ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2026 року Луцьк Справа № 140/6377/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність щодо невнесення відомостей про виключення з військового обліку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів.
Зобов?язання ІНФОРМАЦІЯ_1 внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників військовозобов?язаних та резервістів щодо ОСОБА_1 про виключення з військового обліку у зв?язку з непридатністю до військової служби.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 .
12.04.2014 за результатами проходження військово-лікарської комісії при Ратнівській центральній районній лікарні ОСОБА_1 було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статті 62 «а» графи I Розкладу хвороб, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402.
Вказані обставини, за твердженням позивача, підтверджуються карткою обстеження та медичного огляду від 12.04.2014, протоколом №7 засідання позаштатної військово-лікарської комісії при Ратнівській ЦРЛ від 12.04.2014, а також даними, що містилися у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів та відображалися у військово-обліковому документі, сформованому в застосунку «Резерв+» станом на 25.09.2024.
Позивач зазначає, що після оновлення даних у Реєстрі відомості щодо його військово-облікового статусу були змінені: категорію обліку змінено з «невійськовозобов`язаний» на «військовозобов`язаний», а відмітку про виключення з військового обліку - на статус «військовозобов`язаний».
Разом із тим, як вказує позивач, у Реєстрі залишилися відомості про проходження ним військово-лікарської комісії 12.04.2014 та про визнання його непридатним до військової служби.
З метою внесення змін до відомостей Реєстру 18.03.2026 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із відповідною заявою.
Листом від 27.03.2026 №680 відповідач повідомив, що позивач 12.04.2014 був визнаний непридатним до військової служби, однак був взятий (відновлений) на військовий облік у зв`язку з проведенням заходів мобілізаційної підготовки, а також у зв`язку з відсутністю затвердженого свідоцтва про хворобу штатною військово-лікарською комісією.
Аналогічну інформацію відповідач надав листом від 27.03.2026 №679 у відповідь на адвокатський запит позивача.
Позивач не погоджується з такою позицією відповідача та зазначає, що рішення військово-лікарської комісії від 12.04.2014 про визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку є чинним та не скасованим у встановленому законом порядку.
На думку позивача, відсутність затвердженого свідоцтва про хворобу не може бути підставою для зміни відомостей щодо його військово-облікового статусу, оскільки на момент прийняття рішення військово-лікарської комісії у 2014 році відповідна вимога законодавством не передбачалася.
Також позивач вказує, що зміни до наказу Міністерства оборони України №402, внесені у 2023- 2024 роках, не можуть застосовуватися до спірних правовідносин.
З метою захисту своїх прав позивач звернувся зі скаргою до Міністерства оборони України, однак відповіді на неї не отримав.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення його з військового обліку, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач відзив на позов не подав.
Згідно із частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 .
12.04.2014 за результатами проходження військово-лікарської комісії при Ратнівській центральній районній лікарні ОСОБА_1 було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статті 62 «а» графи I Розкладу хвороб, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402.
Вказане підтверджується карткою обстеження та медичного огляду від 12.04.2014 та протоколом №7 засідання позаштатної військово-лікарської комісії при Ратнівській ЦРЛ від 12.04.2014.
З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що відомості про непридатність позивача до військової служби з виключенням з військового обліку були внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та відображалися у військово-обліковому документі, сформованому засобами застосунку «Резерв+» станом на 25.09.2024.
У подальшому відомості щодо військово-облікового статусу позивача у Реєстрі були змінені: категорія обліку визначена як «військовозобов`язаний», а відомості про виключення з військового обліку перестали відображатися.
Водночас у Реєстрі продовжували міститися відомості про проходження позивачем військово-лікарської комісії 12.04.2014 та про визнання його непридатним до військової служби.
18.03.2026 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про внесення змін до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо його військово-облікового статусу.
Листом від 27.03.2026 №680 відповідач повідомив, що позивач 12.04.2014 був визнаний непридатним до військової служби, однак був взятий (відновлений) на військовий облік у зв`язку з проведенням заходів мобілізаційної підготовки, а також у зв`язку з відсутністю затвердженого свідоцтва про хворобу штатною військово-лікарською комісією.
Аналогічні відомості відповідач надав листом від 27.03.2026 №679.
З метою захисту своїх прав позивач також звертався до Міністерства оборони України зі скаргою, однак відповіді на неї не отримав.
Не погоджуючись із невнесенням відповідачем змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо виключення його з військового обліку, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Згідно із статтею 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Військовий обов`язок включає, зокрема, дотримання правил військового обліку (частина третя статті 1 Закону №2232-XII).
За приписами частини 8 статті 2 Закону №2232-XII виконання військового обов`язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов`язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов`язків військової служби в особливий період.
Згідно з частинами 1, 3 та 4 статті 33 Закону №2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний.
Відповідно до частини 5 статті 33 Закону №2232-XII військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункт 3 частини 6 статті 37 Закону №2232-XII виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які визнані непридатними до військової служби.
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 згідно відомостей картки обстеження та медичного огляду та протоколу №7 засідання позаштатної ВЛК при Ратнівському ЦРЛ від 12.04.2014 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статті 62 «а» графи I Розкладу хвороб, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402.
Суд звертає увагу, що виключені з військового обліку громадяни не є військовослужбовцями, виключення їх з обліку унеможливлює повернення таких осіб на відповідний облік.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21.05.2025 у справі №280/2880/24 та зазначив, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов`язаних.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення №154).
Відповідно до пункту 1 вказаного Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
За змістом положень пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам, розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Таким чином, з аналізу наведених вище правових норм слідує, що до завдань територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки серед іншого належить ведення військового обліку військовозобов`язаних та розгляд звернень громадян, у тому числі і з цих питань.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі - Порядок №1487), визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.
Відповідно до пункту 2 Порядку №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Згідно із пунктом 22 Порядку №1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
Відповідно до пункту 79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов`язаних та резервістів військово-облікових документів; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Згідно із пунктом 81 Порядку №1487 особиста присутність призовників, військовозобов`язаних та резервістів для зняття або виключення з військового обліку у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів не обов`язкова.
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти) визначені в Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" від 16.03.2017 №1951-VIII (далі - Закон №1951-VIII).
Статтею 1 Закону №1951-VIII визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Згідно з частиною восьмою статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Згідно з частиною дев`ятою статті 5 Закону №1951-VIII, органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Згідно частини третьої статті 14 Закону №1951 актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Зі змісту наведених норм слідує, що ІНФОРМАЦІЯ_3 - є органом ведення Реєстру. Тобто згідно Закону №1951-VIII визначено його обов`язок вносити відповідні відомості про військовозобов`язаного та відповідач наділений повноваженнями забезпечення актуалізації бази даних Реєстру.
Пунктом 2 частини першої статті 9 Закону №1951-VIII передбачено, що призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право, зокрема, звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
Відповідно до пункту 8 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559 (далі - Порядок №559), військово-обліковий документ в електронній формі містить такі відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (за наявності), зокрема:
відомості про результати медичних оглядів, що проводилися з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку;
відомості про перебування на військовому обліку (найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у якому громадянин перебуває або знятий (виключений) з військового обліку, та підстава зняття (виключення) з військового обліку).
Згідно з абзацом 5 пункту 7 Порядку №559, у разі коли відомості, зазначені у підпунктах 1-5, 8, 11-13 пункту 8 цього Порядку, на момент зчитування не відповідають відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, військово-обліковий документ в електронній формі вважається недійсним.
Пунктом 4 Порядку №559 передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:
у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;
в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.
Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.
За змістом пункту 5 Порядку №559 військово-обліковим документом призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також громадян, виключених з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", в електронній формі (далі - військово-обліковий документ в електронній формі) є відображення в електронній формі відомостей про громадянина України, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також відомостей щодо звернення або повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення до Національної поліції.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відповідальними особами за ведення Реєстру до обов`язку яких належить, зокрема, внесення змін до персональних та службових даних військовозобов`язаних на підставі відомостей, що подаються органу ведення Реєстру військовозобов`язаними.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 згідно відомостей картки обстеження та медичного огляду та протоколу №7 засідання позаштатної ВЛК при Ратнівському ЦРЛ від 12.04.2014 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статті 62 «а» графи I Розкладу хвороб, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402.
Суд зазначає, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та електронного військово-облікового документа із застосунку «Резерв+» позивач перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 як військовозобов`язаний.
Тобто, дані картки обстеження та медичного огляду та протоколу №7 засідання позаштатної ВЛК при Ратнівському ЦРЛ та відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів є різними.
На звернення позивача, зокрема, про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення його з військового обліку, відповідачем зазначених відомостей не внесено.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Приписами частини першої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приписами статті 90 КАС України установлено, що суд оцінює докази, що є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Так відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду доказів та не довів правомірності дій чи бездіяльності щодо внесення актуальних даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Натомість позивачем доведено обставин на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
Відтак, бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення відомостей про виключення з військового обліку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів слід визнати протиправною та зобов`язати відповідача внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників військовозобов?язаних та резервістів щодо ОСОБА_1 про виключення з військового обліку у зв?язку з непридатністю до військової служби.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Позивач просив стягнути з відповідача понесені витрати на правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частиною шостою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.
Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26 серпня 2022 року у справі №520/6658/21).
На підтвердження витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, позивачем надано суду: 1) ордер про надання правничої допомоги від 30 вересня 2024 року; 2) договір про надання правової допомоги від 30 вересня 2024 року; 3) акт від 15 травня 2026 року до договору про надання правової допомоги від 30 вересня 2024 року; 4) квитанцію №15/05 від 15 травня 2026 року.
Відповідно до акту від 15 травня 2026 року до договору про надання правової допомоги від 30 вересня 2024 року сторони узгодили, що вартість професійної правничої допомоги, яка надається клієнту на виконання Договору про надання правової допомоги при вирішенні питання про визнання бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_4 протиправною та зобов?язання вчинити дії, встановлена сторонами договору у фіксованому розмірі та не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеною і становить 30 000 (тридцять тисяч) грн. і включає в себе наступні послуги:
- надання усної правової консультації (процедура, перелік документів, витрати тощо);
- підготовка позовної заяви про визнання бездіяльності протиправною та зобов?язання вчинити дії (з додатками) та подання її в суд;
- контроль за рухом судової справи за позовом клієнта про визнання бездіяльності протиправною та зобов?язання вчинити дії на веб-сайті Судова влада України та інформування клієнта про виявленні зміни;
- підготовка і подача до суду заяв, клопотань та інших процесуальних документів, необхідних для представництва клієнта у судовій справі;
- представництво інтересів клієнта у судовому засіданні та/або на відео конференції (при потребі), незалежно від кількості судових засідань;
- подання заяви про видачу рішення суду (з відміткою про набрання законної сили) та його отримання.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу даної справи, враховуючи предмет спору, конкретні обставини справи, суть наданих послуг, суд вважає, що заявлений до відшкодування їх розмір (30 000,00 грн) є надмірним. При цьому суд зазначає, що ця справа є справою незначної складності; адміністративними судами вирішено велику кількість подібних спорів та у Єдиному державному реєстрі судових рішень наявні судові рішення у таких справах, а тому адвокат був обізнаним щодо нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.
На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу (правову) допомогу в розмірі 2 000,00 грн., а решту витрат повинен понести позивач.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 1 331,20 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення відомостей про виключення з військового обліку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів.
Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників військовозобов?язаних та резервістів щодо ОСОБА_1 про виключення з військового обліку у зв?язку з непридатністю до військової служби.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 331 (одну тисячу триста тридцять одну) гривню 20 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Суддя Ю.Ю. Сорока