ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2026 року Справа №160/13090/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Ніколайчук С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії
УСТАНОВИВ:
15.05.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_2 , у якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , за період з 01.03.2022 року по 20.01.2026 року включно, грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 02.12.2021 року № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022 року ,Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03 листопада 2022 року № 2710-IX встановленого на 01 січня 2023 року, Законом України від 09.11.2023 року № 3460-ІХ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на 01.01.2024 року, Законом України від 19.11.2024 року № 4059-ІХ «Про Державний бюджет України на 2025 рік» на 01.01.2025 року,Законом України від 03.12.2025 року № 4695-ІХ «Про Державний бюджет України на 2026 рік» на 01.01.2026 року;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 провести ОСОБА_1 за період з 01.03.2022 року по 20.01.2026 року включно, нарахування та виплатити грошове забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 02.12.2021 року № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022 року ,Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03 листопада 2022 року № 2710-IX встановленого на 01 січня 2023 року, Законом України від 09.11.2023 року № 3460-ІХ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на 01.01.2024 року, Законом України від 19.11.2024 року № 4059-ІХ «Про Державний бюджет України на 2025 рік» на 01.01.2025 року,Законом України від 03.12.2025 року № 4695-ІХ «Про Державний бюджет України на 2026 рік» на 01.01.2026 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704;
- визнати протиправними дії Військової частина НОМЕР_2 щодо неврахування під час складання грошового атестату щодо ОСОБА_1 , розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704 за період з 01.03.2022 року по 20.01.206 року;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 виготовити та направити ОСОБА_1 , новий грошовий атестат виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704 за період з 01.03.2022 року по 20.01.2026 року;
- визнати протиправними дії Військової частина НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2022, 2023, 2024, 2025, 2026 рокувиходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 провести нарахування та виплату ОСОБА_1 , грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2022, 2023, 2024, 2025, 2026 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023, 2024, 2025, 2026 років у розмірі місячного грошового забезпечення виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 провести нарахування та виплату ОСОБА_1 , матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2022, 2023, 2024, 2025, 2026 роки у розмірі місячного грошового забезпечення, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 у період з 01.03.2022 по 20.01.2026. Позивач вважає, що під час нарахування та виплати грошового забезпечення, а також пов`язаних із ним виплат (грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) відповідач неправомірно не застосував положення пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 у редакції, яка передбачає визначення посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт. У зв`язку з цим, на думку позивача, відповідачем занижено розмір його грошового забезпечення, не здійснено його належний перерахунок, а також неправильно визначено розміри похідних виплат і складено грошовий атестат, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом. З урахуванням обставин викладених у позовній заяві, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою від 20 травня 2026 року суд відкрив провадження у справі №160/13090/26 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
Відповідач, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, 27.05.2026 надіслав до суду письмовий відзив на адміністративний позов в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що порушень прав позивача з боку відповідача не встановлено.
Згідно з ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 у період з 01.03.2022 по 20.01.2026, що підтверджується військовим квитком НОМЕР_4 .
13.05.2026 року позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 02.12.2021 року № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022 року ,Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03 листопада 2022 року № 2710-IX встановленого на 01 січня 2023 року, Законом України від 09.11.2023 року № 3460-ІХ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на 01.01.2024 року, Законом України від 19.11.2024 року № 4059-ІХ «Про Державний бюджет України на 2025 рік» на 01.01.2025 року,Законом України від 03.12.2025 року № 4695-ІХ «Про Державний бюджет України на 2026 рік» на 01.01.2026 року.
Відповідач відповіді на зазначену заяву не надав, перерахунок грошового забезпечення не здійснив, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав зцим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, а також доводам відповідача у відзиві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела прав.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до частин другої, третьої статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
За приписами частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У цій справі спір стосується наявності підстав для перерахунку розміру грошового забезпечення позивача за період з 03.10.2023 по 28.01.2024, обчисленого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 03.11.2022 №2710-IX "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01.01.2023, Законом України від 09.11.2023 №3460-IX "Про Державний бюджет України на 2024 рік" на 01.01.2024, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови №704.
Зокрема, суду належить визначити, чи правомірно відповідач обчислив розмір грошового забезпечення позивача виходячи з розрахункової величини у розмірі 1762,00 грн.
Кабінет Міністрів України 30.08.2017 прийняв постанову №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності 01.03.2018, та якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до пункту 4 постанови №704 (у редакції на дату її прийняття) розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Приміткою 1 Додатку 1 до постанови №704 визначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до десяти гривень.
Оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли розмір окладу визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень (примітка Додатку 14 до постанови № 704).
У силу підпункту 3 пункту 5 постанови №704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103, якою внесено зміни до постанови №704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції, а саме: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.» (пункт 6 постанови №103).
Постанова №103 набула чинності 24.02.2018.
Постанова №704 набула чинності з 01.03.2018.
Однак постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови №704.
Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 у справі №380/13603/21 дійшов висновку про необхідність застосування з 29.01.2020 (дати набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, що до того ж залишена без змін постановою Верховного Суду від 20.10.2022) положень пункту 4 постанови №704 у редакції до 24.02.2018, тобто у редакції, яка була чинна до набрання законної сили постановою №103.
Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704" абзац перший пункту 4 постанови №704 викладено у такій редакції: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14..
Відповідні зміни набрали чинності з 20.05.2023.
Суд зауважує, що зміни, внесені у пункт 4 постанови №704 постановою №481, призвели до заміни розрахункової величини для цілей обчислення грошового забезпечення військовослужбовців.
Так, замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року Уряд встановив в якості розрахункової величини сталу суму - 1762,00 грн.
Отож з 20.05.2023 чинна редакція пункту 4 постанови №704 не передбачає застосування прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного календарного року при розрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб.
У силу частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII розмір грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України наділений винятковим правом приймати (вносити зміни) власні акти у формі постанов та розпоряджень.
За позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованою у постанові від 12.12.2018 у зразковій справі №802/2196/17-а, політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення проведення якої на підставі пункту 3 статті 116 Конституції України здійснюється Кабінетом Міністрів України. Такий висновок ґрунтується на висновках Конституційного Суду України, сформованих у рішеннях від 02.03.1999 №2-рп/99, від 22.09.2005 №5-рп/2005 та від 26.12.2011 №20-рп/2011.
Європейський суд з прав людини, оцінюючи правомірність зменшення Урядом України розміру соціальних гарантій (розміру пенсії відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"), у рішенні від 03.06.2014 у справі "Велікода проти України" нагадав, що будь-яке втручання державного органу в мирне володіння майном повинно бути законним і переслідувати законну мету "в суспільних інтересах". Будь-яке втручання також має бути розумно пропорційним меті, яку потрібно досягти. Іншими словами, необхідно знайти "справедливий баланс" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав особи. Необхідний баланс не буде знайдено, якщо відповідна особа або особи повинні нести індивідуальний і надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, колишній король Греції та інші проти Греції [ВП], № 25701/94 , § § 79 і 82, ECHR 2000 XII).
Суд зауважує, що внесення Кабінетом Міністрів України змін до пункту 4 постанови №704 відповідає повноваженням Уряду, визначеним статтею 117 Конституції України, статтею 9 Закону №2011-XII та вочевидь здійснено з міркувань економічної політики й фінансових труднощів, з якими зіткнулася Держава внаслідок тривалої широкомасштабної агресії російської федерації проти України.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що "умовне" зменшення розрахункової величини для цілей обчислення розміру грошового забезпечення позивача з 20.05.2023 не становило втручання у "мирне володіння майном" в розумінні статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Разом із тим суд враховує, що Постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 є чинним нормативно-правовим актом, який прийнято Кабінетом Міністрів України в межах наданих йому повноважень. Доказів визнання зазначеної постанови або її окремих положень протиправними чи нечинними у встановленому законом порядку матеріали справи не містять.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України суб`єкти владних повноважень зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. Отже, відповідач був зобов`язаний застосовувати саме ту редакцію пункту 4 Постанови №704, яка була чинною на момент нарахування позивачу грошового забезпечення.
Суд зазначає, що позовні вимоги охоплюють період з 01.03.2022 по 20.01.2026, тобто як період до набрання чинності Постановою №481, так і період після її набрання чинності.
Водночас правове регулювання спірних правовідносин у зазначені періоди є різним.
За період з 01.03.2022 по 19.05.2023 діяла редакція пункту 4 Постанови №704, яка підлягала застосуванню з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 та від 15.06.2023 у справі №380/13603/21, відповідно до яких розрахунковою величиною для визначення посадових окладів та окладів за військовими званнями є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року.
Разом із тим починаючи з 20.05.2023, після набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України №481, правове регулювання змінилося, а розрахунковою величиною для визначення посадових окладів та окладів за військовими званнями встановлено фіксований показник 1762 гривні.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 26.06.2025 у справі №480/7154/24 та від 25.09.2025 у справі №140/11638/24, зазначивши, що після набрання чинності Постановою №481 відсутні правові підстави для визначення посадових окладів та окладів за військовими званнями шляхом множення прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Отже, доводи позивача щодо необхідності здійснення перерахунку грошового забезпечення за весь заявлений у позові період із застосуванням прожиткового мінімуму, встановленого законами про Державний бюджет України на відповідні роки, не можуть бути прийняті судом у частині вимог, що стосуються періоду з 20.05.2023 по 20.01.2026, оскільки після цієї дати відповідач був зобов`язаний застосовувати чинну редакцію пункту 4 Постанови №704, змінену Постановою №481.
Водночас суд зазначає, що позовні вимоги про визнання протиправними дій щодо неврахування правильного розміру грошового забезпечення під час складання грошового атестата, а також вимоги про зобов`язання виготовити новий грошовий атестат є похідними від вимог про здійснення перерахунку грошового забезпечення.
Грошовий атестат є документом, що містить відомості про розміри грошового забезпечення військовослужбовця, визначені відповідно до чинного законодавства, та не породжує самостійних прав чи обов`язків сторін. Відомості, які вносяться до грошового атестата, є наслідком правильності визначення складових грошового забезпечення.
Оскільки судом встановлено відсутність правових підстав для здійснення відповідачем перерахунку грошового забезпечення позивача із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб після набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України №481, відсутні також правові підстави для визнання протиправними дій відповідача щодо складання грошового атестата та зобов`язання відповідача виготовити новий грошовий атестат із зазначенням інших розмірів грошового забезпечення.
Крім того, позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати грошової допомоги на оздоровлення за 2022, 2023, 2024, 2025 та 2026 роки, а також зобов`язати відповідача здійснити її перерахунок.
Відповідно до підпункту 3 пункту 5 Постанови №704 керівникам державних органів надано право в межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надавати військовослужбовцям допомогу для оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Отже, розмір допомоги на оздоровлення безпосередньо залежить від розміру місячного грошового забезпечення військовослужбовця та визначається виходячи із його складових, установлених чинним законодавством на момент її нарахування.
Оскільки суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для здійснення перерахунку грошового забезпечення позивача за заявленими ним підставами, відсутні також правові підстави для задоволення вимог про перерахунок допомоги на оздоровлення, які є похідними від основної вимоги.
Аналогічний висновок суд робить і щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача стосовно ненарахування та невиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2026 роки та зобов`язання провести її перерахунок.
Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань відповідно до підпункту 3 пункту 5 Постанови №704 визначається у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення військовослужбовця, а тому її розмір також є похідним від розміру місячного грошового забезпечення.
За відсутності правових підстав для перерахунку основного грошового забезпечення відсутні й підстави для здійснення перерахунку матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Таким чином, усі заявлені позивачем вимоги щодо внесення змін до грошового атестата, перерахунку допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є похідними від вимоги про перерахунок грошового забезпечення. Оскільки суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення основної вимоги у спірних правовідносинах, похідні позовні вимоги також не підлягають задоволенню.
З урахуванням установлених обставин справи, наведених норм матеріального права та правових висновків Верховного Суду, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, а тому підстав для їх задоволення не вбачається.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги частково обґрунтовані, у зв`язку з чим адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Враховуючи, що позивач, відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалось.
Керуючись ст. 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук