Справа № 278/2403/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2026 року м. Житомир
Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Дубовік О. М., за участю секретаря судового засідання Гомонюк Д.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулась до суду із позовною заявою, в якій зазначила, що перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, під час якого спільне життя сторін не склалось, що призвело до припинення шлюбних стосунків близько шести місяців тому та спільне господарство не ведеться.
Від шлюбу мають спільну дитину - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка перебуває на її утриманні.
У зв`язку з наведеним, позивач просить суд: розірвати зареєстрований шлюб сторін, стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення повноліття, та стягнути з відповідача на її утримання аліменти у розмірі 1/6 частин від всіх видів його заробітку щомісячно, до досягнення дитиною ОСОБА_3 трирічного віку.
Ухвалою суду від 20.05.2026 було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 24).
У судове засідання позивачка не з`явились; від останньої надійшла заява про розгляд справи у її відсутність, проти заочного розгляду справи не заперечувала (а.с. 54-56).
Відповідач у судове засідання не з`явився; про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, рекомендоване повідомлення повернулось на адресу суду із відміткою «Адресат відсутній» (а.с. 27-28), інші рекомендовані повідомлення відповідач отримав (а.с. 57, 58).
Заяв та клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.
У зв`язку з неявкою учасників справи або їхніх представників розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, на підставі ст. ст. 211, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності відповідача і ухвалити заочне рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
19.03.2025 Цифровим офісом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зареєстровано шлюб сторін (а.с. 6).
Від шлюбу сторони мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 8).
Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (ч. 10 ст. 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України).
Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану (ч. 1 ст. 21 СК України).
Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (ч. 1 ст. 24 СК України).
Частиною 1 ст. 110 СК України передбачена можливість одного з подружжя пред`явити позов про розірвання шлюбу.
Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя (ч. 1 ст. 112 СК України).
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (ч. 2 ст. 112 СК України).
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Беручи до уваги, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад, позивач скористався своїм правом та звернувся до суду з даним позовом, відповідач проти розірвання шлюбу не заперечує, а тому суд вважає, що подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, що відповідно до ст. 112 Сімейного кодексу України є підставою для його розірвання.
Відповідно до статті 180 Сімейного Кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно положень ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до положень ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
З огляду на викладене, враховуючи, що основна відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини, покладається на батьків, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення на її користь аліментів на утримання дитини в розмірі 1/4 частини усіх видів доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до повноліття, щомісячно.
Крім того, відповідно до ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.
Згідно ч. 2 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Відповідно ч. 4 ст. 84 СК України право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.
У Сімейному кодексі України не встановлено максимального розміру аліментів, які можуть бути стягнені судом на утримання одного з подружжя. Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у результаті їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. При цьому, суд у першу чергу виходить з прожиткового мінімуму й життєвих потреб особи. Аліменти мають бути достатніми й співрозмірними з огляду на цілі зобов`язання по утриманню. Критерії, якими має керуватися суд при визначенні розміру аліментів, в законі значно розширені. Як і раніше, в першу чергу суд виходить з матеріального і сімейного стану платника та одержувача аліментів.
Відповідно до роз`яснень, які містяться у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Таким чином, необхідною умовою утримання дружини, з якою проживає дитина, є можливість чоловіка надавати матеріальну допомогу. Сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того, чи працює вона, а також незалежно від її матеріального становища - за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Визначаючи розмір аліментів на утримання дружини, суд виходить з того, що малолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із матір`ю ОСОБА_1 .
Відповідач є працездатною особою, тому відповідач має обов`язок не лише утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а й обов`язок щодо утримання матері дитини до досягнення останньою трьох років.
Згідно із ч. 1 ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідачем не надано суду доказів, які свідчать про наявність підстав для звільнення від обов`язку утримувати дружину.
Таким чином, враховуючи вище викладене та встановлений судом обов`язок сплати аліментів на дитину, суд дійшов висновку про стягнення аліментів на користь дружини у розмірі 1/8 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з дня подання позовної заяви до суду та до досягнення дитиною трирічного віку, частково задовольнивши вимогу позивача у цій частині.
Суд вважає, що визначений судом розмір аліментів відповідає вимогам закону, розумності і справедливості.
У разі зміни матеріального становища відповідача та неможливості сплати останнім аліментів у встановленому судом розмірі, останній не позбавлений можливості звернутися до суду із позовом про зменшення розміру аліментів за наявності таких підстав.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 5 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, №23, ЄСПЛ, від 18 липня 2007 року).
Аліменти одному з подружжя присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви (частина 1 статті 79 СК України).
Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141-142 ЦПК України.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Приписами ч. 6 ст. 141 ЦПК України передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, такі судові витрати стягуються з другої сторони. Тому суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір за подання позовної заяви про стягнення аліментів, від якого позивач звільнена при подачі позову.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-83, 89 ЦПК, ст. 112 СК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити частково.
Розірвати шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 19.03.2001 року Цифровим офісом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (актовий запис № 2145).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки (заробітку) доходу на дитину, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 19.05.2026, і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1/8 частку від всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, до досягнення дитиною ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 трирічного віку.
Допустити негайне виконання судового рішення у межах платежу за один місяць в частині стягнення аліментів як на дитину, так і на матір.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 2662,40 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Суддя О. М. Дубовік