 підтверджується випискою з медичної картки хворого від 03 червня 2025 року КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Коростишівської міської ради, згідно якої ОСОБА_1 установлено діагноз: злоякісне новоутворення сигмоподібної кишки, стареча ядерна катаракта лівого ока. У анамнезі хвороби, зокрема, вказано, що запис про зазначений діагноз уносився з 02 грудня 2021 року.
Відповідно до довідки з Пенсійного фонду України від 04 червня 2025 року слідує, що розмір щомісячної пенсії позивача ОСОБА_1 становив до січня 2025 року 6 094,51 грн, у лютому 2025 року - 6 183,65 грн, а з березня 2025 року - 6 862,58 грн (а.с.41 зворот). Розмір пенсії загиблої дружини ОСОБА_4 становив до лютого 2025 року 4 011,73 грн, а з березня 2025 року - 4412,15 грн.
Чинне законодавство України встановлює права та обов`язки подружжя на утримання.
Відповідно до ст.75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи.
Окрім того, необхідно зазначити, що ст.90 СК України встановлено, що дружина, чоловік взаємно зобов`язані брати участь у витратах, пов`язаних із хворобою або каліцтвом другого з подружжя.
Отже, зібраними у матеріалах справи доказами підтверджено, що ОСОБА_1 на час настання страхового випадку (19 травня 2025 року) досяг 75 років, був та наразі є непрацездатною особою (отримує пенсійне забезпечення), є особою з інвалідністю 2-ої групи та має обмеження до працездатності і до самообслуговування, що в сукупності свідчить про перебування його на утриманні загиблої дружини, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач ОСОБА_1 має право на отримання страхового відшкодування шкоди, завданої із втратою годувальника, в сумі 200 432,40 грн, що не перевищує межі ліміту страхової суми.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач отримує більшу пенсію ніж загибла дружина та його дохід є більшим за прожитковий мінімум, колегія суддів відхиляє, оскільки отримання доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчать про те, що особа не потребує матеріальної допомоги та не несе додаткових витрат пов`язаних із хворобою. Матеріалами справи підтверджується, що позивач перебував у шлюбі з загиблою, а нормами сімейного законодавства встановлено, що подружжя повинно турбувалися один про одного та матеріально підтримувати одне одного.
Колегія суддів звертає увагу, що частина четверта ст.75 СК України про те, що один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом, визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), згідно з рішенням Конституційного Суду № 1-р/2024 від 29 жовтня 2024 року.
Колегія суддів вважає безпідставними покликання відповідача в апеляційній скарзі на неврахування судом першої інстанції постанов Верховного Суду, перелічених в апеляційній скарзі, оскільки у вказаних постановах судами встановлені обставини справи, які є відмінними від обставин у цій справі.
Решта доводів апеляційної скарги спростовується викладеним, зводиться до помилкового тлумачення норм матеріального права та переоцінки доказів, а тому з огляду на зазначене вище додаткового обґрунтування не потребує.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач ОСОБА_1 як особа, що втратила годувальника, на підставі пункту 27.2 ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року №1961-ІV має право на відшкодування шкоди у зв`язку із загибеллю своєї дружини, але при цьому не врахував положення СК України, яким встановлюються права та обов`язки подружжя на утримання. Відповідно до положень ст.376 ЦПК України, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в оскарженій частині, викладаючи його мотивувальну частину щодо страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника в особі дружини, в редакції цієї постанови.
Колегія суддів апеляційного суду не переглядає рішення суду першої інстанції в частині страхового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачам смертю дружини та матері, а також у частині страхового відшкодування позивачу ОСОБА_1 на поховання дружини, оскільки у цій частині рішення суду першої інстанції відповідачем не оскаржується та у апеляційній скарзі доводи щодо цих вимог відсутні.
Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» задовольнити частково.
Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 08 грудня 2025 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді: