РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
11 серпня 2026 р. Справа № 120/7562/26
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: Приватного-орендного підприємства "Рідний Край" (вул. Центральна, 49, с. Тростянець, Могилів-Подільський р-н, Вінницька обл., 24520)
до: Одеської митниці (вул. Лип Івана та Андрія, 21А м. Одеса, 65078)
про: визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява приватно-орендного підприємства «Рідний Край» (далі - позивач) до Одеської митниці (далі - відповідач) про визнання протиправною відмову відповідача щодо підготовки та подання висновку про повернення позивачеві сплачених сум митних платежів за результатами розгляду заяви від 06.04.2026; зобов`язання відповідача підготувати та подати до органу Державної казначейської служби України висновок про повернення позивачеві сплачених сум митних платежів в розмірі 961 862, 60 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на те, що відповідно положень Закону України від 10.09.1999 № 1033-XIV «Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур» підприємство звільнено від сплати мита, оскільки є сільськогосподарським товаровиробником та експортує власновирощену продукцію (ріпак). Проте, з метою належного виконання договірних зобов`язань перед контрагентом - компанією «ADM International Sari» (Швейцарія), позивач був вимушений сплатити вивізне (експортне) мито, через те, що 18.09.2025 відповідачем відмовлено у митному оформленні (випуску) товару за митною декларацією №25UA50[телефон приховано]U9 з мотивів відсутності документів, що підтверджують статус «сільськогосподарського товаровиробника» та відсутністю даних щодо виробника товару незважаючи на звітну та іншу документацію, що надавалась разом з ЕМД до Одеської митниці декларантом. Позивач звернувся до відповідача з заявою, щодо повернення суми надмірно сплачених коштів у розмірі 958 461,79 грн (експортне мито) під час митного оформлення ВМД №25UA50[телефон приховано]U9 від 24.09.2025. Одеською митницею відмовлено у поверненні надміру сплачених митних платежів лист № 7.10-4/15- 01/13/5664. Позивач не згоден з відмовою відповідача, у зв`язку з чим звернувся до суду.
Ухвалою суду від 01.06.2026 адміністративний позов прийнято до провадження та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Представник відповідача скористався своїм правом та подав до суду 16.06.2026 відзив на позовну заяву згідно якого відповідач позовні вимоги не визнає та просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї правової позиції зазначено, що момент вивезення товару за межі митної території України механізм документального підтвердження, необхідного для надання звільнення від сплати вивізного (експортного) мита сільськогосподарським товаровиробникам при здійсненні експорту власновирощеної сільськогосподарської продукції та сільськогосподарським кооперативам, які експортують сою, ріпак та кользу, що вирощені членами цього кооперативу, визначений постановою № 1256, був відсутній, що унеможливлювало практичне застосування положень Закону № 4536.
Також зазначено, що Положенням №450 передбачено виключні випадки можливості внесення змін до митної декларації, після завершення її митного оформлення, одним серед яких є заповнення та оформлення митним органом аркуша коригування.
Митне оформлення МД №25UA50[телефон приховано]U0 від 18.08.2025, МД №25UA50[телефон приховано]U9 від 24.09.2026 було завершено та позивач не звертався до митного органу із заявою про внесення змін до таких декларацій.
Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
ПОП «Рідний Край» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 03.03.2000, є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 03729612) та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Вінницькій області.
В межах здійснення своєї господарської діяльності ПОП «Рідний Край» (Продавець) укладено контракт з компанією FDM International SARІ Швейцарія (Покупець) №507/10411590 від 22.08.2025 на поставку насіння ріпаку « 00» генетично немодифікованого, продовольчого, вищого і 1-го класу, українського походження, врожаю 2025 року, насипом 420 т +- в опціоні Продавця по обумовленій в Контракті ціні.
Також за умовами укладеного контракту підготовка необхідних документів для митного оформлення товару покладена на Продавця.
Згідно із п. 21.5 контракту експедиторами Продавця є зокрема ТОВ «ТЕК «Зектер».
Пунктом 21.6. визначено, що цей контракт діє для митних цілей з моменту його підписання до 31.12.2025.
12.09.2025 декларантом ТОВ «ЗЕКТЕР» (код ЄДРПОУ 33506789), що діяв в інтересах експортера ПОП «Рідний Кай», до Одеської митниці подано ЕМД №25UA50[телефон приховано]U7 з метою здійснення митного оформлення товару насіння ріпаку « 00» генетично немодифікованого, продовольчого, вищого класу, врожаю 2025 року, українського походження насипом, масою 419,22 т, до якої були додані документи відповідно до Митного кодексу України, в тому числі, документи ПОП «Рідний Край», що підтверджують статус сільськогосподарського товаровиробника, який експортує власно вирощену сільськогосподарську продукцію (ріпак) та має право на звільнення від сплати митних платежів, а саме: довідку ПОП «рідний Край» від 02.09.2025 №101/1, Звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2025 року (форма №4-сг), Звіт про збирання врожаю сільськогосподарських культур на 01.10.2025 (форма №37-сг).
Одеською митницею відмовлено у митному оформленні (випуску) товару про що надано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500050/2025/000208 у зв`язку з відсутністю документів що підтверджують статус «сільськогосподарського товаровиробника» та відсутністю даних щодо виробника товару к контракті та рахунку-проформі.
09.09.2025 до ПОП «Рідний Край» надійшов лист від покупця товару за контрактом, в якому було зазначено, що незважаючи на те що, 04.09.2025 набрав чинності Закон України від 16.07.2025 № 4536-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення» та з метою удосконалення окремих положень податкового законодавства», яким було доповнено Закон № 1033-XIV статтею 1-1, якою передбачено звільнення сільськогосподарських товаровиробників, які експортують власно вирощену сільськогосподарську продукцію (ріпак), від сплати вивізного (експортного) мита, на даний час, митним органом не проводиться митне оформлення товару без сплати експертного мита у розмірі 10% його митної вартості, оскільки у митниці відсутні відповідні роз`яснення. Також в листі Покупець просив надати згоду на митне оформлення ріпаку зі сплатою 10 відсотків його митної вартості.
Поп «Рідний Край» висловлено незгоду з позицією митного органу, вважаючи що відповідно положень Закону № 1033-XIV воно звільнено від сплати мита, так як є сільськогосподарським товаровиробником та експортує власновирощену продукцію (ріпак), проте з метою належного виконання договірних зобов`язань перед контрагентом - компанією «ADM International Sarl» (Швейцарія) було вимушений сплатити вивізне (експортне) мито, про що повідомив компанію «ADM International Sarl» (Швейцарія) в листі від 17.09.2025 № 103.
При цьому, виходячи з заявленої митної вартості товару в розмірі 232 457, 50 доларів США, з метою розблокування експорту власної сільськогосподарської продукції та належного виконання договірних зобов`язань перед контрагентом - компанією «ADM International Sarl» (Швейцарія) за контрактом на поставку від 22.08.2025 №507/10411590 ПОП «Рідний Край» подано ЕМД №25UA50[телефон приховано]U9 від 24.09.2025 та сплачено митні платежі, розмір яких склав 958 461,79 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції від 17.09.2025 №.1588.
ПОП «Рідний Край» 06.04.2026 звернулось до Одеської митниці з заявою про повернення сум митних платежів, в якій просило здійснити повернення митних за митною декларацією №25UA50[телефон приховано]U9 від 24.09.2025, оскільки на день подання такої для митного оформлення ПП «Рідний Край» мало право на звільнення від сплати митних платежів так як є сільськогосподарським товаровиробником, який експортує власновирощену сільськогосподарську продукцію (ріпак).
Листом від 20.04.2026 № 07.10-4/15-01/13/5664 Одеська митниця відмовила позивачу в задоволенні його заяви з мотивів того, що сплачені митні платежі не є надміру сплаченими.
Вважаючи вказану відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій або невчинення їх у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій (бездіяльності) та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Названі конституційні приписи, перебуваючи у взаємозв`язку, відображають фундаментальне положення конституціоналізму щодо необхідності обмеження державної влади з метою забезпечення прав і свобод людини та зобов`язують наділених державною владою суб`єктів діяти виключно відповідно до установлених Конституцією України та законами України цілей їх утворення, в межах повноважень та у визначений спосіб.
Так, законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Відповідно до пункту 23 частини першої статті 4 Митного кодексу України (далі також МК України) митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).
За правилами частини першої статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до пункту 6 частини восьмої статті 257 МК України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів: відомості про нарахування митних та інших платежів, а також про застосування заходів гарантування їх сплати: а) ставки митних платежів; б) застосування пільг зі сплати митних платежів; в) суми митних платежів.
Відповідно до частини першої статті 270 МК України правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, митом, крім особливих видів мита, встановлюються цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті 24 МК України кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.
Так, частиною п`ятою статті 301 МК України визначено, що повернення сум відповідних митних платежів здійснюється також у разі, якщо:
1) законом передбачено повернення сум сплаченого мита при поміщенні товарів у митний режим реімпорту або у митний режим реекспорту відповідно до розділу V цього Кодексу, а також в інших випадках, визначених цим Кодексом;
2) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, здійснюється зміна раніше заявленого митного режиму, якщо суми митних платежів, належних до сплати при поміщенні товарів у новий митний режим, є меншими, ніж суми митних платежів, сплачених при поміщенні їх у попередній митний режим;
3) відновлюється режим найбільшого сприяння, вільної торгівлі;
4) митну декларацію змінено або визнано недійсною;
5) у товарах, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за її межі, виявлено дефекти або вони якимось іншим чином не відповідають погодженим специфікаціям, за умови, що ці товари не ремонтувалися і не використовувалися відповідно на території України та за її межами (крім операцій, необхідних для виявлення дефектів або невідповідності) і повертаються протягом строку, визначеного підпунктом «а» пункту 3 частини другої статті 78 цього Кодексу;
6) платником податків подано митному органу документи, які підтверджують наявність у нього на день подання митному органу митної декларації для митного оформлення права на звільнення від сплати митних платежів.
Положеннями статті 4 МК України визначено, що до складу митних платежів, серед іншого, входить мито.
Поряд з цим, Законом № 1033-XIV (в редакції Закону № 4536-IX станом на 04.09.2025) затверджено ставки вивізного (експортного) мита на окремі види олійних культур, зокрема, ріпак (Код товару згідно з УКТ ЗЕД 1205).
При цьому, статтею 1-1 Закону № 1033-XIV передбачено, що сільськогосподарські товаровиробники, які експортують власно вирощену сільськогосподарську продукцію, що класифікується за кодами 1201 та 1205 згідно з УКТ ЗЕД, звільняються від сплати вивізного (експортного) мита.
Термін «сільськогосподарський товаровиробник» вживається у значенні, наведеному в Податковому кодексі України (далі також ПК України).
Приписами ст. 14.1.235 ПК України визначено, що сільськогосподарський товаровиробник це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Як встановлено судом, основним видом економічної діяльності позивача є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (КВЕД 01.11).
Підприємство має орендовані землі на території Ямпільської та Бабчинецької територіальних громад Могилів-Подільського району Вінницької області. Загальна площа сільськогосподарських угідь в обробітку і користування становить 2208,07 га.
Посів ріпаку під урожай 2025 року був здійснений на площі 264 га. Зібрано врожаю 782 т, а 29,6 ц (валовий збір), про що свідчить інформація зазначена у Звіті про збирання врожаю сільськогосподарських культур на 01 жовтня 2025 року (форми №37-сг).
Наведені обставини також підтверджені Висновком про походження товарів Вінницької торгово-промислової палати №UAD50500R435 від 17.11.2025, який також додався до заяви про повернення митних платежів, адресованої відповідачу.
Таким чином, з урахуванням наведених правових норм, а також враховуючи звітну та іншу документацію, що надавалась разом з ЕМД №25UA50[телефон приховано]U0 від 18.09.2025 та ЕМД №25UA50[телефон приховано]U9 від 24.09.2025 до Одеської митниці декларантом ТОВ «ЗЕКТЕР», який діяв в інтересах ПОП «Рідний КРАЙ», для здійснення всіх необхідних митних процедур та митного оформлення товару - насіння ріпаку, власно вирощеного підприємством - позивачем та воно беззаперечно є сільськогосподарським товаровиробником, який, в силу приписів вказаних новел законодавства, звільнений від сплати вивізного (експертного) мита на ріпак.
При цьому, суд враховує те, що на момент запровадження ставки мита та пільг по її звільненню, ні законодавцем, ні Урядом, ні Державною митною службою України, не було передбачено механізму реалізації вказаних новел законодавства.
03.10.2025 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1256 «Деякі питання підтвердження власного вирощування окремих видів сільськогосподарської продукції для цілей експорту», якою унормовано та визначено, що сільськогосподарські товаровиробники, які експортують власно вирощену сільськогосподарську продукцію, що класифікується за кодами 1201 та 1205 згідно з УКТЗЕД, […] митні органи, Торгово-промислова палата України та регіональні торгово-промислові палати визнають, що експертний висновок про походження товару, виданий експортеру Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою, є документом, що підтверджує право такого експортера на пільгу із сплати вивізного (експортного) мита, передбачену статтею 11 Закону України «Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур». Тобто, фактично лише через місяць часу після запровадження вивізного (експортного) мита та пільг по його сплаті, урядом було прийнято рішення щодо визначення чіткого переліку документів, які має подати експортер на підтвердження свого статусу сільськогосподарського виробника та отримання пільги зі сплати такого мита.
Водночас, експортери сільськогосподарські виробники, які експортували сою та ріпак впродовж вересня 2025 року, забезпечували подання документів, які підтверджують його статус сільгоспвиробника та факт власного виробництва, з метою отримання законного права на пільгу із сплати вивізного (експортного) мита.
Отже, право на пільгу існувало на рівні Закону, що є фактичною підставою для відповідних дій позивача щодо вивезення ріпаку у цих правовідносинах без сплати вивізного (експертного) мита, відсутність станом на 18.09.2025 (подання ЕМД №25UA500[телефон приховано]U0 з метою здійснення митного оформлення товару насіння ріпаку «00» генетично немодифікованого, продовольчого, вищого класу, врожаю 2025 року, українського походження насипом, масою 419220 кг) затвердженого Урядом механізму підтвердження походження товару, не скасовує такого права, та не створює додатковий тягар для позивача у формі сплати митних платежів, від сплати яких він звільнений Законом, оскільки бездіяльність держави (неприйняття Кабінетом Міністрів необхідних підзаконних актів або порядків) не може бути підставою для обмеження прав громадян чи накладення на них додаткових обов`язків.
Відповідно до ч. 6 ст. 301 МК України повернення сум митних платежів у випадках, передбачених частиною п`ятою цієї статті, здійснюється у тому самому порядку, що і повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів за заявою платника податків за умови, що така заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.
Так, ст. 301 МК України визначено механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету.
Згідно із ч. 1,3 ст. 301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов`язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів.
Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формуваннями реалізує державну податкову і митну політику.
Згідно з п. 43.1 статті 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 МК України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
П. 43.3 статті 43 ПК України передбачено, що обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім поверненні надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річною оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.
Відповідно до п. 43.4-43.5 статті 43 ПК України платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових, зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника додатків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.
Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцяти денного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
Згідно із п. 1 Розділу III Порядку № 643 повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення.
Відповідно до пунктів 3-5, 8 Розділу III Порядку № 643 у заяві зазначаються:
1) сума коштів до повернення за видами митних, інших платежів та пені;
2) причини виникнення такої суми коштів;
3) найменування юридичної особи та код за ЄДРПОУ, або прізвище, ім`я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);
4) напрям(и) перерахування суми коштів:
а) на поточний рахунок платника податку в установі банку із зазначенням реквізитів;
б) для виплати готівкою (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою);
в) для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава:
на депозитний рахунок 3734;
на депозитний рахунок 3734 іншої митниці;
на банківський рахунок 2603 (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою);
г) для погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів незалежно від виду бюджету;
5) реквізити митної декларації (іншого документа, що її замінює) або уніфікованої митної квитанції, за якими помилково та/або надміру сплачені суми митних платежів.
До заяви додаються: документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені; виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо повернення сум відповідних митних платежів; документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяви щодо повернення надміру сплачених митних платежів (за наявності).
Після реєстрації в митниці заява платника податку про повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені передається на опрацювання до Підрозділу.
Підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету за допомогою автоматизованої системи митного оформлення та відсутність у нього податкового боргу. За результатами опрацювання готує висновок або лист про відмову в поверненні коштів з відповідним обґрунтуванням (пункт 11 цього розділу).
Митний орган у строк не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з реєстром висновків за відповідними платежами для виконання відповідному органу Державної казначейської служби України.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у разі отримання заяви платника податків про повернення сум митних платежів та документів, які підтверджують наявність у нього на день подання митному органу митної декларації для митного оформлення права на звільнення від сплати митних платежів, оформленої у порядку, встановленому законодавством, митний орган зобов`язаний не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання такої заяви підготувати висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. При цьому митний орган наділений правом провести перевірочні заходи у разі потреби з метою перевірки факту перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України.
Здійснюючи митне оформлення товару ПОП «РІДНИЙ КРАЙ», з метою виконання власних договірних зобов`язань перед контрагентом щодо поставки товару та уникнення застосування штрафних санкцій, сплатив митні платежі у розмірі 958 461, 79 грн, згідно платіжними інструкціями від 17.09.2025 № 1588, які не мав сплачувати, а згодом звернувся до Одеської митниці з заявою про повернення сплачених платежів та надав документи, які підтверджують наявність у нього на день подання митному органу митної декларації для митного оформлення права на звільнення від сплати митних платежів, чим підтвердив факт сплати коштів.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач не виконав процедурних обов`язків щодо алгоритму дій, покладених на нього вищезазначеними нормами законодавства, зокрема Порядком № 643, безпідставно проігнорувавши обов`язок у підготовці відповідного висновку з метою повернення позивачу сплачених платежів.
Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 14.05.2019 у справі №810/1941/16.
Слід зазначити, що перевіряючи рішення суб`єкта владних повноважень на відповідність вимогам ч.2 ст. 2 КАС України, суд, зокрема, має перевірити чи прийнято воно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Так, суд приходить до висновку, що оспорювана у цій справі відмова відповідача щодо підготовки та подання висновку про повернення ПОП «РІДНИЙ КРАЙ» сплачених сум митних платежів за результатами розгляду заяви від 06.04.202, не відповідає критеріям, визначеним у ст. 19 Конституції України та ст. 2 КАС України, відповідачем не доведено правомірність своїх дій (рішень), натомість позовна заява є обґрунтованою та містить докази протиправності вказаної відмови.
Крім того, суд зазначає, що повернення сплачених митних платежів, з Державного бюджету України є виключними повноваженнями митних органів та органів державного казначейства, тому вважаємо, що суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.
Разом з тим рішення суду, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язати Одеську митницю прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України на користь ПОП «РІДНИЙ КРАЙ» сплачених митних платежів в сумі 958 461, 79 грн та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 28.01.2020 у справі № 815/4804/16, від 28.02.2019 у справі №826/4987/16.
Окрім того, слід зазначити, що у даному випадку, відповідач не наділений правом свободи розсуду (дискрецією) у вирішенні питання щодо повернення позивачеві сплачених до бюджету митних платежів у розмірі 958 461, 79 грн, якщо судом встановлена бездіяльність відповідача у не поверненні таких коштів.
При цьому, суд зауважує, що у позові стосовно суми повернення сплачених сум митних платежів в розмірі 961 862, 60 грн., позивачем допущена описка. Матеріалами справи підтверджується сума 958 461, 79 грн.
Відтак, належним і ефективним способом захисту порушеного права ПОП «РІДНИЙ КРАЙ» є саме зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень вчинити такі дії, що є дотриманням гарантій того, що таке остаточне рішення суду буде виконане у відповідності до вимог статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року.
Судом також враховано, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29).
У пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15.11.2007, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Крім того, згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням зазначеного, суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 14 427, 93 грн.
Керуючись ст. 2, 6, 9, 73-78, 90, 139, 242, 243, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Приватного-орендного підприємства "Рідний Край" до Одеської митниці про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною відмову Одеської митниці щодо підготовки та подання висновку про повернення Приватно-орендному підприємству «Рідний Край» сплачених сум митних платежів за результатами розгляду заяви від 06.04.2026.
Зобов`язати Одеську митницю підготувати та подати до органу Державної казначейської служби України висновок про повернення Приватно-орендному підприємству «Рідний Край» сплачених сум митних платежів у розмірі 958 461, 79 грн (дев`ятсот п`ятдесят вісім тисяч чотириста шістдесят одна гривня 79 копійок).
Стягнути на користь Приватно-орендного підприємства «Рідний Край» за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 14 427, 93 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Приватно-орендне підприємство "Рідний край" (вул. Центральна, 49, с. Тростянець, Могилів-Подільський р-н, Вінницька обл., 24520, код ЄДРПОУ 03729612)
Відповідач: Одеська митниця (вул. Лип Івана та Андрія, 21А м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631)
Повний текст рішення складено та підписано суддею 11.08.2026 року.
Суддя Маслоід Олена Степанівна