П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
06 серпня 2026 року справа 336/12579/25
Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії:
головуючий суддя Суховаров А.В.
судді Головко О.В., Ясенова Т.І.,
розглянувши у письмовому провадженні в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 29.01.2026 про відмову у відшкодуванні витрат на правову допомогу в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 29.12.2025 звернулась до Шевченківського районного суду м.Запоріжжя з позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просила скасувати постанову серія ЕНА №6425462 від 28.12.2025 про накладання адміністративного стягнення за разворот в зоні дії дорожнього знаку «рух прямо». Посилалась на те, що разворот здійснила за перехрестям, де знак «рух прямо» вже не діяв. Також позивачка просила стягнути витрати на правову допомогу в сумі 3500гр (ас1).
Департамент патрульної поліції 15.01.2026 подав заяву про закриття провадження в адміністративній справі оскільки вони погодились з доводами позовної заяви, визнали безпідставність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та начальником Управління патрульної поліції в Запорізькій області прийнято рішення №6425462 від 12.01.2026 про скасування постанови серія ЕНА №6425462 від 28.12.2025 про накладання адміністративного стягнення, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито (ас26-32).
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 26.01.2026 провадження у справі закрито на підставі пункту 8 частини 1 статті 238 КАС України в зв`язку з виправленням суб`єктом владних повноважень оскаржуваних порушень та позивачці повернутий сплачений судовий збір 484гр48к (ас44).
ОСОБА_1 27.01.2026 подала заяву про відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 3500гр (ас49).
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 29.01.2026 відмовлено у відшкодуванні витрат на правову допомогу. Суд зазначив що положеннями статей 132 - 140 не передбачають відшкодування витрат на правову допомогу в разі закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини 1 статті 238 КАС України. Районний суд керувався висновками Верховного Суду, викладені в постановах від 27.04.2023 у справі №260/3162/22, від 08.08.2025 у справі №751/9810/23 (ас52).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу про відмову у відшкодуванні витрат на правову допомогу та стягнути витрати на правову допомогу. Вказує що за складання позовної заяви заплатила 3500гр та якби не звернулась до суду, відповідач не скасував би постанову про накладання адміністративного стягнення. В обгрунтування апеляційної скарги посилається на постанову Верховного Суду у справі №520/25012/24 (ас57).
Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини 3 статті 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до частини 3 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення витрат.
Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт; 2) часом, витраченим адвокатом на виконання робіт; 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 6 статті 134 КАС України, в разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини 7 статті 134 КАС України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до абзацу 1 частини 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до частини 8 статті 139 КАС України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів розгляду справи.
Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом.
Відповідно до статті 140 КАС України, в разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини 6 статті 143 КАС України, у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову в зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення судового рішення, за умови подання учасником справи заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат.
Відповідно до частини 2 статті 238 КАС України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
У подібних правовідносинах існують дві практики Верховного Суду. Так, в постановах від 27.04.2023 у справі №260/3162/22, від 08.08.2025 у справі №751/9810/23 Верховний Суд зазначив, що витрати на правову допомогу відшкодовуються за результатами розгляду справи; при закритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 8 частини 1 статті 238 КАС України витрати на правову допомогу не відшкодовуються оскільки суб`єкт владних повноважень визнав помилку та добровільно її усунув, що виключає необхідність у подальшому розгляді справи адже права особи поновлені без завершення судового процесу. Натомість, в постанові від 07.08.2025 у справі №520/25012/24 Верховний Суд дійшов висновку, що при закритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 8 частини 1 статті 238 КАС України суд має керуватись принципом, за яким судові витрати несе та із сторін, з вини якої такі витрати виникли.
При розгляді заяви ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правову допомогу, апеляційний суд застосовує правовий висновком Верховного Суду, викладений в постанові від 07.08.2025 у справі №520/25012/24, адже такий висновок повністю узгоджується з приписами частини 8 статті 139, статті 140, частини 6 статті 143, частини 2 статті 238 КАС України. Так, для відновлення своїх прав внаслідок неправильних дій Департаменту патрульної поліції позивачка вимушена була подавати позовну заяву та відповідач усунув порушення тільки після подання позовної заяви. До постановлення ухвали про закриття провадження у справі для відновлення своїх порушених прав позивачка вимушена була нести витрати на правову допомогу та не сплативши за правову допомогу вона б не домоглась скасування протиправної постанови.
Між ОСОБА_1 та адвокатом Кошліченко Н.В. укладений договір від 29.12.2025 про надання правової допомоги з питань оскарження постанови серія ЕНА №6425462 від 28.12.2025 про накладання адміністративного стягнення. Згідно пункту 5.2 договору за консультування, витребування відеозапису, підготовку позовної заяви сплачується 3500гр (ас38).
Згідно акту від 15.01.2026 приймання передачі послуг, детального опису робіт, адвокатом надана усна консультація, поданий запит на витребування відеозапису, підготовлена позовна заява. Всього вартість робіт адвоката 3500гр (ас40,41). Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №4 від 12.01.2026, Кара Ю.М. сплатила адвокату 3500гр (ас34).
З урахуванням обсягу участі адвоката у зборі доказів та поданні позовної заяви, відображених в акті надання послуг за договором про надання професійної правової допомоги, сплачений гонорар в розмірі 3500гр є обгрунтованим, співмірним зі складністю справи, пропорційними часу, необхідному для виконання адвокатом названого переліку робіт, ціною позову та значенням справи для сторони.
Керуючись статтями 241 - 245, 315, 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 29.01.2026 про відмову у відшкодуванні витрат на правову допомогу та прийняти нову постанову.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 3500 гривень за рахунок бюджетних асигнувань.
Постанова набирає законної сили з 06.08.2026 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів.
Головуючий суддя А.В. Суховаров
судді О.В. Головко
судді Т.І. Ясенова