УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №295/8934/26 Головуючий у 1-й інст. Чішман Л. М.
Категорія 72 Доповідач Шевчук А. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 серпня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Павицької Т.М., Бондар О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) у м. Житомирі
цивільну справу №295/8934/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Житомирської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Божок Лілі Володимирівною,
на ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 28 травня 2026 року, яка постановлена під головуванням судді Чішман Л.М. у м.Житомирі,
у с т а н о в и в:
У травні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 . Просить: позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з часу подання позову і до досягнення дитиною повноліття. Також наполягає на негайному виконанні рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 28 травня 2026 року матеріали цивільної справи №295/8934/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів направлені для розгляду за підсудністю до Лугинського районного суду Житомирської області.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 через адвоката Божок Л.В. подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що відповідно до частини другої ст.166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. Більше того, частина третя ст.166 СК України встановлює імперативну норму: при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. За таких обставин, висновок суду першої інстанції про те, що пред`явлення вимоги про стягнення аліментів разом із вимогою про позбавлення батьківських прав є «штучним» приєднанням для зміни підсудності, прямо суперечить приписам ст.166 СК України. Це не право, а обов`язок суду - вирішити питання аліментів при розгляді питання про позбавлення батьківських прав, якщо таке утримання не сплачується. Вимога про стягнення аліментів у цьому випадку не може вважатися «штучно приєднаною», оскільки згідно з частиною третьою ст.166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно і в імперативному порядку приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. Відтак, наявність цієї вимоги, яка нерозривно пов`язана з головною, надає позивачу законне процесуальне право на вибір підсудності для найкращого захисту інтересів дитини. Як убачається з матеріалів та додатків до позовної заяви, фактичним, законним місцем проживання та перебування її ( ОСОБА_1 ) разом із дитиною є адреса: АДРЕСА_1 . На підтвердження цього факту суду були надані докази: медична декларація з лікарем у м. Житомирі, довідка та характеристики з дошкільного навчального закладу (ЗДО № 25 м.Житомира), що розташований у Богунському районі м. Житомира. Законодавство України (зокрема, Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні») розрізняє поняття «місце проживання» та «місце перебування». Знаходження дитини в дитячому садку та обслуговування в медичному закладі м.Житомира є належними доказами її ( ОСОБА_1 ) місця перебування, на яке поширюється право вибору підсудності за частиною першою ст.28 ЦПК України. В будь-якому разі, навіть якщо б суд першої інстанції вважав за неможливе розглядати справу в м.Житомирі виключно через формальну відсутність штампу про реєстрацію в м.Житомирі, направлення справи до Лугинського районного суду (за місцем реєстрації відповідача) повністю нівелює її ( ОСОБА_1 ) процесуальне право на вибір підсудності (альтернативну підсудність), що гарантоване законом.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Налапко М.М. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
При цьому покликається на те, що на підтвердження фактичного, законного місця проживання та перебування позивача разом із дитиною скаржник стверджує, що таким є адреса: АДРЕСА_1 , і на підтвердження цього факту суду надані докази: медична декларація з лікарем у м.Житомирі, довідка та характеристики з дошкільного навчального закладу (ЗДО № 25 м. Житомира), що розташований у Богунському районі м.Житомира. Проте, позивачем та її представником не надано доказів того, що зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача є територія, яка обслуговується Богунським районним судом м.Житомира. Підміна адвокатом Божок Л.В. понять «зареєстроване місце проживання» на «фактичне, законне місце проживання», є намаганням ввести апеляційний суд в оману. Реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи. Таких даних про реєстрацію місця проживання позивача судам першої чи/та апеляційної інстанцій не надано. На думку представника ОСОБА_4 , знаходження дитини в дитячому садку та обслуговування в медичному закладі м.Житомира є належними доказами місця перебування позивача, на яке поширюється право вибору підсудності за частиною першою ст.28 ЦПК України. Однак, позивач та її представник не надали суду жодного документа, який свідчить про те, що позивач на законних підставах проживає на території (має право власності, оренди, найму житла тощо), яка обслуговується Богунським районним судом м. Житомира.
Частиною четвертою ст.268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
У частині п`ятій ст.268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. При цьому дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явилися всі учасники такої справи (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі №1519/2-5034/11).
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення у цій справі, призначеній до розгляду на 09 липня 2026 року, є дата складення повного судового рішення 07 серпня 2026 року.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається та апеляційним судом установлено, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Фактичним місцем проживання та перебування ОСОБА_1 разом із дитиною є АДРЕСА_1 , що підтверджується декларацією про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу.
Донька сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з вересня 2025 року відвідує молодшу групу «Сонечко» Житомирського закладу дошкільної освіти №25 Житомирської міської ради за адресою: м.Житомир, вул.Бориса Тена, 84-а.
Місцем реєстрації відповідача ОСОБА_2 зазначено: АДРЕСА_3 .
Богунський районний суд м.Житомира ухвалою від 28 травня 2026 року матеріали справи передав за підсудністю до Лугинського районного суду Житомирської області, де зареєстрований відповідач, мотивуючи тим, що позивач та відповідач не зареєстровані на території Богунського району міста Житомира, дана категорія справи не відноситься до категорій з альтернативною підсудністю для позивача, посилання позивача на частину першу ст.28 ЦПК України є помилковим.
Колегія суддів не може повністю погодитися із таким висновком суду першої інстанції, виходячи з мотивів.
Частиною першою ст.27 ЦПК України передбачено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до частини першої ст.28 ЦПК України, позови про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Дана стаття встановлює випадки альтернативної підсудності (за вибором позивача).
Суд не має право обмежувати вибір позивача для розгляду справи у конкретному суді.
У роз`ясненнях, що містяться в узагальненні Верховного Суду України «Практика розгляду судами справ, пов`язаних із позбавленням батьківських прав, поновленням батьківських прав, усиновленням, установленням опіки та піклування над дітьми» від 11 грудня 2008 року, зазначено, що справи про позбавлення батьківських прав є справами позовного провадження, тому ця категорія справ підлягає розгляду за загальними правилами підсудності - відповідно до частини першої ст.109 ЦПК України (що узгоджується із ст.27 чинного ЦПК України) за місцем проживання відповідача або одного з них, якщо позов подається до обох батьків (частина перша ст.113 ЦПК) (що узгоджується із частиною п`ятнадцятою ст.28 чинного ЦПК України). Якщо в одному позові вимоги про позбавлення батьківських прав (та інші вимоги щодо захисту прав дитини) поєднуються з вимогою про стягнення аліментів, такий позов може подаватися за вибором позивача згідно з частиною першою ст.110 ЦПК (що узгоджується із частиною першою ст.28 чинного ЦПК України).
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09 квітня 2020 року в справі № 200/11563/18.
Відповідно до частини шостої ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, мають враховуватися іншими судами при застосуванні таких норм права.
Така вимога міститься і у частині четвертій ст.263 ЦПК України, де зазначено, що при виборі і застосуванні норм права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Приймаючи до уваги, що позивачем заявлені дві вимоги, як про позбавлення батьківських прав, так і про стягнення аліментів, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при постановлені ухвали про передачу справи за підсудністю на розгляд до Лугинського районного суду Житомирської області за зареєстрованим місцем проживання або перебування відповідача порушено правила підсудності, оскільки позов був пред`явлений за правилами альтернативної підсудності за місцем фактичного проживання позивача, що є її правом. Отже, оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена із порушенням норм процесуального права.
Згідно з частиною першою ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Ураховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що при вирішенні питання про відкриття провадження у справі суд першої інстанції порушив норми права. Ухвала, яка оскаржена у апеляційному порядку, перешкоджає подальшому провадженню у справі, підлягає скасуванню, а справа направленню до Богунського районного суду м.Житомира для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,379,381-384 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Божок Лілі Володимирівною, задовольнити.
Ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 28 травня 2026 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді: