ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2026 р. Справа № 440/17279/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Енергетичної митниці на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.03.2026, (головуючий суддя І інстанції: Г.В. Костенко) по справі № 440/17279/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантік 2020"
до Енергетичної митниці
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлантік 2020» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 21.11.2025:
- №UA903000/2025/000481/2;
- №UA903180/2025/000059/2;
- №UA903180/2025/000058/2;
- №UA903000/2025/000483/2.
В обґрунтування позову зазначило, що під час митного оформлення товарів надало всі необхідні та достатні документи, передбачені ч.2 ст. 53 МК України, які чітко ідентифікували товари та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість митниця, в порушення норм МК України, безпідставно прийняла оскаржувані рішення, як наслідок, неправомірно застосувала резервний метод визначення митної вартості товарів, імпортованих позивачем.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 позов задоволено
Енергетична митниця (далі - відповідач), не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просила його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про неповне встановлення судом першої інстанції обставин справи, не надання належної оцінки доводам відповідача, щодо наявності в наданих документах розбіжностей, відсутності в них всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Вказує, що до митного оформлення декларантом не надано докази оплати товару, тоді як специфікацією від 01.11.2025 № 27 до Контракту передбачено 100% оплату згідно з фактичним рахунком протягом 7 робочих днів з дати відвантаження до 25.11.2025.
Зауважує, що судом першої інстанції враховано платіжну інструкцію № 73 від 01.12.2025, яка до митного оформлення не надавалась. Крім того, надана суду платіжна інструкція підтверджує порушення підприємством строків оплати товару, передбачених Контрактом.
Також, зазначає, що у спірній зовнішньоекономічній операції вбачається наявність посередницьких договорів, що має вплив на числові значення складових митної вартості та ціни, яка сплачена або підлягає сплаті. Водночас, до митного оформлення таких документів не надано.
Щодо транспортних витрат, вказує, що за наслідками аналізу вказаної складової митної вартості товару, митним органом встановлено її заниження.
Зауважує, що надавав суду першої інстанції інформацію на підтвердження того, що транспортні витрати у інших суб`єктів ЗЕД у разі однакової країни відправлення, країни виробника, однакового відправника, коду товару згідно з УКТЗЕД, однакових умов поставки та однакового пункту пропуску на кордоні складають від 20 000,00 грн, тоді як транспортні витрати декларанта склали - 12 778,30 грн.
Натомість, суд першої інстанції проігнорував вищенаведені доводи митного органу.
Судом проігноровано доводи митного органу щодо можливого страхування товару покупцем.
Зазначає, що товар, який є хімічно-активною речовиною поставляється на умовах поставки FCA Malaszewicze Duze, що може свідчити про наявність страхування покупцем вантажу за кордоном. Водночас, декларант відмовився надавати документи та пояснення з приводу наведеного, а отже наявний ризик не включення усіх складових митної вартості.
Крім того, декларант не надав митному органу на запит додаткових документів на підтвердження митної вартості товару.
Щодо джерела, яке використовувалось для здійснення коригування вказує, що у спірних рішеннях митний орган навів і умови поставки, і кількість і характеристики товару, які брались за порівняння товарів при застосуванні резервного методу, що залишено поза увагою суду першої інстанції.
Як наслідок, вважає, що ним правомірно прийняті рішення про коригування митної вартості.
Крім того, вказує про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, безпідставну відмову у задоволенні клопотання відповідача у розгляді справи за правилами загального позовного провадження чи спрощеного провадження з викликом сторін, що призвело до позбавлення митний орган брати участь в судових засіданнях для захисту своїх прав як учасника судового процесу та стало наслідком винесення необґрунтованого та необ`єктивного рішення.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений склад колегії: головуючий суддя Русанова В.Б., судді Бегунц А.О., П`янова Я.В.
У зв`язку з відпусткою судді П`янової Я.В., на підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений новий склад колегії: головуючий суддя Русанова В.Б., судді Присяжнюк О.В., Бегунц А.О.
Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 30.01.2023 між ТОВ «Атлантік 2020» (покупець) та компанією Leki Traide Company s.r.o. (Чехія)(продавець) укладено контракт № 19/01-SL/23, за умовами якого продавець зобов`язується поставити, а покупець забезпечити приймання, в тому числі, із залученням третьої сторони і оплатити продукцію нафтохімічної промисловості в асортименті, кількості, в строк і за цінами, в порядку, визначеному додатковими угодами і (або) специфікаціями, які є невід`ємною частиною контракту.
Розділом 2 Контракту передбачено, що ціна продукції, що поставляється за цим контрактом встановлюється в євро.
Загальна сума цього контракту становить 20 000 000,00 євро.
Відповідно до п. 3.1 Контракту покупець оплачує поставлену продукцію вчасно, в порядку та на умовах, передбачених додатковими угодами і (або) специфікаціями до цього Контракту. Валютою Контракту є євро.
Згідно з п. 4.1 Контракту поставка продукції здійснюється в терміни, зазначені в додаткових угодах і (або) специфікаціях.
Вид транспорту, базис поставки і деталі, за якими здійснюється поставка, вказані покупцем в додаткових угодах і (або) специфікаціях.
01.11.2025 сторонами підписано специфікацію № 27 до Контракту, якою узгоджено поставку реагенту комплексного універсального «RYK-85» в кількості 100 т. з терміном поставки - листопад 2025 р. загальною вартістю 31 000,00 євро.
Специфікацією також визначено умови поставки: FCA - Малашевич Дуже, Польща, умови оплати товару: 100 % оплата згідно з фактичним рахунком протягом 7 робочих днів з дати відвантаження.
17.11.2025 Leki Traide Company s.r.o. виставлено ТОВ «Атлантік 2020» рахунки (Commercial invoice) № 51L-1, № 51L-2, № 51L-4, № 51L-3 на поставку реагенту на суму 7 948,40 євро, 7 502,00 євро, 7 154,80 євро та 6 894,40 євро відповідно.
Загальна вартість поставленого товару склала 29 499,60 євро.
У рахунках також зазначено терміни оплати: 7 робочих днів з дати відвантаження.
Цього ж дня, продавцем відвантажено партії товару, про що складено міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) від 17.11.2025.
01.12.2025 ТОВ «Атлантік 2020» сплачено Leki Traide Company s.r.o. кошти за товар в сумі 29 499,60 євро, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті № 73.
З метою митного оформлення товару, представник позивача - ТОВ «Брокер-Україна» подало до Енергетичної митниці митні декларації № 25UA903180000707U0 від 21.11.2025, № 25UA903180000710U1 від 21.11.2025, № 25UA903180000711U0 від 21.11.2025, № 25UA903180000709U9 від 21.11.2025, митну вартість визначено за основним методом - за ціною договору.
На підтвердження митної вартості, разом з деклараціями ТОВ «Брокер-Україна» надало, зокрема: зовнішньоекономічний контракт від 30.01.2023 № 19/01-SL/23 з додатковими угодами та специфікацією від 01.11.2025 № 27; рахунки (Commercial invoice) № 51L-1, № 51L-2, № 51L-4, № 51L-3 від 17.11.2025, міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) від 17.11.2025 № 01/11, № 02/11, № 04/11, № 03/11, митні декларації країни відправлення, довідки про транспорті витрати, договір про надання послуг перевезення № 73 від 02.01.2023, ліцензії.
За наслідками перевірки документів, митним органом запропоновано надати позивачу додаткові документи на підтвердження митної вартості товарів, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором і угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; копію митної декларації країни експорту; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/ або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; за бажанням - інші додаткові документи, що підтверджують митну вартість товару.
В подальшому, митним органом прийняті рішення про коригування митної вартості товарів від 21.11.2025: № UA903000/2025/000481/2; № UA903180/2025/000059/2; № UA903180/2025/000058/2; № UA903000/2025/000483/2.
Не погодившись з рішеннями про коригування митної вартості, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірні рішення прийняті відповідачем необґрунтовано, а тому є протиправними.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі - МК України) та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій із митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Положення ст. 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).
Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Із положень частин 1 та 2 ст. 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
За приписами ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
За ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
За положеннями статей 57, 58 МК України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.
Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.
Водночас, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ч. 8 ст. 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Єдиними підставами, які надають митному органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
В той же час, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 по справі 809/1469/16, від 04.06.2020 у справі №1.380.2019.001823, від 01.04.2021 у справі № 260/695/19.
Водночас, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598).
Отже, з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18.
Судовим розглядом установлено, що митне оформлення товарів здійснювалось позивачем за основним методом (ціною контракту від 30.01.2023) з урахуванням інвойсів.
Позивачем до митного оформлення подано митні декларації, а також документи на підтвердження вартості товарів, що поставляються в Україну.
Відповідачем за результатами розгляду митних декларацій та документів прийняті спірні рішення про коригування митної вартості товарів.
У графі 33 рішень в якості причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, зазначено:
- відповідно до специфікації від 01.11.2025 № 27 до Контракту передбачено 100% оплату згідно з фактичним рахунком протягом 7 робочих днів з дати відвантаження. Для підтвердження ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар, декларантом до митного оформлення платіжних інструкцій в іноземній валюті не надано;
- поставка товару здійснюється відповідно до специфікації від 01.11.2025 № 27 до Контракту, укладеного з «Leki Traide Company s.r.o.» (Чехія). При цьому, виробником товару у графі 31 МД заявлено компанію Aurelia Trade Company Ou, країна виробництва Естонія, країною відправлення є Польща. Отже, у даній зовнішньоекономічній операції вбачається наявність посередницьких договорів, що має вплив на числові значення складових митної вартості та ціни, яка сплачена або підлягає сплаті. Інвойси з третіми особами до митного оформлення не надано;
- для підтвердження транспортних витрат декларантом надано довідки транспортних витрат, які не є фінансовими/бухгалтерськими документами та не містять фінансової відповідальності особи, яка її видала. У довідках не зазначено кілометраж при перевезенні товару, що може свідчити про не надання достовірної інформації для її перевірки. Також, відповідно до інформації, зазначеної у довідках транспортні витрати складають 12 778,30 грн, а згідно наявної інформації у митниці при перевезенні подібного товару за даним маршрутом транспортні витрати в середньому складають від 20 000,00 грн, що може свідчити про декларування транспортних витрат не у повному обсязі;
- товар поставляється на умовах поставки FCA Malaszewicze Duze, що може свідчити про наявність страхування покупцем вантажу за кордоном. Разом з тим декларантом до митного оформлення не надано страхових документів чи відомостей щодо страхування товару або відсутності такого до моменту перетину товаром митного кордону України;
-в митних деклараціях відсутні відомості про витрати, понесені на навантаження оцінюваного товару;
- до митного оформлення не надано документального підтвердження біржових котирувань.
Джерелом інформації по товарам слугувала цінова інформація, що наявна в АСМО Інспектор та ЄАІС про митні оформлення товарів митне оформлення яких вже здійснено у максимально наближений термін з посиланням на митні декларації та зазначенням вартості товару на одну одиницю, що бралась для розрахунку митної вартості ввезених позивачем товарів.
При визначенні подібності товару враховувались наступні чинники: час експорту, схожі характеристики, схожий фракційний склад, однакова назва та призначення, оцінюваний товар ввезено приблизно в тій же кількості, що й подібний на одних й тих самих умовах FCA - Malaszewicze Duze.
Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом у відповідності до статті 64 МК України.
Разом з тим, як зазначено судом першої інстанції надані позивачем документи містили всі відомості, в підтвердження числових значень складових митної вартості товарів та ціни, що підлягає сплаті за ці товари.
Щодо доводів скаржника про не надання декларантом банківського платіжного документу, що підтверджує факт передплати товару.
Судом встановлено, що специфікацією № 27 до Контракту визначено, зокрема, наступні умови оплати товару: 100 % оплата згідно з фактичним рахунком протягом 7 робочих днів з дати відвантаження.
17.11.2025 продавцем виставлено комерційні інвойси №51L-1, №51L-2, №51L-3 та №51L-4.
Завантаження товарів щодо яких подавались митні декларації відбулось 17.11.2025, що вбачається з міжнародних автотранспортних накладних.
До суду, позивачем надано платіжну інструкцію в іноземній валюті №73 від 01.12.2025 про оплату за придбаний товар в загальній сумі 29 499, 60 євро (що є допустимим з урахуванням толерансу 5%).
Як пояснив позивач, оплата за придбаний товар проведена пізніше за час його митного оформлення, у зв`язку з чим документи, що підтверджують факт оплати, не могли бути надані декларантом митному органу у ході процедури розмитнення Товару
Колегія суддів враховує, що позивачем проведено оплату за товар з порушенням строку, визначеного у Специфікації.
З цього приводу, Верховний Суд у постанові від 22.09.2019 у справі №810/2784/18 зазначив, що обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Платіжна інструкція №73 від 01.12.2025 беззаперечно підтверджує повну оплату вартості товару.
Отже, несвоєчасна оплата не є беззаперечною підставою коригування митної вартості товару.
Доводи скаржника про те, що у спірній зовнішньоекономічній операції вбачається наявність посередницьких договорів з огляду на те, що країною відправлення є Польща, а країною виробництва Естонія колегія суддів вважає припущеннями, не підтвердженими жодними доказами.
Як вказував позивач жодних посередницьких договорів ним не укладалось.
В свою чергу, митний орган помилково ототожнює країну виробництва, країну відправлення та продавця товару.
Як вірно зазначив суд першої інстанції поставка товару здійснювалась відповідно до специфікації від 01.11.2025 №27 до контракту від 30.01.2023 №19/1-SL/23, укладеного саме з «Leki Traide Company s.r.o.» (Чехія).
Натомість, фінансово-господарські взаємовідносини між продавцем та виробником товарну жодним чином не стосуються фінансово-господарських взаємовідносин між Продавцем та Покупцем у Контракті №19/01-SL/23 від 30.01.2023.
Щодо доводів скаржника про не надання декларантом достатніх документів на підтвердження витрат на транспортування товару колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.6 ч. 2 статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів є, зокрема: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Крім того, в розділі ІІІ «Правил заповнення декларації митної вартості» (затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №599) вказано про те, що в графі 20 декларації митної вартості (ДМВ) зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки (графа 3 ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(а) ДМВ). Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст.53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, а також інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг у відповідності до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Таким чином, підтвердженням транспортних витрат є документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
При цьому, перелік транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, наведений у розділі ІІІ Правил №599 не є вичерпним.
Судом встановлено, що на підтвердження транспортних витрат позивач надав митному органу міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) від 17.11.2025 № 01/11, № 02/11, № 04/11, № 03/11, митні декларації країни відправлення, довідки про транспортні витрати, договір про надання послуг перевезення № 73 від 02.01.2023.
Так, організацію перевезення товару ТОВ «Атлантік 2020» здійснювало ТОВ «Альфа Груп 77» на підставі договору № 73 від 02.01.2023 про надання послуг перевезення.
ТОВ «Альфа Груп 77» складено довідки з транспортних витрат від 17.11.2025, в яких зазначено, що вартість транспортних послуг з перевезення вантажів «реагент комплексний універсальний» по CMR від 17.11.2025 № 01/11, № 02/11, № 04/11, № 03/11 за маршрутом:
- INBAP Terminal Warszawska 1B за адресою 21-540 Malaszewicze Duze до кордону України п/п Яготин складає 12 778,30 грн;
- кордон України п/п Яготин - м. Кременчук, Полтавська область складає 85 188,70 грн.
Всього 97 967,00 грн (за одне перевезення). Страхування вантажу не здійснювалось.
Всі складові, сторони, пункти призначення в повній мірі співпадають та розбіжностей між собою не містять, що дає змогу в повній мірі підтвердити та визначити митну вартість імпортованого товару з урахуванням витрат на транспортування.
Доводи скаржника про не надання позивачем належних доказів на підтвердження витрат на перевезення окрім довідки колегія суддів вважає такими, що не є беззаперечними підставами для висновку про заниження позивачем митної вартості товару за рахунок транспортних витрат.
Колегія суддів зазначає, що оскільки Митним кодексом України не визначено види доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, від 22.08.2019 у справі №810/2784/18, від 31.01.2018 у справі №810/2839/17.
Доводи апелянта про те, що довідки про транспортні витрати не містять відомостей про кілометраж маршруту колегія суддів вважає такими, що не є безумовною підставою коригування митної вартості товару, оскільки сторонами узгоджено вартість послуг транспортування за межами території України до надходження товару до митного контролю, що вбачається з дат їх складання (17.11.2025, тоді як товар перетнув кордон 21.11.2025).
Доводи апеляційної скарги про те, що довідка про транспортні витрати не відповідає поняттю первинного документу, а отже не є належним, самостійним та виключно єдиним документом, що підтверджує витрати на перевезення товарів колегія суддів відхиляє, оскільки декларант у контексті спірних правовідносин має підтвердити розмір та числові значення транспортної складової митної вартості, що підтверджено, в тому числі вищевказаними довідками про розмір цієї складової митної вартості, тоді як відповідачем не доведено наявність у поданих декларантом документах на підтвердження числових значень транспортної складової невідповідності, ознаки підробки, помилки чи розбіжності, які давали б підстави митному органу для сумніву у заявленому декларантом розміру транспортної складової митної вартості.
Посилання скаржника на не включення позивачем до митної вартості товару витрат на страхування вантажу колегія суддів вважає помилковими з огляду на наступне.
Зі змісту договору про надання послуг перевезення від 02.01.2023 вбачається відсутність у перевізника обов`язку здійснювати страхування вантажів клієнта.
В свою чергу, довідками про транспортні витрати підтверджується відсутність страхування, тоді як митним органом не надано доказів зворотнього.
Колегія суддів зауважує, що згідно з п. 8 ч. 2 ст. 53 МК України вимоги щодо надання страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, передбачені лише для випадків, якщо страхування здійснювалося.
Якщо, за твердженням декларанта, страхування не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, що страхування все ж таки здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту.
Відповідач не надав доказів страхування, тому вимоги щодо надання страхових документів слід вважати безпідставними.
Доводи скаржника про заниження позивачем транспортних витрат з огляду на наявність у митного органу інформації про те, що при перевезенні подібного товару за даним маршрутом транспортні витрати в середньому складають від 20 000,00 грн колегія суддів оцінює критично.
Так, декларування транспортних витрат іншими особами беззаперечно та достеменно не може підтверджувати заниження таких витрат декларантом за умови надання ним підтверджуючих доказів, якими в даному випадку є довідки про транспортні витрати.
Таким чином, наявна в розпорядженні митного органу інформація не свідчить про заниження позивачем витрат на транспортування товару.
Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність у митній декларації відомостей про витрати, понесені на навантаження товару.
Так, за твердженням відповідача, поставка товару здійснювалась на умовах FCA. Оскільки відправником оцінюваного товару є польська компанія Synteza PCR Sp. z o.o. J.I. Kraszewskiego 12, 21-500 Biala Podlaska, Polska, а місце завантаження згідно з CMR - термінал INBAP Warszawska 1B 21-540, Malaszewicze Duze, тому навантаження товару, мало здійснюватися за рахунок покупця.
Відповідно до умов FCA правил Інкотермс 2010, обов`язки щодо завантаження товару покладаються на Продавця.
Згідно правил Інкотермс - 2010 за умов FCA (FREE CARRIER (... named place)) виходить, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця.
У разі, коли завантаження відбувається у місці, яке не належить продавцю (наприклад, ж/д термінал, морський порт, аеропорт), у такому випадку вважається, що відвантаження відбулося після того, як товари були передані перевізнику з транспортного засобу продавця, що доставляє товар на місце відвантаження.
Зі змісту зазначеного терміну вбачається, що базис поставки на умовах FCA покладає зобов`язання по завантаженню на продавця.
Відповідальність знімається з відправника вантажу в той момент, коли він передає товар перевізнику, найманому покупцем. Подальші ризики щодо транспортування вантажу покупець несе самостійно. При цьому всі експортні формальності та мита має здійснити та сплатити продавець, а витрати на імпортне оформлення залишаються на покупці.
Таким чином, обов`язок щодо завантаження товару на умовах FCA покладено на продавця, а також продавець зобов`язаний сплатити експортні витрати, тому такі складові митної вартості товару у даному випадку не потребують додаткового підтвердження.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції вірно зазначив, що навантаження товарів на транспорт покупця входить в обов`язки продавця та відповідна вартість вже входить до вартості товару.
Щодо доводів відповідача у спірних рішеннях про не надання декларантом документального підтвердження біржових котирувань.
Перелік товарів видів продукції, торгівля якими здійснюється виключно на організованих товарних ринках, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1433 від 30 грудня 2021 року.
Відповідно до положень Постанови №1433 від 30 грудня 2021 року, розчинник на основі метанолу - Реагент комплексний універсальний, марка RYK-85 (Kod TNVED [номер приховано]) не є біржовим товаром, тобто відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 МКУ декларант у даному випадку не зобов`язаний подавати документальне підтвердження біржових котирувань до митного органу.
Доводи скаржника, як на підставу визначення митної вартості товару за резервним методом, щодо не надання позивачем на запит митниці всіх витребуваних документів, колегія суддів вважає помилковими з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності! такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Колегія суддів зазначає, що вказані у ч. 3 ст. 53 МК України документи мають надаватись митному органу лише за їх наявності у декларанта. Натомість, відсутність таких документів з огляду на їх не складання не слугувати підставою прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товару.
Доводи апелянта про те, що при виконанні митних формальностей за спірними митними деклараціями спрацювала форма контролю системи управління ризиками щодо необхідності здійснити посилений контроль правильності визначення митної вартості товарів, витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів, колегія суддів вважає такими, що не стосуються обставин, які мають виключне значення для коригування задекларованої позивачем митної вартості товару.
Спрацювання системи управління ризиками є підставою для контролюючого органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції і не може бути безумовною підставою для відмови в митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю. Різниця між митною вартістю товару, задекларованого особою, та митною вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про заниження митної вартості декларантом і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 57 МК Верховний Суд зробив у постанові від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а.
Колегія суддів також враховує, що цінова інформація викладена у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної фіскальної служби України (ЄАІС) не може бути обґрунтованою підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначених в митній декларації позивача, оскільки автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, відтак такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар.
Саме такий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 19.03.2021 по справі № 820/5525/16.
Колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларантові, разом з тим, зауважує, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у ч.2 ст.53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленій у постанові від 08.10.2019 по справі №803/776/17.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товарів, вважає, що останні кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Доводи апеляційної скарги, що задекларований позивачем рівень митної вартості товарів нижче, ніж рівень митної вартості на ідентичні, подібні (аналогічні) товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями раніше та посилання на розрахунки митної вартості за резервним методом колегія суддів оцінює критично, оскільки митним органом під час коригування лише взято за порівняння час експорту, характеристики, схожий фракційний склад, назву, кількість, умови поставки.
Водночас, на митну вартість товару впливають й інші показники, такі як фактурна вартість, маршрут транспортування та інші комерційні умови поставки.
Як наслідок, лише подібність ввезеного позивачем товару з тими, що порівнювала митниця за характеристиками чи умовами поставки беззаперечно та достеменно не свідчить про те, що задекларований позивачем рівень митної вартості товарів нижче, ніж рівень митної вартості на ідентичні, подібні (аналогічні) товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями раніше.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що Митниця не надала доказів на підтвердження обставин, що позивачем у митних деклараціях зазначено не всі складові числового значення задекларованої митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.
В свою чергу, позивач надав необхідні та достатні документи для підтвердження задекларованої митної вартості, проте митний орган не навів переконливих аргументів, що надані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не довів наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спірні рішення про коригування митної вартості товарів прийняті відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для їх прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, що призвело до позбавлення митний орган брати участь в судових засіданнях для захисту своїх прав як учасника судового процесу та стало наслідком винесення необґрунтованого та необ`єктивного рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.
14.01.2026 Енергетична митниця подала клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.01.2026 у задоволенні клопотання відмовлено.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 12 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно пункту 4 ч. 4 ст. 12 КАС України, виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За приписами ч. 5 ст. 12 КАС України умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.
Пунктом 6 ч. 6 ст. 12 КАС України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, зокрема, щодо: оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує: для юридичних осіб - ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Водночас, згідно ч. 2 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Пунктом 4 ч. 4 ст. 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо, зокрема: стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження та сума яких не перевищує: для юридичних осіб - ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
З матеріалів справи вбачається, що предметом позовних вимог у цій справі є рішення про коригування митної вартості, на підставі яких він має доплатити митні платежі на загальну суму 242 962,25 грн.
Згідно зі ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено у розмірі 3028,00 грн.
Колегія суддів зазначає, що ціна позову є меншою за 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (302 800,00 грн), отже вказана справа є справою незначної складності згідно п. 6 ч. 6 ст. 12 КАС України.
Як наслідок, суд першої інстанції мав правові підстави для розгляду цієї справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
При цьому, відповідач не був позбавлений надати пояснення та заперечення у письмовій формі під час розгляду справи, а отже реалізувати свої права, визначені КАС України.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Енергетичної митниці - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 по справі № 440/17279/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді О.В. Присяжнюк А.О. Бегунц