ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
11 серпня 2026 року м. Дніпро справа № 280/5784/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року (суддя Чернова Ж.М.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить суд: визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо взяття на військовий облік ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зобов`язавши ІНФОРМАЦІЯ_4 виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з військового обліку військовозобов`язаних, привівши у відповідність відомості, про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з військового-обліку у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.07.2022 позивач виключений з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_5 , підставою для виключення з військового обліку ст.37 п.6 пп.6 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», вищевикладене підтверджується тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 21.07.2022. Виключення позивача з військового обліку відбулось за його волевиявлення до набрання чинності Законом України №3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку». Вказує, що до 18.05.2024 стаття 37 Закону «Про військовий обов`язок та військову службу» передбачала, що особи, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину мають право на виключення з військового обліку. Після виключення з обліку такі особи набувають статусу невійськовозобов`язаного та не підлягають призову на військову службу по мобілізації. ІНФОРМАЦІЯ_6 на підставі документів, які підтверджують факт засудження, позивача виключено з військового обліку військовозобов`язаних на підставі ст. 37 п. 6 пп.6 ЗУ «Про ВОіВС», що доводиться тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного № НОМЕР_1 . Таким чином після виключення ІНФОРМАЦІЯ_6 позивача з військового обліку, позивач, як особа яка скористалась правом до 18 травня 2024 року на виключення з обліку, втратив статус військовозобов`язаного та повторному взяттю на облік не підлягає. 12.06.2025 позивач був затриманий невстановленими особами. Співробітники ТЦК та СП змусили позивача пройти військово-лікарську комісію за медичних документів, що підтверджують захворювання військовозобов`язаного. Співробітники ІНФОРМАЦІЯ_2 проігнорували наявність тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 з написом про виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_5 за ст. 37 п. 6 пп.6 ЗУ «Про ВОіВС». Згідно військово-облікового документу з застосунку «Резерв +» ОСОБА_1 взято на облік як військовозобов`язаного ІНФОРМАЦІЯ_7 у званні рядовий, ВОС 790037, номер в реєстрі Оберіг 180720241425247400004. На адресу ІНФОРМАЦІЯ_5 представником позивача направлено адвокатський запит з проханням повідомити чи перебуває ОСОБА_1 на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 у статусі військовозобов`язаного. У разі відсутності на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 у статусі військовозобов`язаного ОСОБА_1 , просив підтвердити факт виключення з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 з підстав, передбачених ст.37 п.6 пп.6 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» станом на 21.07.2022. Також, на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 представником позивача направлено адвокатський запит з проханням повідомити чи перебуває ОСОБА_1 на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_8 у статусі військовозобов`язаного, зазначити підстави постановки на облік ОСОБА_1 в ІНФОРМАЦІЯ_8 , якого було виключено з підстав передбачених ст.37 п.6 пп.6 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» 21.07.2022 ІНФОРМАЦІЯ_6 . Зазначено, що станом на час подання даного адміністративного позову відповіді не отримано. Позивач вважає, що повторне взяття на військовий облік позивача на підставі нових законів, як особи яка вже була виключена з обліку остаточно в 2022 році, є дією, яка погіршує його існуюче становище, та буде обмеженням його конституційних прав і свобод. Відповідач протиправно застосував до правовідносин, що мали місце у 2022 році норми законодавства, які набрали сили у 2024 році. Станом на дату звернення позивача до суду, порушенні права не відновлено. Просить задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
Скаржник, мотивуючи правову позицію зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_6 на підставі документів, які підтверджують факт засудження, позивача виключено з військового обліку військовозобов`язаних на підставі ст. 37 п. 6 пп.6 ЗУ «Про ВОіВС», що доводиться тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного № НОМЕР_1 . Таким чином після виключення ІНФОРМАЦІЯ_6 позивача з військового обліку, позивач ОСОБА_1 , як особа яка скористалась правом до 18 травня 2024 року на виключення з обліку, втратив статус військовозобов`язаного та повторному взяттю на облік не підлягає. ОСОБА_1 скористався наданим йому правом на виключення з військового обліку військовозобов`язаних на підставі ч. 6 п. 6 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» до набрання чинності Законом України № 3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який з травня 2024 року не має підстав для виключення з військового обліку у зв`язку із наявністю судимості. Тож повторне взяття на військовий облік позивача на підставі нових законів, як особи яка вже була виключена з обліку остаточно в 2022 році, є дією, яка погіршує його існуюче становище, та буде обмеженням його конституційних прав і свобод. Відповідач протиправно застосував до правовідносин, що мали місце у 2022 року норми законодавства, які набрали сили у 2024 році.
Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 21.07.2022 позивача було виключено з військового обліку відповідно до пп.6. п.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», як раніше засудженого до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, що підтверджується копією тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 .
Представник позивача звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 із адвокатським запитом, в якому просив повідомити чи перебуває ОСОБА_1 на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 у статусі військовозобов`язаного, у разі відсутності на обліку у статусі військовозобов`язаного просив підтвердити факт виключення з військового обліку військовозобов`язаних ОСОБА_1 з підстав, передбачених ст.37 п.6 пп.6 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» станом на 21.07.2022.
Листом від 04.07.2025 ІНФОРМАЦІЯ_6 повідомив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 12.06.2025 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Представник позивача звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із адвокатським запитом від 26.06.2025, в якому просив повідомити чи перебуває ОСОБА_1 на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_8 у статусі військовозобов`язаного, зазначити підстави постановки на облік ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в ІНФОРМАЦІЯ_8 , якого було виключено з підстав, передбачених ст.37 п.6 пп.6 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» 21.07.2022 ІНФОРМАЦІЯ_6 .
В матеріалах справи міститься відповідь ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.07.2025 на запит представника позивача від 26.06.2025, в якій повідомлено, що згідно даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 , взятий на військовий облік у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації та направленням до навчального центру ЗСУ. Згідно з чинним законодавством усі громадяни, які були раніше виключені у зв`язку із засудженням за скоєння тяжких та особливо тяжких злочинів або були зняті з військового обліку за судимістю, зобов`язані перебувати на військовому обліку та підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
Позивач не погодившись з діями відповідача щодо взяття на військовий облік та з вимогами про зобов`язання відповідача виключити його з військового обліку військовозобов`язаних, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Частина друга статті 19 Конституція України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.92 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частинами другою, третьою статті 1 Закону № 2232-XII передбачено, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку
Відповідно до частини дев`ятої статті 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Згідно із частиною сьомою статті 1 Закону № 2232-XII виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Частиною шостою статті 2 Закону № 2232-XII передбачено наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває по теперішній час.
Також Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 37 Закону № 2232-XII, взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України: які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних; військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби; які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань; призовники, які отримали спеціальні звання рядового, сержантського, офіцерського (начальницького) складу, молодшого, середнього складу поліції; жінки з дотриманням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону; які отримали військові звання офіцерського складу після проходження військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу; які є кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону;
Згідно п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-XII (в редакції чинній до 18.05.2024) виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Дійсно, як встановлено судом, 21.07.2022 позивача було виключено з військового обліку відповідно до пп.6. п.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», як раніше засудженого до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, що підтверджується копією тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 .
Згідно із відповіддю ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.07.2025 на запит представника позивача від 26.06.2025, повідомлено, що згідно даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 , взятий на військовий облік у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації та направленням до навчального центру ЗСУ. Згідно з чинним законодавством усі громадяни, які були раніше виключені у зв`язку із засудженням за скоєння тяжких та особливо тяжких злочинів або були зняті з військового обліку за судимістю, зобов`язані перебувати на військовому обліку та підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
Колегія суддів звертає увагу, що із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-IX, який набрав законної сили 18.05.2024, редакція статті 37 Закону № 2232 зазнала змін, внаслідок яких, частина шоста викладена в такій редакції:
«виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.».
Також, 18 травня 2024 року також набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі Порядок № 560).
Пунктом 4 розділу «Загальні питання» Порядку № 560 передбачено, що на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:
особи, звільнені з військової служби у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади». Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;
засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.
Отже, станом на час виникнення спірних правовідносин, приписи ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-XII не передбачають такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, а в силу приписів ч. 1 ст. 37 Закону № 2232-XII позивач є громадянином України, який підлягає взяттю на військовий облік військовозобов`язаних.
Відтак в суду відсутні правові та фактичні підстави для зобов`язання відповідача виключити позивача з військового обліку, та визнання протиправним дій щодо взяття на військовий облік.
Згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у Рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.97 № 1-зп, від 09.02.99 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Єдиний виняток з цього правила, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України: випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Тобто дія нормативно-правового акта в часі пов`язується із набранням чинності і з моментом втрати ним юридичної сили.
За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (винятки із загальних і спеціальних).
На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами правовідносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я.
Унесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (стаття 58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону.
Однак, у цьому випадку йдеться не про притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності, а поновлення військового обліку, що регулюється спеціальним законодавством.
Законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає національним інтересам держави.
Така позиція відображена в постанові Верховного Суду від 09.04.2026 в справі № 280/6524/24.
У зв`язку із внесенням змін до Закону № 2232-XII звужено коло підстав для виключення з військового обліку.
Згідно з пояснювальною запискою до проекту Закону № 3633-IX такий, розроблено з метою законодавчого удосконалення процедур проведення заходів мобілізації, удосконалення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, соціального захисту військовослужбовців, а також окремих питань проходження військової служби для покращення якості підбору особового складу під час доукомплектування бойових підрозділів для відсічі збройної агресії проти України.
Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок та які можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.
З часу набрання чинності змін до Закону № 2232-XII він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх громадян України, що не досягли граничного віку перебування у запасі та не визнані непридатними до військової служби.
Таким чином, оскільки за чинними нормами статті 37 Закону № 2232-XII позивач є громадянином України, не досяг граничного віку перебування у запасі, визнаний придатним до військової служби, отже є військовозобов`язаним, тому відповідач на законних підставах поновив його на військовому обліку військовозобов`язаних.
Законне взяття позивача на військовий облік не може вважатися звуженням змісту та обсягу його конституційних прав і свобод.
Окрім того, у спірних правовідносинах відсутні підстави стверджувати про наявність зворотної дії закону або іншого нормативно-правового акта в часі, оскільки спірні між сторонами у цій справі правовідносини виникли після внесення відповідних змін до Закону № 2232-XII.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла про відсутність обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Отже, інші доводи апеляційної скарги не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя А.В. Суховаров
суддя О.В. Головко