РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
10 серпня 2026 р. Справа № 120/5848/26
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до: Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області про: визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
У Вінницький окружний адміністративний суд звернулася з адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на бездіяльність відповідача щодо не прийняття рішення за результатами розгляду клопотання (заяви) про продаж (викуп) земельної ділянки.
Тому, з метою захисту своїх прав та інтересів, позивач звернулася до суду.
Ухвалою від 29.04.2026 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання відзиву.
Копію ухвали від 29.04.2026 відповідач отримав 05.05.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, однак правом заперечити проти позову не скористався (а. с. 37).
Верховний Суд у постанові від 23.11.2022 у справі № 500/8027/21 дійшов висновку, що довідка про доставку в електронному вигляді рішення суду є належним доказом отримання стороною такого рішення.
У постанові від 07.02.2023 у справі № 340/9054/21 Верховний Суд виснував, що повідомлення про доставлення електронної копії судового рішення в електронний кабінет суб`єкта владних повноважень є належним доказом його вручення, відповідно, підлягає долученню до матеріалів справи, які формуються в паперовому вигляді (у випадку розгляду справи в паперовій формі).
Отже, суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в ній доказами.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи позову, встановив такі обставини справи.
Державний акт на право постійного користування землею серії ВН №000513, який зареєстрований в книзі записів державних актів на право користування землею за № 36 від 21.01.1998, свідчить про те, що відповідно до рішення Тульчинської районної ради народних депутатів Тульчинського району Вінницької області від 18.12.1997 ОСОБА_2 надано у постійне користування земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства загальною площею 51,52 га, яка розташована на території Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області.
Позивач як спадкоємиця ОСОБА_2 , звернулась до Шпиківської селищної ради із клопотанням (заявою) про продаж (викуп) земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства.
10.03.2026 на 56 сесії 8 скликання Шпиківської селищної ради було винесено на розгляд питання "Про надання дозволу на викуп земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_1 ".
Результати поіменного голосування щодо надання такого дозволу свідчать про те, що за продаж земельної ділянки проголосувало 0 депутатів, проти - 0, утримались - 15, не голосували - 0, всього - 16.
Отже, рішення з винесеного на розгляд сесії питання не прийнято, так як в ході голосування вказане питання не набрало необхідної кількості голосів.
Позивач не погоджується з бездіяльністю відповідача щодо неприйняття рішення, тому звернулася до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд зазначає таке.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами 1-2 статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Частиною першою статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Глава 20 ЗК України регулює питання продажу земельних ділянок або прав на них на підставі цивільно-правових договорів.
Так, статтею 127 ЗК України визначено, що органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або передають їх у користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.
Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності та набуття прав користування ними (оренди, суперфіцію, емфітевзису), а також передача акціонерним товариством, товариством з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, яке утворилося шляхом перетворення державного підприємства, в суборенду земельних ділянок державної власності, що були передані зазначеним господарським товариствам в оренду відповідно до статті 120-1 цього Кодексу, здійснюються на конкурентних засадах (на земельних торгах у формі електронного аукціону) у випадках та порядку, встановлених главою 21 цього Кодексу.
Не допускається відчуження орендованих земельних ділянок державної або комунальної власності без згоди орендаря.
Відповідно до положень частини першої статті 128 ЗК України продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Згідно з частиною другою згаданої статті громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.
До заяви (клопотання) додаються:
а) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд);
б) копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу.
г) копія свідоцтва про реєстрацію постійного представництва з правом ведення господарської діяльності на території України - для юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до законодавства іноземної держави.
Частиною третьою статті 128 ЗК України визначено, що орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.
В силу частин 5-6 статті 128 ЗК України, підставою для відмови в продажу земельної ділянки є:
а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки;
б) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;
в) якщо щодо суб`єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності;
г) встановлена цим Кодексом заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність;
ґ) відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.
Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.
Разом із цим пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Відповідно до частин 1, 5 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Тобто обов`язку органу місцевого самоврядування зі здійснення розгляду заяви (клопотання) зацікавленої особи з приводу продажу земельної ділянки комунальної власності протягом місячного строку, встановленому нормою частини 3 статті 128 ЗК України, кореспондує обов`язок скликання не рідше ніж один раз на місяць сесії сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення), районної чи обласної ради з питань відведення земельних ділянок, встановлений нормою частини 5 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування".
Частина 3 статті 128 Земельного кодексу України чітко визначає обов`язок органу місцевого самоврядування у разі прийняття рішення про відмову в продажу земельної ділянки зазначати у цьому рішенні обґрунтування (причини, мотиви) такої відмови.
Таким чином, за наслідками розгляду заяви позивача відповідач повинен прийняти одне із можливих рішень, а саме: 1) рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки; 2) рішення про відмову в продажу земельної ділянки із зазначенням обґрунтованих причин відмови.
Жодних інших альтернативних рішень законодавцем не визначено, тобто за наслідком розгляду саме на пленарних засіданнях органу місцевого самоврядування питань щодо земельних відносин приймається одне із двох рішень.
В той же час, відповідно до пункту 6-1 розділу Х ЗК України громадяни України, яким належить право постійного користування, право довічного успадкованого володіння земельною ділянкою державної чи комунальної власності, а також юридичні особи, яким на момент набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель" належало право постійного користування земельними ділянками державної чи комунальної власності, та які відповідно до статті 92 цього Кодексу не можуть набувати земельні ділянки на праві постійного користування, орендарі земельних ділянок, які набули право оренди земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства шляхом переоформлення права постійного користування щодо зазначених земельних ділянок до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів", мають право на купівлю таких земельних ділянок без проведення земельних торгів. Купівля земельних ділянок відповідно до цього пункту здійснюється за ціною, що дорівнює: нормативній грошовій оцінці земельної ділянки - для земель сільськогосподарського призначення; експертній грошовій оцінці земельної ділянки - для земель несільськогосподарського призначення.
У разі купівлі земельної ділянки її покупець має право на розстрочення платежу зі сплати ціни земельної ділянки з рівним річним платежем з урахуванням індексу інфляції, за умови встановлення заборони на продаж або інше відчуження та надання у користування земельної ділянки (крім надання у користування фермерському господарству земельних ділянок, які знаходяться у власності членів такого фермерського господарства, що є покупцями такої земельної ділянки) до повного розрахунку покупця за договором купівлі-продажу.
Розрахунок за придбану земельну ділянку здійснюється щороку, рівними частинами, у місяць, що настає за звітним роком. Покупець має право на дострокове погашення всієї або частини суми ціни продажу земельної ділянки з розстроченням платежу з урахуванням індексу інфляції. Строк розстрочення платежу становить: щодо земель сільськогосподарського призначення - 10 років, щодо земель несільськогосподарського призначення - 30 років, якщо покупець не ініціює встановлення меншого строку. У разі купівлі земельної ділянки з розстроченням платежу право власності переходить до покупця після сплати першого платежу.
Право купівлі земельної ділянки відповідно до цього пункту також мають громадяни України - спадкоємці громадян, яким належало право постійного користування, право довічного успадкованого володіння земельними ділянками державної чи комунальної власності, призначеними для ведення селянського (фермерського) господарства (крім випадків, якщо такі земельні ділянки були передані у власність чи користування фізичним або юридичним особам). Якщо таких спадкоємців декілька, земельна ділянка придбавається ними у спільну часткову власність, де частки кожного із спадкоємців у праві власності є рівними.
Наведені приписи є спеціальними у питаннях продажу земельних ділянок громадянам України, яким такі належать на праві постійного користування.
Разом із тим повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин визначені статтею 12 ЗК України, відповідно до приписів частини 1 якої до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; та ін.
Відповідно до частини 2 статті 12 ЗК України до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать: 1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; 2) здійснення інших повноважень у галузі земельних відносин відповідно до закону.
При цьому відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Згідно з частинами першою та другою статті 59 зазначеного Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Таким чином, питання продажу земельних ділянок комунальної власності у власність громадян є виключною компетенцією органу місцевого самоврядування, яким в даному випадку є Шпиківська селищна рада.
Судом враховано, що відповідно до результатів поіменного голосування щодо вирішення питання про надання позивачеві дозволу на викуп земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства за продаж земельної ділянки проголосувало 0 депутатів, проти - 0, утримались - 15, не голосували - 0.
Відтак результати поіменного голосування свідчать про допущення відповідачем бездіяльності, оскільки за наслідком розгляду заяви позивача не прийнято ані позитивного рішення про продаж земельної ділянки, ані мотивованої відмови у її продажі.
При цьому суд враховує висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 09 липня 2020 року у справі № 454/160/17, згідно з якими результати голосування не відображують мотивів прийняття того чи іншого рішення, які б дозволяли скористатись можливістю його оскарження та не містять і не відповідають поняттю акту органу місцевого самоврядування.
Не вирішення відповідачем заяви позивача про продаж земельної ділянки, не голосування частини депутатів попри їх присутність за будь-який із можливих варіантів (за/ проти), не прийняття відповідного рішення по заяві позивача у визначений законом строк - це все свідчить про протиправну бездіяльність Шпиківської селищної ради.
У свою чергу, утримання від прийняття рішення не є законним способом поведінки органу, а результати поіменного голосування не містять чіткого та однозначного рішення про відмову, а отже не можуть вважатися відмовою у продажі земельної ділянки.
Таким чином, у даних правовідносинах суб`єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.
Продаж земельної ділянки або відмова у її продажі є змістом відповідного індивідуального правового акту.
Відсутність належним чином оформленого рішення суб`єкта владних повноважень про продаж земельної ділянки чи відмову у її продажі свідчить про те, що відповідач в межах наданих йому повноважень не прийняв жодного із можливих рішень.
До того ж, слід врахувати правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 27 липня 2022 року (справа № 580/707/21). Касаційний суд у подібних спірних правовідносинах, досліджуючи питання наявності протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень при розгляді заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, вказав на те, що неприйняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не може підміняти рішення про відмову у наданні такого дозволу.
ЗК України не передбачає випадків, коли орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за результатами розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою може не прийняти позитивного або негативного для заявника рішення (про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу, про продаж земельної ділянки або про відмову у продажі).
Суд вважає, що наведений висновок Верховного Суду застосовний при розгляді цієї справи, оскільки наслідком вирішення заяви про надання дозволу на розроблення проекту та про продаж земельної ділянки є прийняття рішення місцевої ради на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на викуп земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства, що розташована на території Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області.
Щодо вимоги зобов`язального характеру, то суд враховує наступне.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Пунктом 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Виходячи із встановлених у цій справі обставин, суд вважає, що з метою захисту прав та інтересів позивача селищну раду слід зобов`язати повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на викуп земельних ділянок у власність за цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини дають підстави для висновку, що позов належить задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, судові витрати понесені позивачем підлягають відшкодуванню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на викуп земельних ділянок у власність за цільовим призначенням для ведення фермерського господарства.
Зобов`язати Шпиківську селищну раду Тульчинського району Вінницької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на викуп земельних ділянок у власність за цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області сплачений судовий збір у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );
Відповідач: Шпиківська селищна рада Тульчинського району Вінницької області (код ЄДРПОУ - 04326261, вул. Ліпіна, буд. 4, смт. Шпиків, Тульчинський район, Вінницька область, 23614).
Повне судове рішення складено 10.08.2026.
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна