ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2026 року Справа №160/14798/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Врони О. В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 ;
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати розмір пенсії ОСОБА_1 в порядку передбаченому Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з надбавкою як дитині війни, поновити виплату пенсії за віком з 07.10.2009р. з компенсацією втрати частини доходу та виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 у справі №160/27597/23 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зобов`язано представника позивача розглянути заяву про поновлення виплати і перерахунок пенсії за віком. За результатом такого розгляду заяви Головним управлінням відмовлено у поновленні і виплаті позивачу пенсії.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.06.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №160/14798/25
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відзив на позовну заяву не надало.
Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, шляхом доставлення 04.06.2026 до його електронного кабінету ухвали суду, що підтверджується довідкою Дніпропетровського окружного адміністративного суду про доставку електронного листа.
За правилами ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою суду від 03.08.2026 продовжено строк розгляду справи №160/14798/25 на розумний строк , достатній для всебічного та повного розгляду справи.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до листопада 2003 проживав в м. Єнакієве і отримував пенсію за віком. Надалі виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю, в зв`язку з чим виплату пенсій було припинено.
В зв`язку з проведенням на території Донецької області АТО та тим, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області не здійснює свої функції, 27.10.2016р. ОСОБА_1 звернувся до Дніпродзержинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області із заявами про взяття на облік за місцем знаходження представника, перерахунок та поновлення виплати пенсії за віком з 07.10.2009р. в розмірах відповідно до чинного законодавства. Управлінням Пенсійного фонду взяття на облік, перерахунок та поновлення виплати пенсії здійснено не було, у зв`язку з чим позивач звернувся з позовом до суду.
Постановою Заводського районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2017 року в адміністративній справі № 208/7492/16-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Кам`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області -задоволено.
Зобов`язано Кам`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області взяти на облік, витребувати електронну пенсійну справу, перерахувати та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, як не працюючому пенсіонеру та дитині війни, передбачених чинним пенсійним законодавством України.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року по справі № 208/7492/16-а постанову Заводського районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2017 року в адміністративній справі № 208/7492/16-а - скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
29.05.2023 року представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив перерахувати ОСОБА_1 розмір пенсії, поновити виплату пенсії з 07.10.2009 року, як дитині війни, з компенсацією втрати частини доходів, виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок.
Листом №28686-22700/А-01/8-0400/23 від 21.06.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило, що відповідно до пункту 2.9 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або іншій документ, що посвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).
Відповідно до пункту 2.22 зазначеного порядку за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт громадянина України (для громадян, які мають паспорт громадянина України у формі картки, що містить безконтактний електронний носій, довідка про реєстрацію місця проживання особи, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207 "Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органам реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру"), тимчасове посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - посвідка на постійне місце проживання, посвідчення на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист).
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року у справі №160/27597/23 визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у розгляді заяви представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 від 29.05.2023 про поновлення виплати та перерахунок пенсії за віком.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути заяву представника ОСОБА_1 від 29.05.2023 про поновлення виплати та перерахунок пенсії за віком, та прийняти рішення у встановленому порядку відповідно до вимог законодавства, з урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки.
21.10.2024р представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою , в якій просив: повідомити стан виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року по справі № 160/27597/23; надіслати довідку про нараховану та фактично виплачену пенсію за віком ОСОБА_1 з 07.10.2009 року по жовтень 2024 року; надіслати виписку з протоколу про призначення (перерахунок) пенсії з 07.10.2009 року по жовтень 2024 року з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії з врахуванням всіх законодавчих актів та постанов КМУ щодо перерахунку пенсії; виплатити компенсацію втрати частини доходу за весь період невиплати пенсії; пенсійні виплати здійснювати на визначений банківський рахунок відкритий в АТ «Ощадбанк» відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13.11.2024 року в поновленні виплати пенсії позивачу відмовлено.
Головне управління виходило з наявності постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2017 по справі № 208/7492/16-а про скасування постанови Заводського районного суду м. Дніпропетровська від 16.03.2017 року, якою зобов`язано Кам`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області взяти на облік, витребувати електронну пенсійну справу, перерахувати та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 07.10.2009р. із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, як не працюючому пенсіонеру та дитині війни, передбачених чинним пенсійним законодавством України. Та того факту, що апеляційним адміністративним судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що місцем реєстрації позивача є м. Єнакієве, Донецька область. Позивачем самостійно зазначено, що на обліку як пенсіонер він перебував в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області.
Згідно з Центральною базою даних одержувачів пенсій, станом на 12.10.2017 ОСОБА_1 на обліку в Кам`янському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не перебував.
Бездіяльність відповідача позивач вважає протиправною у зв`язку з чим звернувся до суду з позовом.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державою і за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов`язаннями України.
Згідно ч. 3 ст. 25 Конституції України Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Крім того, суд зазначає, що пенсії за віком відповідають ознакам такої категорії як власність, а тому не залежать від місця проживання особи пенсіонера, а її протиправне позбавлення буде порушенням гарантій, передбачених частиною четвертою статті 41 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.
Водночас, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Порядок нарахування та виплати пенсії врегульовано Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Закон №1058-IV) та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно п. 1 ч. 1 і ч. 4 ст. 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
За змістом зазначених норм права, суд приходить до висновку, що, за загальним правилом, право на призначення (перерахунок, поновлення) пенсії мають громадяни України незалежно від місця проживання та іноземці і особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, на умовах та порядку, передбачених законодавством або міждержавними угодами.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-ІV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
За ст. 51 Закону № 1058-IV у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
Конституційний Суд України рішенням від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Відповідно до ст. 24 Конституції України, не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Таким чином, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.
Позивач, незалежно від його проживання в Державі Ізраїль, вправі користуватися всіма своїми конституційними правами, в тому числі і на пенсійне забезпечення, а тому за відсутності законодавчих перешкод відповідач зобов`язаний відновити йому виплату пенсії.
У пункті 3 Рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 7 жовтня 2009 року зазначено, що пункт 2 частини першої статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" створено правову ситуацію, у якій громадяни, які працювали на території України, сплачували страхові внески і отримали право на пенсію, але обрали постійним місцем проживання державу, з якою Україна не уклала міжнародний договір щодо виплати громадянам України пенсій, зароблених в Україні, позбавлені можливості їх одержувати. При цьому наголошується, що вказані положення Закону суперечать приписам Конституції України щодо неможливості скасування конституційних прав і свобод, рівності конституційних прав і свобод громадян незалежно від місця проживання, гарантування піклування та захисту громадянам України, які перебувають за її межами, права громадян на соціальний захист у старості.
Виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні або відсутність міжнародного договору, ратифікованого Верховною Радою України; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія - в Україні чи за її межами, що також передбачено в статті 46 Конституції України.
У постанові від 14 лютого 2019 року у справі № 766/15025/16-а. Верховний Суд сформулював наступні висновки:
1) право на соціальний захист належить до основоположних прав і свобод, які гарантуються державою, і за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України;
2) іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж обов`язки, як і громадяни України - за винятками, установленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України;
3) держава гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами;
4) громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом;
5) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, застраховані згідно із Законом № 1058-IV та які досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку, мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені в статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом;
6) іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачене міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;
7) реєстрація місця проживання чи місця перебування особи за межами України або її відсутність (спірність) не може бути умовою для обмеження реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження (перегляду, відтермінування тощо);
8) не може бути привілеїв чи обмежень у механізмі реалізації конституційного права на соціальний захист, зокрема, за ознаками етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання або іншими ознаками.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком № 22-1.
Відповідно до п. 1.5 Порядку №22-1 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.
Верховний Суд неодноразово роз`яснював, зокрема у постановах від 31 березня 2021 року (справа №0440/7137/18), від 17 березня 2021 року (справа №454/2238/16-а), від 21 грудня 2020 року (справа №229/4165/17) тощо, що пунктом 1.5 Порядку №22-1 передбачено можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником. При цьому, відсутні вказівки на те, що останній повинен звертатися до органу Пенсійного фонду України особисто та позбавлений можливості надіслати заяву та належні документи поштою.
При прийнятті спірного рішення відповідач виходив з наявності постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2017 у справі №208/7492/16-а про скасування постанови Заводського районного суду м. Дніпропетровська від 16.03.2017 року, якою зобов`язано Кам`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області взяти на облік, витребувати електронну пенсійну справу, перерахувати та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 07.10.2009р. із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, як не працюючому пенсіонеру та дитині війни, передбачених чинним пенсійним законодавством України.
Колегія суддів у справі № 208/7492/16-а дійшла висновку про правомірність відмови відповідача у поновленні виплати пенсії позивачам, адже позивачі звернулись до органу, що призначає пенсію, не за місцем перебування на обліку, заяву було подано через представника за довіреністю, виписаною більше одно року до відповідного звернення, що також не відповідає вимогам чинного законодавства.
Суд зазначає, що у справі №160/27597/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути заяву позивача від 29.05.2023, до якої були додані нові документи. Тобто, документи, які не були предметом спору у справі № 208/7492/16-а.
Таким чином , відмовляючи у поновленні позивачу пенсії з цих підстав відповідач діяв безпідставно, з порушенням правових норм і практики Верховного Суду, які визначають, що посилання на неможливість звернення до іншого управління в умовах АТО є протиправним. Пенсіонер не може бути позбавлений пенсії через неможливість доступу до свого органу Пенсійного фонду України на окупованій території.
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що належним способом захисту в даному випадку буде визнання протиправним і скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13.11.2024 про відмову у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 , а не визнання протиправною бездіяльність, оскільки відповідачем при розгляді заяви позивача від 29.05.2023 на виконання судового рішення вчиненні активні дії.
В той час суд зазначає, що відповідно до п. 2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 ( в редакції на час звернення позивача із заявою від 29.05.2023) поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Пунктом 2.9 Порядку передбачено, що для поновлення виплати раніше призначеної пенсії під час подання заяв, передбачених пунктом 1.1 розділу І, пунктом 3.1 розділу III та пунктом 5.1 розділу V цього Порядку, особою пред`являється паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідчення біженця або інший документ, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України), свідоцтво про народження дитини (за відсутності у дитини паспорта громадянина України).
В заявах зазначається інформація про місце проживання, для підтвердження якої особа може надати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні.
Документи мають бути чинними (дійсними) на дату їх подання.
Документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Документи, складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладами українською мовою, засвідченими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України від 20 листопада 2012 року № 5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України; б) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; в) дипломатичний паспорт України; г) службовий паспорт України; ґ) посвідчення особи моряка; д) посвідчення члена екіпажу; е) посвідчення особи на повернення в Україну; є) тимчасове посвідчення громадянина України; 2) документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус: а) посвідчення водія; б) посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон; в) посвідка на постійне проживання; г) посвідка на тимчасове проживання; ґ) картка мігранта; д) посвідчення біженця; е) проїзний документ біженця; є) посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту; ж) проїзний документ особи, якій надано додатковий захист.
Судом встановлено, що позивачем при зверненні до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою від 29.05.2023 було додано лише нотаріально засвідчені паспорт і довіреність зі строком продовження дії до 09.09.2023.
Позивачем не було дотримано встановленого порядку звернення за призначенням пенсії, оскільки заява була подана без дотримання вимог Порядку №22-1 щодо необхідного повного пакету документів.
Про недотримання позивачем вимог Порядку №22-1 щодо необхідного повного пакету документів, звернуто увагу і у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13.11.2024 про відмову у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 .
Суд вважає необхідним також вказати , що наданих довіреності (яка оформлена ще у 2023 році) та копії паспорта недостатньо, оскільки Головне управління Пенсійного фонду зобов`язано також переконатися в тому, що одержувач на даний час живий і не отримує виплат від інших органів.
З огляду на поважний вік пенсіонера 86 років у 2023 році і 89 років станом на день прийняття рішення у цій справі, оформлення довіреності на представника ще у 2023 році, суд вважає необхідним актуалізацію даних пенсіонера, оскільки виплата пенсії здійснюється з державного бюджету, витрати якого мають бути контрольованими.
Так, особа, може надати оригінал документа про посвідчення факту, що фізична особа є живою, виданий консульством України в Ізраїлі (з перекладом), або пройти ідентифікацію через відеозв`язок;
пройти фізичну ідентифікацію через відеоконференцію з працівниками Головного управління Пенсійного фонду або за допомогою підпису «Дія.Підпис» на офіційному ресурсі;
надіслати письмову заяву про поновлення виплат разом із копією паспорта та іншими документами до Головного управління.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги в іншій частині не підлягають задоволенню.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні до суду був сплачений судовий збір у сумі 968,96 грн., що підтверджується квитанцією №2344-7226-0813-0624 від 02.06.2026.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у сумі 484,48 грн .
Керуючись ст. ст. 139, 243-246, 250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094,ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13.11.2024 про відмову у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 .
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094,ЄДРПОУ 21910427) судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири ) грн. 48 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Врона