ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 532/2886/25 Номер провадження 22-ц/814/2459/26 Головуючий у 1-й інстанції Назарьова Л. В. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А. І.
Суддів: Дряниці Ю. В., Чумак О. В.
при секретарі Коротун І. В.
переглянув у судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Костіна Дмитра Михайловича
на ухвалу Кобеляцького районного суду Полтавської області від 11 березня 2026 року, постановлену суддею Назарьовою Л. В., повний текст ухвали складено - дата не вказана
у справі за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації «Федерація армрестлінгу України» про визнання неправомірними рішень правління та їх скасування, -
В С Т А Н О В И В:
27.11.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Громадської організації «Федерація армрестлінгу України» про визнання неправомірними рішень правління та їх скасування, в якому просив суд (з урахуванням позовної заяви від 21.11.2025 (а.с. 58-61)) визнати рішення про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді відсторонення від участі у всеукраїнських та міжнародних змаганнях на 4 роки незаконним та скасувати його, стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є дійсним членом Громадської організації «Федерація армрестлінгу України», тренером з армрестлінгу, діючим спортсменом, заслуженим майстром спорту, багаторазовим чемпіоном і призером чемпіонатів та Кубків України, Європи та Світу з армрестлінгу, є членом збірної України з цього виду спорту. 08.07.2025 відбулося засідання правління ГО «ФАУ», про проведення якого позивач не був попереджений заздалегідь і на якому без нього було прийнято рішення про відсторонення ОСОБА_1 від участі у всеукраїнських та міжнародних змаганнях терміном на 4 роки, про що позивачу стало відомо від членів організації. Запрошення на засідання правління ГО «ФАУ» ОСОБА_1 не отримував, результати зазначеного засідання не надсилалися. З зазначеним рішенням незгоден з підстав того, що воно не аргументовано та прийнято з порушенням порядку, визначеного нормами (положеннями) Статутних та нормативно-процесуальних документів ГО «ФАУ». Президентом ГО «ФАУ» є ОСОБА_2 , який був головуючим на зборах правління 08.07.2025. Ксерокопію рішення (витяг з протоколу №5 від 08.07.2025) ОСОБА_1 було отримано від Української Федерації Спорту інвалідів з УОРА, членом якої ОСОБА_1 також є, так як є інвалідом війни та приймає участь у змаганнях з армрестлінгу як інвалід. З моменту отримання копії рішення позивачем було подано декілька запитів президенту ГО «ФАУ» Письмаку А.О. щодо отримання нормативних документів, пов`язаних з дискваліфікацією позивача, на яких ґрунтується рішення правління ГО «ФАУ». На час подання цього позову, відповіді і запрошуваних документів ГО «ФАУ» не надала. На офіційному сайті ГО «ФАУ» відсутні статутні та інші документи, що регулюють діяльність організації, у зв`язку з чим ОСОБА_1 не має можливості аргументувати з достатньою впевненістю свою позицію, ґрунтуючись на нормах статутних та інших документів, якими керується ГО «ФАУ». Рішення, прийняте 08.07.2025 Президією ГО «ФАУ», є неаргументованим з наступних підстав: заява про те, що на чемпіонаті України була надана недостовірна інформація щодо класифікації спортсменів з пара-армреслінгу є безпідставною. У протоколі про дискваліфікацію відсутнє посилання, який чемпіонат України мається на увазі, не доведено, а ні прізвища спортсменів, а ні надано доказів порушення. Крім того, у зв`язку з особливістю спортсменів, яких тренує ОСОБА_1 , а саме спортсменів з фізичними вадами і відповідно до Регламентів усіх чемпіонатів України, серед спортсменів з ураженням опорно-рухового апарату і Правил змагань з армрестлінгу (пункт 9 Розділу XII Правил спортивних змагань з армрестлінгу, затверджений заступником міністра Міністерства молоді та спорту України ОСОБА_3 , оригінал знаходиться у відповідача, текст правил взято з офіційного сайту ГО «ФАУ») на змаганнях повинен бути присутнім лікар-класифікатор, який визначає клас спортсменів. ОСОБА_1 не є лікарем-класифікатором, тому визначати клас спортсменів не має права, але ж мандатна комісія і головний суддя допустили до змагань усіх спортсменів, які були заявлені, що підтверджує, що всі необхідні вимоги вони виконали і відповідають заявленому класу. Таким чином, відповідно до зайнятих призових місць, спортсмени відібралися на чемпіонат Європи на підставі класів, затверджених головним суддею Письмаком А.О. на чемпіонаті України, що повинно підтверджуватися відповідним протоколом (на запит протокол не наданий), який підписується головним суддею змагань. Стосовно невідповідності класам спортсменів на Чемпіонаті Європи, зазначає, що класи спортсменів на ці змагання були затверджені мандатною комісією Чемпіонату України, який відбувався з 01-05.04.2025 у м. Воловець, відповідно до розділу VI Правил. На Чемпіонаті Європи при проходженні міжнародної класифікації дійсно декілька спортсменів були переведені в інший клас ( ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ), що стало наслідком того, що на Чемпіонаті України класифікацію спортсменів затвердив головний суддя змагань Письмак О. (він же займає посаду Президента ГО «ФАУ»), взявши на себе усю відповідальність за класифікацій спортсменів, але спортсмени були допущені до змагань, їхні результати не скасовані і питань щодо якоїсь фальсифікації класів ОСОБА_1 організаторами не ставилося. Сам факт допуску до змагань і нескасування результатів змагань підтверджує необґрунтованість зазначених у рішенні підстав. Рішення президії про відсторонення ОСОБА_1 від участі у змаганнях посилається на порушення: а) дисциплінарного кодексу ФАУ; б) Статуту Федерації армрестлінгу України; в) Конституції ВАФ. Таке посилання є безпідставним і незрозумілим та не визначає, що конкретно порушено, а саме, яку статтю, якого документа порушено позивачем. Так, Дисциплінарний кодекс має 16 видів порушень, і яке має на увазі Правління ГО «ФАУ», незрозуміло. Статут ГО «ФАУ» та Конституція ВАФ зовсім не містить положень щодо відсторонення від участі в змаганнях. Так, при накладанні якогось виду дисциплінарного стягнення повинно бути зазначено не тільки нормативний документ, а і відповідність діяння нормі, в якій воно визначено, вказано в чому полягає дія, за яку накладається стягнення та зазначено міру відповідальності, яка повинна бути вказана в нормативному документі з зазначенням пункту, абзацу, частини, статті, розділу. Саме «порушення», за яке ОСОБА_1 притягли до відповідальності сформульоване, як «фальсифікація», але це загальний термін, що описує різні види підроблення та вчинення проступків, пов`язаних із незаконною зміною документів, предметів або даних. Жоден з документів, що надавались ОСОБА_1 на всеукраїнські і міжнародні змагання проходили мандатні комісії, є офіційними, не підроблялись, не замінювались, а при умові, що на всеукраїнські змагання надавались тіж самі документи, що і на міжнародні не можна говорити про якусь фальсифікацію. При накладанні дисциплінарного стягнення повинно бути визначено в якості кого притягається особа, що передбачено п 1.5. Дисциплінарного кодексу ГО «ФАУ». Такі положення відсутні в оскаржуваному рішенні. При розгляді дисциплінарного проступку повинні бути присутні члени дисциплінарного комітету (Статутом такого органу не передбачено; порядок створення дисциплінарним Кодексом не визначено), які, як видно з отриманого мною рішення, були відсутні на засіданні Правління ГО «ФАУ» 08.07.2025. ОСОБА_1 не знайдено склад Дисциплінарної комісії, а також відсутня інформація про членів суддівської колегії, які входять до дисциплінарної комісії. Запит на отримання відповідного документу було надіслано відповідачу. Відповідь на час подання цього позову не отримано.
Ухвалю Кобеляцького районного суду Полтавської області від 11 березня 2026 року провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до громадської організації «Федерація армрестлінгу України» про визнання неправомірними рішень правління та їх скасування - закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, у зв`язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позов ОСОБА_1 до Громадської організації «Федерація армрестлінгу України» про визнання неправомірними рішень правління та їх скасування не може бути розглянутий в судовому порядку будь-якої юрисдикції, а тому суд першої інстанції закриває провадження у цій справі та роз`яснює, що спір підлягає вирішенню у порядку, визначеному Статутом.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Костін Д.М., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції закрив провадження у справі з підстав того, що справа не підлягає розгляду в судовому порядку будь-якої юрисдикції, оскільки розділом 7 статуту передбачається досудовий розгляд справ шляхом звернення до відповідного органу Громадської організації, але судом першої інстанції не враховано, що процедури обов`язкового досудового врегулювання спору який виникає з Правлінням організації (як органом управління Громадською організацією, передбаченою п. 5.2. Статуту ГО «ФАУ»), не передбачено. Крім того розділ 7 статуту суперечить ст.55 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується право на судовий захист його прав і свобод. У зазначених судом першої інстанції нормах йдеться про оскарження дій та/або бездіяльності Президента, Віце-президента або члена правління. Жодного посилання на досудовий порядок врегулювання спору при оскарженні дій Правління Федерації не міститься в зазначених положеннях статуту. Посилання суду на п.9 статті 45 Закону України «Про фізичну культуру і спорт», згідно якого вирішення спорів, що виникають між суб`єктами у сфері фізичної культури і спорту, здійснюється відповідно до закону - постійно діючим спортивним третейським судом, також є неаргументованим. У цьому пункті Закону йдеться про спори, що виникають між «суб`єктами у сфері фізичної культури і спорту». Вичерпний перелік таких суб`єктів визначається розділом ІІ Закону України «Про фізичну культуру і спорт». Проте, ні спортсмен, а ні тренер, а ні член федерації або громадської організації, а ні спортивний суддя, а ні представник не визначені Законом як суб`єкт у сфері фізичної культури і спорту. Тобто, вирішення спорів між громадянином (який може мати статус спортсмен, тренер, представник, суддя) та відповідним суб`єктом у сфері фізичної культури та спорту не підпадає під вимоги п. 9 статті 45 Закону України «Про фізичну культуру і спорт». Неправильним є висновок суду першої інстанції, що схожа за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати ВС від 27.03.2019 у справі №826/4734/16, постанові КЦС ВС від 01.06.2022 у справі №757/25820/20-ц та постанові КГС ВС від 11.01.2024 у справі № 910/13732/22, які зробили висновки про те, що спори між суб`єктами сфери фізичної культури і спорту, зокрема, і пред`явлені до спортивних асоціацій, не підлягають розгляду жодним державним судом у порядку будь-якої юрисдикції. Вказує, що судова практика має досить багато прикладів розгляду аналогічних судових справ, рішення у яких набрали законної сили на різних інстаційних юрисдикціях та були були ухвалені по суті заявлених вимог. Підстави закриття провадження визначені у ст. 255 ЦПК України та стосуються справ, у яких розпочато розгляд по суті. У даному випадку розгляд справи перебував на стадії підготовчого провадження. Підстави закриття справи на стадії підготовчого провадження мають вичерпний перелік та визначаються ст. 200 ЦПК України, тому закриття позовного провадження здійснено необґрунтовано з порушенням процесуальних норм. Крім цього, судом першої інстанції при відкритті провадження у справі вже до початку підготовчого провадження з`ясовувалось питання підсудності та суддею не були визначені підстави для відмови у відкритті провадження відповідно до ст. 186 ЦПК України.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Полтавського апеляційного суду від 19.03.2026 справу передано до провадження колегії суддів у складі: головуючого судді Пилипчук Л.І., суддів Дряниці Ю.В., Чумак О.В. (а.с. 197).
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 19.03.2026 витребувано із Кобеляцького районного суду Полтавської області цивільну справу №532/2886/25 за позовом ОСОБА_1 до ГО «Федерація армрестлінгу України» про визнання неправомірними рішень правління та їх скасування, для вирішення питання відкриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кобеляцького районного суду Полтавської області від 11.03.2026 (а.с. 198-199).
02.04.2026 до Полтавського апеляційного суду надійшли матеріали цивільної справи №532/2886/25 (а.с. 187).
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 03.04.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах представником - адвокатом Костіним Д.М., на ухвалу Кобеляцького районного суду Полтавської області від 11.03.2026 - залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги - десять днів із моменту отримання копії ухвали (а.с. 200-201).
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 07.04.2026 відкрито апеляційне провадження у справі (а.с. 206-207).
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Полтавського апеляційного суду від 12.05.2026 проведено заміну головуючого судді Пилипчук Л.І. на головуючого суддю Дорош А.І. у зв`язку із тим, що суддя Пилипчук Л.І. звільнена з посади судді Полтавського апеляційного суду (а.с. 213-214).
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 29.05.2026 справу №532/2886/25 прийнято до провадження. Закінчено підготовчі дії у справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Костіна Д.М. на ухвалу Кобеляцького районного суду Полтавської області від 11.03.2026. Продовжено термін розгляду справи судом апеляційної інстанції. Справу призначено до розгляду на 10.40 год 12.08.2026. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлено учасників справи (а.с. 215).
У судове засідання апеляційного суду 12.08.2026 не з`явилися учасники процесу, вони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення 02.06.2026 судових повісток про виклик до суду у цивільній справі на електронні адреси у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України та засобами поштового зв`язку (а.с. 217-219), які доставлені до електронних кабінетів та засобами поштового зв`язку. При цьому, колегія суддів враховує, що електронний варіант ухвали Полтавського апеляційного суду від 29.05.2026 (про призначення справи до апеляційного розгляду на 12.08.2026 о 10-40 год) розміщено в мережі Інтернет за адресою: https://reyestr.court.gov.ua/ та відповідно оприлюднено. 11.08.2026 до апеляційного суду через систему «Електронний суд» надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Костіна Д.М. про розгляд справи у його відсутність. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що у статтях 5, 7 та 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зазначено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини. Його визначено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 (надалі - Конвенція).
Поняття «суд, встановлений законом» стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України», заяви №29458/04 та №29465/04).
Також у розумінні частини першої статті 6 Конвенції право кожного на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена належним судом, тобто судом, встановленим законом.
Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.10.2020 у справі №635/551/17 дійшла висновку, що судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою ЄСПЛ.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово визначала критерії розмежування судової юрисдикції. Такими критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, визначала: (1) суб`єктний склад правовідносин, (2) предмет спору та (3) характер спірних матеріальних правовідносин. Вказувала, що крім того, таким критерієм може бути (4) пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №910/8322/19, від 27.10.2020 у справі №635/551/17, від 12.01.2021 у справі №127/21764/17, від 16.02.2021 у справі №910/2861/18, від 23.03.2021 у справі №367/4695/20).
Позивач стверджує, що 08.07.2025 відбулося засідання правління ГО «ФАУ», на якому було прийнято рішення про його відсторонення від участі у всеукраїнських та міжнародних змаганнях терміном на 4 роки.
На думку позивача, спірне рішення прийнято з порушенням порядку, визначеного нормами (положеннями) Статутних та нормативно- процесуальних документів ГО «ФАУ» (надалі - ГО «ФАУ»), а тому відсторонення його, ОСОБА_1 , від участі у змаганнях є безпідставним, правлінням ГО «ФАУ» порушено порядок прийняття відповідного рішення, власне прийняття такого рішення є перевищенням повноважень, наданих правлінню відповідно до Статуту ГО «ФАУ», відсторонення від участі у змаганнях є істотним порушенням прав позивача.
Відповідно до Статуту ГО «Федерація армрестлінгу України», що затверджений протоколом №1 від 02.04.2021 рішенням звітно-виборчої конференції Всеукраїнської громадської організації «Українська Федерація Армспорту» (надалі - Статут ФАУ), Громадська організація «Федерація Армрестлінгу України» (далі - ФАУ або Федерація) є добровільним об`єднанням фізичних осіб, створеним для здійснення та захисту прав і свобод людини та громадянина, задоволення суспільних, зокрема, економічних, соціальних, культурних, освітніх та інших інтересів своїх членів та/або інших осіб (п. 1.1 Статут ФАУ) (а.с. 159-165).
Згідно п. 1.4 Статуту ФАУ - Федерація у своїй діяльності керується Конституцією України, Цивільним кодексом України, Податковим кодексом України, Законом України «Про громадські об`єднання», Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», іншим чинним законодавством України та цим Статутом. Правовою основою діяльності Федерації є також регламентні документи та рішення загального характеру, що приймаються Організацією у межах їх статутних повноважень і є обов`язковими для всіх членів.
Згідно з п. 4.5-4.5.1 Статуту ФАУ усі члени Федерації є рівними у реалізації своїх прав та обов`язків. До прав члена Федерації належить, зокрема, оскаржувати рішення, дії, бездіяльність керівних органів Федерації, подавати заяви, заперечення і скарги на прийняті ними рішення до Правління та вимагати розгляду скарг та заяв на Конференції; оскаржувати рішення Конференції до суду.
Відповідно до 4.5.2 Статут ФАУ члени Федерації зобов`язані дотримуватись положень Статуту.
Згідно п. 7.1 Статут ФАУ рішення, дії, бездіяльність керівних органів Федерації можуть бути оскаржені членом (членами) Федерації.
Первинна скарга на дії, бездіяльність або рішення Президента Федерації та/або Віцепрезидента Федерації подається до Правління, яке зобов`язане розглянути скаргу на найближчому засідання, із обов`язковим викликом члена громадського об`єднання, який скаржиться, а також Президента Федерації та/або Віце-президента Федерації дії, бездіяльність або рішення якого оскаржується. В разі відхилення скарги Правлінням: повторна скарга подається до Конференції, яка зобов`язана розглянути скаргу на черговому або позачерговому засіданні, із обов`язковим викликом члена, який скаржиться, а також Президента Федерації та/або Віце-президента Федерації подається до Правління, дії, бездіяльність або рішення якого яких оскаржується (п. 7.1.1).
Первинна скарга на дії, бездіяльність або рішення члена Правління - подається до Президента Федерації, який зобов`язаний розглянути скаргу протягом 20 робочих днів, із обов`язковим викликом члена громадського об`єднання, який скаржиться, а також члена Правління дії, бездіяльність або рішення якого оскаржується. В разі відхилення скарги» - Президентом Федерації - повторна скарга подається до Конференції, яка зобов`язана розглянути скаргу на черговому або позачерговому засіданні, із обов`язковим викликом члена, який скаржиться, а також члена Правління дії, бездіяльність або рішення якого оскаржується. Скарга, яка потребує розгляду на позачерговій Конференції, є підставою для скликання такої Коференції протягом тридцяти днів з дня надходження такої скарги (п. 7.1.2).
Згідно п. 7.1.3 Статуту ФАУ на дії, бездіяльність або рішення Конференції Федерації скарга подається до суду, відповідно до чинного законодавства на момент оскарження таких дій, бездіяльності або рішень.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» Спортивні федерації (асоціації, спілки, об`єднання тощо) (далі - спортивні федерації) - громадські об`єднання фізкультурно-спортивної спрямованості, основними завданнями яких є: забезпечення інтересів членів відповідних спортивних федерацій у сфері спорту, в тому числі сприяння захисту їх соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних та інших інтересів; сприяння розвитку відповідного виду (видів) спорту шляхом участі у розробленні та виконанні відповідних програм; залучення різних груп населення до фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності; сприяння підготовці спортсменів національних збірних команд та забезпечення їх участі в офіційних міжнародних спортивних змаганнях; організація та проведення фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів; участь у здійсненні кадрового забезпечення розвитку відповідного виду (видів) спорту; сприяння розвитку міжнародного співробітництва у сфері фізичної культури і спорту.
Спортивні федерації діють на підставі статуту.
У найменуванні спортивної федерації зазначається вид спорту, розвитку якого вона сприяє. У найменуванні спортивної федерації осіб з інвалідністю зазначається відповідна вада здоров`я.
Спортивні федерації можуть мати всеукраїнський або місцевий статус.
Згідно частиною 9 статті 45 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» вирішення спорів, що виникають між суб`єктами у сфері фізичної культури і спорту, здійснюється відповідно до закону постійно діючим спортивним третейським судом.
Отже, Статутом ФАУ (відповідача) визначено спеціальних суб`єктів, яким дана громадська організація підпорядкувала вирішення всіх внутрішніх спорів даної Громадської організації, а саме Правління Федерації як орган першої інстанції, а оскарження рішень Конференції - до суду відповідно до чинного законодавства на момент такого оскарження (орган другої інстанції).
Нормою спеціального закону, а саме ч. 9 ст. 45 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» вирішення спорів, що виникають між суб`єктами у сфері фізичної культури і спорту, здійснюється відповідно до закону постійно діючим спортивним третейським судом.
Таким чином, прямою вказівкою в законі зроблено посилання на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія спорів, що виникають між суб`єктами у сфері фізичної культури і спорту, і зазначено, що вирішення таких спорів здійснюється не державними судами, а постійно діючим спортивним третейським судом.
Схожа за змістом правова позиція викладена у постанові Великої палати ВС від 27.03.2019 у справі №826/4734/16, постанові КЦС ВС від 01.06.2022 у справі №757/25820/20-ц та постанові КГС ВС від 11.01.2024 у справі №910/13732/22, які зробили висновки про те, що спори між суб`єктами сфери фізичної культури і спорту, зокрема і пред`явлені до спортивних асоціація, не підлягають розглядові жодним державним судом у порядку будь-якої юрисдикції.
Матеріали справи не містять відомостей про те, чи було проведено досудове врегулювання спору та вирішення питання із уповноваженими органами правління (керівними органами) Федерації, як це прямо визначено у Статуті Федерації армрестлінгу України, а відтак, і вирішення спору судом відповідно до чинного законодавства на момент оскарження таких дій, бездіяльності або рішень.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПУ України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Предметом даного спору є визнання рішення правління ГО «ФАУ» від 08.07.2025 про притягнення ОСОБА_1 , який є дійсним членом Громадської організації «Федерація армрестлінгу України», тренером з армрестлінгу, діючим спортсменом, членом збірної України з цього виду спорту, до дисциплінарної відповідальності у вигляді відсторонення від участі у всеукраїнських та міжнародних змаганнях на 4 роки незаконним та його скасування.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позов ОСОБА_1 до Громадської організації «Федерація армрестлінгу України» про визнання неправомірними рішень правління та їх скасування не може бути розглянутий в судовому порядку будь-якої юрисдикції, оскільки спір підлягає вирішенню у порядку, визначеному Статутом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України.
До основних засад (принципів) цивільного судочинства належать зокрема диспозитивність, змагальність сторін та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (стаття 2 ЦПК України).
У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Принцип диспозитивності цивільного судочинства передбачає, зокрема, право учасника справи розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 є членом Громадської організації «Федерація армрестлінгу України», тренером з армрестлінгу, діючим спортсменом, членом збірної України з цього виду спорту.
З витягу з протоколу №5 правління Громадської організації «Федерація армрестлінгу України» від 08.07.2025 вбачається, що згідно дисциплінарного кодексу ФАУ, статуту Федерація армрестлінгу України, за організанцію фальсифікацій класів, пов`язану з участю в змаганнях всеукраїнського та міжнародного рівня, вирішено відсторонити ОСОБА_1 від участі у всеукраїнських та міжнародних змаганнях терміном на 4 роки (а.с. 10).
Беручи до уваги наведене, враховуючи суть спірних правовідносин, зокрема суб`єктний склад учасників спору, предмет спору, колегія суддів приходить до висновку, що спір стосується питань внутрішньої діяльності громадської організації, а саме оскарження рішення правління Громадської організації «Федерація армрестлінгу України» від 08.07.2025, яким вирішено відсторонити ОСОБА_1 від участі у всеукраїнських та міжнародних змаганнях терміном на 4 роки.
Згідно п.4.4 дисциплінарного кодексу Громадської організації «Федерація армрестлінгу України», затвердженого конференцією ГО «Федерація армрестлінгу України» від 12.08.2022 №1, рішення правляння ГО «ФАУ» про застосування дисциплінарних санкцій остаточне і оскарженню не підлягає (а.с. 16).
З огляду на викладене, суд першої інстануії прийшов до правильного висновку про те, що компетенція державних судів не поширюється на цей спір і у даному випадку, оскільки позов пред`явлено у порядку цивільного судочинства, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Аналогічні висновки містять у постанові Великої палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №826/4734/16, постанові КЦС Верховного Суду від 01.06.2022 у справі №757/25820/20-ц та постанові КГС Верховного Суду від 11.01.2024 у справі №910/13732/22, зокрема про те, що втручання держави у діяльністю найвищого органу управління громадської спілки шляхом здійснення судового контролю за прийнятими рішеннями суперечить принципу самоврядності громадських організацій, закріпленому у статті 3 Закону України «Про громадські обєднання», а тому тому позов не може бути розглянутий у державному суді у порядку будь-якої юрисдикції.
Згідно ч. 4. ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції закрив провадження у справі з підстав того, що справа не підлягає розгляду в судовому порядку будь-якої юрисдикції, оскільки розділом 7 статуту передбачається досудовий розгляд справ шляхом звернення до відповідного органу Громадської організації, але судом першої інстанції не враховано, що процедури обов`язкового досудового врегулювання спору, який виникає з правлінням організації (як органом управління Громадською організацією, передбаченою п. 5.2. Статуту ГО «ФАУ»), не передбачено, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на законне і обгрунтоване судове рішення, та не є підставою для його скасування, виходячи із заявленого предмету спору, суб`єктного складу учасників спору.
Доводи апеляційної скарги про те, що у зазначених судом першої інстанції нормах йдеться про оскарження дій та/або бездіяльності президента, віце-президента або члена правління, жодного посилання на досудовий порядок врегулювання спору при оскарженні дій правління федерації не міститься в зазначених положеннях статуту, то ці доводи також не впливають на прийняте рішення судом першої інстанції, а втручання держави у діяльність громадської організації шляхом здійснення судового контролю за прийнятими рішеннями суперечить принципу самоврядності громадських організацій.
Доводи апеляційної скарги про те, що судова практика має досить багато прикладів розгляду аналогічних судових справ, рішення у яких набрали законної сили на різних інстаційних юрисдикціях та були були ухвалені по суті заявлених вимог, також не заслуговують на увагу та є особистим тумаченням стороною позивача ухвалених судових ріщень. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №826/4734/16 зроблено висновок про те, що спір, який виник між сторонами, не може бути розглянутий в судовому порядку адміністративним судом (у тому числі у судовому порядку будь-якої юрисдикції). Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Доводи апеляційної скарги про те, що підстави закриття провадження визначені у ст. 255 ЦПК України та стосуються справ, у яких розпочато розгляд по суті, у даному випадку розгляд справи перебував на стадії підготовчого провадження, підстави закриття справи на стадії підготовчого провадження мають вичерпний перелік та визначаються ст. 200 ЦПК України, тому закриття позовного провадження здійснено необґрунтовано з порушенням процесуальних норм, крім цього, судом першої інстанції при відкритті провадження у справі вже до початку підготовчого провадження з`ясовувалось питання підсудності та суддею не були визначені підстави для відмови у відкритті провадження відповідно до ст. 186 ЦПК України, то ці доводи також не заслуговують на увагу, оскільки судом першої інстанції правильно застосовано вимоги п.1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Факт того, що судом не було відмовлено у відкритті провадження у справі за п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України, не позбавляє права суду (після повного з`ясування суті спірних правовідносин, предмету спору, суб`єктного його складу) закрити провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Отже, доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального та процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Враховуючи те, що ухваласуду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд у складі колегії суддів не вбачає.
Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Костіна Дмитра Михайловича - залишити без задоволення.
Ухвалу Кобеляцького районного суду Полтавської області від 11 березня 2026 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Якщо розгляд справи здійснювався у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, то касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 12 серпня 2026 року.
СУДДІ: А. І. Дорош Ю. В. Дряниця О. В. Чумак