Справа № 359/5765/26
Провадження № 2-з/359/49/2026
УХВАЛА
Іменем України
01 червня 2026 року суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Яковлєва Л.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -
ВСТАНОВИВ:
20 травня 2026 року до Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшла позовна заява, в якій ОСОБА_1 просить суд : визнати за ОСОБА_1 право власності на частку земельної ділянки площею 0,9450 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0529, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства; визнати за ОСОБА_2 право власності на частку вищевказаної земельної ділянки; стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору.
Разом з позовом, позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якому ОСОБА_1 просила суд : вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,9450 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0529, цільове призначення - ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Гірська сільська рада; заборонити будь-яким органам державної реєстрації прав, нотаріусам та іншим суб`єктам, наділеним функціями державних реєстраторів, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо зазначеного об`єкта нерухомого майна.
Заяву обґрунтовано тим, що до суду подається одночасно позовна заява про поділ спільного сумісного майна подружжя. Предметом спору є земельна ділянка площею 0,9450 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0529.Шлюб між сторонами зареєстровано 06 вересня 2006 року. Спірна земельна ділянка була набута у власність 06 грудня 2007 року на підставі Договору купівл і- продажу № 3717 , що підтверджується Державним актом серії РЖ № 679045. Оскільки майно придбане під час шлюбу за відплатним договором, воно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.На сьогодні Відповідач здійснює активні дії, спрямовані на відчуження вказаної земельної ділянки третім особам без згоди Позивача. Оскільки право власності в реєстрі оформлене одноособово на ОСОБА_2 , існує реальна небезпека, що майно буде продане до вирішення спору по суті.Невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим виконання рішення суду про визнання за Позивачем права на 1/2 частку майна, оскільки ділянка вибуде з власності Відповідача.
01 червня 2026 року до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про уточнення предмету забезпечення позову, в якій просила суд: накласти арешт на нерухоме майно, що зареєстроване за ОСОБА_2 , а саме:земельну ділянку площею 1,055 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:001:2365, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства (Київська обл., Бориспільський р-н, Гірська сільська рада);земельну ділянку площею 1,09 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:001:2364, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства (Київська обл., Бориспільський р-н, Гірська сільська рада); заборонити органам реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо ділянок з кадастровими номерами[номер приховано]:02:001:2365 та [номер приховано]:02:001:2364.
Заяву обґрунтовано тим, що в провадженні суду перебуває заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,9450 га (первинний кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0529).У зв`язку з отриманням актуальної інформації з Державного реєстру речових прав від 01.06.2026 року встановлено, що Відповідач вже відчужив зазначену ділянку (актуальний номер [номер приховано]:02:001:0645) на користь ОСОБА_3 .Разом з тим, згідно з офіційним Витягом з ДРРП, сформованим 01 червня 2026 року за РНОКПП Відповідача, за ним на праві власності зареєстровано дві інші земельні ділянки, які були утворені шляхом поділу спільної великої ділянки площею 2,1450 га (Державний акт РЖ № 679044), набутої за відплатним договором у шлюбі від 06 грудня 2007 року.Цей поділ проведено Відповідачем 14.05.2025 р. без згоди Позивача, проте нові ділянки досі перебувають у його власності.Враховуючи, що Відповідач вже незаконно продав одну спільну ділянку (0,9450 га), існує реальна загроза, що до ухвалення рішення у справі він аналогічним чином продасть дві новоутворені ділянки, що унеможливить виконання рішення суду про їх поділ.
Згідно положень ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на вказане, розгляд заяви в порядку ч. 1 ст. 153 ЦПК України проводиться судом без повідомлення учасників справи.
Дослідивши подану заяву про забезпечення позову, мотиви і обґрунтування заяви, суд дійшов наступних висновків.
Частиною 1 ст. 149 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову.
Відповідно п. 1 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.
Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. При цьому заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. (ч. 2, 3 ст. 150 ЦПК України).
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Відповідно роз`яснень Пленум Верховного Суду України п.4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову застосовуються, якщо існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; вжиття заходів забезпечення повинно бути доцільним. Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб або учасників процесу.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.
Судом встановлено, що у провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області перебуває цивільна справа ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя. Предметом позову є поділ земельної ділянки площею 0,9450 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0529, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.
Частиною 2 ст. 149 ЦПК України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Крім того, відповідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод як джерело права.
Згідно ч.1 ст.1 Першого протоколу до цієї Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
Окрім національного законодавства, також і прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно ч. 3 ст. 12 та ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
За змістом правового висновку Верховного суду, викладеного у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №183/5864/17-ц, заява про забезпечення позову повинна бути обґрунтованою, а доводи, викладені в ній свідчити про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.
Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб або учасників процесу.
Судом встановлено, що у сторін існує спір щодо поділу майна подружжя.
Проте, заявник належним чином не обґрунтувала заяву про забезпечення позову в частині існування ризику реалізації вказаного нерухомого майна під час розгляду справи та не надала суду належних доказів на підтвердження вказаних доводів. Крім того, суд критично відноситься до Інформаційної довідки з Опендатабот.
Більш того, суду не надано в обґрунтування наведених у заяві доводів доказів поділу спільної ділянки площею 2,1450 га, з якої утворилось дві земельні ділянки з кадастровими номерами [номер приховано]:02:001:2365 та [номер приховано]:02:001:2364.
З врахуванням наведеного суд, надаючи оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи співмірність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, приходить висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.
На підставі вище викладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Одночасно суд роз`яснює, що ця відмова не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України,з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.
Відповідно ч. 10, 11 ст. 153 ЦПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Оскарження ухвали про скасування забезпечення позову або про заміну одного виду забезпечення іншим зупиняє виконання цієї ухвали.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 149 - 153, 258- 261, 353 Цивільного процесуаль-ного кодексу України, п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом 15 днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Яковлєва Л.В.