КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 368/305/26 Головуючий у І інстанції Кириченко В.І.
Провадження №22-ц/824/9782/2026 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
ПОСТАНОВА
Іменем України
05 серпня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Борисової О.В., Голуб С.А.,
за участі секретаря Кононової Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 12 березня 2026 року та на ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 24 березня 2026 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії посадових осіб Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), боржник: ОСОБА_2 про визнання бездіяльності державного виконавця в двох виконавчих провадженнях неправомірною та покладення обов`язків,
ВСТАНОВИВ:
25.02.2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою в якій просив визнати протиправною бездіяльність Обухівського ВДВС щодо виконання рішень у справах № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 та зобов`язати державного виконавця протягом 5 робочих днів:
- направити запит до ТЦК та СП для встановлення статусу військової служби боржника;
- винести постанову про обмеження боржника у праві керування ТЗ та внести дані до бази МВС «Гарпун»;
- здійснити виїзд за адресою проживання боржника, його дружини та батьків у м. Кагарлик для опису майна;
- викликати боржника за наявним номером телефону для отримання декларації;
- встановити судовий контроль: зобов`язати начальника ВДВС щомісячно подавати звіт про виконання цієї ухвали.
Мотивував скаргу тим, що на виконанні в Обухівському ВДВС перебувають виконавчі провадження № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 368/853/22, виданого 27.03.2023 Кагарлицьким районним судом на підставі рішення від 24.01.2023 (суддя Закаблук О.В.), про стягнення з ОСОБА_2 на його користь заборгованості.
Попри наявність у виконавця повної інформації про боржника (адреса проживання, телефон, контакти родичів), рішення суду не виконується понад три роки.
Незважаючи на систематичні звернення, зокрема, скарги від 10.01.2025 та 26.03.2025 щодо відсутності примусових заходів та не проведення перевірки майна за адресою боржника та не застосування обмеження (авто, зброя), виконавець у відповіді від 23.04.2025 № 10932 надав стандартну відписку: «боржник не працевлаштований, кошти не розшукано».
Питання щодо виїзду за адресою та обмеження прав були повністю проігноровані.
01.02.2026 року заявник звернувся із заявою, в якій вимагав конкретних дій.
Відповідь ВДВС від 23.02.2026 є текстуально тотожною відповіді від 23.04.2025. Виконавець просто скопіював старий текст, що свідчить про те, що за 10 місяців жодної нової дії не вчинено.
І тільки після отримання його заперечень, 24.02.2026 виконавець Мілінчук А. подала до суду подання про обмеження боржника у праві виїзду за кордон (справа № 372/1061/26). Це підтверджує, що виконавець діє виключно під тиском скарг, а не в інтересах закону.
Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 12.03.2026 року скаргу задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність посадових осіб Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні НОМЕР_3 про стягнення 1442,60 грн в частині обов`язку проводити перевірку майнового стану боржника не рідше ніж один раз на три місяці за місцем проживання боржника ОСОБА_2 . Зобов`язано посадових осіб Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) провести перевірку майнового стану боржника ОСОБА_2 за місцем його проживання згідно виконавчого листа останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 з дотриманням вимог ст. 439 ЦПК України про примусове проникнення до житла, якщо боржник не дасть добровільну згоду на це та повідомити про час проведення вказаних дій стягувача для реалізації прав стягувача. В задоволенні скарги в іншій частині відмовлено.
Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 24.03.2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення описки - відмовлено.
Не погодившись із вказаними ухвалами суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 12.03.2026 року просить скасувати в частині відмови в задоволенні скарги, скасувати ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 24.03.2026 року та прийняти нове рішення, яким визнати протиправною бездіяльність Обухівського ВДВС щодо всього зведеного виконавчого провадження НОМЕР_3 на загальну суму 145702,44 грн.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що обидва виконавчі листи (на 144259,84 грн та 1 442,60грн) є похідними від одного і того самого судового рішення Кагарлицького районного суду №368/853/22 та перебувають на виконанні в межах одного зведеного виконавчого провадження НОМЕР_3. Згідно ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження», виконання кількох рішень щодо одного боржника здійснюється в межах єдиного провадження.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції встановив факт протиправної бездіяльності: виконавець взагалі не проводив перевірку майнового стану боржника за місцем проживання раз на три місяці. Скаржник вбачає правовий та логічний нонсенс у тому, що суд визнав відсутність перевірки майна «протиправною» для суми 1 442,60 грн, але «законною» для суми в 144 259,84 грн.
На думку скаржника, виконавець не може бути частково бездіяльним щодо однієї і тієї ж самої дії (виїзду за адресою) в межах одного провадження.
Вказує, що обмеживши бездіяльність лише сумою в 1 442,60 грн, суддя фактично дозволив виконавцю ігнорувати розшук активів для погашення основного боргу в 144 259,84 гривень, що прямо сприяє боржнику ОСОБА_2 у приховуванні майна.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому положеннями статті 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надійшло.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції (ч. 3 ст. 360 ЦПК України).
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Представник суб'єкта оскарження у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у відповідності до вимог процесуального права.
З урахуванням викладеного та приписів ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи, які не з`явились у судове засідання.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення скаржника, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Задовольняючи частково скаргу ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що письмовою інформацією від 23.02.2026 року за підписом начальника відділу Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), доведено бездіяльність державного виконавця щодо не проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання не менше одного разу на три місяці при примусовому виконанні виконавчого листа №368/853/22 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 коштів в сумі 1442,60 грн. Тому в цій частині суд дійшов висновку про задоволення скарги та визнання протиправною бездіяльності посадових осіб Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні НОМЕР_3 про стягнення 1442,60 грн в частині обов`язку проводити перевірку майнового стану боржника не рідше ніж один раз на три місяці за місцем проживання боржника ОСОБА_2 . Зобов`язав посадових осіб Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) провести перевірку майнового стану боржника ОСОБА_2 за місцем його проживання згідно виконавчого листа останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 з дотриманням вимог ст. 439 ЦПК України про примусове проникнення до житла, якщо боржник не дасть добровільну згоду на це та повідомити про час проведення вказаних дій стягувача для реалізації прав стягувача.
Решту вимог скарги суд першої інстанції визнав необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погоджується.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом.
Указаним вимогам ухвала суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Оцінюючи правильність висновків суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить із наступного.
Звертаючись до суду з даною скаргою на дії/бездіяльність органу примусового виконання, ОСОБА_1 зазначав наступні підстави для визнання протиправною бездіяльності Обухівського ВДВС у виконавчих провадженнях № НОМЕР_1 та НОМЕР_3: відсутність примусових заходів та не проведення перевірки майна за адресою боржника; не застосування обмежень (авто, зброя).
Відповідно до ст. 1, 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до вимог частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов`язаний:
1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;
2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;
3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;
4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;
5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки;
6) невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після одержання відповідного звернення від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, cтвореного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства в оборонно-промисловому комплексі, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", вчинити дії щодо зняття арешту з майна, щодо якого було здійснено заходи із заміни майна, передбачені статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
Згідно з частиною восьмою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не менше одного разу на два тижні - щодо виявлення рахунків, електронних гаманців боржника, не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
У даній справі судом першої інстанції встановлено з інформації, наведеної в листі начальника відділу Обухівського відділу державної виконавчої служби від 23.02.2026р., що на виконанні у відділі перебувають відкриті виконавчі провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання судового наказу № 368/853/22 виданого 27.03.2023 Кагарлицьким районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 коштів в сумі 144 259,84 грн та виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання судового наказу № 368/853/22, виданого 27.03.2023 Кагарлицьким районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 коштів в сумі 1442,60 грн.
Перевіряючи доводи скаржника щодо бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби, суд першої інстанції зі змісту вищезазначеного листа встановив, що 09.02.2026 року державним виконавцем здійснено виїзд за місцем проживання боржника та складено акт при примусовому виконанні виконавчого листа №368/853/22 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 коштів в сумі 144259,84 грн. З огляду на вказане, місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що стягувачем не доведено порушень ч.8 ст.48 ЗУ «Про виконавче провадження», зокрема щодо не проведення державним виконавцем, на день подачі скарги 25.02.2026 року, перевірки майнового стану боржника за місцем проживання не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника, так як з 09.02.2026 року по 25.02.2026 року пройшло менше трьох місяців.
Суд першої інстанції також надав аргументовану відповідь на вимоги скаржника про зобов`язання державного виконавця викликати боржника за наявним номером телефону, направлення запиту до ТЦК та СП для встановлення статусу військової служби боржника, обмеження боржника у праві керування транспортним засобом, та обґрунтовано відмовив в їх задоволенні.
Апеляційний суд звертає увагу, що звертаючись зі скаргою на бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби щодо виконання рішень у виконавчих провадженнях № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, скаржник не надав суду доказів, підтверджуючих обставини, які покладені ним в обґрунтування скарги, із клопотанням про витребування матеріалів виконавчих проваджень до суду не звертався, не зазначав про наявність у нього перешкод у доступі до матеріалів виконавчих проваджень, що в свою чергу унеможливлює здійснення судом повної та об`єктивної перевірки дотримання суб`єктом оскарження вимог чинного законодавства.
У даній категорії справ саме на скаржника покладається обов`язок доведення порушення його прав та неправомірності дій суб`єкта оскарження.
Згідно з частиною третьою, четвертою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У частині першій статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про виконавче провадження» реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України.
Вільний та безоплатний доступ до інформації автоматизованої системи виконавчого провадження забезпечує Міністерство юстиції України у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації, на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, без обмежень та цілодобово.
Автоматизованою системою виконавчого провадження забезпечується, зокрема, надання сторонам виконавчого провадження інформації про виконавче провадження.
Механізм функціонування автоматизованої системи виконавчого провадження визначений у Положенні про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року № 2432/5 (далі - Положення).
Розділ VІI Положення регламентує доступ до автоматизованої системи виконавчого провадження (далі - Система) та отримання інформації із Системи.
За положеннями цього розділу доступ до інформації Системи сторонам виконавчого провадження забезпечується з використанням:
1) засобів електронної ідентифікації з високим рівнем довіри через: вебпортал Міністерства юстиції України; Єдиний державний вебпортал електронних послуг в порядку, визначеному договором, укладеним між держателем Системи та держателем Єдиного державного вебпорталу електронних послуг;
2) ідентифікатора для доступу до інформації про виконавче провадження, який зазначається в довідці про реєстрацію виконавчого документа та постанові про відкриття виконавчого провадження, через офіційний вебсайт Міністерства юстиції України.
Система забезпечує: можливість формування сторонами виконавчого провадження узагальненої інформації про рішення (виконавчі дії), прийняті (вчинені) виконавцем, із зазначенням дати їх прийняття (вчинення) та з можливістю роздрукування такої інформації; доступ сторонам виконавчого провадження до документів виконавчого провадження.
Отже, враховуючи статус ОСОБА_1 як стягувача у виконавчих провадженнях, наведені вище норми Положення, ОСОБА_1 від дня їх відкриття мав право на доступ до матеріалів виконавчих проваджень в Автоматизованій системі виконавчого провадження.
Однак, копій таких матеріалів ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції скаржник не надав.
Сам по собі факт тривалого невиконання судового рішення, ухваленого на користь заявника, не свідчить про наявність в діях державного виконавця порушень вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваної ухвали по суті скарги, оскільки зводяться до переоцінки обставин справи, незгоди заявника з висновками суду та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.
Щодо оскарження ухвали про відмову у задоволенні заяви про виправлення описки, апеляційний суд зазначає наступне.
Звертаючись із заявою про виправлення описки в ухвалі суду від 12.03.2026 року, ОСОБА_1 мотивував її тим, що в резолютивній частині вказаної ухвали судом першої інстанції допущено описку, оскільки визнано протиправною бездіяльність лише у виконавчому провадженні НОМЕР_3 про стягнення 1442,60 грн. Вказував, що основним предметом скарги та всього зведеного виконавчого провадження НОМЕР_3 є стягнення основного боргу в розмірі 144 259,84 грн. Вказання в ухвалі лише суми судового збору фактично нівелює зміст судового рішення, оскільки дозволяє виконавцю обмежувати заходи розшуку майна лише сумою в 1442,60 грн, ігноруючи основний борг у 144259,84 грн.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про виправлення описки, вказав на відсутність описки в ухвалі Кагарлицького районного суду Київської області від 12 березня 2026 року та зазначив, що в задоволенні вимог скарги про визнання протиправною бездіяльності у виконавчому провадженні НОМЕР_3 про стягнення основного боргу в розмірі 144 259,84 грн судом було відмовлено.
Доводи апеляційної скарги висновків суду в цій частині не спростовують та свідчать про незгоду скаржника саме з висновками суду по суті поданої ним скарги в частині відмови в задоволенні її вимог.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалена із додержанням норм матеріального та процесуального права, тому в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу суду - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
УхвалуКагарлицького районного суду Київської області від 12 березня 2026 року та ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 24 березня 2026 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 12 серпня 2026 року.
Суддя-доповідач Д.О. Таргоній
Судді : О.В. Борисова
С.А. Голуб