Судові рішення

Постанова № 138915239 у справі № 278/6446/25 від 07.08.2026

Постанова від 07.08.2026 у цивільній справі № 278/6446/25 (категорія «Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин»). Суд: Житомирський апеляційний суд, суддя Шевчук А. М.

Справа№ 278/6446/25
СудЖитомирський апеляційний суд
СуддяШевчук А. М.
Форма рішенняПостанова
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяСправи у спорах, що виникають із сімейних відносин
Дата ухвалення07.08.2026
Надійшло до реєстру12.08.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/138915239

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Текст рішення

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №278/6446/25 Головуючий у 1-й інст. Мельник О. В.

Категорія 70 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Павицької Т.М., Бондар О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) у м. Житомирі

цивільну справу №278/6446/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виключення відомостей про батька, встановлення батьківства та стягнення аліментів

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Радомишльського районного суду Житомирської області від 05 лютого 2026 року, яка постановлена під головуванням судді Мельника О.В. у м.Радомишлі,

у с т а н о в и в:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 . Просить: виключити відомості про ОСОБА_3 як батька з актового запису про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; встановити батьківство ОСОБА_2 щодо дитини ОСОБА_4 ; стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини всіх видів його доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття; стягнути аліменти за минулі три роки; стягнути додаткові витрати на утримання дитини відповідно до ст.185 СК України в розмірі 4 000 грн щомісячно.

Ухвалою Радомишльського районного суду Житомирської області від 05 лютого 2026 року заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 повернута позивачу.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та передати матеріали справи до суду першої інстанції для відкриття провадження у справі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що недоліки позовної заяви нею усунуто. Вказані судом обставини не відповідають вимогам ст.185 ЦПК України та не є підставою для повернення позовної заяви. Повернення позовної заяви без достатніх правових підстав порушує її право на судовий захист, гарантоване ст.55 Конституції України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Частиною четвертою ст.268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

У частині п`ятій ст.268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. При цьому дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явилися всі учасники такої справи (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі №1519/2-5034/11).

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення у цій справі, призначеній до розгляду на 16 липня 2026 року, є дата складення повного судового рішення 07 серпня 2026 року.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульований ЦПК України. Подання заяви до суду має відбуватися із дотриманням певних умов.

Загальні вимоги щодо форми та змісту позовної заяви визначені ст.ст.175 і 177 ЦПК України.

У разі, якщо заява за формою і змістом не відповідає таким вимогам, судом застосовуються положення ст.185 ЦПК України, про що суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст.ст.175 і 177 цього Кодексу, позовна заява (скарга) вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві (випливає зі змісту частини третьої ст.185 ЦПК України).

Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що станом на 05 лютого 2026 року позивачем не були усунуті недоліки позовної заяви.

Колегія суддів не може повністю погодитися із таким висновком суду першої інстанції з наступних мотивів.

Із матеріалів справи вбачається та апеляційним судом установлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 . Просить: виключити відомості про ОСОБА_3 як батька з актового запису про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; встановити батьківство ОСОБА_2 щодо дитини ОСОБА_4 ; стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини всіх видів його доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття; стягнути аліменти за минулі три роки; стягнути додаткові витрати на утримання дитини відповідно до ст.185 СК України в розмірі 4 000 грн щомісячно.

Ухвалою Радомишльського районного суду Житомирської області від 29 січня 2026 року позовна заява ОСОБА_1 була залишена без руху для усунення недоліків із посиланням на те, що в позовній заяві зазначено, що відомості про батька дитини внесені зі слів матері, але доказів на підтвердження вказаної обставини, а саме актового запису про народження дитини суду не надано. Не надано документів на підтвердження сплати судового збору, оскільки група інвалідності позивачу встановлена до 01 грудня 2022 року. В матеріалах справи відсутні будь-які фактичні докази того, що відповідач дійсно є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно з актом про відсутність вкладень від 22 грудня 2025 року, складеного уповноваженими особами Житомирського районного суду, до позовної заяви не долучено заявлені додатки. Надано п`ятиденний строк для усунення недоліків, із дня отримання копії ухвали.

Матеріали справи не місять доказів вручення ОСОБА_1 копії ухвали суду від 29 січня 2026 року про залишення її позовної заяви без руху.

Разом із тим, до Радомишльського районного суду Житомирської області 02 лютого 2026 року від Житомирського районного суду Житомирської області надійшла заява ОСОБА_1 від 12 січня 2026 року про усунення недоліків, до якої долучені копії документів.

Також, 05 лютого 2026 року від ОСОБА_1 до суду першої інстанції надійшли її додаткові пояснення, у яких вона повідомляє, що довідка МСЕК про встановлення інвалідності 2-ої групи є чинною, оскільки у зв`язку з дією воєнного стану в Україні строк її дії продовжено автоматично до травня 2026 року та просить призначити ДНК експертизу.

Суд першої інстанції визнав позовну заяву неподаною та повернув її позивачеві, оскільки, як зазначалося вище, вважав, що позивач не виконала вимоги ухвали суду від 29 січня 2026 року про залишення її позовної заяви без руху, недоліків позовної заяви не усунула.

Згідно з частиною першою ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено право людини на доступ до правосуддя, а ст.13 Конвенції- на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), ухвалюючи рішення від 09 грудня 2010 року в справі "Буланов та Купчик проти України", яке набуло статусу остаточного 09 березня 2011 року, вказав, що пункт 1 ст.6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (пункт 25 рішення у справі "Кутій проти Хорватії").

Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду, як елемента права на справедливий суд згідно зі ст.6 Конвенції.

Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року в справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції").

Як убачається з матеріалів справи, позивач визначилася зі змістом позовних вимог та надала до суду позовну заяву, зазначивши у ній посилання на обставини та докази, які, на її думку, підтверджують позовні вимоги.

Питання про відсутність доказів, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є процесуальним питанням, яке вирішуються судом під час розгляду справи по суті, а не на стадії відкриття провадження у справі. Необхідні докази можуть бути долучені позивачем до початку розгляду справи по суті, у підготовчому засіданні, а недоведеність тієї чи іншої вимоги чи відсутність доказів на підтвердження такої вимоги може стати підставою для відмови у задоволенні позову по суті.

Відповідно до пункту 3 постанови КМУ від 30 березня 2022 року №390 «Про внесення до деяких постанов Кабінету Міністрів України змін щодо строку повторного огляду осіб із інвалідністю та продовження строку дії деяких медичних документів в умовах воєнного стану», постанову КМУ від 8 березня 2022 року №225 «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України» доповнено пунктом 3 такого змісту: «3. Повторний огляд, строк якого припав на період дії воєнного стану на території України, переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування за умови неможливості направлення, зокрема, осіб з інвалідністю та осіб, яким встановлено ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках), лікарсько-консультативною комісією на медико-соціальну експертизу відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317».

Назву постанови КМУ №225 від 08 березня 2022 року згідно зі змінами, внесеними постановою КМУ №1338 від 15 листопада 2024 року, змінено на «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи дітям на період воєнного стану на території України», й абзац другий пункту 3, на який посилається позивач як на підставу продовження строку чинності довідки серії АВ №1070633, виключено на підставі постанови КМУ №1338 від 15 листопада 2024 року.

Окрім того, за змістом пункту третього зазначеної вище постанови КМУ №1338 від 15 листопада 2024 року, у разі коли особі інвалідність (із зазначенням строку повторного огляду) була встановлена до набрання чинності цією постановою відповідно до Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317 Питання медико-соціальної експертизи (Офіційний вісник України, 2009 р., №95, ст.3265), і строк повторного огляду припав на період воєнного стану на території України, але яка відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 8 березня 2022 року №225 Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період воєнного стану на території України (Офіційний вісник України, 2022 р., №25, ст.1310) не проходила такий повторний огляд в медико-соціальних експертних комісіях, зокрема, чоловіки віком від 25 до 60 років, яким була встановлена друга або третя група інвалідності із зазначенням строку повторного огляду, зобов`язані у період з 01 квітня 2025 року до 01 листопада 2025 року пройти оцінювання повсякденного функціонування відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою; інші особи, за винятком тих, кого неможливо направити на проведення оцінювання повсякденного функціонування, проходять оцінювання повсякденного функціонування до 01 квітня 2026 року.

У матеріалах справи міститься довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААВ №291057, відповідно до якої ОСОБА_1 25 листопада 2020 року встановлена 2-а група інвалідності з дитинства до 01 грудня 2022 року (а.с.3). Дата чергового переогляду 25 листопада 2022 року.

Із викладеного вище слідує, що довідка серії 12 ААВ №291057 діяла до 01 квітня 2026 року. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом 21 грудня 2025 року, а тому на час звернення з позовом до суду була звільнена від сплати судового збору на підставі п.9 частин першої ст.5 Закону України «Про судовий збір», оскільки відносилася до осіб з інвалідністю другої групи.

Суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви позивачу.

Згідно з частиною першою ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Ураховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що при вирішенні питання про відкриття провадження у справі суд першої інстанції порушив норми права та вдався до надмірного формалізму. Ухвала, яка оскаржена у апеляційному порядку, перешкоджає подальшому провадженню у справі, підлягає скасуванню, а справа направленню до Радомишльського районного суду Житомирської області для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,379,381-384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Радомишльського районного суду Житомирської області від 05 лютого 2026 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді:

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
15.09.2026 Ухвала № 139741316 Радомишльський районний суд Житомирської області
07.08.2026 Постанова № 138828650 Житомирський апеляційний суд
25.05.2026 Ухвала № 136861918 без тексту Житомирський апеляційний суд
25.05.2026 Ухвала № 136861881 без тексту Житомирський апеляційний суд
11.05.2026 Ухвала № 136457981 без тексту Житомирський апеляційний суд
05.02.2026 Ухвала № 133835231 без тексту Радомишльський районний суд Житомирської області
29.01.2026 Ухвала № 133656516 без тексту Радомишльський районний суд Житомирської області
26.12.2025 Ухвала № 132939925 без тексту Житомирський районний суд Житомирської області