Справа № 484/4732/26
Провадження №2/484/3383/26
УХВАЛА
про закриття провадження у справі
12.08.2026 Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючого - судді Коваленко Н.А.,
секретар судового засідання - Голубкова Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі суду м. Первомайська цивільну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , адреса зазначена в позові: АДРЕСА_3 ) про стягнення заборгованості, -
УСТАНОВИВ:
14.07.2026 до суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, ціна позову 1109,90 грн.
Ухвалою від 16.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Сторонам роз`яснено порядок розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження; подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, клопотань і доказів.
03.08.2026 від представника позивача надійшла заява, згідно з якою вона не підтримує позовних вимог унаслідок задоволення їх відповідачем, просить закрити провадження у справі у зв`язку із відмовою позивача від позову в частині стягнення основного боргу. При цьому також зазначає, що при зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 1331,20 грн, та на підтвердження розміру понесених витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, просила долучити до матеріалів справи відповідні документи, серед яких копія акту №297 від 13.07.2026 здачі - приймання наданих послуг до договору про надання професійної правничої допомоги №01 від 19.03.2026 на загальну вартість наданих послуг професійної правничої допомоги в розмірі 3221,98 грн. Враховуючи те, що позивачем фактично понесені судові витрати у даній справі, просить суд стягнути на їх користь позивача з відповідача, при цьому в заяві про закриття провадження представник позивача просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3485,01 грн.
05.08.2026 від відповідача надійшла заява, згідно з якою вона вважає, що провадження у справі підлягає закриттю, оскільки заборгованість в сумі 1109,90 грн повністю погашена 20.07.2026. Стосовно витрат по сплаті судового збору в розмірі 1331,20 грн відповідач просить вирішити питання про відшкодування судових витрат з можливістю вирішення питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору сплаченого при поданні позову. Стосовно витрат на правову допомогу зазначає, що заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу є явно завищеним, неспівмірним зі складністю справи та сумою заявлених позовних вимог, тому просить врахувати критерії реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності та необхідності); розумність їхнього розміру; зауважити на час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; належність зазначеної справи до категорії справ незначної складності; те, що в даній категорії справ давно склалася усталена судова практика та давно визначені способи захисту порушених прав та врахувати сплату суми боргу та зменшити розмір понесених та документально підтверджених іншою стороною витрат до 300 (триста) грн в рахунок відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу.
В судове засідання учасники справи не прибули, повідомлені про дату, час та місце судового засідання належним чином.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи та заяву представника позивача про закриття провадження у справі, приходить до наступного.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету (ст. 255 ЦПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі відмови позивача від позову до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Як встановлено матеріалами справи, сторони вирішили даний спір в добровільному порядку: відповідач добровільно задовольнила позовні вимоги позивача та сплатила заборгованість у розмірі 1109,90 грн.
За таких обставин суд вважає, що слід прийняти відмову представника позивача від позову, оскільки вона не суперечить закону та інтересам сторін і з цих підстав провадження у справі закрити, позивачу слід повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, та з відповідача на корить позивача слід стягнути судові витрати, а саме 50 відсотків судового збору, який сплачено на підставі платіжної інструкції №2211 від 03.07.2026.
Окрім того, представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3485,01 грн. При цьому, відповідач просить зменшити розмір стягнення правової допомоги до 300 грн.
Згідно з ч. 3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
За змістом наведеної норми при відмові позивача від позову на користь позивача присуджується стягнення всіх понесених ним у справі витрат з відповідача у разі, якщо він не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову.
Визнання позову чи добровільне задоволення вимог відповідачем після пред`явлення позову не звільняє його від відшкодування понесених позивачем судових витрат при ухваленні рішення або при закритті провадження у справі у зв`язку з відмовою позивача від позову з мотивів задоволення його вимог відповідачем.
Як зазначено в постанові Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі №461/4349/23 (провадження №61-1св24), тлумачення зазначеної норми дає підстави для висновку, що у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача, за виключенням, якщо позивач не підтримує свої вимоги унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову. Тобто друге речення частини третьої статті 142 ЦПК України повинно застосовуватися у системному зв`язку із першим реченням, де йдеться про відмову від позову позивача.
З матеріалів справи вбачається, що вимоги позивача про стягнення заборгованості задоволено відповідачем вже після звернення до суду з відповідним позовом та до ухвалення рішення суду і вирішення спору, а закриття провадження у справі зумовлено фактом задоволення відповідачем заявлених вимог.
Із матеріалів справи вбачається, що представник позивача у позовній заяві просить стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.
У заяві про закриття провадження у справі представником позивача зазначено клопотання про долучення до матеріалів справи копій: договору про надання професійної правничої допомоги №01 від 19.03.2026; додатку №1 від 19.03.2026 до договору про надання професійної правничої допомоги №01 від 19.03.2026; акту №297 від 03.07.2026 здачі - приймання до договору про надання професійної правничої допомоги №01 від 19.03.2026, акту №297 від 02.07.2026 приймання-передачі документів до договору про надання професійної правничої допомогу №01 від 19.03.2026, довіреності від 19.03.2026, Свідоцтва про право на заняття адвокатською Біжко Юлії Олександрівни серії ДП №3976, дата видачі 23.11.2018.
Відповідно до поданої заяви, представник позивача просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3485,01 грн.
Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша друга статті 133 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові від 28.09.2023 у справі № 686/31892/19 колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначено критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Згідно з вимогами ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. У разі недотримання вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Водночас, суд звертає увагу на те, що у пунктах 179, 180 постанови від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) Велика Палата Верховного Суду дійшла наступного висновку: «Отже, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України (відповідні критерії містяться у частині 3 статті 141 ЦПК України), може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення».
З огляду на викладене, беручи до уваги предмет спору, ціну позову, у зв`язку з чим дана цивільна справа відноситься до категорії малозначних справ, які розглядаються у спрощеному позовному провадженні, та рівень її складності не вимагав значного обсягу правничої допомоги, клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, суд, враховуючи критерії, які застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати, дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу в загальній сумі 3485,01 грн є необґрунтованим та непропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, в зв`язку з чим вважає за необхідне присудити такі витрати частково у розмірі 1000,00 грн. На переконання суду, в даному випадку такий розмір витрат на правничу допомогу буде достатнім, пропорційним і справедливим, а також не становитиме надмірного тягаря для відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 142, 255 ЦПК України, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", суд,
ПОСТАНОВИВ :
Провадження у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - закрити.
Повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) з Державного бюджету України 50 відсотків сплаченого судового збору в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп., сплаченого відповідно до платіжної інструкції №2211 від 03.07.2026.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - 50 відсотків сплаченого судового збору в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп., сплаченого відповідно до платіжної інструкції №2211 від 03.07.2026.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - 1000 (одна тисяча) грн 00 коп. в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Роз`яснити сторонам, що у відповідності до ч.2 ст. 256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 261 ЦПК України.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньої до Миколаївського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Текст ухвали складено та підписано 12.08.2026.
Суддя Н. А. Коваленко