КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
справа № 753/18825/25
провадження № 22-ц/824/8929/2026
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 липня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.
при секретарі Черняк Д. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Інтер Авто Україна» про захист прав споживачів, за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Інтер Авто Україна» - адвоката Здоренка Владислава Євгеновича на додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 лютого 2026 року в складі судді Маркєлової В. М.,
установив:
05.09.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Інтер Авто Україна» (далі - ТОВ «Порше Інтер Авто Україна») про захист прав споживачів.
Просив суд стягнути з ТОВ «Порше Інтер Авто Україна» вартість спричиненої шкоди в результаті надання неякісної послуги в розмірі 1 329 790 грн, моральної шкоди в розмірі 100 000 грн, а також судові витрати на правничу допомогу в розмірі 100 000 грн.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 19 грудня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
22 грудня 2025 року представник ТОВ «Порше Інтер Авто Україна» - адвокат Здоренко В. Є. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 70 000 грн.
Додатковим рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 10 лютого 2026 року заяву представника ТОВ «Порше Інтер Авто Україна» - адвоката Здоренко В. Є. задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Інтер Авто Україна» судові витрати з надання професійної правничої допомоги у розмірі 10 000 грн. У задоволенні заяви в іншій частині відмовлено.
06.03.2026 представник ТОВ «Порше Інтер Авто Україна» - адвокат Здоренко В. Є. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 лютого 2026 року в частині відмови у задоволенні заяви ТОВ «Порше Інтер Авто Україна» та прийняти нове в цій частині, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Інтер Авто Україна» понесені в суді першої інстанції судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 70 000 грн.
Посилається на те, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини, дійшов помилкових висновків та врахував майновий стан з ОСОБА_1 без належних на те доказів, отже дійшов помилкового висновку про те, що витрати у розмірі 70 000,00 грн не є співмірними із складністю справи та є завищеними щодо іншої сторони спору, та не відповідають обсягу виконаної адвокатом роботі.
Захищаючи інтереси ТОВ «Порше Інтер Авто Україна», адвокат приймав участь у судових засіданнях, та готував заяви по суті справи, а саме відзив на позов із зазначенням витрат на правничу допомогу у розмірі 130 000,00 грн, а також заперечення на відповідь на відзив. Так, до відзиву були надані всі підтверджуючі документи понесення таких витрат. В процесі розгляду справи, до прийняття рішення 19.12.2025, ОСОБА_1 заперечень проти розміру заявлених до відшкодування судових витрат ТОВ «Порше Інтер Авто Україна» не подавав.
При зверненні з заявою про ухвалення додаткового рішення було враховано ситуацію в державі та заявлено до стягнення витрати на правничу допомогу лише у розмірі 70 000 грн, а не 130 000 грн, яку відповідач повинен сплатити на користь АО «ПРАЙМЛЕКС» за представництво інтересів у суді першої інстанції та яка зазначалась у відзиві на позов.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу було надано письмові докази: договір по надання правової (професійної правничої) допомоги від 31.10.2024; додаток №2 від 25.09.2025 до договору про надання правової(професійної правничої) допомоги від 31.10.2024; ордер від 25.09.2025, акт від 22.12.2025 приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та рахунок від 22.12.2025. 05.02.2026 суду першої інстанції було надано докази фактичної оплати послуг, а саме платіжну інструкцію на сплату 70 000 грн.
При розгляді заяви про ухвалення додаткового рішення, ОСОБА_1 подав заперечення щодо розміру судових витрат ТОВ «Порше Інтер Авто Україна», які обґрунтовував матеріальним станом та наявністю 4-х неповнолітніх дітей, яких він утримує, однак до таких заперечень не було надано жодного доказу на підтвердження викладених обставин.
Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що співмірним буде стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат у розмірі 10 000,00 грн, що становить 0.65% від ціни пред`явленого ОСОБА_1 позову до ТОВ «Порше Інтер Авто Україна», що становила 1 529 790,00 грн.
Отже, додаткове рішення суду першої інстанції вважає помилковим.
06.03.2026 ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 лютого 2026 року та ухвалити нове судове рішення, який відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що основне рішення у справі ухвалено 19 грудня 2025 року. Акт наданих послуг між ТОВ «Порше Інтер Авто Україна» та АО «ПРАЙМЛЕКС» датований 22 грудня 2025 року - тобто складений через три дні після ухвалення рішення. Платіжна інструкція № 5580 АТ «Укрсиббанк» датована 26 грудня 2025 року - через 7 днів після ухвалення рішення. Отже, обидва ключові докази, на підставі яких суд першої інстанції встановив факт «фактичного понесення» витрат, виникли після завершення судових дебатів і навіть після закінчення п?ятиденного строку, передбаченого частиною восьмою статті 141 ЦПК України для їх подання.
У матеріалах справи відсутні відомості про те, що представник відповідача до закінчення судових дебатів у справі зробив відповідну заяву про намір надати докази понесених витрат протягом п?яти днів після ухвалення рішення. У відзиві на позовну заяву відповідачем лише зазначено орієнтовний розмір витрат у сумі 70 000,00 грн, однак таке попереднє повідомлення не є рівнозначним процесуальній заяві, передбаченій частиною восьмою статті 141 ЦПК України.
Суд першої інстанції при ухваленні додаткового рішення зобов`язаний був перевірити дотримання зазначених умов і дати їм оцінку. Натомість, в оскаржуваному додатковому рішенні від 10.02.2026 суд цього питання взагалі не вирішив, прийнявши документи, що виникли після ухвалення основного рішення, як належні докази без будь-якої перевірки процесуальних мов їх прийнятності.
Аналіз документів, поданих представником відповідача на обґрунтування заяви про додаткове рішення, свідчить про повну відсутність детального опису робіт. Зокрема, Додаткова угода №2 від 25.09.2025 до Договору про надання правничої допомоги від 31.10.2024 визначає вартість правничої допомоги як «фіксовану суму» без будь-якого розбиття на конкретні послуги. Акт наданих послуг від 22.12.2025 також не містить переліку конкретних видів виконаних робіт, часу, витраченого на кожен вид роботи, чи іншої деталізації в ньому лише зазначено загальне формулювання «представництво інтересів в суді першої інстанції».
Суд першої інстанції у додатковому рішенні не звернув уваги на відсутність детального опису і не вказав, яким чином він встановив, що заявлені витрати є обґрунтованими за своїм розміром. Фактично суд обмежився лише констатацією факту укладення договору та здійснення оплати, що не є достатнім для висновку про відповідність заявлених витрат критерію співмірності.
Таким чином, суд першої інстанції, задовольнивши заяву за відсутності детального опису виконаних робіт, порушив вимоги частини третьої статті 137 ЦПК України.
Аналіз матеріалів справи та оскаржуваного рішення з урахуванням зазначених критеріїв дозволяє дійти однозначного висновку: навіть стягнута судом першої інстанції сума 10 000 грн є необґрунтованою. Суд першої інстанції не роз`яснив, яким чином навіть ця сума відповідає критеріям співмірності у справі незначної складності. Це є суттєвим процесуальним недоліком додаткового рішення - воно є невмотивованим в частині, що стосується розміру стягнутих витрат.
Хоча суд першої інстанції і врахував майновий стан позивача при зменшенні суми витрат, позивач наполягає, що навіть стягнення 10 000,00 грн є несправедливим та непропорційним з огляду на сукупність обставин.
ОСОБА_1 є батьком чотирьох неповнолітніх дітей, які перебувають на його повному утриманні. Як годувальник багатодітної родини, він несе значний фінансовий тягар, пов?язаний із забезпеченням належних умов життя, виховання, освіти та всебічного розвитку своїх дітей.
Внаслідок пожежі 15 липня 2024 року позивач зазнав катастрофічних матеріальних збитків повної втрати автомобіля Audi Q5 вартістю 1 329 790,00 грн, що підтверджено висновком експертного дослідження від 04.06.2025. Ця сума є надзвичайно значною для пересічної української родини. Відсутність власного транспорту суттєво ускладнила повсякденне життя багатодітної родини та призвела до додаткових витрат.
Поряд із прямими збитками від знищення автомобіля, позивач ніс значні витрати, пов`язані із захистом своїх прав: оплата послуг експерта-оцінювача, витрати на правову допомогу, транспортні витрати тощо.
Покладення тягаря відшкодування цих витрат на багатодітного батька, що і без того опинився у скрутному матеріальному становищі, суперечить принципу справедливості та пропорційності.
10.04.2026 представник ТОВ «Порше Інтер Авто Україна» - адвокат Здоренко В. Є. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Вказав, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. В той же час, ОСОБА_1 доказів неспівмірності витрат не надав, так само як і доказів щодо його майнового стану та неврахування таких обставин.
В судовому засіданні представник ТОВ «Порше Інтер Авто Україна» - адвокат Здоренко В. Є. підтримав подану ним апеляційну скаргу, просив її задовольнити. В задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 просив відмовити.
16.06.2026 ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи без його участі.
Перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції дійшов наступного висновку.
У частині першій статті 59 Конституції України закріплено право кожного на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно із частиною першою статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Частинами першою-третьою статті 134 ЦПК України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша статті 137 ЦПК України).
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Отже, право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 134, 141 ЦПК України, кореспондується з її обов`язками:
- по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору;
- по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі;
- по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (див. постанову Верховного Суду від 19 липня 2021 року у справі № 910/16803/19).
Процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми заяви сторони про те, що докази, які підтверджують розмір понесених нею судових витрат будуть подані до закінчення судових дебатів у справі, зокрема, закон не вказує на те, що така заява повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (див. постанови Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі № 921/221/21 та від 31 травня 2022 року у справі № 917/304/21).
Враховуючи наведене, якщо сторона у справі подала докази понесення витрат на правничу допомогу в межах визначеного нормами процесуального законодавства п`ятиденного строку з дати ухвалення рішення суду, про що було попередньо зроблено заяву до закінчення судових дебатів, то в такому випадку стороною у справі дотримано процесуальні вимоги щодо порядку та строків подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу для вирішення судом питання щодо їх стягнення з іншої сторони.
Зазначені норми не встановлюють обов`язку сторони у справі додатково наводити поважні причини неможливості подання таких доказів до закінчення судових дебатів у справі, достатньо лише зробити відповідну заяву до закінчення судових дебатів у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, у відзиві на позовну заяву представник ТОВ «Порше Інтер Авто Україна» - адвокат Здоренко В. Є. просив стягнути з ОСОБА_1 на користь відповідача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 130 000 грн.
На підтвердження розміру вказаних витрат надав: договір по надання правової (професійної правничої) допомоги від 31.10.2024; додаток №2 від 25.09.2025 до договору про надання правової(професійної правничої) допомоги від 31.10.2024, в якій сторони погодили, що вартість правничої допомоги в суді є фіксованою і становить 130 000 грн ; ордер від 25.09.2025; акт від 22.12.2025 приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг); рахунок-фактуру від 22.12.2025.
В заяві про ухвалення додаткового рішення від 22 грудня 2025 року представник відповідача просив стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 70 000 грн.
Вказані докази є належними та достатніми на підтвердження витрат на правничу допомогу відповідача.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Разом з тим, 05.02.2026 відповідачем суду першої інстанції було надано докази фактичної оплати послуг, а саме платіжну інструкцію на сплату ТОВ «Порше Інтер Авто Україна» АО «ПраймЛекс» 70 000 грн.
04 лютого 2026 року до суду надійшли заперечення ОСОБА_1 , в яких позивач просив залишити без задоволення заяву представника ТОВ «Порше Інтер Авто Україна» - адвокат Здоренко В. Є. про ухвалення додаткового рішення. У разі часткового задоволення заяви - суттєво зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до розумних меж з урахуванням критеріїв співмірності, складності справи, обсягу фактично наданих послуг, а також скрутного матеріального становища позивача, як батька чотирьох неповнолітніх дітей.
Беручи до уваги складність справи, необхідність процесуальних дій сторони відповідача та обсяг фактично виконаної адвокатами роботи, з урахуванням критеріїв співмірності, складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність понесених стороною відповідача в суді першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу.
Разом з тим, стягуючи з позивача на рахунок відповідача 10 000 грн, суд першої інстанції без належних на те підстав дійшов до помилкового висновку про неспівмірність заявлених стороною відповідача судових витрат.
Оцінивши заявлений стороною позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції, колегія суддів погоджується з доводами представника відповідача, що визначений судом розмір таких витрат в сумі 10 000 грн не відповідає обсягу наданих адвокатом послуг та їх характеру, складності справи, суті спору, а також критерію реальності адвокатських витрат, їх дійсності, співмірності та необхідності.
З огляду на вказані критерії, а також виходячи з конкретних обставин справи, майнового становища позивача, колегія суддів дійшла висновку про необхідність збільшення визначеного суму розмір витрат на правничу допомогу з 10 000 грн до 50 000 грн.
Разом з тим, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про повну неспімірність заявлених вимог є необґрунтованими, враховуючи те, що витрати на правничу допомогу свого представника він визначив в сумі 100 000 грн.
За таких підстав колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а апеляційна скарга ТОВ «Порше Інтер Авто Україна» - частковому задоволенню шляхом збільшення суми стягнення з 10 000 грн до 50 000 грн.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Інтер Авто Україна» - адвоката Здоренка Владислава Євгеновича задовольнити частково.
Додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 лютого 2026 року змінити.
Збільшити суму стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Інтер Авто Україна» судових витрат з надання професійної правничої допомоги з 10 000 грн до 50 000 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 07.08.2026.
Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. І. Ящук