ПОСТАНОВА
Іменем України
11 серпня 2026 року м. Кропивницький
справа № 398/278/25
провадження № 22-ц/4809/299/26
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді (судді-доповідача) Дуковського О.Л.
суддів Єгорової С.М., Мурашка С.І.
Учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»;
відповідач: ОСОБА_1 .
Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу адвоката Клименка Тараса Васильовича, який представляє інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 вересня 2025 року, у складі головуючого судді Стручкової Л.І. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И В:
У січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» звернулось із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №473663-КС-002 від 27.09.2023 в розмірі 65 145,44 грн та судових витрат.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» вказувало, що 27.09.2023 між сторонами було укладено договір №473663-КС-002 про надання кредиту, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 15 000,00 грн, строком на 24 тижні, тобто з 27.09.2023 до 13.03.2024 , зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі від 1,15011689% в день та комісії за надання кредиту в розмірі 2250,00 грн.
Позивач зазначав, що відповідач порушив умови кредитування, не виконує належним чином зобов`язання, в результаті чого утворилася заборгованість за кредитним договором в розмірі - 65145,44 грн, яка складається із: 15 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 47 895,44 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 2 250,00 грн - заборгованість за комісією .
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 вересня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором №473663-КС-002 про надання кредиту від 27.09.2023 станом на 20.01.2025 в розмірі 39 000,00 грн , яка складається із: 15 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 21 750,00 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 2 250,00 грн - заборгованість за комісією.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог в розмірі 1450,54 грн .
Не погодившись із вказаним рішенням суду представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за відсотками за користування кредитом у повному обсязі в сумі - 47 895,44 грн , а в іншій частині рішення суду залишити без змін.
Вважає, що оскаржуване рішення судом першої інстанції не було з`ясовано суттєві обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов неправильного висновку у цій справі, в частині часткової відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором сумі 26 145,44 грн .
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України).
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга у цій справі підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач 27.09.2023 року направив на електронну адресу відповідача пропозицію (оферту) укласти договір №473663-КС-002 про надання кредиту (а. с. 22) та відповідач о 20 год. 38 хв. електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-4542 підписав та направив позивачу повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти договір №473663-КС-002 про надання кредиту (а. с. 23).
27.09.2023, між сторонами укладено договір №473663-КС-002 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма).
Згідно умов кредитного договору відповідач отримав кредит у сумі 15 000,00 грн, строком на 24 тижні, тобто з 27.09.2023 до 13.03.2024, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі від 1,15011689% в день. Зазначений договір підписаний сторонами, в тому числі відповідачем о 20 год. 38 хв. електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-4542 та містить порядок надання кредиту та його повернення, розмір відсоткової ставки та порядок нарахування відсотків та їх сплати тощо (а.с.20-21).
Встановлено, що позивач через особистий кабінет на веб-сайті відповідача подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого відповідач надіслав позивачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який заявник використав для підтвердження підписання кредитного договору.
Таким чином, кредитний договір, укладений в електронній формі через інформаційно-телекомунікаційну систему кредитодавця з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, є дійсним та рівнозначним договору в письмовій формі. Для підтвердження укладення такого договору достатньо доказів проходження позичальником процедури ідентифікації (надання паспортних даних, ІПН, телефону, email) та підписання договору шляхом введення одноразового ідентифікатора.
З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір за формою, змістом та способом укладення відповідає вищезазначеним вимогам чинного законодавства України, а тому є укладеним та обов`язковим до виконання сторонами.
Позивачем надано ОСОБА_3 кредит у розмірі 15 000,00 грн шляхом безготівкового перерахування 27.09.2023 грошових коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується відповідною довідкою про проведення транзакції (39583-63066-86543).
Зазначене свідчить про отримання відповідачем кредиту в загальному розмірі 15 000,00 грн.
Звернувшись із позовом до суду позивач просив стягнути заборгованість за тілом кредиту, а також відсотки за користування кредитом.
Разом із позовною заявою позивачем надано розрахунок, з якого вбачається, що станом на 06.01.2025 відповідач має заборгованість за кредитним договором в сумі - 65145,44 грн, яка складається із: 15 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 47 895,44 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 2 250,00 грн. - заборгованість за комісією.
Судом першої інстанції встановлено, що відсотки нараховувались за ставкою 1,15011689% в день та їх нарахування здійснювалось після закінчення строку кредитування, визначеного п.п.2.3 п. 2 кредитного договору, тобто після 13.03.2024 року, що є кінцевим терміном повернення кредиту.
В матеріалах справи відсутні докази продовження строку кредитування в порядку, передбаченому договором.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 15000,00 грн, за відсотками за користування кредитом в розмірі 21750,00 грн та за комісією в розмірі 2 250,00 грн, а всього - 39 000,00 грн.
В частині відмови у задоволенні позову в частині стягнення відсотків у заявленій сумі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ці вимоги не підлягають задоволенню, оскільки є необґрунтованим нарахування відсотків за користування кредитом після закінчення строку кредитування.
Суд першої інстанції правильно застосував норми чинного законодавства до правовідносин, що склалися між сторонами.
Згідно із ч.ч.1, 2 ст.100 ЦПК України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
Згідно із ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.
За приписами ст.7 Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії.
Згідно зі ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1056 - 1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).
Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ст. 1048 ЦК України, право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування позикою припиняється після спливу визначеного договором строку надання позики чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі №300/438/18.
В постановах Великої Палати Верховного Суду неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.
Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.
Пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту, що спростовує позицію відповідача щодо неправомірності нарахування комісії.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи в оскаржуваній частині.
В апеляційній скарзі не наведено нових обставин та не надано нових доказів, що давали б апеляційному суду підстави для проведення переоцінки обставин та висновків, зроблених судом першої інстанції у своєму рішенні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду в оскаржуваній частині ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині без змін.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу адвоката Клименка Тараса Васильовича, який представляє інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» - залишити без задоволення.
Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 вересня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя: О.Л.Дуковський
Судді:
С.М. Єгорова
С.І. Мурашко