ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2026 р. Справа № 200/1954/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: П`янової Я.В. , Бегунца А.О. ,
за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2026, (головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В.) по справі № 200/1954/22
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області , Державна судова адміністрація України
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2021 у розмірі 2102 гривні;
- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області провести нарахування та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 включно, у відповідності до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2021 складає 2 270,00 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум та утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць;
- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області подати у 10 денний строк звіт про виконання рішення суду.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28.11.2022, яке за наслідками апеляційного перегляду набрало законної сили 26.12.2022 позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2021 у розмірі 2102 гривні.
Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області провести нарахування та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 включно, у відповідності до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2021 складає 2270,00 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум та утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 21.05.2026 № 960/0/15-26 «Про зміну територіальної підсудності судових справ Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, Донецького окружного адміністративного суду, Луганського окружного адміністративного суду» змінено територіальну підсудність Донецького окружного адміністративного суду на Харківський окружний адміністративний суд.
16.06.2026 Харківське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України звернулось до суду із заявою, в якій просило змінити спосіб та порядок виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.11.2022 у справі № 200/1954/22 на стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 нарахованої (згідно з довідкою) суддівської винагороди, у загальній сумі 77 855,53 грн.
В обґрунтування заяви зазначило, що на виконання судового рішення ТУ ДСА в Донецькій області нарахувало ОСОБА_1 суддівську винагороду в розмірі 77 855,53 грн, проте по теперішній час не провело її виплату, у зв`язку з чим наявні підстави для зміни способу його виконання.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2026 заяву залишено без задоволення.
ОСОБА_1 , не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неповне з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, просить її скасувати та ухвалити нове про задоволення заяви, поданої в порядку ст. 378 КАС України.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував, чиною редакцією ст. 378 КАС України визначено самостійну підставу для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Враховуючи, що відповідачем судове рішення в частині виплати нарахованої суддівської винагороди не виконується більше двох місяців, вважає, що наявні підстави для зміни способу його виконання.
Просить врахувати правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 28.10.2025 у справі № 380/7706/22.
Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (далі - відповідач), Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, Державна судова адміністрація України (далі - треті особи) не подали відзиви на апеляційну скаргу.
Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, позивач просила розгляд справи здійснювати за її відсутності.
Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заява стосується не зміни способу і порядку виконання судового рішення, а фактично зміни суті резолютивної частини рішення суду, що не передбачено статтею 378 КАС України.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 124, ч. 3 ст. 129-1 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України, а обов`язковість рішень суду визнається однією з основних засад судочинства.
Обов`язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод: право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове судове рішення залишалося недіючим на шкоду одній зі сторін. Якщо органи влади відмовляються виконувати чи затримують виконання судових рішень, гарантії статті 6, якими користується особа на час судової стадії розгляду, втрачають зміст.
Наслідком набрання законної сили рішенням суду є набуття цим рішенням, зокрема, ознак обов`язковості (що передбачає обов`язок його виконання усіма органами, організаціями та посадовими особами) та виконуваності (тобто забезпечення законом права особи на примусове виконання рішення). Іншими словами, законна сила рішення суду є його правовою дією, яка проявляється в тому, що установлена рішенням наявність чи відсутність прав і фактів, на яких ці права ґрунтуються, є остаточною, а встановлені рішенням права та обов`язки підлягають беззаперечному здійсненню на вимогу правомочних осіб.
Частинами 1, 3 ст. 378 КАС України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.
З аналізу наведеної норми вбачається, що ст. 378 КАС України встановлює вичерпний перелік обставин для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, а саме у справах щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням.
Водночас, предметом спору у цій справі було право позивача на отримання суддівської винагороди, що не підпадає під перелік вищенаведених обставин.
З цих підстав колегія суддів відхиляє посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 28.10.2025 у справі № 380/7706/22, оскільки правова позиція у цій справі стосується можливості зміни способу і порядку виконання судового рішення щодо виплат заборгованості з пенсій, що прямо передбачено чинною редакцією ст. 378 КАС України.
В свою чергу, у інших випадках норма ст. 378 КАС України лише встановлює критерії для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, надаючи суду в кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Так, під зміною способу і порядку виконання судового рішення слід розуміти застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв`язку з неможливістю виконання цього рішення визначеними способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не має змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.
Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб і порядок виконання рішення суду. При цьому під обґрунтованими підставами слід розуміти наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, тобто такими, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду у раніше встановлений судом спосіб та наявність таких обставин має бути підтверджена належними та допустимими доказами.
З аналізу викладених правових норм вбачається, що виключною правовою підставою для прийняття судом рішення про зміну способу або порядку виконання судового рішення є наявність обставин, які унеможливлюють або ускладнюють його виконання у спосіб чи порядок, які первинно визначені в рішенні суду.
Разом з тим, здійснення судом зміни порядку чи способу виконання рішення не повинно змінювати способу захисту порушеного права, обраного судом при вирішенні справи.
В заяві державний виконавець просить встановити спосіб виконання судового рішення із зобов`язання ТУ ДСА в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 включно на стягнення з відповідача на її користь нарахованої (згідно з довідкою) суддівської винагороди, у загальній сумі 77 855,53 грн.
Колегія суддів зазначає, що зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити суддівську винагороду та стягнути нараховану суддівську винагороду є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом - при ухваленні рішення.
У заяві, поданій в порядку ст. 378 КАС України державний виконавець просить змінити резолютивну частину рішення суду з зобов`язального характеру на стягнення конкретної суми.
Водночас, заявником не надано доказів, які б вказували на ускладнення або неможливість виконання судового рішення у спосіб, обраний судом.
Колегія суддів зауважує, що рішення суду у даній справі, яким зобов`язано відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу суддівської винагороди частково виконано ТУ ДСА, а саме проведено розрахунок спірної винагороди, яка становить 77 855,53 грн.
В частині виплати суддівської винагороди повідомлено, що відповідна виплата на виконання рішення суду буде проведена при надходженні бюджетного фінансування.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.
Згідно із п. 20 та п. 29 Бюджетного кодексу України взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушеннями бюджетного законодавства.
Колегія суддів зазначає, що відповідач не заперечує свого обов`язку виплатити суму розрахованої суддівської винагороди позивачу, а лише вказує на те, що така виплата буде здійснена при надходженні коштів.
Суд апеляційної інстанції враховує те, що право стягувача на отримання певних виплат не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а державні органи не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань встановлених судовим рішенням.
Поряд з цим, у даному випадку йдеться не про право особи на зазначені виплати, а про правові підстави для зміни способу та порядку виконання судового рішення, зміна яких не захистить право позивача на отримання доплати, оскільки вона ставиться в залежність від відповідного бюджетного фінансування.
Отже, зазначені обставини не вказують на неможливість виконання судового рішення у цій справі саме через спосіб захисту, застосований судом при його ухваленні, та не надають достатніх правових підстав для застосування процесуального інституту зміни порядку і способу виконання судового рішення, регламентованого статтею 378 КАС України, а навпаки вказують на те, що така зміна призведе до зміни способу судового захисту у цій справі, що суперечить цільовому призначенню даного процесуального інституту.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви про встановлення способу та порядку виконання рішення суду, оскільки встановлення способу та порядку виконання рішення суду шляхом, який обраний заявником, фактично змінить рішення суду у зв`язку зі зміною обраного способу захисту прав позивача.
Доводи апелянта не спростовують правильності правових висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2026 по справі № 200/1954/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді Я.В. П`янова А.О. Бегунц