ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2026 року Справа №160/12679/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ніколайчук С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії
УСТАНОВИВ:
12.05.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , у якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , щомісячної додаткової винагороди 100000 гривень, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні з 05.01.2026 року по 13.03.2026 року.
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати, та виплатити ОСОБА_1 щомісячну додаткову винагороду 100000 гривень, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у період з 05.01.2026 року по 13.03.2026 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 у період з 17.01.2023 по 30.03.2025. 05.01.2025 отримав бойове травмування та безперервно перебував на лікуванні. 05.01.2026 йому призупинено нарахування та виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди у зв`язку із перебуванням на лікуванні більше ніж 12 місяців поспіль. Він звернувся через свого представника до відповідача із заявою пояснити причини призупинення виплат. Відповідач послався на окреме доручення МОУ від 22.06.2024 № 3740/уд і на п.6.13 глави 6 розділу ІІ Положення про ВЛЕ в ЗСУ, затвердженого Наказом МОУ від 14.08.2008 №402. Вважає що відповідач протиправно не виплатив щомісячну додаткову винагороду 100000 гривень, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні з 05.01.2026 року по 13.03.2026 року.З урахуванням обставин викладених у позовній заяві, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою від 18 травня 2026 року суд відкрив провадження у справі №160/12679/26 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
Відповідач, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, 02.06.2026 надіслав до суду письмовий відзив на адміністративний позов в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що відповідно до окремого доручення МОУ від 22.06.2024 № 3740/уд та п.6.13 глави 6 розділу ІІ Положення про ВЛЕ в ЗСУ, затвердженого Наказом МОУ від 14.08.2008 №402 виплати позивачеві призупинено законно. Порушень прав позивача з боку відповідача не встановлено.
Згідно з ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 у період з 17.01.2023 по 30.03.2025, що підтверджується військовим квитком НОМЕР_4 .
05 січня 2025 року ОСОБА_1 отримав бойове травмування - МВТІ ВОСП м`яких тканин голови. Стороннє тіло верхньої повіки лівого ока. ВОСП бокової поверхні шиї зліва з переломом під`язикової кістки. Вогнепальне поранення лівого плеча та передпліччя з вогнепальним переломом лівої ліктьової кістки без зміщення. ВОСП передньої черевної та бічної зліва. ВОСП лівої сідниці. Множинні ВОСП лівої нижньої кінцівки. Вогнепальні поранення лівої гомілки з вогнепальним переломом обох кісток лівої гомілки та дефектом м`яких тканин. ВОСП лівого колінного суглобу з пошкодженням СНП. Вогнепальні поранення лівого стегна та лівої стопи під час виконання бойового завдання по захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, в н.п. Шандриголове внаслідок ворожого артилерійського обстрілу, що підтверджується довідкою про обставини травми, виданою командиром в/ч НОМЕР_2 №1004 від 28.01.2025 року.
З 05 січня 2025 року безперервно перебував на лікуванні у зв`язку із отриманим пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, що підтверджується медичними виписками.
З 05 січня 2026 року Позивачеві призупинено нарахування та виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди у зв`язку з перебуванням на лікуванні більше ніж дванадцять місяців поспіль.
17.03.2026 позивач через свого представника звернувся до Відповідача з запитом щодо підстав припинення виплат військовослужбовцю.
Відповідач надав відповідь, у якій щодо підстав припинення виплати послався на вимоги окремого доручення Міністра оборони України від 22 червня 2024 року №374/уд та на пункт 6.13 глави 6 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, що загальний час безперервного перебування військовослужбовців у закладах охорони здоров`я, у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою та/або відпустці для лікування після поранення із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати дванадцяти місяців поспіль.
Позивач, пройшов ВЛК, і довідкою військово-лікарської комісії від 03 вересня 2025 року №2025-00930-1446-3629-7 встановлено, що Позивач потребує тривалого лікування протягом 120 календарних днів та реабілітації у Державній реабілітаційній установі «Центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю «Галичина» (Хуторівка) на строк не менше 120 календарних днів, підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №7438/837 позивач проходив стаціонарне лікування до 13 березня 2026 року і вважає, що Позивач вважає, що Відповідач повинен оплатити йому весь період лікування з 05 січня 2026 року (дати призупинення періоду лікування) і до 13 березня 2026 року, так як має повне право на компенсацію, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, а також доводам відповідача у відзиві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела прав.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 стаття 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з частиною 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», пунктом першим якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в2022); травматичної ампутації лівої верхньої кінцівки на рівні в/3 плеча. Відтак, у зв`язку з отриманням травми пов`язаної із захистом Батьківщини, позив
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Отже, відповідно до пункту 1 Постанови №168 підставою для виплати військовослужбовцям додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень є те, що військовослужбовці:
1) беруть безпосередню участь у бойових діях;
2) забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
При цьому, суд зазначає, що наявність однієї із наведених вище підстав повинна бути підтверджена документально.
За відсутності документального підтвердження наведених вище обставин право на отримання додаткової винагороди у підвищеному розмірі до 100000,00 грн. не виникає.
Відповідно до абз. 4 пункту 1-Постанови №168 (в редакції станом на 20.02.2024 дату початку лікування) відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:
у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;
В подальшому, відповідно із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ№ 1311 від 15.11.2024, абзац четвертийпункту 1-2іабзац першийпункту 2 після слів позиціями військ держави-агресора доповнити словами , на території держави-агресора.
В подальшому, Постановами КМУ № 77 від 24.01.2025 внесено зміну допункту 1-2постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, доповнивши абзац четвертий після слів стаціонарному лікуванні словами (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах)., }
Окрім того, порядок виплати додаткової винагороди регламентувався окремим дорученням Міністра оборони України № 912/з/29 від 23.06.2022 (далі - Окреме доручення).
Відповідно до п.п. 6, 10 Окремого доручення, накази про виплату військовослужбовцям додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця; підготовка проектів наказів для здійснення виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, покладається на підрозділи, що відповідають за облік особового складу.
При цьому, у пункті 7 Окремого доручення вказано, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшено до 100 000 гривень також включати військовослужбовців, які, зокрема, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаними із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Аналогічні норми містить і Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі Порядок №260), які набрали чинності 01.02.2023.
Так, пунктом 11 розділу XXXIV Порядку №260 визначено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Відповідно до пункту 12 розділу XXXIV Порядку №260, підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Тобто норми Постанови №168 передбачають встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди а саме: пов`язаність поранення (контузія, травма, каліцтво) військовослужбовця із захистом Батьківщини, а також перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2024 року у справі № 520/16191/23 та від 27.11.2024 року у справі № 380/20587/23.
При цьому, Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.
Водночас суд наголошує, що оскільки додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, очевидно, що застосування норм Постанови №168, яка регулює питання виплати додаткової винагороди, повинно відбуватися з урахуванням положень Закону №2011-ХІІ та прийнятого на його підставі Порядку №260.
Аналогічно абзац 2 пункту 9 розділу І Порядку № 260 визначає, що грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці за станом здоров`я), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).
Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства (абзац 3 пункту 9 розділу І Порядку № 260).
Відповідно до пункту 15 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Разом з тим, підставою для призупинення виплати позивачу грошового забезпечення та додаткової винагороди відповідач визначив окреме доручення Міністра оборони України від 22.06.2024 №374/уд та пункт 6.13 глави 6 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402.
Суд зазначає, що відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.
Згідно із частиною четвертою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» саме Кабінет Міністрів України уповноважений визначати розміри грошового забезпечення військовослужбовців, тоді як порядок його виплати визначається Міністром оборони України.
Таким чином, Міністерство оборони України не наділене повноваженнями змінювати чи обмежувати встановлені Кабінетом Міністрів України підстави та умови виплати окремих видів грошового забезпечення, зокрема додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.
Суд враховує, що Постанова №168 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачала виплату додаткової винагороди у розмірі до 100000 гривень військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення між такими закладами, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення.
При цьому наведена норма не містить застережень щодо припинення виплати такої додаткової винагороди після спливу дванадцяти місяців безперервного лікування, а також не пов`язує право на її отримання із загальним строком перебування військовослужбовця на лікуванні.
Натомість пункт 6.13 глави 6 розділу ІІ Положення №402 регулює питання організації військово-лікарської експертизи, визначення граничних строків безперервного перебування військовослужбовця на лікуванні та прийняття військово-лікарською комісією відповідних рішень щодо подальшого лікування чи визначення придатності до військової служби. Вказана норма не визначає умов призначення або припинення виплати додаткової винагороди, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України №168.
Аналогічно окреме доручення Міністра оборони України №374/уд є внутрішнім організаційно-розпорядчим актом Міністерства оборони України та не може встановлювати додаткові обмеження соціальних гарантій військовослужбовців, які не передбачені законами України або нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Верховний Суд у постановах від 16.05.2024 у справі №520/16191/23 та від 27.11.2024 у справі №380/20587/23 зазначив, що право військовослужбовця на отримання додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень під час стаціонарного лікування пов`язується виключно з наявністю передбачених Постановою №168 умов, а саме отриманням поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, та перебуванням на стаціонарному лікуванні або у відпустці для лікування після тяжкого поранення. Інших умов або обмежень Постанова №168 не встановлює.
завдання із захисту незалежності та територіальної цілісності України, що підтверджується довідкою про обставини травми №1004 від 28.01.2025, а також безперервно перебував на стаціонарному лікуванні до 13.03.2026, що підтверджується медичними документами, наявними в матеріалах справи.
Отже, у спірний період з 05.01.2026 по 13.03.2026 позивач продовжував відповідати усім умовам, визначеним Постановою Кабінету Міністрів України №168 для отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі, а тому саме по собі досягнення дванадцятимісячного строку безперервного лікування не могло бути самостійною та достатньою підставою для припинення її виплати.
За таких обставин суд доходить висновку, що позивач у спірний період з 05.01.2026 по 13.03.2026 відповідав усім визначеним Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 умовам для отримання додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень, оскільки отримав поранення, пов`язане із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою про обставини травми, та безперервно перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується наявними у матеріалах справи медичними документами.
Посилання відповідача на окреме доручення Міністра оборони України від 22.06.2024 №374/уд та пункт 6.13 глави 6 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402, як на підставу припинення виплати позивачу додаткової винагороди, суд вважає безпідставними, оскільки зазначені акти не можуть звужувати обсяг соціальних гарантій, визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України №168, яка не містить обмежень щодо виплати додаткової винагороди у зв`язку із перебуванням військовослужбовця на стаціонарному лікуванні понад дванадцять місяців.
Відтак суд дійшов висновку, що бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у період з 05.01.2026 по 13.03.2026 є протиправною, а тому з метою належного захисту порушеного права позовні вимоги про зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату зазначеної додаткової винагороди підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги частково обґрунтовані, у зв`язку з чим адміністративний позов підлягає задоволенню.
Враховуючи, що позивач, відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалось.
Керуючись ст. 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , щомісячної додаткової винагороди 100000 гривень, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні з 05.01.2026 року по 13.03.2026 року.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати, та виплатити ОСОБА_1 щомісячну додаткову винагороду 100000 гривень, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у період з 05.01.2026 року по 13.03.2026 року.
Судовий збір розподілу не підлягає.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук