ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
Іменем України
12 серпня 2026 року
м.Харків
справа № 641/7636/25
провадження № 22-ц/818/4512/26
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.,
суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Слобідського районного суду м.Харкова від 13 січня 2026 року, постановлене суддею Зелінською І.В.
в с т а н о в и в:
У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОКРЕДИТ» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № TDB.2021.0089.33753 від 26.11.2021 у розмірі 48 333,13 грн., з них; заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена) - 17 000,00 грн., заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) - 31 333,13 грн. та суми сплаченого судового збору у розмірі 2 422,40 грн., на оплату професійної правничої допомоги адвоката в сумі 11 200,00 грн..
Заочним рішенням Слобідського районного суду м.Харкова від 13 січня 2026 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» заборгованість за кредитним договором № TDB.2021.0089.33753 від 26.11.2021 у розмірі 48 333 грн 13 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» 2422грн. 40 коп. судового збору та 2000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким змінити рішення суду та задовольнити позовні вимоги частково. Вирішити питання щодо судових витрат.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вказує, що нарахування відсотків після передачі заборгованості є неправомірним. Крім того розмір відсотків перевищує суму кредиту, що на її думку суперечить вимогам закону.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не надала суду доказів на підтвердження тих обставин, що він належним чином виконував умови кредитного договору, а також з огляду на встановлені фактичні обставини справи, які свідчать про наявність порушення відповідачем прав позивача за вказаним кредитним договором, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.
Такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судовим розглядом встановлено, що 26.11.2021 між Акціонерним товариством «Мегабанк» та ОСОБА_1 укладено Договір № TDB.2021.0089.33753 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank (а.с. 14-16).
Відповідно до п. 1 Заяви-Договору підписанням цього договору Клієнт беззастережно підтверджує: прийняття в повному обсязі Публічної пропозиції АТ «МЕГАБАНК» на приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, який розміщений у Місці інформування Клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua та в мережі інтернет ww.todobank.com; згоду з умовами Договору, а також положеннями усіх Додатків до нього; укладання з Банком шляхом приєднання до Договору, який складається з публічної частини договору, що розміщена у Місці інформування Клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК» www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com та індивідуальної частини договору, а саме цієї Заяви-Договору, підписанням якої Клієнт приєднується до Договору в цілому; укладання з Банком шляхом приєднання до Публічного договору (оферти) АТ «МЕГАБАНК» про умови надання послуги «Р2Р-перекази з картки на картку» (розміщеного на Сайті Банку, за інтернет-посиланням https://erc.megabank.ua/ru/p2poffer та у Місці інформування Клієнта), з урахуванням особливостей, передбачених розділом 2.17. публічної частини Договору.
Згідно з пунктом 3 Заяви-Договору картка використовується Клієнтом для отримання/внесення готівкових коштів, оплати товарів і послуг, а також з метою здійснення інших операцій, передбачених умовами Договору та/або чинним законодавством України і не пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності.
Пунктом 4 Заяви-Договору закріплено, що Банк може надавати Клієнту кредит шляхом сплати з Карткового рахунку платежів Клієнта, здійснення його розрахункових операцій та видачі йому готівки на суму, що перевищує залишок на цьому рахунку, але в межах Доступного ліміту кредитної лінії, а саме: сума максимального ліміту кредитної лінії становить 200 000,00 грн.; строк кредиту 12 місяців; пільговий період - 62 дні; процентна ставка (фіксована): базова складає 56 % річних, у пільговий період 0,0001 % річних; обов`язковий мінімальний платіж (ОМП), % від використаного доступного ліміту становить 5,0 %; строк оплати ОМП є передостанній робочий день місяця, в який здійснюється розрахунок/нарахування обов`язкових платежів Клієнта за відповідний Звітний період.
Відповідно до пункту 5 Заяви-договору такі умови, як: права та обов`язки сторін; відповідальність сторін; порядок обчислення, зміни та сплати процентів; порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; порядок повернення (в т.ч. дострокового) кредиту; порядок зміни і припинення дії Договору, погоджено в публічній частині договору.
26.11.2021 відповідав підписала паспорт споживчого кредиту, що є Додатком 9 до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, у пункті 6 якого встановлено наслідок прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит: процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту становить 87,30% річних від прострочення суми за весь період прострочення (а.с. 17-18).
Відповідач користувалася кредитними коштами, що підтверджується випискою з особового рахунку, відкритого відповідачу у позивача, за період з 26.11.2021 по 03.09.2024 (а.с. 31-41).
Згідно з довідкою-розрахунком АТ «МЕГАБАНК» заборгованість контрагента ОСОБА_1 за кредитним договором № TDB.2021.0089.33753 від 26.11.2021 станом на 03.09.2024 становить 48 333,13 грн., яка складається з 17 000,00 грн. сума заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена), 31 333,13 грн. сума заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) (а.с. 30).
09.07.2024 відповідно до протоколу електронного аукціону № GFD001-UA-20240618-01260 переможцем електронного аукціону з придбання прав вимоги за кредитним договорами стало ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс».
03.09.2024 між АТ «Мегабанк» та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» укладено Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступив новому кредитору права вимоги, в тому числі, за Договором № TDB.2021.0089.33753 від 26.11.2021 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, укладеного 26.11.2021 між Акціонерним товариством «Мегабанк» та ОСОБА_1 ..
Сторони цього договору домовилися про умови набуття новим кредитором прав вимоги, зазначивши у пункті 2 про те, що новий кредитор в день укладення договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів відповідно до пункту 4 договору набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних в основних договорах тощо.
З наявної у матеріалах цивільної справи платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 66895 від 31.07.2024 вбачається, що АТ «МЕГАБАНК» отримав від ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» грошові кошти в сумі 23 425 777,00 грн., без ПДВ (а.с. 24).
Призначення платежу було зазначено у платіжній інструкції як оплата за лот GL1N426240, переможець ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС», ЄДРПОУ 40916672, протокол GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, ціна продажу 23 425 777,00 грн, без ПДВ.
У подальшому 27.12.2024 ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» уклало з ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, за яким в свою чергу передав останньому права вимоги до боржників за кредитними договорами (а.с. 19-20).
У пункті 2 цього Договору сторони зазначили умову, що права вимоги переходять від первісного кредитора до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору та Додатку № 1 (Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються до Боржників/Дебіторів за такими договорами). Вказаний Додаток № 1 до договору підписується сторонами одночасно з текстом договору.
В матеріалах справи наявні витяги з реєстрів боржників про відступлення права вимоги за Договором № TDB.2021.0089.33753 від 26.11.2021 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, укладеного 26.11.2021 між Акціонерним товариством «Мегабанк» та ОСОБА_1 ..
Згідно з ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
За приписами ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
У відповідності до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України).
Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами( з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.
Частина 1 ст.1054 ЦК України вказує, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України обумовлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Положенням ст.611 ЦК України визначено правові наслідки порушення зобов`язання. Так, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.77-80 ЦПК України).
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так, наявними у справі доказами підтверджено укладення та підписання відповідачем Заяви-договору № TDB.2021.0089.33753 від 26.11.2021 року про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, користування відповідачем кредитними коштами та неналежне виконання взятих на себе відповідачем зобов`язань.
Щодо розміру стягнутих відсотків, судова колегія зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ «Мегабанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, тобто їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на виписку по рахунку.
Як убачається з кредитного договору підписаного відповідачем, сторонами передбачено можливість отримання кредитного ліміту до 200000,00 грн, на два види карткового рахунку todobank та todobank+, в залежності від виду картки визначено відсотки та їх розміри і порядок нарахування.
При цьому матеріали справи не містять підтверджень, яку саме суму кредиту було одобрено відповідачу, яку картку йому видано, тому судова колегія позбавлена можливості перевірити розрахунок заборгованості по відсоткам.
Крім того, у надані виписці також не відображено розмір відсотків на тіло кредиту. Термін дії кредиту та повернення усієї отриманої суми становив 1 рік, тобто з 26.11.2021 по 25.11.2021 року, при цьому розрахунок наданий позивачем як і виписка починаються з 29.07.2022 року.
Крім того, роздруківка позивача про нараховані відсотки без зазначення їх розміру належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни.
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1734-VIII)).
З огляду на ці приписи, кредитний договір про відкриття карткового рахунку за умови різних пропозиції є довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк зобов`язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2021 року у справі № 201/10403/19 вказано, що положення Закону № 1734-VIIIдопускають те, що укладення договору про споживчий кредит може бути пов`язане з необхідністю отримання споживачем додаткових чи супутніх послуг кредитодавця або третіх осіб, але вимагають, щоб відомості про це були відображені у паспорті споживчого кредиту, з яким кредитодавець має ознайомити позичальника у письмовій формі до укладення договору про споживчий кредит. Інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, зокрема, розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються за невиконання зобов`язання за договором про споживчий кредит, має бути зазначена у такому договорі.
Частиною третьою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У пункті 3 частини 2 статті 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК України.) Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).
Статтею 80ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.
На підтвердження заборгованості та її розміру позивач подав до суду першої інстанції анкету-заяву, кредитний договір, довідку про нарахування відсотків; договір факторингу; витяг до договору та додаткову угоду.
В той же час, виписка з карткового рахунку відповідача починається з 29.07.2022 року, у виписці відображено лише нарахування відсотків та прострочення заборгованості.
Відтак, єдиним документом, де зазначений розмір кредитної заборгованості, є витяг з реєстру боржників до договору про відступлення права вимоги від 27 грудня 2024 року між ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК Єврокредит» у, в якому зазначено, що ТОВ «ФК Єврокредит» набуло право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № № TDB.2021.0089.33753 від 26 листопада 2021 року, сума заборгованості за кредитом становить 48333,13 грн.
Проте, колегія суддів вважає, що зазначений документ не є належним доказом наявності заборгованості, враховуючи наступне.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц.
Апеляційний суд зауважує, що у справі, яка переглядається, позивач мав можливість додати до позовної заяви документальне обґрунтування кредитної заборгованості, зокрема виписку по особовому рахунку позичальника та детальний розрахунок, на підставі яких районний суд та (або) суд апеляційної інстанції був би спроможний самостійно здійснити перерахунок кредитної заборгованості. Проте, під час розгляду справи позивач не надав належних та допустимих доказів, що є його процесуальним обов`язком в силу положень статей 12, 81 ЦПК України, на підтвердження визначеного ним у позовній заяві розміру заборгованості за кредитним договором.
Аналогічна позиція викладена і Верховим Судом у постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 199/7014/20.
Крім того, відповідно до ч.5 ст.177ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Таким чином, позивач як сторона по справі, зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на правову підставу своїх вимог, зокрема, невиконання відповідачем взятих на себе за договором грошових зобов`язань, суму боргу, подавши суду належні і допустимі докази, оскільки обов`язок подання доказів покладається на сторін.
Відповідно до ч.4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Виходячи з наведених норм чинного законодавства, договір, в тому числі і кредитний, може бути укладений шляхом приєднання до запропонованих умов однією із сторін оформлений у формулярах або інших стандартних формах.
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі76,77 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Оскільки з наданих позивачем документів не вбачається, яку саме картку отримав відповідач, та які відсотки були нараховані, а розрахунок заборгованості відповідача не містить розміру відсотків, який банк застосовував для розрахунку суми заборгованості, судова колегія позбавлена можливості перевірити правильність наданого розрахунку.
Сам відповідач заперечує розмір нарахованих йому відсотків.
Доказів погашення заборгованості за тілом кредиту відповідачем суду не надано. Розмір заборгованості за тілом кредиту відповідачем не спростовано.
Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що позивачем недоведено розміру заборгованості по відсоткам.
Тому рішення суду в цій частині підлягає зміні, а позовні вимоги частковому задоволенню.
Підстав для стягнення відсотків колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до пункту 2 частини 1статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до статті 376 ЦПК України неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення і ухвалення нового рішення у відповідній частині.
Частиною 1 та п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.
Таким чином, ОСОБА_1 на користь ТОВ «Єврокредит», з урахуванням часткового задоволення позовної заяви та апеляційної скарги підлягає стягненню судовий збір у розмірі 851,95 грн. з ТОВ «Єврокредит» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за перегляд заочного рішення та подачі апеляційної скарги у сумі 2659,30 грн.
Керуючись положеннями ст. 141 ЦПК України стягненню з ТОВ «Єврокредит» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 1807,35 грн.
Підстав для зміни розміру судових витрат на правничу допомогу судова колегія не вбачає, оскільки суд з урахуванням характеру та обсягу виконаних адвокатом робіт, співмірність витрат зі складністю справи та виконаною роботою, часом, який необхідний для виконання такої роботи адвокатом, співмірністю з ціною позову дійшов до обґрунтованого висновку про стягнення 2 000 грн, оскільки зазначена справа є типовою для фінансової установи.
Керуючись ст. ст.367,368,369,376,379,381,382,383,384 ЦПК України суд, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Слобідського районного суду м.Харкова від 13 січня 2026 року змінити.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОКРЕДИТ» задовольнити частковою
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» заборгованість за кредитним договором № TDB.2021.0089.33753 від 26 листопада 2021 року в сумі 17000,00 грн.
У задоволенні позову в іншій частині відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1807,35 грн.
Рішення суду в частині судових витрат на правничу допомогу залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова