ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
11 серпня 2026 року м. Дніпро справа № 160/20629/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року (суддя Врона О.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 17.06.2025 № 046350012611.
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з дати звернення, а саме з 16.05.2025, керуючись нормами статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, зарахувавши до пільгового стажу відповідно до ч.3 статті 114 Закону України №1058, Список № 1 (підземні роботи): період навчання з 01.09.1996 по 25.06.1997 в СПТУ №40 м. Першотравенська, період роботи з 27.06.1997 по 09.11.1997 та з 01.06.1999 по 31.05.2003 згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 , період військової служби з 10.12.1997 по 22.04.1999, період учбових відпусток з 29.09.2003 по 04.10.2003, з 02.02.2004 по 21.02.2004, з 24.05.2004 по 06.06.2004, з 22.09.2004 по 28.09.2004, з 12.01.2005 по 01.02.2005, 11.05.2005 по 24.05.2005, з 05.01.2006 по 28.02.2006, з 21.01.2013 по 02.02.2013, з 27.05.2013 по 08.06.2013, з 04.11.2013 по 23.11.2013, з 17.03.2014 по 05.04.2014, з 29.09.2014 по 18.10.2014, з 05.02.2015 по 21.02.2015, з 11.05.2015 по 09.06.2015, з 30.11.2015 по 16.12.2015, з 10.05.2016 по 27.05.2016, з 20.10.2016 по 31.10.2016, з 24.11.2016 по 03.12.2016, з 02.01.2017 по 31.01.2017 та час перебування на інвалідності у зв`язку хронічним професійним захворюванням з 18.01.2023 по 16.05.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», натомість Головним управлінням відмовлено у задоволенні заяви, посилаючись на відсутність необхідного пільгового стажу. Позивач вважає, що відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу певних періодів його навчання, роботи, військової служби, учбових відпусток і перебування на інвалідності у зв`язку з хронічним професійним захворюванням.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 17.06.2025 № 046350012611.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з дати звернення - з 16.05.2025, зарахувавши до пільгового стажу відповідно до ч.3 статті 114 Закону України №1058, Список № 1 (підземні роботи): період навчання з 01.09.1996 по 25.06.1997 в СПТУ №40 м. Першотравенська, період роботи з 27.06.1997 по 09.11.1997 згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 , період військової служби з 10.12.1997 по 22.04.1999, період учбових відпусток з 29.09.2003 по 04.10.2003, з 02.02.2004 по 21.02.2004, з 24.05.2004 по 06.06.2004, з 22.09.2004 по 28.09.2004, з 12.01.2005 по 01.02.2005, 11.05.2005 по 24.05.2005, з 05.01.2006 по 28.02.2006, з 21.01.2013 по 02.02.2013, з 27.05.2013 по 08.06.2013, з 04.11.2013 по 23.11.2013, з 17.03.2014 по 05.04.2014, з 29.09.2014 по 18.10.2014, з 05.02.2015 по 21.02.2015, з 11.05.2015 по 09.06.2015, з 30.11.2015 по 16.12.2015, з 10.05.2016 по 27.05.2016, з 20.10.2016 по 31.10.2016, з 24.11.2016 по 03.12.2016, з 02.01.2017 по 31.01.2017 та час перебування на інвалідності у зв`язку хронічним професійним захворюванням з 18.01.2023 по 16.05.2025.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржником зазначено, що відповідно до розділу 1 пункту «а» код професії 2010100а-19931, право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 мають «Електрослюсарі (слюсарі) чергові та по ремонту устаткування». Відповідно до розділ 1 підрозділ 1 пункт «г» код професії 1.1г «Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16 січня 2003 року, право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 мають- «електрослюсарі (слюсарі) чергові та з ремонту устаткування, зайняті на роботах з обслуговування стовбурів, шурфів і підіймальних машин». Згідно примітки до п. «г» та п. «д», працівникам, переліченим у підпунктах «г» і «д», зайнятим на підземних роботах менше половини робочого часу на рік (в обліковому періоді), пенсія призначається за Списком № 2. Відповідно до розділу 1 пункту «а» код професії 1.1а, право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 мають «Електрослюсарі (слюсарі) чергові та по ремонту устаткування». Відповідно до пільгової довідки від 22.03.2023 № 82, видану ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» ВП «Шахтоуправління Першотравенське», щодо підтвердження пільгового стажу роботи за Списком № 2, позивач у період з 01.06.1999 по 15.01.2003 по 30.05.2003 та з 15.07.2008 по 14.12.2008 працював на посаді «електрослюсар підземної дільниці з ремонту забійного обладнання» 50% і менше робочого часу виконував гірничі роботи у шахті що передбачено Списком № 2. Враховуючи вище викладене, періоди роботи з 01.06.1999 по 15.01.2003 по 30.05.2003 та з 15.07.2008 по 14.12.2008 не може бути зараховано до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Списку № 1 (підземні роботи). Позивач навчався за професією «електрослюсар підземний» в профтехучилище з 01.09.1996 по 25.06.1997. Відповідно до пільгової довідки від 22.03.2023 № 82, видану ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» ВП «Шахтоуправління Першотравенське», щодо підтвердження пільгового стажу роботи за Списком № 1, Позивач з 31.05.2003 працював на посаді «електрослюсар підземної дільниці з ремонту забійного обладнання» що передбачено Списком № 1. Отже, Позивач до роботи за Списком № 1 приступив з 31.05.2003, перерва становить більше 3-х місяців, навчання не враховано до пільгового стажу.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 18.01.2023 і отримує пенсію по інвалідності 3 групи внаслідок трудового каліцтва/профзахворювання відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
16.05.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою і документами про переведення його на пенсію за віком відповідно до ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням від 17.06.2025 №046350012611 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовлено у перерахунку пенсії і переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком згідно ч. 3 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» .
При прийнятті рішення Головне управління виходило з наступного.
Згідно частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років.
Пільговий стаж, що дає право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості по професіях, затверджених постановою КМУ від 31.03.1994 №202 (25 років) становить 13 років 0 місяців 6 днів;
період роботи з 02.07.2012 по 18.03.2015 на посаді заступника головного механіка, зараховано до Списку №1, що передбачено постановою КМУ №36, сп.1, р.1, п.1,п1.1г від 16.01.203, становить 2 роки 8 місяців 17 днів, що не дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Згідно Закону.
Зарахування періоду встановлення інвалідності з 18.01.2023 до дати звернення 16.05.2025 за переведенням з пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва на пенсію за віком на пільгових умовах, як періоду з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою пенсійного віку незалежно від факту роботи, суперечить нормам чинного законодавства і не зараховується як період перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві.
На адвокатський запит представника позивача, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 23.06.2025 №0400-010307-8/120372 додатково повідомило, що оскільки ОСОБА_1 навчався за професією електрослюсаря підземного в профтехучилищі з 01.09.1996 по 25.06.1997, а до роботи приступив з 31.05.2003, перерва становить більше 3-х місяців, навчання не враховано до пільгового стажу.
На момент призову на строкову військову службу ОСОБА_1 не навчався за фахом у професійно-технічному навчальному закладі і не працював на підземних роботах, тому військову службу до пільгового стажу не враховано.
Позивач, не погоджуючись з відповіддю, вважаючи що листом від 06.08.2024 №44176-30688/В-01/8-0400/24 було прийнято протиправне рішення, звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), який набрав чинності 01 січня 2004 року.
Питання призначення пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників регулюється статтею 114 Закону № 1058-IV.
Зокрема, частиною 3 статті 114 Закону № 1058-IV встановлено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.
Відтак, необхідною умовою призначення пільгової пенсії на підставі частини третьої статті 114 Закону № 1058-IV є наявність відповідного стажу роботи, зокрема, на підземних роботах.
Згідно з абзацами 1 та 2 пункту 2 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Статтею 24 Закону № 1058-IV визначені періоди, з яких складається страховий стаж.
Частиною першої статті 24 цього Закону встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
За положеннями частини третьої цієї статті страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).
Відповідно до Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року № 202 (далі - постанова № 202), та частини третьої статті 114 Закону № 1058-IV робота за вказані періоди зараховуються до стажу, необхідного до для отримання пенсії незалежно від віку.
Відповідно до статті 62 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Отже, додаткові документи для підтвердження стажу роботи вимагаються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Стосовно питання незарахування до пільгового стажу спірних періодів навчання, суд зазначає наступне.
Згідно із статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується також час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Законом України «Про професійну (професійно-технічну) освіту», з наступними змінами і доповненнями, а саме частиною 1 статті 38 «Гарантії соціального захисту здобувача освіти та випускника закладу професійної (професійно-технічної) освіти», обумовлено: час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Відповідно до статей 3, 5 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту», професійна (професійно-технічна) освіта є складовою системи освіти України. Професійна (професійно-технічна) освіта є комплексом педагогічних та організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння громадянами знаннями, уміннями і навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури. Професійна (професійно-технічна) освіта здобувається у закладах професійної (професійно-технічної) освіти. Професійне (професійно-технічне) навчання - складова професійної (професійно-технічної) освіти. Професійне (професійно-технічне) навчання передбачає формування і розвиток професійних компетентностей особи, необхідних для професійної діяльності за певною професією у відповідній галузі, забезпечення її конкурентоздатності на ринку праці та мобільності, перспектив її кар`єрного зростання впродовж життя. Професійна (професійно-технічна) освіта здобувається громадянами України в державних і комунальних закладах професійної (професійно-технічної) освіти безоплатно, за рахунок держави, а у державних та комунальних акредитованих вищих професійно-технічних навчальних училищах та центрах професійної освіти - у межах державного та/або регіонального замовлення безоплатно, на конкурсній основі.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про професійно-технічну освіту», професійно-технічний навчальний заклад - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров`я.
Статтею 18 Закону України «Про професійно-технічну освіту» визначено, що до професійно-технічних навчальних закладів належать: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійно-технічної освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання.
Згідно з частиною 4 статті 19 Закону України «Про професійно-технічну освіту», професійно-технічні навчальні заклади незалежно від форм власності та підпорядкування розпочинають діяльність, пов`язану з підготовкою кваліфікованих робітників та наданням інших освітніх послуг, після отримання ліцензії. Ліцензія видається у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Вказаною нормою передбачено, що до професійно-технічних навчальних закладів належать інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання.
Відповідно до статті 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту», час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Записами трудової книжки НОМЕР_2 від 31.07.1996 підтверджується, що ОСОБА_1 :
з 31.07.1996 прийнятий до Шахти «Степова» учнем електрослюсаря (слюсаря) чергового і з ремонту обладнання на час канікул з подальшим направленням на навчання в СПТУ №40 відповідно до наказу №39к від 29.07.1996;
з 26.03.1997 переведений учнем електрослюсаря (слюсаря) чергового і з ремонту обладнання на ділянку РЗО на час практики відповідно до пер. №41 від 26.03.1997;
з 01.09.1996 по 25.06.1997 навчався у СПТУ №40 Першотравенська за професією підземний електрослюсар відповідно до диплому №009683 від 25.06.1997 ;
з 27.06.1997 переведений електрослюсарем (слюсарем) черговим і з ремонту обладнання четвертого розряду з повним робочим днем на ділянку РЗО відповідно до наказу №856 від 02.07.1997;
29.09.1997 переведений підземним електрослюсарем четвертого розряду з повним робочим днем в шахті на ділянку РЗО відповідно до пер. 157 від 29.09.1997;
09.11.1997 звільнений у зв`язку з призовом до армії п. 3 ст. 36 КЗпП України відповідно до наказу №52к від 11.11.1997;
01.06.1999 прийнятий підземним електрослюсарем 4 розряду з повним робочим днем у шахті на ділянку РЗО по строковому договору на 1 рік відповідно до наказу №26к від 01.06.1999;
01.12.1999 переведений підземним електрослюсарем 5 розряду з повним робочим днем в шахті на РЗО відповідно до наказу №2794 від 30.11.1999;
01.06.2000 переукладений безстроковий трудовий договір відповідно до наказу №910 від 20.06.2000;
27.04.2006 переведений гірничим майстром з повним робочим днем у шахті на УПР-1 відповідно до пер. №112 від 27.04.2006.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 № 58 затверджена Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників (Інструкція №58).
Відповідно до п 2.16. Інструкції №58 для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів, та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній (Порядок №637).
Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує трудовий стаж є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними документами.
Згідно пункту 8 Порядку №637, час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивача відповідно до диплому серії НОМЕР_3 у 2006 році Павлоградський технікум Національного гірничого університету за спеціальністю «Експлуатація та ремонт гірничого електромеханічного обладнання та автоматичних пристроїв» і здобув кваліфікацію гірничий технік - електромеханік.
Дипломом серії НОМЕР_4 підтверджено, що ОСОБА_1 закінчив у 2015 році Державний вищий навчальний заклад «Національний гірничий університет» і здобув освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавра за напрямом підготовки «гірництво» та здобув кваліфікацію фахівець в галузі гірництва.
Дипломом серії НОМЕР_5 підтверджено, що ОСОБА_1 закінчив у 2017 році Державний вищий навчальний заклад «Національний гірничий університет» і здобув освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста за спеціальністю «розробка родовищ та видобування корисних копалин».
Перебування позивача в учбових відпустках у спірні періоди підтверджується довідкою № 82 від 22.03.2023 ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» Відокремлений підрозділ «Шахтоуправління Першотравенське» .
Оплата нараховувалася виходячи з його середньої заробітної плати, з підземної тарифної ставки. Необхідно зазначити, що відповідно до довідки форми ОК-5 вбачається, що за всі місяці, в яких позивач перебував у учбових відпустках, з його заробітної плати були сплачені страхові внески до Пенсійного фонду фонду в значно більшому розмірі ніж мінімальному. Окрім того з даної довідки вбачається, що всі трудові дні за місяці, в яких позивач перебував у учбових відпустках, зараховані в повному обсязі до спеціального (пільгового) стажу.
Таким чином, під час навчання позивач працював за професією, яка дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, у зв`язку з чим періоди перебування в учбових відпустках повинні бути зараховані до пільгового стажу.
Відповідно до статті 217 Кодексу законів про працю України на час додаткових відпусток у зв`язку з навчанням (статті 211, 213, 216 цього Кодексу), за працівниками за основним місцем роботи зберігається середня заробітна плата.
За статті 202 КЗпП України, працівникам, які проходять виробниче навчання або навчаються в закладах освіти без відриву від виробництва, роботодавець повинен створювати необхідні умови для поєднання роботи з навчанням.
Працівникам, які навчаються у закладах вищої освіти з вечірньою та заочною формами навчання, надаються додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, а також інші пільги, передбачені законодавством ст. 215 КЗпП України).
Отже, правильними є висновки суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно не зараховано період навчання позивача до пільгового стажу роботи за Списком №1, що дає право на призначення пенсії відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а тому такий підлягає зарахуванню.
Стосовно питання незарахування до пільгового стажу періоду проходження позивачем строкової служби з 10.12.1997 по 22.04.1999, суд зазначає наступне.
За змістом пункту «в» частини 3 статті 56 Закону № 1788 до стажу роботи зараховується, зокрема, військова служба незалежно від місця проходження служби.
Відповідно до статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з абзацу 2 частини 1 статті 8 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011) час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу роботи за спеціальністю.
Як видно з матеріалів справи та підтверджується записами трудової книжки, позивач працював підземним електрослюсарем 4 розряду повним робочим днем в шахті на ділянці РЗО, а тому період служби позивача у армії з 10.12.1997 по 22.04.1999 також мав бути зарахований до його пільгового стажу за Списком № 1, висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для зарахування такого періоду до пільгового стажу позивача є обґрунтованими.
Щодо не зарахування до пільгового стажу періоду перебування позивача на інвалідності, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 1058 час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
Так само згідно зі статтею 56 Закону № 1788 час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи в шкідливих умовах, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах.
Отже обидва закони чітко передбачають, що час перебування особи на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до довідки МСЕК серія 12ААГ №170945, позивачу встановлена третя група інвалідності у зв`язку з профзахворюванням.
При цьому не є спірним в цій справі, що позивач з 18.01.2023 отримує пенсію як інвалід ІІІ групи внаслідок трудового каліцтва.
Враховуючи сукупність наведених обставин, суд апеляційної інстанції підтверджує правильність висновку суду першої, що час перебування позивача на інвалідності у зв`язку трудовим каліцтвом, починаючи з 18.01.2023, має бути зарахований до пільгового стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправними та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 17.06.2025 № 046350012611.
Суд зауважує, що зобов`язавши відповідача зарахувати спірні періоди до пільгового стажу суд першої інстанції жодним чином не втрутився у компетенцію територіального органу Пенсійного фонду.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону № 1058-IV саме до повноважень органу Пенсійного фонду належить питання обчислення страхового стажу.
Частиною четвертою статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У спірному випадку для прийняття рішення про зарахування спірних періодів до пільгового стажу виконано усі умови, визначені законом, тому прийняття відповідачем рішення про зарахування спірних періодів до пільгового стажу не передбачає право відповідача діяти на власний розсуд.
Відтак, суд погоджує висновок суду першої про протиправність рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу пенсії, а також обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права позивача - зобов`язання зарахувати спірні періоди до пільгового стажу.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя А.В. Суховаров
суддя О.В. Головко