справа № 753/7340/25
головуючий у суді І інстанції Якусика О.В.
провадження № 22-ц/824/3230/2026
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
ПОСТАНОВА
Іменем України
05 серпня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
за участі секретаря судового засідання Щавлінського С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 24 вересня 2025 року
за заявою ОСОБА_2 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню
у справі за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей, -
в с т а н о в и в :
У серпні 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Глухенький О.А. звернувся до Дарницького районного суду міста Києва із заявою, в якій просить визнати таким, що не підлягає виконанню судовий наказ № 753/7340/25 від 29 квітня 2025 року, виданий Дарницьким районним судом міста Києва за заявою ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 , аліментів на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів, починаючи з 08 квітня 2025 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.
На обґрунтування заяви ОСОБА_2 зазначив, що стягнення аліментів з нього на користь ОСОБА_1 , з якою діти не проживають, свідчить про порушення права власності дитини на аліменти, оскільки вони витрачатимуться не на потреби дітей і не на забезпечення їх інтересів. Зазначив, що з 30 травня 2025 року ОСОБА_1 не проживає з дітьми. Наголошує на тому, що він повністю виконує обов`язок з утримання дітей, а тому у нього відсутній обов`язок сплачувати аліменти на користь ОСОБА_1 , з огляду на що наявні матеріально-правові підстави визнання судового наказу Дарницького районного суду міста Києва від 29 квітня 2025 року у справі № 753/7340/25 таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 24 вересня 2025 року задоволено заяву ОСОБА_2 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.
Визнано таким, що не підлягає виконанню судовий наказ № 753/7340/25 від 29 квітня 2025 року, виданий Дарницьким районним судом міста Києва за заявою ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 , аліментів на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів, починаючи з 08 квітня 2025 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що суд, встановивши, що діти проживають разом з боржником ОСОБА_2 , що не заперечує стягувач ОСОБА_1 , дійшов висновку про те, що обов`язок боржника ОСОБА_2 сплачувати на користь стягувача ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей відсутній повністю у зв`язку з проживанням дітей з батьком, а відтак наявні підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 24 вересня 2025 року.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що стягувач зверталася до суду першої інстанції із запереченнями на обрану боржником форму письмового оскарження судового наказу від 29 квітня 2025 року, оскільки зазначені останнім у заяві доводи не підлягають розгляду судом з причини їх невідповідності процесуальному порядку оскарження судового наказу про стягнення аліментів на утримання дітей, тому що згідно з частиною 7 статті 170 ЦПК України боржник наділений правом на звернення до суду з підстав зменшення розміру аліментів лише в позовному порядку.
Вказує, що вона заперечувала проти прийняття судом до розгляду доводів боржника про те, що стягувач не виконує материнських обов`язків на підставі надання однобічних характеристик боржника щодо особи стягувача, що було проявом порушення її громадянських прав та гідності.
Всі описані у заяві боржника обставини відбулися після припинення спільного проживання подружжя у травні 2025 року, коли стягувач була позбавлена можливості користуватися квартирою де прожила весь попередній період, а тому не є нововиявленими. Також за своїм змістом заява про перегляд рішення про судовий наказ містить доводи, що виходять за межі вимоги про стягнення аліментів і вимагає від суду погодитись з оцінками боржника про неспроможність стягувача виконувати батьківські обов`язки у відсутність правових оцінок цього питання з боку Служби у справах дітей та сім`ї районної державної адміністрації в м. Києві.
Зазначає, що це стосується також посилань боржника на неадекватність дій стягувача, що були скоріш за все спровоковані протиправними діями останнього відносно дружини і які призвели до нервових перенавантажень психіки його дружини та необхідності у останньої шукати притулу для відновлення душевних сил в центрі психологічної підтримки осіб які постраждали від домашнього насильства.
Вказує, що неприйнятними є твердження боржника, що стягувач жодним чином не приймає участь у вихованні дітей та не допомагає їм. В умовах насильства в сім`ї стягувач не мала навіть можливості бути поряд із дітьми.
Стягувач повідомила суду, що боржник, з метою налаштовування дітей проти їх матері погрожував тим, що в разі отримання ними аліментів, він не буде сплачувати жодні додаткові витрати на учбові гуртки та на інші їхні потреби.
На цьому ґрунті боржником до дітей здійснювалося економічне насильство з метою примусити їх відмовитися від контактів із матір`ю і залишатися проживати з батьком всупереч гендерному уподобанню.
Квартира проживання сім`ї стягувача та боржника з двома неповнолітніми дочками за адресою: АДРЕСА_1 згідно з передостанніми діями боржника по переоформленню прав власності, передбачала права на її частку у кожного з членів сім`ї. Однак нещодавно вона була переоформлена ОСОБА_2 на себе особисто незаконним шляхом без обов`язкового дозволу від органу опіки та піклування.
Щодо тверджень боржника про схильність стягувача до протиправної поведінки, то це свідчить про бажання останнього принизити моральні якості Стягувача ( ОСОБА_1 ) за рахунок власних суб`єктивних оцінок судових рішень, що перебувають у провадженні Дарницького районного суду міста Києва
У провадженні Дарницького районного суду (справа №753/9792/25 (суддя Коляденко П.Л.) перебуває адміністративна справа щодо притягнення до відповідальності ОСОБА_2 за його протиправні дії, що вчинені 11 травня 2025 року за місцем проживання АДРЕСА_1 .
Зазначає, що вона зверталася до поліції із заявою про домашнє насильство з боку боржника (звернення №36673) що мало наслідок внесення його до ЄРДР за ознаками частини 1 статті125 КК України, а також іншого правопорушення за частиною 1 статті 122 КК України.
Під час судового засідання з розгляду заяви боржника про перегляд судового наказу Дарницького районного суду міста Києва від 29 квітня 2025 року за нововиявленими обставинами стягувачем були висловлені заперечення проти заявленої заяви боржника з підстав порушення правил оскарження судового наказу, який визначений ч. 7 ст.170 ЦПК України.
Вказує, що усі факти, визначені у заяві представника боржника від 22 серпня 2025 року відбулися у відносинах стягувача та боржника у період що минув після 28 квітня 2025 року, тобто після винесення у вказану дату судового наказу за заявою ОСОБА_1 .
Водночас станом на дату звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення починаючи з 29 квітня 2025 року минув строк більший трьох місяців. У прохальній частині заяви не вказується будь-яких поважних обставин, які б обумовлювали пропуск встановлених строків на оскарження наказу з вказаних у заяві підстав, які самі по собі не містять ознак нововиявлених. У травні 2025 року, після отримання оповіщення через електронну систему «Дія» боржник переказав грошові кошти на картки юніора від Приватбанку, на ім`я: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з приміткою, аліменти, що підтверджує факт обізнаності боржника про видачу судового наказу на стягнення аліментів.
ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т. ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні, а з огляду на положення статті 372 ЦПК України явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.
Зважаючи на вимоги частини 9 статті 128, частини 5 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке.
За змістом статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частини 5 статті 183 СК України той з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви (частина 1 статті 191 СК України).
Статтею 160 ЦПК України визначено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо: заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
За частиною 1 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.
Процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.
До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав.
Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містяться у главі 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Указаного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22 (провадження № 61-9190ав22).
Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає насамперед у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.
Зазначених висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20, від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001, провадження № 61-1762ав22.
Таким чином підставою для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, є помилка при його видачі або припинення обов`язку за правомірно виданим виконавчим документом.
З матеріалів справи вбачається, що судовим наказом № 753/7340/25 від 29 квітня 2025 року, виданим Дарницьким районним судом міста Києва за заявою ОСОБА_1 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів, починаючи з 08 квітня 2025 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.
Підставою для видачі судового наказу у заяві від 07 квітня 2025 року стягувач ОСОБА_1 зазначала, що доньки проживають з нею, а батько ОСОБА_2 добровільно відмовляється надати кошти на утримання дітей.
12 серпня 2025 року ОСОБА_2 звернувся до Дарницького районного суду міста Києва із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, в обґрунтування якої зазначив, що стягувач не проживає з дітьми з 30 травня 2025 року, оскільки діти на теперішній час проживають з батьком та знаходяться на його повному утриманні.
Зі змісту апеляційної скарги ОСОБА_1 вбачається, що вона не заперечує обставини щодо проживання дітей разом із батьком з 30 травня 2025 року, але посилається на те, що діти проживають з батьком у результаті його протиправних дій та вчинення ним відносно ОСОБА_1 домашнього насильства.
З наявних у справі матеріалів вбачається, що між сторонами склалися конфліктні відносини, внаслідок чого діти стали проживати з боржником та перебувають на його утриманні є матеріально-правовою підставою визнання судового наказу про стягнення аліментів таким, що не підлягає виконанню.
Таким чином, суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 про визнання таким, що не підлягає виконанню судового наказу № 753/7340/25 від 29 квітня 2025 року, виданого Дарницьким районним судом міста Києва, однак залишив поза увагою, що аліменти на користь матері на утримання дітей стягнуті з 08 квітня 2025 року, а діти почали проживати з батьком з 30 травня 2025 року, тому ухвала Дарницького районного суду міста Києва від 24 вересня 2025 року підлягає зміні.
Відповідно до частини 1, 4 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 24 вересня 2025 року змінити та викласти пункт 2 резолютивної частини у такій редакції
Визнати таким, що не підлягає виконанню судовий наказ № 753/7340/25 від 29 квітня 2025 року, виданий Дарницьким районним судом міста Києва за заявою ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 , аліментів на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів, починаючи з 30 травня 2025 року.
В іншій без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 11 серпня 2026 року.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська