Справа № 635/1029/26
Провадження № 2/635/4024/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2026 року сел. Покотилівка
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Омельник М.М.,
за участю секретаря судового засідання - Сліпченко К.С.,
представника позивача адвоката Ламанової Т.В.
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області, третя особа приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Коробець Олена Миколаївна, про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини,
ВСТАНОВИВ:
Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Ламанову Тетяну Валеріївну звернулась до суду з позовом до Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області, третя особа приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Коробець Олена Миколаївна, в якому просить визнати поважними причини пропуску строку для прийняття спадщини та визначити ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю два місяці для прийняття спадщини за заповітом, яка залишилась після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що після смерті рідної тіткичоловіка позивача - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , в подальшому ОСОБА_1 дізналась про існування заповіту, посвідченого секретарем виконавчого комітету Березівської селищної ради Харківського району Харківської області Тертичник З.М. 17.03.1992 року, відповідно до якого ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом. Однак позивач у встановлений законом шестимісячний строк не звернулась до нотаріуса, у зв`язку з тим, що про існування заповіту ОСОБА_1 дізналася тільки у кінці 2025 року, а саме 13 листопада 2025 року, коли прибирала на горищі та випадково знайшла заповіт. Відповідно до даних Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області ОСОБА_2 на час смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , разом з нею ніхто зареєстрований не був. 09 січня 2026 року ОСОБА_1 отримала від приватного нотаріуса Харківського районного нотаріально округу Харківської області Харківського районного нотаріального округу Коробець О.М. постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, відповідно до якої нотаріус відмовила у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не була на момент смерті зареєстрована разом зі спадкодавцем, а також не звернулась до нотаріуса впродовж 6-ти місячного терміну після смерті ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини. З урахуванням викладеного позивач звернулась до суду.
Крім того, позивач просить суд врахувати ту обставину, що заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Березівської селищної ради Харківського району Харківської області Тертичник З.М. 17.03.1992 року за реєстровим №6, а відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №83816596 від 09.01.2026 встановлено наявність зареєстрованого заповіту за №37290845 у Спадковому реєстрі посвідчений Березівською селищною радою Харківського району Харківської області 17.03.1992 року за реєстровим №5. За результатами розгляду адвокатського запиту Пісочинська селищна рада Харківського району Харківської області своїм листом від 23.01.2026 №0231/253 повідомила, що під час складання заповіту ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , була допущена орфографічна помилка, у зв`язку з чим у посвідчувальному написі на першому та другому примірниках заповіту зазначено реєстровий №6. Водночас дійсним реєстровим номером заповіту є №5, що зафіксовано у Спадковому реєстрі за №37290845 від 17.03.1992 року.
Рух справи.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 05 лютого 2026 року відкрито провадження у цивільній за правилами загального позовного провадження. Призначено дату проведення підготовчого судового засідання.
Представник відповідача - Жовнір М.П. надав заяву про розгляд справи без участі представника ради також зазначив, що про відсутність заперечень відповідача проти задоволення позову, адже вважає, що наданими суду доказами підтверджується право позивача на прийняття спадщини і оформлення спадкових прав після ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .
31 березня 2026 року ухвалою Харківського районного суду Харківської області задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ламанової Тетяни Валеріївни про витребування доказів у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області, третя особа приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Коробець Олена Миколаївна про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
13 квітня 2026 року приватний нотаріус Олена Коробець на виконання ухвали від 31 березня 2026 року про витребування доказів надала інформацію.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської областівід 27 квітня 2026 року справу призначено до судового розгляду по суті.
12 серпня 2026 року представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Ламановою Т.В. надані додаткові пояснення у справі.
Участь у справі сторін та інших учасників справи.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, повідомлялась належним чином про час, дату та місце судового засідання.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ламанова Т.В. у судовому засіданні підтримала позовні вимоги ОСОБА_1 , надала пояснення аналогічні, що були викладені у позовній заяві та додаткових поясненнях. Просила врахувати те, що позивачка не знала про наявність заповіту, постійно проживає у будинку померлої, була у близьких відносинах зі спадкодавицею, дбала про неї та, однак, довідався про заповіт лише коли 13 листопада 2025 року прибрала у господарських спорудах померлої. Позов просила задовольнити.
Представник відповідача Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області - Жовнір М.П. надав заяву про розгляд справи без участі представника ради також зазначив, про відсутність заперечень відповідача проти задоволення позову, адже вважає, що наданими суду доказами підтверджується право позивача на прийняття спадщини і оформлення спадкових прав після ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Третя особа - приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Коробець Олена Миколаївна в підготовче судове засідання не з`явилась,повідомлялась належним чином про час, дату та місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Відповідно до Свідоцтва про смерть НОМЕР_1 , виданого 03.09.2001 відділом запису актів громадянського стану Березівської селищної ради Харківського району Харківської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 у віці 78 років, про що в книзі реєстрації актів про смерть 03.09.2001 року зроблено запис №26.
09 січня 2026 року ОСОБА_1 звернулась з заявою до приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О.М., про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 .
09 січня 2026 року приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О.М. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, відповідно до якої відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з пропуском встановленого законом строку для прийняття спадщини.
Згідно з довідкою №359/15-01-02 від 26.11.2025 жовтня 2025 року наданою Пісочинською селищною радою Харківського району Харківської області, встановлено, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , разом з нею за даною адресою ніхто не зареєстрований.
Крім того, встановлено, що Пісочинська селищна рада Харківського району Харківської області своїм листом від 23.01.2026 №0231/253 повідомила, що під час складання заповіту ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , була допущена орфографічна помилка, у зв`язку з чим у посвідчувальному написі на першому та другому примірниках заповіту зазначено реєстровий №6. Водночас дійсним реєстровим номером заповіту є №5, що зафіксовано у Спадковому реєстрі за №37290845 від 17.03.1992 року.
Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.
За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно із ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч. 1 ст. 1220 ЦК України). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ч. 1 ст. 1221 ЦК України).
Статтею 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої - п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Згідно із ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що якщо особа не прийняла спадщину в установлений законом строк, вона може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК (абз.1 п. 24 Постанови).
Частиною 3 ст. 1272 Цивільного кодексу України визначено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 у віці 78 років, про що в книзі реєстрації актів про смерть 03.09.2001 року зроблено запис №26.
03 вересня 2001 року відділом запису актів громадянського стану Березівської селищної ради Харківського району Харківської області видано Свідоцтво про смерть НОМЕР_1 .
09 січня 2026 року ОСОБА_1 звернулась з заявою до приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О.М., про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 .
09 січня 2026 року приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О.М. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, відповідно до якої відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з пропуском встановленого законом строку для прийняття спадщини.
Відповідно до інформації приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О.М. від 09 квітня 2026 року спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилась.
Заповіт посвідчений секретарем виконавчого комітету Березівської селищної ради Харківського району Харківської області 17 березня 1992 року за реєстровим №6, відповідно до якого ОСОБА_2 заповідала все своє майно ОСОБА_1 .
Відомості про те, що посадові особи виконавчого комітету Березівської селищної ради Харківського району Харківської області повідомляли, зокрема, ОСОБА_1 , про наявність заповіту ОСОБА_2 відсутні.
Свідок - ОСОБА_3 , надала суду показання про те, що вона є сусідкою ОСОБА_1 , з останньою вони близького спілкуються тривалий строк. Підтвердила, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у її дітей був день народження та вона прийшла у гості до ОСОБА_1 , яка прибирала у господарських приміщеннях та остання показала їй документ що знайшла, це був заповіт складений ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_1 , свідок порекомендувала звернутись до нотаріуса. Раніше про заповіт ніхто не знав
Під час розгляду справи суд зауважує, що свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належно вираженим, підлягає правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також неодмінність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання. Тобто, складаючи заповіт, спадкодавець виражає свою волю на набуття спадкоємцем права на визначене в ньому майно.
Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які пов`язані, зокрема, з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Таким чином, необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, що випливає з принципу свободи заповіту, проте таку необізнаність суд не повинен ототожнювати з його (спадкоємця) незнанням про його право на спадкування загалом, оскільки в такому випадку особа з незалежних від неї причин не вчиняє юридично значущих дій, які пов`язані з набуттям нею певних прав, що випливають із спадкування.
Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Крім того, необізнаність спадкоємця про наявність заповіту визнано достатньою підставою для надання додаткового строку для прийняття спадщини і Касаційним цивільним судом Верховного Суду (такий правовий висновок викладений у постановах ВС від 10 січня 2019 року у справі № 263/1221/17; від 17 березня 2021 року у справі № 308/4272/19; від 22 лютого 2021 року у справі № 644/7785/19), та Великою палатою Верховного Суду (постанова від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23).
Враховуючи викладене, а також беручи до уваги: необізнаність ОСОБА_1 до 13 листопада 2025 року про заповіт ОСОБА_2 , відсутність у матеріалах справи доказів повідомлення позивачки про існування заповіту на її ім`я та незначний строк звернення позивачки до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після віднайдення тексту заповіту, - суд вважає що строк звернення із такою заявою пропущено ОСОБА_1 з поважних причин.
Оскільки позивачка в інший спосіб, крім як звернутися з позовом до суду про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, не може захистити своє порушене право на спадщину, то враховуючи правовий висновок ВП ВС від 26 червня 2024 року у справі 686/5757/23 в сукупності з обставинами справи та в сукупності з принципом свободи заповіту як фундаментальним принципом спадкового права, суд дійшов висновку визначити ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини у два місяці з дня набрання законної сили цим рішенням суду.
Щодо судових витрат.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України. При цьому суд враховує, що орган місцевого самоврядування залучений до участі у справі в зв`язку з відсутністю інших спадкоємців, а тому вважає за можливе витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 82, 133, 223, 258, 259, 263, 265, 273, 353, 354 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
позов ОСОБА_1 до Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області, третя особа приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Коробець Олена Миколаївна, про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини - задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , додатковий строк в 2 (два) місяці з дня набрання судовим рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;
представник позивача: ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 ;
відповідач: Пісочинська селищна рада Харківського району Харківської області, ЄДРПОУ: 04396727, місцезнаходження: 62416, Харківська область, Харківський район, смт Пісочин, вул. ім. Беліменків, 2;
третя особа: Приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області Коробець Олена Миколаївна, РНОКПП: невідомий, місцезнаходження: 62302, Харківська область, Харківський район, м. Дергачі, вул. Сумський шлях, 159.
Повний текст рішення складено та проголошено 12 серпня 2026 року.
Суддя М.М.Омельник