ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2026 року м. Житомир справа № 240/395/26
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фону в Полтавській області №0642560010151 від 18.11.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» з 18 листопада 2025 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 3, а тому, на думку позивача, вона має право на призначення пенсії на пільгових умовах. Позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку. Проте відповідачем надіслано повідомлення про відмову у призначенні пенсії. Не погоджуючись з таким рішенням органу Пенсійного фонду, позивач звернулася до суду з цим позовом, оскільки проживає в зоні радіоактивного забруднення та має відповідний стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
03.02.2026 через відділ документального забезпечення суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначає, що довідкою підтверджено період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 року терміном 02 роки 04 місяців 06 днів (при необхідних 3 роках), що не достатньо для зменшення пенсійного віку на 6 років як потерпілому від Чорнобильської катастрофи третьої категорії та для призначення пенсії.
Відповідно до норм ст.ст. 257, 262 КАС України дана адміністративна справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі - позивач), ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 3, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 30.10.2024 (дублікат), виданим Житомирською обласною державною адміністрацією.
10.11.2025 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду заяви прийнято рішення №0642560010151 від 18.11.2025 про відмову у призначенні пенсії.
В зазначеному рішенні вказано, що станом на 1 січня 1993 року термін проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення становить 02 роки 04 місяці 06 днів (при необхідних 3 роках), загальний період проживання становить 33 роки 07 місяців 01 день, що не дає право на зменшення пенсійного віку на 6 років. До періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано період 01.09.1988 по 26.06.1993, оскільки надана довідки від 04.06.2024 за №28/72, видана Вінницьким державним педагогічним університетом, щодо періодів канікул не може слугувати документом про підтвердження періодів проживання в зоні гарантованого добровільного відселення. Аналіз наданих документів показує, що страховий стаж гр. ОСОБА_1 становить 31 рік 06 місяців 26 днів, якого достатньо для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку. Також до загального страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 16.08.1993, оскільки на титульній сторінці дата заповнення документу - 16.08.1993 рік, що раніше ніж дата бланку - 1994 рік. Для врахування періодів роботи з 16.08.1993-08.01.1997, 09.01.1997-31.12.1997 необхідно надати довідки про зміну назви навчального закладу, оскільки назва при прийнятті не відповідає печатці при звільненні. Враховуючи викладене, прийнято рішення: відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в зв`язку з відсутністю необхідного терміну проживання, підтвердженого в установленому законодавством порядку.
В подальшому, листом від 24.11.2025 ГУ ПФУ в Житомирській області повідомило позивача про зміст рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі Закон №1058-IV в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника (частина перша статті 9 Закону №1058-IV).
Як визначено частиною першою статті 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ).
Згідно з частиною 1 статті 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Пунктом 5 частини 2 статті 55 Закону №796-ХІІ передбачено, зокрема, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Частиною третьою статті 55 Закону № 796-XII прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Системний аналіз зазначених правових норм вказує на те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться, у разі вибору цих осіб, згідно з нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом № 796-XII.
Виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов`язковий для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26.04.1986. Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Як вже зазначено судом, рішенням №0642560010151 від 18.11.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, зокрема, станом на 1 січня 1993 року термін проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення становить 02 роки 04 місяці 06 днів (при необхідних 3 роках), загальний період проживання становить 33 роки 07 місяців 01 день, що не дає права на зменшення пенсійного віку на 6 років. До періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано період 01.09.1988 по 26.06.1993. Довідка від 04.06.2024 за №28/72, видана Вінницьким державним педагогічним університетом, про періоди перебування на канікулах підтверджується актом щодо проживання без реєстрації в смт. Дружба, який не може слугувати документом про підтвердження періодів проживання в зоні гарантованого добровільного відселення.
Надаючи оцінку аргументам спірного рішення, суд вказує про таке.
Відповідно до підпункту 7 пункту 2.1 Розділу Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок № 22-1), документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи є:
документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;
посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Отже, у разі звернення особи із заявою про призначення їй пенсії із застосуванням статті 55 Закону № 796-XII, для підтвердження права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку заявником надається посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).
В ході судового розгляду справи встановлено, що згідно довідки №319 від 29.10.2025, виданої Олевською міською радою, позивач була зареєстрована та постійно проживала в с-щі Дружба Коростенського (Олевського) району Житомирської області у період з 26.04.1986 по 14.12.1988.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991 с-ще Дружба Коростенського (Олевського) району відноситься до зони гарантованого добровільного відселення внаслідок аварії на ЧАЕС.
При цьому, у період з 01.09.1988 по 26.06.1993 позивач навчалася у Вінницькому державному педагогічному інституті імені М. Островського.
Суд погоджується з доводами відповідача щодо незарахування до періоду проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення періоду навчання в м. Вінниці, оскільки норма статті 55 Закону № 796-ХІІ чітко передбачає постійне проживання/працю у відповідній зоні, а навчання/робота в певному населеному пункті передбачає постійне проживання в ньому.
Відповідну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 556/1172/17, від 11 березня 2024 року у справі № 500/2422/23, від 19 вересня 2024 року у справі № 460/23707/22, від 02 жовтня 2024 року у справі № 500/551/23.
При цьому, в контексті обставин цієї справи, суд також враховує, що оскільки навчання зазвичай є тривалими періодом, протягом яких особа постійно перебуває (проживає) в певному місці, такі періоди можуть бути прирівняні до постійного проживання або роботи в зоні радіаційного забруднення і враховані під час призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку лише за умови, що останні безпосередньо проходили в забрудненій зоні і зазначене буде підтверджено відповідними документами, які однозначно вказують на місцезнаходження позивача у радіоактивній зоні протягом відповідного періоду (довідка з гуртожитку навчального закладу, в якому проживав позивач під час навчання або інші документи, з яких вбачається інформація про місце розташування військової частини).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.11.2024 у справі № 460/19947/23.
Верховний Суд у постанові від 17 червня 2020 року справі №572/456/17, виходячи з того, що підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні радіоактивного забруднення, наголосив, що під час розгляду справи щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ потрібно перевірити, чи постійно проживав або постійно працював позивач у зоні гарантованого добровільного відселення.
Виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом саме фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення, зокрема, у зв`язку із постійним проживанням в такій місцевості, з огляду на тривалий вплив радіації на організм людини.
Поряд з цим, відповідно до довідки Вінницького державного педагогічного університету від 04.06.2024 за №28/72 за весь період навчання згідно графіку навчального процесу позивач перебувала на літніх та зимових канікулах: 1989 - зимові 2 тижні, літні 6 тижнів; 1990 - зимові 2 тижні, літні 6 тижнів; 1991 - зимові 2 тижні, літні 6 тижнів; 1992 - зимові 2 тижні, літні 6 тижнів; 1993 - зимові 2 тижні.
Отже, тривалість канікул за 1989-1993 роки становить - 34 тижні, тобто 7 місяців 26 днів.
Відповідачем жодних спростувань факту проживання позивача у період канікул у забрудненій зоні суду не надано.
З огляду на викладене, період канікул має бути зараховано до періоду проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення.
Як встановлено судом, згідно оскаржуваного рішення період проживання позивача станом на 01.01.1993 становить 02 роки 07 місяців 18 дні.
З викладеного слідує, що період проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 03 роки 03 місяці 14 днів, що дає право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.
При цьому слід вказати, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 9 КАС України).
З огляду на вказану норму, суд не надає оцінку рішенню Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 18.11.2025 за №0642560010151, зокрема, в частині незарахування до страхового стажу періоду роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 16.08.1993, а також періодів роботи з 16.08.1993 по 08.01.1997 та 09.01.1997 по 31.12.1997, оскільки позивач у своїй позовній заяві не оскаржує вказане рішення в цій частині та в матеріалах справи відсутні документи, які надають можливість розглянути дане питання.
Враховуючи висновки Верховного Суду відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, а також зважаючи на вказані обставини, суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", викладену в рішенні №0642560010151 від 18.11.2025, зокрема, в частині незарахування до періоду проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення часу його перебування на зимових та літніх канікулах у період з 01.09.1988 по 26.06.1993.
Стосовно позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах з дня звернення, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно із ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.
Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
При цьому, чинним законодавством України встановлена можливість подання відповідної заяви про призначення (перерахунок) пенсії до територіального органу Пенсійного фонду України та визначено екстериторіальний принцип обробки заяв. А тому, оскільки відповідальним за прийняття оскаржуваного рішення є орган Пенсійного фонду, що розглядав таку заяву, належним способом захисту порушеного права є зобов`язання саме такого органу Пенсійного фонду повторно розглянути заяву про призначення пенсії та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.
Отже, позовні вимоги слід задовольнити шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву позивачки від 10.11.2025 про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та прийняти рішення з урахуванням викладених висновків суду.
Оскільки судом обрано інший спосіб захисту порушеного права ніж просив позивач, в цій частині позову суд відмовляє.
Згідно із ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірності свого рішення, а тому позовні вимоги слід задовольнити частково.
Питання відшкодування судового збору вирішується на підставі положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 36600) задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №0642560010151 від 18.11.2025 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 в частині незарахування до періоду проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення часу його перебування на зимових та літніх канікулах у період з 01.09.1988 по 26.06.1993.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.11.2025 про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Майстренко
10.08.26